Справа № 161/12684/24 Провадження № 22-ц/802/968/25 Головуючий у 1 інстанції: Сметана В. М.
Доповідач: Шевчук Л. Я.
про залишення апеляційної скарги без руху
01 серпня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Шевчук Л. Я., вивчивши апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Горохівського районного суду Волинської області від 04 червня 2025 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Горохівської міської ради Луцького району Волинської області про визнання незаконним та скасування рішення, скасування державної реєстрації права власності,
Рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 04 червня 2025 року у цій справі позов ОСОБА_3 задоволено.
Ухвалено скасувати рішення № 18-33/2021 вісімнадцятої сесії восьмого скликання Горохівської міської ради Луцького району Волинської області від 24 грудня 2021 року «Про розгляд заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,000 га з кадастровим номером 0720882400:01:001:0673, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства та передачу земельної ділянки у власність».
Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 з одночасним припиненням права власності на земельну ділянку площею 1 га з кадастровим номером 0720882400:01:001:0673, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 46165639.
Не погоджуючись із ухваленим судовим рішенням, відповідач ОСОБА_1 , через свого представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на це рішення, яка не оплачена судовим збором у розмірі, передбаченому законом.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 18 липня 2025 року у цій справі апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишено без руху та надано строк тривалістю десять днів з дня вручення копії ухвали для усунення вказаних недоліків.
30 липня 2025 року представником відповідача ОСОБА_2 до апеляційного суду подано клопотання, у якому представник відповідача ОСОБА_2 просить звільнити відповідача ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, відстрочити відповідачу ОСОБА_1 сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі, зменшити відповідачу ОСОБА_1 розмір судового збору за подання апеляційної скарги з покликанням на скрутне матеріальне становище відповідача. До клопотання додано лист Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, лист Головного управління ДПС у Волинській області та відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з січня 2024 року по травень 2025 року.
Право на доступ до суду, закріплене у статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою.
Відповідно до частин 1, 3 статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, підставою для звільнення, відстрочення сплати судового збору є такий, обумовлений виключними обставинами, майновий стан сторони, який об'єктивно унеможливлює сплату нею судового збору у відповідному розмірі.
Крім того апеляційний суд враховує те, що передбачена статтею 8 Закону України «Про судовий збір» можливість звільнення від сплати судового збору є правом суду, а не його обов'язком, і застосовується як правило у виключних випадках.
Згідно з частинами 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (§ 44 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; § 63, 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).
Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (§ 111 рішення Європейського суду з прав людини від 20 лютого 2014 року у справі «Shishkov v. Russia»).
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
У листі Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області зазначено, що відповідно до даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування інформація про ОСОБА_1 за період з 01 січня 2024 року по 30 червня 2025 року відсутня. У листі Головного управління ДПС у Волинській області зазначено, що станом на 21 липня 2025 року в Головному управлінні ДПС у Волинській області відсутні відомості щодо доходів, одержаних громадянами за червень 2025 року. Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з січня 2024 року по травень 2025 року станом на 21 липня 2025 року ОСОБА_1 нараховані 34 782,60 грн (надання земельної частки (паю) в лізинг, оренду або суборенду).
Аналіз клопотання про звільнення від сплати судового збору свідчить, що вказані обставини не можуть вважатись достатньою підставою для звільнення, відстрочення чи зменшення сплати судового збору.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, § 59).
При цьому ОСОБА_1 не надав апеляційному суду жодного доказу щодо того, що його майновий стан перешкоджав сплаті ним судового збору, що може бути вирішальним при розгляді клопотання про звільнення від сплати судового збору.
У зв?язку з наведеним апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без руху і надання відповідачу терміну для виправлення зазначених в ухвалі недоліків. Стороні відповідача слід подати апеляційному суду докази щодо доходів відповідача, що може стати підставою для звільнення відповідача від сплати судового збору чи відстрочення або розстрочення сплати судового збору.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Як передбачено підпунктом 2 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору, яка підлягає до сплати становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з підпунктом 6 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду; апеляційної скарги на судовий наказ; заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами сплачується судовий збір в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
За матеріалами апеляційної скарги встановлено, що ОСОБА_3 заявлено дві позовні вимоги немайнового характеру.
Ураховуючи наведене, відповідно до підпунктів 2, 6 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги особі, яка її подала, необхідно сплатити судовий збір у розмірі 3 633,60 грн (1 211,20+1 211,20)х150 %=3 633,60).
Реквізити рахунку сплати судового збору:
отримувач коштів - ГУК у Волин.обл/м.Луцьк /22030101;
код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38009371;
банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.);
рахунок отримувача: UA938999980313121206080003550;
призначення платежу: 101; _____/;реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний податковий орган і має відповідну відмітку у паспорті); судовий збір; на рішення суду від 04 червня 2025; справа № 161/12684/24; Волинський апеляційний суд.
Оригінал квитанції про сплату судового збору необхідно надати до Волинського апеляційного суду.
У зв'язку з викладеним та відповідно до вимог частини 2 статті 357 Цивільного процесуального кодексу України до поданої апеляційної скарги слід застосувати положення статті 185 цього Кодексу та залишити апеляційну скаргу без руху.
Керуючись статтями 185, 357 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Горохівського районного суду Волинської області від 04 червня 2025 року у цій справі залишити без руху, надавши строк тривалістю десять днів з дня вручення копії ухвали для усунення вказаних недоліків.
У разі невиконання вимоги суду у зазначений строк апеляційна скарга буде визнана неподаною та повернута особі, яка її подал а.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя