Справа №:754/3873/25
Провадження №: 1-кп/755/929/25
0
"01" липня 2025 р. місто Київ
Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в залі Дніпровського районного суду міста Києва, обвинувальний акт та додані до нього матеріали у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100030003027 від 29 листопада 2024 року, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця міста Луганськ, освіта вища, не одруженого, ФОП, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 289, частиною четвертою статті 186 КК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , українця, громадянки України, уродженця смт. Шацьк, Волинської обл., освіта вища, одруженого, маючого на утримані малолітню дитину 2019 року народження, працюючого заступником начальника управління капітального будівництва та експлуатаціних послуг виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 289, частиною четвертою статті 186 КК України,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , українця, громадянина України, уродженця с. Грузьке, Голованівського р-ну, Кіровоградської обл., одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей 2013 року народження, працюючого начальником розміточної дільниці КП ШЕУ Деснянського району міста Києва, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_6 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 289, частиною четвертою статті 186 КК України,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , українця, громадянина України, уродженця с. Грузьке, Голованівського р-ну, Кіровоградської обл., одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину 2013 року народження та неповнолітню дитину 2010 року народження, працюючого електрогазозварювальником в КП ШЕУ Деснянського району міста Києва, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_7 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_8 , раніше не судимого:
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 289, частиною четвертою статті 186 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_7 ,
потерпілого ОСОБА_8 ,
захисників адвокатів ОСОБА_9 ,
ОСОБА_10
ОСОБА_11 ,
ОСОБА_12
обвинувачених ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6
25 березня 2025 року до Дніпровського районного суду міста Києва, на підставі ухвали Київського апеляційного суду від 24 березня 2025 року, для розгляду по суті надійшов обвинувальний акт з доданими до нього матеріалами у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100030003027 від 29 листопада 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 289, частиною четвертою статті 186 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 289, частиною четвертою статті 186 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 289, частиною четвертою статті 186 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 289, частиною четвертою статті 186 КК України (справа № 754/3873/25, провадження № 1-кп/755/929/25).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 березня 2025 року визначено головуючого - суддю Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_1 та того ж дня передано матеріали провадження.
Ухвалою судді від 25 березня 2025 року по даному кримінальному провадженню призначено підготовче судове засідання на 26 березня 2025 року.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні просив призначити судовий розгляд кримінального провадження, вважаючи, що обвинувальний акт відповідає вимогам, передбаченим статтею 291 КПК України, справу розглядати суддею одноособово у відкритому судовому засіданні, визначити склад осіб, які будуть брати участь у судовому розгляді, а також здійснити судовий виклик обвинувачених до суду для допиту.
Також прокурор звернувся до суду з письмовим клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Дане клопотання обґрунтоване тим, що, на думку прокурора, ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчинені у тому числі особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна. На даний час, ризики які існували під час досудового розслідування не зменшились та продовжують існувати.
На думку прокурора, існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, а саме:
- пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України - обвинувачений ОСОБА_3 , усвідомлюючи тяжкість злочинів, у вчиненні яких він обвинувачується, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від притягнення до кримінальної відповідальності та подальшого засудження;
- пунктом 3 частини першої статті 177 КПК України - обвинувачений ОСОБА_3 , з метою уникнення покарання за кримінальні правопорушення, у вчиненні яких він обвинувачується, може впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_3 відомі анкетні дані свідків, потерпілих, тому існує ризик впливу обвинуваченого на вказаних осіб шляхом погроз, умовляння, залякування чи підкупу з метою зміни чи дачі неправдивих показів зазначеними особами під час судового розгляду;
- пунктом 5 частини першої статті 177 КПК України - обвинувачений ОСОБА_3 може вчиняти інші кримінальні правопорушення, оскільки ОСОБА_3 є особою працездатного віку, проте не працевлаштований, не має інших джерел доходу, а відтак не має засобів для існування, міцних соціальних зв'язків не має, згідно з Єдиного реєстру судових рішень також обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 187, частиною першою статті 263 КК України, а відтак продовжуватиме злочинну діяльність у сфері вчинення майнових злочинів, а також іншої злочинної діяльності для отримання матеріальної вигоди. Також, на думку прокурора, слід врахувати той факт, що кримінальні правопорушення у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 вчинені із застосуванням насильства небезпечного для життя особи.
Враховуючи викладене, прокурор вважає, що менш суворі запобіжні заходи будуть не достатніми для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_3 та запобігання зазначеним ризикам.
Потерпілий ОСОБА_8 не заперечував проти призначення справи до розгляду. Підтримав клопотання прокурора та просив його задовольнити, зазначивши про те, що докази стосовно отримання доходів ОСОБА_3 відсутні.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_9 вважав за можливе призначити обвинувальний акта до судового розгляду, однак заперечував проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , посилаючись на відсутність зазначених прокурором ризиків та тісні соціальні зв'язки обвинуваченого, просив суд змінити обвинуваченому запобіжний захід на домашній арешт, оскільки він має постійне місце проживання та реєстрації, отримує дохід як ФОП, про що надавались суду докази. При цьому просив врахувати, що до інших обвинувачених у даному кримінальному провадженні застосовано запобіжні заходи, не пов'язані з позбавленням волі.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_12 не заперечував проти призначення обвинувального акта до судового розгляду, однак заперечував проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , просив відмовити у задоволенні клопотання у повному обсязі, посилаючись на його необґрунтованність та недоведеність ризиків прокурором. Просив обрати стосовно ОСОБА_3 запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі, а у разі задоволення клопотання прокурора, визначити ОСОБА_3 заставу, в розмірі заподіяної шкоди.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_10 не заперечувала проти призначення обвинувального акта до судового розгляду. Щодо клопотання прокурора, підтримала думку сторони захисту.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_13 не заперечував проти призначення обвинувального акта до судового розгляду. Щодо клопотання прокурора, підтримала думку сторони захисту.
Обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтримали думку та позицію своїх захисників.
З норм статті 314 КПК України вбачається, що після отримання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності суд не пізніше п'яти днів з дня його надходження призначає підготовче судове засідання, в яке викликає учасників судового провадження.
Підготовче судове засідання відбувається за участю обвинуваченого (крім випадків, коли здійснюється спеціальне досудове розслідування), прокурора, захисника, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду. Після виконання вимог, передбачених статтями 342-345 цього Кодексу, головуючий з'ясовує в учасників судового провадження їх думку щодо можливості призначення судового розгляду.
У підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення:
1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу;
2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 5-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу;
3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу;
4) направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження;
5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру;
6) доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь.
Відповідно до статті 315 КПК України якщо під час підготовчого судового засідання не будуть встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 цього Кодексу, суд проводить підготовку до судового розгляду.
З метою підготовки до судового розгляду суд:
1) визначає дату та місце проведення судового розгляду;
2) з'ясовує, у відкритому чи закритому судовому засіданні необхідно здійснювати судовий розгляд;
3) з'ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді;
4) розглядає клопотання учасників судового провадження про: здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту; витребування певних речей чи документів; здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні.
5) вчиняє інші дії, необхідні для підготовки до судового розгляду.
Під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Згідно з вимогами статті 316 КПК України після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду.
Судовий розгляд має бути призначений не пізніше десяти днів після постановлення ухвали про його призначення.
Вислухавши учасників судового провадження по викладених у статтях 314-315 КПК України питаннях, вивчивши обвинувальний акт, реєстр матеріалів досудового розслідування та розписки про отримання обвинувального акту і реєстру матеріалів досудового розслідування, письмове клопотання прокурора, обговоривши його у підготовчому судовому засіданні, суд доходить наступних висновків.
Щодо призначення справи до судового розгляду, складу суду та складу осіб, які братимуть участь у судовому розгляді.
Обвинувальний акт складений у відповідності з вимогами чинного КПК України. Підстав, передбачених пунктами 5-8 частини першої або частиною другою статті 284 КПК України, для закриття кримінального провадження чи для направлення клопотання для визначення підсудності, а також для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 КПК України, не встановлено.
Суд також не вбачає підстав для складання досудової доповіді представником уповноваженого органу з питань пробації.
В ході проведення підготовчого судового засідання клопотань про колегіальний розгляд справи не надходило.
Таким чином, наявні всі підстави для призначення даного кримінального провадження до судового розгляду суддею одноособово.
Відповідно до частини другої статті 27 КПК України кримінальне провадження в судах усіх інстанцій здійснюється відкрито. Слідчий суддя, суд може прийняти рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження або його окремої частини лише у разі:
1) якщо обвинуваченим є неповнолітній;
2) розгляду справи про кримінальне правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості особи;
3) необхідності запобігти розголошенню відомостей про особисте та сімейне життя чи обставин, які принижують гідність особи;
4) якщо здійснення провадження у відкритому судовому засіданні може призвести до розголошення таємниці, що охороняється законом;
5) необхідності забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Враховуючи викладене, підстави для здійснення розгляду кримінального провадження у закритому судовому засіданні відсутні.
Судом вирішено питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді: прокурор, потерпілі, обвинувачені та їх захисники.
2. Щодо клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою за письмовим клопотанням прокурора, вислухавши думки учасників судового провадження суд дійшов наступного.
Відповідно до частини третьої статті 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Згідно з частиною першою статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У частині другій статті 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог статті 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Статтею 176 КПК України передбачено, що одними із запобіжних заходів є домашній арешт.
Відповідно до статті 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
За правилами частини першої статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику ЄСПЛ як джерело права.
Частиною п'ятою статті 9 КПК України визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
При вирішенні питання доцільності продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд також враховує положення статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику ЄСПЛ, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
В кожному випадку, як підкреслює ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Продовження тримання особи під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).
При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях статтей 177, 178, 183 КПК України та враховано судом при вирішенні клопотань учасників судового провадження.
Дослідивши клопотання прокурора та матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку про доцільність продовження тримання обвинуваченого під вартою, враховуючи наступне.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 21 травня 2025 року обвинуваченому ОСОБА_3 було продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, на строк, що не може перевищувати двох місяців, тобто до 19 липня 2025 року включно.
Згідно з положеннями частини другої статті 177, статті 197 КПК України, підставою продовження строків тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частою першою статті 177 КПК України.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
При вирішенні в підготовчому судовому засіданні питання про доцільність продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує, крім іншого, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винним у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується, вік та стан здоров'я, майновий стан, міцність соціальних зв'язків, репутацію обвинуваченого, ризик повторення чи продовження ним протиправної поведінки.
Так, суд враховує, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні у тому числі особливо тяжкого злочину, вчиненого із застосуванням насильства, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна, або без такої, раніше не судимий, не одружений, зареєстрований та проживає за різними адресами.
Крім того, на розгляді Ірпінського міського суду Київської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 187, частиною першою статті 263 КК України.
Не вирішуючи питання на даному етапі кримінального провадження про оцінку доказів з точки зору їх допустимості і достатності для визнання обвинуваченого винуватим чи невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, суд доходить висновку, що вказані вище обставини, а також підвищена суспільна небезпека кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 , дають підстави для висновку, що з боку обвинуваченого існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Щодо ризику втечі обвинуваченого, суд зазначає, що відповідно до практики ЄСПЛ такий ризик не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку, водночас суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування.
При цьому, дані про зменшення або зникнення вказаних ризиків відсутні і наявність характеризуючих даних про особу обвинуваченого, його, на думку захисту, бездоганну процесуальну поведінку, наявність у нього тісних соціальних зв'язків та доходів, не виключають наявність зазначених вище ризиків, а також ризику продовження чи повторення протиправної поведінки.
До того ж, неможливість перебування особи під вартою внаслідок стану здоров'я встановлюється у визначеному законом порядку. Будь-які належні докази, які б свідчили про те, що ОСОБА_3 страждає на хвороби, які унеможливлюють перебування його під вартою, суду не надані.
Крім того, в судовому засіданні стороною захисту відповідно до положень частини п'ятої статті 132 КПК України не було надано суду належних і допустимих доказів, які свідчили б про необґрунтованість пред'явленої підозри (обвинувачення).
При цьому суд враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак відповідно до вимог частини п'ятої статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Так, відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, відображеній у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає те, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32), те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Таким чином, враховуючи обставини, перераховані у статті 178 КПК України, а також доведеність прокурором під час розгляду клопотання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою статті 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам, тому клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно задовольнити та продовжити останньому запобіжний захід - тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Із урахуванням викладеного, клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу на домашній арешт, задоволенню не підлягає.
Щодо розумності строку тримання обвинуваченого під вартою та строків розгляду даного кримінального провадження, суд зазначає наступне.
Розумність строку тримання під вартою не піддається абстрактній оцінці і законність тримання під вартою необхідно оцінювати виходячи з особливостей конкретної справи.
Проте обрання строку тримання під вартою можна виправдати, коли є конкретні ознаки існування реальної суспільної потреби, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають вимогу права, передбаченого статтею 5 Конвенції (рішення у справі "Lavents v. Latvia" пункт 70).
Відповідальність за дотримання розумних строків тримання обвинуваченого під вартою покладається, в першу чергу, на національні судові органи (рішення у справі "Геращенко проти України" пункт 100).
Однак суд звертає увагу на те, що незавершення до цього часу судового провадження у справі викликано її складністю, поведінкою учасників судового провадження, введеним в Україні воєнним станом, обставинами справи тощо.
Суд наголошує, що вживаються усі передбачені законом заходи з метою дотримання розумних строків розгляду справи, обвинувачений у якій тримається під вартою.
Гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції, частково співпадають з гарантією, передбаченою пунктом 1 статті 6 Конвенції, і дійсно вимагають, щоб відносно особи, яка тримається під вартою, органи державної влади виявляли «особливу ретельність в ході провадження по справі», однак це не має гальмувати зусилля суду щодо відповідального виконання своїх завдань (рішення ЄСПЛ у справі «Херцегфальві проти Австрії», «Садегул Оздемір проти Туреччини»).
Щодо визначення розміру застави суд зазначає наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 183 КПК України при постановлені ухвали про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи зазначені вище підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, а також те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення із застосуванням насильства, суд вважає за необхідне не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, оскільки вказаний альтернативний запобіжний захід, на думку суду, не зможе забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігти наявним ризикам.
При цьому суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, згідно з якою відмова у звільненні з-під варти під заставу може бути обґрунтованою і особа має утримуватися під вартою без визначення розміру застави, якщо його звільнення потягне реальну небезпеку спричинення шкоди у зв'язку з виникненням однієї з підстав для тримання під вартою; якщо введення умов звільнення під заставу чи інших розумних профілактичних заходів не може усунути цю небезпеку чи знизити її до рівня, при якому тримання особи під вартою стане безпідставним.
Керуючись статтями 3, 7, 9, 27, 31, 176-178, 181-183, 194, 315, 369-376 КПК України, суд,-
призначити судовий розгляд кримінального провадження № 12024100030003027 від 29 листопада 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 289, частиною четвертою статті 186 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 289, частиною четвертою статті 186 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 289, частиною четвертою статті 186 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 289, частиною четвертою статті 186 КК України, у відкритому судовому засіданні, в залі Дніпровського районного суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Пластова, буд. 3, о 15-30 годині 10 липня 2025 року.
Справу розглядати суддею одноособово.
Визначити склад осіб, які будуть брати участь у судовому розгляді: прокурор, обвинувачені та їх захисники, потерпілі.
Здійснити судовий виклик обвинувачених до суду для допиту.
В задоволенні клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу на домашній арешт - відмовити.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, на строк, що не може перевищувати двох місяців, тобто до 29 серпня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Ухвала в частині застосування запобіжного заходу діє 60 (шістдесят) днів та підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Виконання ухвали в частині застосування запобіжного заходу доручити начальнику ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Копію ухвали вручити присутнім учасникам судового провадження та направити для виконання до ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду в частині застосування запобіжного заходу може бути подана до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Києва протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.
Повний текст ухвали оголосити учасникам судового провадження у судовому засіданні об 15-00 годині 04 липня 2025 року.
Суддя Дніпровського районного суду
міста Києва ОСОБА_1