Справа № 161/8068/25 Головуючий у 1 інстанції: Мазур Д. Г.
Провадження № 22-ц/802/876/25 Доповідач: Матвійчук Л. В.
01 серпня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Матвійчук Л. В.,
суддів - Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 травня 2025 року
У квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» (далі - ТОВ «ФК «Артеміда-Ф») звернулося до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 20 травня 2019 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та відповідачем ОСОБА_1 укладений договір про споживчий кредит № 21651, згідно з умовами якого позичальник отримав в кредит грошові кошти у розмірі 10 000 грн, які зобов'язався повернути не пізніше 20 лютого 2020 року, а також сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 220%.
На підставі укладеного з ТОВ «ФК «Кредіплюс» договору факторингу №20200615/2 від 15 червня 2020 року ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 21651 від 20 травня 2019 року.
Позивач зазначав, що відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання по своєчасному погашенню заборгованості за кредитним договором і станом на 09 квітня 2025 року у нього утворилася заборгованість у розмірі 12 700 грн 73 коп., з яких: 6 279 грн 65 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 3 118 грн 91 коп. - заборгованість за відсотками; 950 грн - заборгованість за пенею (нарахована первісним кредитором до відступлення ним права вимоги); 566 грн 34 коп. 3% річних та 1 785 грн 83 коп. інфляційне збільшення (нараховані в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 21 лютого 2020 року до 23 лютого 2022 року).
Ураховуючи наведене, ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором про споживчий кредит № 21651 від 20 травня 2019 року у розмірі 12 700 грн 73 коп., а також понесені по справі судові витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 травня 2025 року позов ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» заборгованість за договором про споживчий кредит № 21651 від 20 травня 2019 року у розмірі 12 700 грн 73 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» 2 422 грн 40 коп. судового збору та 1 500 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В апеляційній скарзі позивач ТОВ «ФК «Артеміда-Ф», посилаючись на порушення судом норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просило рішення суду першої інстанції змінити та збільшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача у суді першої інстанції, з 1 500 грн до 7 000 грн. Крім того, у поданій апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» просило суд стягнути з ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 4 000 грн.
На переконання скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про часткове стягнення витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у цій справі. Суд не мав права вирішувати питання про зменшення розміру зазначених витрат, оскільки на адресу суду не надходило клопотання відповідача з чітким обґрунтуванням неспівмірності таких витрат. Крім того, в умовах договору про надання правової допомоги сторони погодили фіксований розмір гонорару в 7 000 грн, а тому суд не вправі був втручатися у договірні правовідносини.
Відзиву на апеляційну скаргу відповідач не подав.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується позивачем лише в частині, що стосується розміру витрат на професійну правничу допомогу, що не пов'язано з позовними вимогами і не стосується суті спору, то відповідно до ст. 367 ЦПК України апеляційним судом в решті рішення суду не переглядається та на предмет законності й обґрунтованості не перевіряється.
Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України ця справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження та без повідомлення учасників справи.
За змістом частин 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Датою ухвалення постанови у цій справі є 01 серпня 2025 року - дата складення повного судового рішення.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині - без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Частинами 1-4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.
Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.
Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, складання відзиву на позовну заяву, апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» - адвокат Бачинський О. М. у прохальній частині позовної заяви зробив заяву про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції та надав докази, які підтверджують надання такої допомоги позивачу, а саме: договір про надання правової допомоги № 20250407-1К від 07 квітня 2025 року, укладений між ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» та адвокатом Бачинським О. М.; розрахунок суми судових витрат здійснених адвокатом у цій справі. Згідно з умовами зазначеного договору про надання правової допомоги сторони погодили, що за надання адвокатом правничої допомоги за цим договором сплачується гонорар у розмірі, що становить 7 000 грн, та який клієнт зобов'язується сплатити адвокату впродовж 10 днів з моменту ухвалення судом рішення (пункти 4.2. та 4.7.). Позивач на виконання умов згаданого договору сплатив адвокату Бачинському О. М. згідно з актом № 1 приймання-передачі наданих послуг до зазначеного договору 7 000 грн, що підтверджується приєднаною до апеляційної скарги копією платіжної інструкції від 10 червня 2025 року № 1836.
Зважаючи на те, що сторони у договорі про надання правової допомоги погодили фіксований розмір гонорару, тому детальний опис робіт, виконаних під час надання правової допомоги у даному випадку не потрібен.
Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц викладено наступний правовий висновок.
Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5 та 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 у поданій до суду 28 травня 2025 року заяві заперечив щодо стягнення витрат на правничу правову допомогу у розмірі 7 000 грн, зазначивши, що такі витрати є неспівмірними з огляду на час витрачений адвокатом на розгляд справи та складністю справи.
У справі, яка переглядається, суд першої інстанції урахувавши, що в матеріалах справи містяться докази понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а також заперечення відповідача про їх неспівмірність, обґрунтовано виходив з того, що реально понесені витрати позивача на правничу допомогу адвоката в 1 500 грн є розумним розміром відшкодуванням таких витрат і співмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а тому дійшов правильного висновку про стягнення їх у зазначеному розмірі з відповідача на користь позивача.
Висновки суду першої інстанції в оскаржуваній частині в межах доводів апеляційної скарги ґрунтуються на встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка. Суд правильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильних висновків суду.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку про законність та обґрунтованість ухваленого у цій справі рішення в оскаржуваній частині та відсутність підстав для його скасування.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування у цій частині відсутні.
Керуючись статтями 268, 367-369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» залишити без задоволення.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 травня 2025 року у цій справі в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий-суддя
Судді: