Справа № 761/27594/25
Провадження № 2-н/761/419/2025
11 липня 2025 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Волошин В.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча Компанія «Політех» про видачу судового наказу, яким стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за надані житлові послуги з управління житловим будинком та прибудинковою територією, -
У липні 2025р. заявник ТОВ «Управляюча Компанія «Політех» звернулося до Шевченківського районного суду м. Києва з заявою про видачу судового наказу, яким стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за надані житлові послуги з управління житловим будинком та прибудинковою територією у розмірі 5448,24 грн.
Дослідивши заяву та наявні матеріали, вважаю, що у видачі судового наказу слід відмовити з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст.161 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 161 ЦПК України, зокрема, у разі, якщо заявлено вимогу про заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг.
Згідно ч. 3 ст. 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Відповідно до п.п. 4, 5 ч.2 ст.163 ЦПК України, у заяві повинно бути зазначено: вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Саме безспірність вимог є підставою для видачі судового наказу, в іншому випадку вирішення питання стягнення заборгованості вирішується судом в порядку позовного провадження (загального або спрощеного) з дотриманням принципів змагальності сторін, доведення учасниками справи обставин, що мають значення для справи і на які кожна сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Наявність спору про право вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» № 14 від 23 грудня 2012р., наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Так, у випадку встановлення судом обставин, які свідчать про необґрунтованість вимог заявника у певній частині, мають місце обставини, які свідчать про відсутність безспірності вимог, що є обов'язковою умовою наказного провадження, а отже суд повинен відмовити у видачі наказу з таких підстав.
Одночасно, з наявних в матеріалах справи документів слідує, що заявлені вимоги не є достеменно такими, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Заявник у своїй заяві просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 5448,24 грн. за оплату житлово-комунальних послуг, при цьому заявник у своїй заяві не зазначив, за який саме період та за які саме послуги нараховано заборгованість.
Як слідує із змісту доданого до заяви розрахунку заборгованості за житлово-комунальні послуги, заявник зазначає про заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території, технічне обслуговування системи домофону, вивіз побутового сміття, постачання електричної енергії для місць загального користування.
Згідно з вказаним розрахунком заборгованість за вищенаведені послуги у вищезгаданому розмірі нараховано за період з 31 травня 2024р. по 31 травня 2025р.
При цьому до заяви заявником додано, зокрема, копію договору № УТР-10А-126 про надання послуг з утримання житлового приміщення, місць загального користування та прибудинкової території житлового будинку від 21 червня 2021р., укладеного між ТОВ «Управляюча компанія «Політех» та ОСОБА_1 ; копію договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 28 травня 2015р., укладеного між ОСББ «М- Прайд» та ТОВ «Управляюча компанія «Політех».
Разом з тим, у матеріаоах справи відсутні докази на підставі яких документів (тарифів) боржнику було нараховано вищевказану заборгованість; не вказано тарифи, які застосовувались при нарахуванні заборгованості та відомості щодо обсягів споживання ОСОБА_1 вказаних житлових послуг.
Вказані обставини свідчать про неможливість з'ясування в рамках наказного провадження факту наявності суб'єктивного зобов'язання боржника за вимогами заявника.
Так, судовий наказ є особливою формою цивільного судочинства, в межах якої суд позбавлений можливості додатково збирати докази та додатково з'ясовувати обставини правовідносин, а відтак повно і всебічно з'ясувати всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінити докази, які мають юридичне значення для розгляду вказаної заяви, з урахуванням вищевикладених обставин.
Згідно з ч. 2 ст. 165 ЦПК України, про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 164 ЦПК України, за подання заяви про видачу судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору за подання заяви про видачу судового наказу становить 0,1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається.
У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
З огляду на викладене, з матеріалів заяви та доданих до неї документів не вбачається виникнення у заявника безспірного права грошової вимоги, а саме права на стягнення заборгованості з боржника за надані житлово-комунальні послуги, з огляду на надані заявником докази, а тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про видачу судового наказу, оскільки заява подана з порушенням вимог ст. 163 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 161, 163, 165, 166, 263, 352-355 ЦПК України, суд, -
Відмовити у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча Компанія «Політех» про видачу судового наказу, яким стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за надані житлові послуги з управління житловим будинком та прибудинковою територією.
Ухвалу суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги, протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено законом.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.
Суддя: