Справа №705/1736/25
2-а/705/49/25 РІШЕННЯ
10 липня 2025 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Піньковського Р.В.
при секретарі Романовій О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Умані справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання постанови протиправною та скасування рішення,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №241 від 05.03.2025.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що 05.03.2025 року постановою №241 по справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та накладено штраф у сумі 17000 грн.
Підставою винесення даної постанови слугував той факт, що 05.03.2025 року працівниками поліції позивач був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 для оформлення військо-облікових документів та належної постановки на військовий облік. Згідно перевірки бази даних системи Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів АІТС «Оберіг» встановлено, що позивач перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_3 .
05.03.2025 на вимогу посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 пред'явити свій військово-обліковий документ позивач не виконав, в порушення ч.6 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» , п.п. 10-1 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що є додатком 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, та резервістів, затверджені постановою КМУ №1487 від 30.12.2022.
Позивач вважає, що оскаржувана постанова є незаконною та такою, яка винесена в порушення норм чинного законодавства.
Матеріали справи не містять належних доказів, що оскаржувана постанова прийнята в спосіб, який передбачений нормами КУпАП. Зокрема, в оскаржуваній постанові зазначається посилання на протокол №241 від 05 березня 2025 року, однак відповідно до ч.5 ст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 210, 210-1 КУпАП, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ч.3 ст.210 КУпАП передбачена відповідальність особи за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
З оскаржуваної постанови №241 від 05 березня 2025 року вбачається, що 05 березня 2025 року ОСОБА_1 на пропозицію надати військово-обліковий документ повідомив що не має ніякого військово-облікового документу і за його отримання до ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцем своєї реєстрації не звертався, на облік військовозобов'язаних не став, відомості про свої військово-облікові дані не подавав. Після перевірки бази даних системи Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, та резервістів АІТС «Оберіг» було встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_3 (Саврань), в картотеці «вільні залишки».
Відповідно до ст. ст. 1, 5 Закону України «Про Єдиний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України. Держателем Реєстру є Міністерство оборони України.
Таким чином, ІНФОРМАЦІЯ_4 мав можливість отримати від системи Єдиного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів АІТС «Оберіг» персональні дані військовозобов'язаного ОСОБА_1 про те, що останній перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , а тому у відповідача не було підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП, відповідно до примітки ст.210 КУпАП.
Наголошує, що згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
Протокол про адміністративне правопорушення був складений 05.03.2025 року о 20 год.10 хв. - 20 год.30 хв., а розгляд відбувся о 21.00 год., що зазначено в протоколі.
Згідно зі ст.277 КУпАП - справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Відповідно до ст.277-2 КУпАП - повістка особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, вручається не пізніше як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Однак, така заява з таким проханням до ІНФОРМАЦІЯ_2 не була конкретизована щонайменше у часових рамках, що свідчить про процесуальну невизначеність, а отже є недостатньо обґрунтованою, а тому справа не могла бути розглянутою, щонайменше ніж через три дні з дня оповіщення про розгляд адміністративної справи, що є правопорушенням процесуального Закону.
Процедурні порушення, зокрема, такі як прискорення розгляду справи про адміністративне правопорушення є самостійними, безумовними підставами для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності, що позбачвило позивача щонайменше на правничу допомогу.
Недотримання відповідачем приписів законодавства України про адміністративні правопорушення тягне недоведеність з боку суб'єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної у цій справі постанови та є підставою для її скасування. Приписами КУпАП встановлено певну процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення та визначено систему правових механізмів забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Враховуючи викладене, просить суд визнати протиправною та скасувати постанову № 241 від 05 березня 2025 року, яка винесена начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу 17000 грн.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП - закрити.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 надав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги ОСОБА_1 не визнають та просять відмовити у повному об'ємі, посилаючись на наступне.
Відповідно до фактичних даних позивач, військовозобов'язаний громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у своєму позові та згідно оскаржуваної постанови визнає, що будучи зареєстрованим в АДРЕСА_1 , у порушення ПРАВИЛ військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, за місцем фактичного проживання АДРЕСА_2 , на облік військовозобов'язаних осіб в ІНФОРМАЦІЯ_6 не став.
Згідно наявних в ІНФОРМАЦІЯ_6 відомостей да військово-облікових даних отриманих за допомогою АІТС «ОБЕРІГ» відомостей про наявність у позивача військово-облікового документа не має. У своїй заяві від 05.03.2025 ОСОБА_1 зазначив місце своєї реєстрації в с. Концеба Одеської області та фактичне місце свого проживання в м. Умань, Черкаської області.
Зазначене, враховуючи діючий четвертий рік воєнний стан і загальну мобілізацію, чітко вказує на умисне невиконання ОСОБА_1 ПРАВИЛ військового обліку призовників військовозобов'язаних та резервістів (ч. 1-3 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» та ПРАВИЛА військового обліку призовників військовозобов'язаних та резервістів, затверджених ПКМУ №1487 від 30.12.2022) У оскаржуваній постанові №241 від 05.03.2025, складеній відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП зазначено, що він, ОСОБА_1 , на пропозицію надати свій військово-обліковий документ повідомив, що його не має і за отриманням військово-облікового документу не звертався. Зазначене є порушенням вимог: ч.6 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.2) ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про військову службу і військовий обов'язок», пп.1 п.1, пп.8 п.1, пп.10 п.1 ПРАВИЛ військового обліку призовників військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постанови КМУ №1487 від 30.12.2022 (додаток №2), п. 25 постанови КМУ №560 від 16.05.2024 під час дії особливого періоду, воєнного стану та триваючої мобілізації.
Так, дії і поведінка ОСОБА_1 свідчить про його зневажливе ставлення до зухвале і своїх обов'язків військовозобов'язаного громадянина України та вимог діючого законодавства в умовах воєнного злісне невиконання стану і триваючої мобілізації. Так, відповідно до ч. 1-3 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок включає дотримання правил військового обліку. Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затверджені постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 (додаток №2). Перелік із 34 пунктів (!) персональних даних, які на виконання Правил військового обліку призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні надавати до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки визначені у ст. 7 ЗУ «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів». Строк і порядок надання військово-облікових даних визначений Правилами військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначені у додатку №2 до постанови КМУ №1487 від 30.12.2022 (далі ПРАВИЛА).
Відповідно до ПРАВИЛ (ПКМУ №1487 від 20.12.2022, додаток №2): 1. Призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: пп.1 п.1 перебувати на військовому обліку: за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки; пп.7 п.1 особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно територіальної одиниці, для взяття на військовий облік; пп.8 п.1 у випадку зміни персональних даних, зазначених у пунктах 7 та 7-1 частини першої статті 7 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», повідомляти про такі зміни в семиденний строк через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста або особисто шляхом прибуття до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу (для військовозобов'язаних та резервістів СБУ чи розвідувальних органів - до відповідного органу СБУ чи розвідувального органу України).
Такі персональні дані можуть повідомлятися не частіше ніж один раз на сім днів через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста; пп.10 п.1 звіряти не рідше одного разу на п'ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів.
Відповідно до п. 25 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (ПКМУ №560 від 16.05.2024) Громадяни чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Відповідно до пп. 10-1) п.1 ПРАВИЛ (ПКМУ), та п. 22 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (ПКМУ №560 від 16.05.2024), військовозобов'язаний ОСОБА_1 повинен був уточнити свої військово-облікові дані протягом 60 днів. Зазначеному обов'язку уточнити свої військово-облікові дані протягом 60 днів приділялась значна увага. У засобах масової інформації тривалий час щоденно неодноразово про це наголошувалось. Таким чином, надання свої військово-облікових/персональних даних у встановлені строки є обов'язком позивача ОСОБА_1 .
Окрім того, Відповідно до пп.4) п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (ПКМУ №1487 від 30.12.2022, додаток №2) військовозобов'язаний ОСОБА_1 (позивач у справі), зобов'язаний пройти медичний огляд, що він не робив. Звертаю увагу суду на положення п. 3.8 ПОЛОЖЕННЯ про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008, та п. 69 постанов КМ №560 від 16.05.2024, де зазначено, що постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про ступінь придатності військовозобов'язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану дійсна протягом одного року з дня закінчення медичного огляду; Зауважу, що відповідно до ст. 117 Конституції України постанови КМУ обов'язкові до виконання. Відповідно до п.2) ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України, військовозобов'язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; Загальновідомим є факт збройної агресії російської федерації щодо України.
Так, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, указом Президента України №64 від 24.02.2022 в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, що триває до даного часу. На підставі зазначеного, обставини, що стосуються цієї справи відносяться до особливого періоду, воєнного стану.
Відповідно до ст.2 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України "Про оборону України", цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти. Відповідно до ч. 2 ст.4 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Відповідно до п.1 постанови КМУ №154 від 23.02.2022 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, указом Президента України №69 від 24.02.2022 оголошено про проведення загальної мобілізації, яка діє до даного часу. Обставини, що стосуються цієї справи, стосуються триваючої загальної мобілізації.
Зважаючи на діючий воєнний стан та триваючу загальну мобілізацію, гостру потребу держави у мобілізації військовозобов'язаних громадян до Збройних Сил України для захисту держави, за відсутності у ОСОБА_1 підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (заява не подавалась, відомості не надані), позивач ОСОБА_1 повинен, як громадянин України, для виконання конституційного обов'язку, проявляти достатню увагу до свого статусу військовозобов'язаного та розумно цікавитись виконанням свого обов'язку по захисту Вітчизни. Відповідно ст. 1,2 до Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Суверенітет України поширюється на всю її територію. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Відповідно до ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Звертаю увагу суду, який ухвалює рішення «Іменем України» на те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (31 рік), є громадянином України, який не виконує обов'язків військовозобов'язаного та не виконує конституційний обов'язок по захисту Вітчизни, що містить ознаки ухилення від призову на військову службу під час мобілізації. З огляду на вищезазначене, прошсять суд відмовити позивачу у задоволенні позову.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити позов у повному об'ємі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, заперечення викладені у відзиві підтримує у повному обсязі та просить відмовити у задоволенні позову.
Суд, врахувавши позицію сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до змісту вимог ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із вимогами частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
У відповідності до п.1 ч.1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Нормами ст. ст. 72, 73 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
В судовому засіданні встановлено, що постановою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову №241 від 05.03.2025 у справі про адміністративне правопорушення, відповідно до якої на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , накладено стягнення у виді штрафу в сумі 17000 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Згідно зазначеної постанови 05.03.2025 року близько 20:00 години ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 був доставлений працівниками поліції до Уманського РТЦК Та СПА, для оформлення військово-облікових документів та належної постанови на військовий облік. Згідно інформації з АІТС «Оберіг» ОСОБА_1 , перебуває на обліку військовозобов'язаних в ІНФОРМАЦІЯ_3 (саврань) в картотеці «Вільні залишки». Зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
В постанові зазначено, що ОСОБА_1 діяв всупереч вимог п.25 постанови КМУ №560 від 16 травня 2024 року; пп.10-1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначених у Додатку №2 постанови КМУ №1487 від 3012.2022 року; п.1 постанови КМУ №559 від 16.05.2024 року.
Відсутність військово-облікового документу та не перебування військовозобов'язаного ОСОБА_1 належним чином на військовому обліку є порушенням правил військового обліку визначених: ч.6 ст.22 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», п.2) ч.1 ст.37 «Про військову службу та військовий обов'язок, п.п.1 п1, пп.8 п.1 пп.10 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначених у Додатку №2 постанови КМУ №1487 від 30.12.2022, пункту 25 постанови КМУ №560 від 16 травня 2014 року під час дії особливого періоду, воєнного стану відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 та Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022.
Отже, вказані вимоги ОСОБА_1 не виконав, до ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцем своєї реєстрації не прибув, за отриманням військово-облікового документу не звертався, на облік військовозобов'язаних не став, відомості про свої військово-облікові дані не надавав.
Відповідно приписів ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Статтею 7 КУпАП, встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно ст.252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтями 33, 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи; давати пояснення, подавати докази; заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи; виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Суд вважає за необхідне зазначити, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Елементами верховенства права є принцип рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці. Принцип правової визначеності означає, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями.
КУпАП закріплено низку гарантій забезпечення прав суб'єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту особи.
Відповідно до ч.1 ст.210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Згідно ч.3 ст.210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення дій, передбачених ч.1 ст.210-1 КУпАП, в особливий період.
Відповідно до ст. 235 КУпАП розгляд справ про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210-1 КУпАП, віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, від імені яких розглядати справи мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
24 лютого 2022 року відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє на даний час.
Указом Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань оголошено проведення в Україні загальної мобілізації.
Статтею 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - період, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Диспозиція ч.3 ст. 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що вчинено в особливий період, і вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.
Стаття 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» містить положення про те, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
У статті 210-1 КУпАП встановлено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, а зокрема за:
- порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку (ч.1);
- повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню (ч.2);
- вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період (ч.3).
Так, механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, додатком 2 до якого затверджені Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
У пункті 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженому Постановою Кабінету міністрів України від 30.12.2022 № 1487 закріплено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Пунктом 1 Правил військового обліку передбачено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні, зокрема:
- перебувати на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки;
- прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервісті
- особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік;
- особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів".
Відповідно до п.25 постанови КМУ №560 від 16 травня 2024 року громадяни чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Відповідно до пп.10-1 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначених у Додатку №2 постанови КМУ №1487 від 30.12.2022 призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред'явити їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон; уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, Затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до п.1 постанови КМУ №559 від 16.05.2024 військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов'язаним або резервістом.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних доказів того, що станом на день винесення оскаржуваної постанови ОСОБА_1 на виконання приписів законодавства став на облік у ТЦК та СП за місцем постійного проживання та отримав військово-обліковий документ, а також не надано доказів на підтвердження тверджень щодо вчасного оновлення даних.
При цьому суд критично ставиться до твердження сторони позивача про відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, оскільки доводи позивача об'єктивно не підтверджуються будь-якими доказами та спростовуються встановленими судом під час розгляду обставинами.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем на дотримання вимог ч. 2 ст. 77 КАС України доведено правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, адже зміст оскаржуваної постанови відображає склад адміністративного правопорушення.
Будь яких доказів, які б спростовували обставини, встановлені судом за наявними в справі доказами, та вину позивача у вчиненому правопорушенні, позивачем до суду не додано.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 25.06.2020 у справі №520/2261/19 вказала, що визначений статтею 77 КАС України обов'язок відповідача суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Також суд зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
За встановлених обставин, суд приходить до висновку про те, при накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин суд, вважає, що підстав для скасування оскаржуваної постанови не встановлено, а тому позовну заяву слід залишити без задоволення за недоведеністю та необґрунтованістю позовних вимог, залишивши рішення суб'єкта владних повноважень без змін.
З урахуванням приписів ст. 139 КАС України, оскільки суд дійшов висновку про залишення адміністративного позову без задоволення, судові витрати у справі позивачу не відшкодовуються.
Керуючись, ст. ст. 7, 9, 251, 268, 280, 283 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 268, 286 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання постанови протиправною та скасування рішення - залишити без задоволення.
Постанову у справі про адміністративне правопорушення №241 від 05.03.2025 винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП - залишити без змін.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складене 15.07.2025.
Суддя: Р. В. Піньковський