29 липня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 679/1881/24
Провадження № 22-ц/820/1493/25
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Спірідонової Т.В. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Костенка А.М.,
секретар судового засідання - Дубова М.В.,
за участю: апелянтки - ОСОБА_1 ,
представника апелянтки - адвоката Щербяк Ю.В.,
представника відповідача - адвоката Волкова С.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №679/1881/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Щербяк Юлією Василівною, на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 21 квітня 2025 року, в складі судді Сопронюк О.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: орган опіки та піклування Нетішинської міської ради, про позбавлення батьківських прав,
встановив:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
В грудні 2024 року позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що 14 листопада 2024 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 , який був розірваний заочним рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 26.06.2018. В шлюбі у сторін ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_3 .
Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 10 вересня 2018 року стягнуто з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/5 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01 липня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття. Також, стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання позивачки в розмірі 1/6 частки заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 01 липня 2018 року до досягнення трьох років сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
На підставі вказаного рішення суду 27 листопада 2018 року було відкрито виконавче провадження, а в подальшому у зв'язку із наявністю заборгованості зі сплати аліментів відповідача внесено до Єдиного реєстру боржників, накладено арешт на його кошти та застосовано до нього ряд тимчасових обмежень у правах.
З 2018 року відповідач не приймає участі у вихованні малолітнього сина, не піклується про його здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, не надає матеріальної допомоги на його утримання, не цікавиться умовами проживання, не проявляє щодо нього батьківської турботи та уваги, хоча має таку можливість.
Вказані обставини свідчать про те, що відповідач тривалий час свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків щодо виховання малолітнього сина ОСОБА_4 , а тому позбавлення його батьківських прав щодо сина відповідатиме інтересам дитини. Крім того, висновком органу опіки та піклування Нетішинської міської ради №12/23-02-03/24 від 06 вересня 2024 року визнано за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 21 квітня 2025 року у задоволенні позову відмовлено. Попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і покладено на орган опіки та піклування Нетішинської міської ради Хмельницької області контроль за виконання ним батьківських обов'язків протягом 1 року.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не надано суду доказів винної поведінки та свідомого нехтування своїми батьківськими обов'язками відповідачем, які б свідчили про ухилення від виховання дитини і, як наслідок, необхідність у зв'язку з цим застосовувати щодо батька неповнолітньої дитини такий крайній захід як позбавлення батьківських прав.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Узагальнення доводів апеляційної скарги
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи, також судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Посилається на те, що участь у вихованні дитини відповідача не цікавить, він свідомо ухиляється від виховання сина. Відповідач жодного разу не цікавився здоров'ям дитини, його розвитком, навчальними успіхами, не намагався відвідувати дитину у навчальному закладі. В судовому засіданні ОСОБА_3 пояснив, що не пам'ятає батька, не знає як він виглядає, спілкуватись з ним не бажає, адже йому це не потрібно. Разом з тим, позивачка зазначала, що згадка дитини про батька та спілкування з ним негативно відображається на психологічному стані дитини, суперечить інтересам дитини, хоча відповідач з 2018 року і сам не виявляв ініціативи у спілкуванні та вихованні сина. Вважає, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, ухвалене без врахування правових позицій Верховного Суду у подібних правовідносинах, та не відповідає принципу забезпечення якнайкращих інтересів дитини.
Процесуальні дії апеляційного суду
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 27 травня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ухвалою суду від 28 травня 2025 року призначено справу до розгляду.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначає, що з моменту окремого проживання позивачки та відповідача, а саме, з липня 2018 року відповідач продовжував приймати участь в утриманні та вихованні сина, спілкувався та зустрічався із ним. Проте, з початку 2019 року ОСОБА_1 перестала відповідати на телефонні дзвінки відповідача, заблокувала його у соціальних мережах та перешкоджала відповідачу у спілкуванні із сином. Відповідач намагався провідувати сина за місцем проживання ОСОБА_1 , але позивачка не відчиняла двері, зустрічаючи на вулиці відповідача позивачка уникала із ним спілкування. Тобто поведінка позивачки не була спрямована на забезпечення інтересів дитини щодо спілкування із батьком. У зв'язку із вчиненням позивачкою перешкод для позивача у прийнятті ним участі у спілкуванні з дитиною та його вихованні, відповідач вимушений був звертатись до служби у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради. Рішенням виконавчого комітету Нетішинської міської ради від 10 грудня 2020 року №568/2020 визначено способи участі ОСОБА_2 у вихованні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Проте, позивачка ухилялась від виконання вказаного вище рішення, намагання відповідача домовитись із позивачкою про зустрічі та спілкування з дитиною не дали позитивних результатів та позивачка продовжила чинити відповідачу перешкоди у спілкуванні з сином. Таким чином, поведінка позивачки призвела до того, що відповідач не мав можливості, хоча бажав, спілкуватись із сином та брати участь у його вихованні. Вважає, за вказаних обставин відсутня винна та свідома поведінка ОСОБА_2 щодо ухилення від участі у вихованні сина, а також умисне і свідоме нехтування ним обов'язками батька, оскільки неприйняття участі в утриманні, вихованні та спілкуванні із дитиною є наслідком дій самої позивачки. Крім того, відповідач, зважаючи на майновий стан, не в повній мірі, але щомісячно намагається брати участь в утриманні сина.
У відповіді на відзив представниця позивачки - адвокат Щербяк Ю.М. зазначає, що твердження відповідача щодо перешкоджання позивачкою у спілкуванні із сином, є необґрунтованим та не підтвердженим жодними доказами. Доводи відповідача про те, що поведінка ОСОБА_1 не була спрямована на забезпечення інтересів дитини щодо спілкування з батьком не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_1 з моменту народження сина в повній мірі виконує свої батьківські обов'язки і дбає про його фізичний та психологічний стан, незважаючи на те, що батько тривалий час не бере участі у його вихованні, що підтверджується також психологічним висновком спеціаліста від 27 червня 2025 року №5/25.
В судовому засіданні апелянтка ОСОБА_1 та представник апелянтки - адвокат Щербяк Ю.М. вимоги апеляційної скарги підтримали з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
Відповідач ОСОБА_2 про дату, час і місце слухання справи належним чином повідомлений, в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Волков С.В. в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування виконавчого комітету Нетішинської міської ради про дату, час і місце слухання справи належним чином повідомлена, представник третьої особи в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій вимоги апеляційної скарги підтримав та просив справу розгляду за його відсутності.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Мотивувальна частина
Встановлені фактичні обставини справи
Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження.
Заочним рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 26 червня 2018 року у справі №679/136/18, розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , зареєстрований 14 листопада 2014 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Нетішинського міського управління юстиції у Хмельницькій області, актовий запис №266.
Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 10 вересня 2018 року у справі №679/839/18 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/5 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01 липня 2018 року до досягнення дитиною повноліття.
На підставі вказаного рішення суду 27 листопада 2018 року було відкрито виконавче провадження №57795920.
Згідно зі свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_1 від 20 червня 2019 року позивачка змінила прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ».
З витягу з протоколу засідання комісії з питань захисту прав дитини №24 від 01 грудня 2020 року вбачається, що ОСОБА_2 звернувся до служби у справах дітей із заявою щодо визначення способів його участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_4 , в зв'язку з тим, що мати дитини ОСОБА_1 чинить перешкоди у спілкування з сином. Він наполягав на можливості бачитися та спілкуватися зі своїм сином, хоча вказав, що на той час не бачив його біля двох років. На засіданні комісії позивачка ОСОБА_1 підтвердила, що відповідач частково сплачує аліменти, але заперечувала проти спілкування батька з сином, вказувала, що останній зловживає алкогольними напоями, тому вона хоче зберегти психіку дитини. За результатами засідання, комісія вирішила клопотати перед виконавчим комітетом Нетішинської міської ради про визначення способів участі ОСОБА_2 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішенням виконавчого комітету Нетішинської міської ради «Про визначення способів участі ОСОБА_2 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 та спілкуванні з ним» №568/2020 від 10 грудня 2020 року було визначено способи участі ОСОБА_2 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та спілкуванні з ним таким чином: встановлено дні зустрічі та особистого спілкування батька з дитиною: перші 3 місяці після прийняття рішення, у присутності матері дитини, ОСОБА_1 , у першу та третю п'ятницю місяця віл 17 год. до 20 год., у другу та четверту суботу місяця від 16 год. до 20 год.; в подальшому, у першу та третю п'ятницю місяця віл 17 год. до 20 год., кожні другі та четверті вихідні дні місяця від 11 год. суботи до 19 год. неділі; в інші дні та години тижня за попередньою домовленістю між батьками дитини.
Згідно з листами служби у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради №10/02-10-221/2025 від 07 лютого 2025 року, №10/02-10-351/2025 від 04 березня 2025 року слідує, що ОСОБА_2 в період з 10 грудня 2020 року по 07 квітня 2022 року усно звертався до служби у справах дітей з питання виконання рішення виконавчого комітету Нетішинської міської ради від 10.12.2020 №568/2020 «Про визначення способів участі ОСОБА_2 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 та спілкуванні з ним». Працівниками служби були надані роз'яснення щодо виконання цього рішення та рекомендовано у разі його невиконання матір'ю дитини ОСОБА_1 , звертатися до служби у справах дітей щодо здійснення перевірки. Після 07.04.2022 ОСОБА_2 до служби у справах дітей з приводу перешкоджання йому у вихованні і спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 - не звертався.
Відповідно до довідок Нетішинської гімназії «Гармонія» №110 від 06.06.2024, №15-1 від 18.07.2024, батько ОСОБА_3 - учня 4-А класу, ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 за період навчання дитини в закладі з 01.09.2021 по даний час не спілкувався з класним керівником, не цікавився успішністю, поведінкою та здоров'ям дитини. Жодного разу не був присутнім на батьківських зборах, не забирав дитину із закладу додому.
Згідно з листом комунального некомерційного підприємства Нетішинської міської ради «Центр первинної медико-санітарної допомоги» №1213 від 17.07.2024 ОСОБА_2 - батько малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на прийом до лікаря-педіатра з сином не з'являється, в телефонному режимі з лікарем не спілкується.
З листа відділу поліцейської діяльності №1 Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області №3274/121/124/111-24 від 18.07.2024 вбачається, що ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності не притягувався.
Відповідно до акту обстеження умов проживання від 24.07.2024, складеного спеціалістами служби у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради, малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом з матір'ю ОСОБА_1 та сестрою ОСОБА_8 . Для виховання та розвитку дитини створені належні умови.
Листом №14/02-03-1315/24 від 09.08.2024 служба у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради звернулася до відділу поліцейської діяльності №1 Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області з проханням притягнути ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП за неналежне виконання ним батьківських обов'язків відносно малолітнього сина ОСОБА_3 .
Висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області №12/23-02-03/24 від 06.09.2024 визнано доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки він ухиляється від виховання та утримання малолітнього сина, свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками, хоча має реальну можливість їх виконувати, але не вчиняє відповідних дій.
У зв'язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої за період з 01.07.2018 по 29.10.2024 становить 155280,35 гривень, відомості про ОСОБА_2 внесено до Єдиного реєстру боржників, що підтверджується копією повідомлення державного виконавця №27240 від 29.10.2024. Крім того, ОСОБА_2 тимчасово, до погашення заборгованості зі сплати аліментів, обмежено у праві керування транспортними засобами, в праві користування визначеними видами зброї, в праві полювання, а також накладено арешт на його грошові кошти в межах суми стягнення, що підтверджується відповідними постановами державного виконавця від 29.10.2024 та 30.10.2024.
Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, проведеного головним державним виконавцем Нетішинського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління МЮ (м. Київ) №12 від 09.12.2025, заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів на користь ОСОБА_1 , на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за період з 01.07.2018 по 31.12.2024 складає 117888,59 гривень. Сплата аліментів за січень 2024 року, жовтень - грудень 2024 року підтверджується платіжною інструкцією від 10.02.2024, квитанціями від 10.11.2024, від 06.12.2024, від 10.01.2025. З даного розрахунку вбачається, що відповідач щомісячно сплачував аліменти на сина, але переважно в меншому розмірі, ніж йому нараховували до сплати. Починаючи з травня 2024 року відповідач почав сплачувати аліменти в розмірі, який йому нараховувався, а в деякі місяці навіть більше визначеної щомісячної суми.
З листів ІНФОРМАЦІЯ_4 №1/312 від 20.01.2025, військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України №314 від 01.03.2025, ТУ ДБР у м. Хмельницькому №16041-255/х/14-01-17091/2025 від 13.03.2025, вбачається, що відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , призваний 07.04.2022 у Збройні Сили України по мобілізації згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022 ІНФОРМАЦІЯ_6 у військову частину НОМЕР_2 . За відмову від виконання бойового розпорядження командира НОМЕР_3 омпбр від 11.08.2022 солдата військової служби ОСОБА_2 увільнено від займаних посад. В бойових діях ОСОБА_2 участі не приймав. 27.11.2022 солдат ОСОБА_2 самовільно залишив пункт постійної дислокації військової частини НОМЕР_2 . Самостійні пошуки військовослужбовця тривають, на даний час результат відсутній. По факту самовільно залишення військової частини ОСОБА_2 . Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Хмельницький відкрито кримінальне провадження за №62023240010000077. У зв'язку з невстановленням місця знаходження підозрюваного ОСОБА_2 , 01.08.2023 винесено постанову про оголошення розшуку останнього. На даний час його розшук триває.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до частини 7 статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до п.п. 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
В силу статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина 2 статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частинами 1, 2, 4 статті 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Згідно з частиною 2 статті 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини 1 статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення положень пункту 2 частини 1 статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування; медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
При вирішенні справи про позбавлення батьківських прав суд на перше місце ставить якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків. Позбавлення батьківських прав як крайній захід впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків (постанови Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі №638/16622/17, від 06 вересня 2023 року у справі №545/560/21).
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява №10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М.С. проти України», заява №2091/13).
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункти 54, 58 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/040).
Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/16-ц, Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 12 вересня 2023 року у справі № 213/2822/21.
Відповідно до статті 81 ЦПК України доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання ним батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення його батьківських прав, покладено на позивачку.
Всупереч наведеним положенням ЦПК України позивачка не надала суду доказів на підтвердження наявності підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_2 .
Судом встановлено, що відповідач з 2018 року не проживає разом з малолітнім сином ОСОБА_4 , не виконує належним чином свої обов'язки щодо його виховання, не проявляє інтересу до його життя і навчання, не бачиться та не спілкується з ним.
Однак, у грудні 2020 року ОСОБА_2 звертався до служби у справах дітей із заявою щодо визначення йому способів участі у вихованні сина посилаючись на те, що позивачка перешкоджає йому спілкуватися з сином, за результатом розгляду якої виконавчий комітет Нетішинської міської ради ухвалив рішення № 568/2020 від 10.12.2020, яким визначив дні зустрічі та особистого спілкування батька з дитиною. Пізніше, 22.12.2020 він звертався до служби у справах дітей за роз'ясненням порядку виконання вказаного рішення. Крім того, ОСОБА_2 регулярно, щомісячно сплачує аліменти на сина, хоча і не в повному обсязі, внаслідок чого утворилася заборгованість. З травня 2024 року відповідач сплачує аліменти в розмірі, що йому нараховують, а в деякі місяці навіть більше визначеної щомісячної суми, що свідчить про намір зменшити заборгованість по аліментах.
З наведеного вбачається, що відповідач не втратив інтересу до дитини, зацікавлений в подальшому приймати участь у житті сина, надає матеріальну допомогу на його утримання шляхом сплати аліментів.
Свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 в судовому засіданні підтвердили, що зі слів позивачки їм відомо про відсутність спілкування її сина з батьком ОСОБА_2 та, що за час спілкування з позивачкою вони не бачили відповідача поруч з сином ОСОБА_4 .
В той же час судом не встановлено, а позивачкою не доведено обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 не бажає спілкуватися з сином, остаточно і свідомо самоусунувся від виконання своїх обов'язків з виховання дитини. В матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_2 притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності у зв'язку із неналежним поводженням щодо дитини, вчиняв насильство щодо сина тощо.
Як на одну з підстав невиконання відповідачем батьківських обов'язків щодо сина, позивачка посилалася на наявність заборгованості зі сплати аліментів, проте сам по собі факт заборгованості зі сплати аліментів не може бути підставою для позбавлення особи батьківських прав, оскільки не є підтвердженням ухилення від виконання обов'язків по вихованню дитини, свідомого нехтування батьком своїми обов'язками (постанова Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №638/16622/17).
Щодо висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, на який посилається позивачка, суд враховує наступне.
У частинах 5, 6 статті 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
При цьому, висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню та оцінці судом на основі всіх наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв'язку (постанови Верховного Суду від 10 листопада 2023 року у справі №401/1944/22, від 15 листопада 2023 року у справі №932/2483/21).
Наявний в матеріалах справи висновок органу опіки та піклування Нетішинської міської ради про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, які свідчили б про свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками, чи наявності з боку батька загрози для дитини, її здоров'ю та психічному розвитку. Висновок не містить даних, які об'єктивно характеризують відповідача як особу, яка умисно не здійснює своїх батьківських обов'язків і що його поведінку неможливо змінити в кращу сторону. Крім того, висновок не містить доводів щодо відповідності застосування такого крайнього заходу інтересам дитини та необхідності у такий спосіб захисту її прав.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції правильно не взяв до уваги висновок органу опіки та піклування, оскільки, він є недостатньо обґрунтованим та суперечить інтересам дитини.
Установивши, що ОСОБА_2 не втратив інтересу до участі у вихованні дитини, має намір на відновлення відносин з сином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність позивачкою необхідності застосування до відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав.
При цьому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про попередження відповідача ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання сина ОСОБА_4 , поклавши на орган опіки та піклування Нетішинської міської ради Хмельницької області контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Відповідно до частин другої, третьої статті 171 СК України дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
Озвучена думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, оскільки її думка не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу малолітнього віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї (постанова Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №705/3040/18).
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» (пункт 49), розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.
Таких виняткових обставин судом першої інстанції у справі не встановлено.
Висновки суду апеляційної інстанції
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, рішення суду ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування немає.
Судові витрати
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Щербяк Юлією Василівною, залишити без задоволення.
Рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 21 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 01 серпня 2025 року.
Судді Т.В. Спірідонова
Р.С. Гринчук
А.М. Костенко