Справа № 643/6417/25
Провадження № 2/643/3564/25
31.07.2025 м. Харків
Салтівський районний суд міста Харкова в складі:
головуючого - судді Семенової Я.Ю.,
за участю секретаря судового засідання - Кашуби Ю.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, -
Стислий зміст позовних вимог та доводів позивача
Позивач Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» в особі представника Давидова В.О., який діє на підставі довіреності, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просить стягнути солідарно з відповідачів на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість в сумі 108 439,79 грн, з яких: 101 988,16 грн за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.12.2010 по 31.03.2025; 999,60 грн за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 по 31.03.2025; 1 797,84 грн за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.07.2022 по 31.03.2025; інфляційні втрати в сумі 2 632,86 грн; 3% річних в сумі 1 021,33 грн. Також просить стягнути з відповідачів на свою користь судові витрати в сумі 3 028,00 грн.
В обґрунтування пред'явлених позовних вимог посилався, що КП «Харківські теплові мережі» надає послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води мешканцям багатоквартирних будинків м. Харкова, керуючись Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, Правилами надання послуги з постачання гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1182. Відповідачі перебувають на реєстраційному обліку в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , є споживачами послуг з постачання теплової енергії та гарячої води. Відповідачам щомісяця направлялися рахунки на оплату наданих послуг. Унаслідок неповної та несвоєчасної оплати послуг, що надаються позивачем, у відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 утворилася заборгованість в загальному розмірі 104 785,60 грн, з яких: 101 988,16 грн за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.12.2010 по 31.03.2025; 999,60 грн за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 по 31.03.2025; 1 797,84 грн за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.07.2022 по 31.03.2025. У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачами зобов'язання зі сплати наданих позивачем послуг КП «ХТМ» просить стягнути з відповідачів 3% річних у сумі 1 021,33 грн та інфляційні втрати в сумі 2 632,86 грн.
Рух справи
Салтівський районний суд міста Харкова ухвалою від 25 квітня 2025 року відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Аргументи учасників справи
09 травня 2025 року через канцелярію суду від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позов, в якому відповідач просила застосувати строк позовної давності до вимог позивача з 01.12.2010 по 31.03.2022 та відмовити в цій частині на підставі спливу строку позовної давності. В обґрунтування висловленої позиції посилалася, що оскільки позивач КП «Харківські теплові мережі» звернувся до суду з позовом 22 квітня 2025 року, вимоги про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання за період з 01.12.2010 по 01.01.2022 охоплені строком позовної давності. На думку відповідача, заборгованість за період з 01.12.2010 по 01.01.2022 підлягає відхиленню, у зв'язку з пропуском позовної давності. Зазначила, що інфляційні втрати, 3% річних та судові витрати, нараховані за той самий період, також не можуть бути стягнуті, оскільки є похідними від основного зобов'язання. Вважала, що розгляду підлягає лише заборгованість, яка сформувалася після 01.01.2022.
16 травня 2025 року через підсистему «Електронний суд» від представника позивача КП «Харківські теплові мережі» Давидова В.О., який діє на підставі довіреності, надійшли додаткові пояснення, в яких представник позивача посилається, що сама по собі заява про застосування строку позовної давності свідчить про визнання відповідачами порушеного права позивача. Зазначив, що оскільки заборгованість за житлово-комунальні послуги нараховувалась позивачем щомісяця, то перебіг загальної позовної давності слід відраховувати від кожного щомісячного платежу. Посилався, що строк, за яким необхідно стягнути заборгованість з відповідачів - це період з 01.12.2010 по 31.03.2025. Зауважував, що в зазначений вище період - протягом 2010-2025 років, відповідачами здійснювались часткові платежі заборгованості. На думку позивача, здійснення відповідачами даних платежів є підставою, передбаченою частиною 1 статті 264 ЦК України, для переривання перебігу позовної давності. Крім того, посилався, що Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами), з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з 12.03.2020 на всій території України було встановлено карантин. Зазначив, що згідно із Законом України №540-ІХ від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктами 12-14. Цими нормами, які набрали чинності 02.04.2020, передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Карантин в Україні безперервно встановлено з 12.03.2020 до 30.06.2023. Крім того, посилався, що відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Зазначив, що з 24.02.2022 в Україні діє воєнний стан, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні». Зазначив, що позовні вимоги КП «Харківські теплові мережі» є обґрунтованими та такими, що відповідають нормам цивільного законодавства, а отже підлягають задоволенню в повному обсязі. Зазначив, що позаяк відповідачі оплату за надані послуги сплачують нерегулярно, до оплати призначалась одна сума, а сплачувалась або менша, або більша сума, окрім цього, враховуючи, що строк позовної давності за період з 12 березня 2017 року закінчувався 12 березня 2020 року, а також те, що на всій території України запроваджено карантин до 30 червня 2023 року, а під час дії карантину строки, визначені статтею 257 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк дії такого карантину, окрім цього, враховуючи запроваджений на всій території України режим воєнного стану, який діє й досі, вважав, що строк позовної давності переривався та відповідно не був пропущений.
04 липня 2025 року через канцелярію суду від відповідача ОСОБА_2 надійшли пояснення, в яких вона посилалася, що позивачем не надано доказів, хто саме з відповідачів здійснював оплату, хто саме з відповідачів визнавав наявність боргу чи заперечував проти такого боргу, та для кого позовна давність переривалася, а для кого - ні. Зазначила, що з матеріалів справи не вбачається, за які саме періоди відбувалася сплата та які періоди були визнані відповідачами, а які ні. Зауважувала, що з матеріалів справи взагалі не вбачається, що відповідачі визнавали якийсь борг, що унеможливлює, на думку відповідача, застосування положення ст. 264 ЦК України про переривання строків позовної давності частковими сплатами. З огляду на викладене, просила застосувати строки позовної давності, як просила про це у відзиві на позов.
Участь у справі сторін та інших учасників справи
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином шляхом направлення судової повістки до електронного кабінету позивача в підсистемі «Електронний суд», у додаткових поясненнях від 16.05.2025 представник позивачазазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить розгляд справи проводити за відсутності представника КП «Харківські теплові мережі».
Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилися, повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи своєчасно та належним чином.
За правилами п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку.
За правилами п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд, беручи до уваги, що учасники справи належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позов на пояснення, вважає за можливе проводити розгляд заяви за відсутності всіх учасників справи.
Ураховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані у встановленому законом порядку за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачами послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, які надає позивач.
За вказаною адресою Комунальним підприємством «Харківські теплові мережі» на ім'я ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .
Згідно з відомістю про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання з урахуванням періоду платежу, складеною за особовим рахунком № НОМЕР_1 , відкритим на ім'я ОСОБА_1 за адресою - АДРЕСА_1 , заборгованість відповідачів за період з 01.12.2010 по 31.03.2025 з постачання теплової енергії становить 101 988,16 гривень, з постачання гарячої води - 0 гривень.
Згідно з відомістю про нарахування та оплату за обслуговування внутрішньобудинкових систем (далі - ВБС) теплопостачання та обслуговування ВБС постачання гарячої води, складеною за особовим рахунком № НОМЕР_1 , відкритим на ім'я ОСОБА_1 за адресою - АДРЕСА_1 , плата за обслуговування ВБС теплопостачання за період з 01.07.2022 по 31.03.2025 становить 1 797,84 гривень, плата за обслуговування ВБС постачання гарячої води за період з 01.07.2022 по 31.03.2025 становить 0 гривень.
Згідно з відомістю про нарахування та оплату за абонентське обслуговування по послузі з постачання теплової енергії, по послузі з постачання гарячої води, складеною за особовим рахунком № НОМЕР_1 , відкритим на ім'я ОСОБА_1 за адресою - АДРЕСА_1 , абонентське обслуговування за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 по 31.03.2025 становить 999,60 гривень, плата за абонентське обслуговування по послузі з постачання гарячої води за період з 01.06.2022 по 31.03.2025 становить 0 гривень.
Згідно з розрахунком інфляційних втрат та 3% річних за послуги з постачання теплової енергії та гарячої води за період з березня 2019 по листопад 2021, складеною за особовим рахунком № НОМЕР_1 , відкритим на ім'я ОСОБА_1 за адресою - АДРЕСА_1 , інфляційні втрати за вказаний період становлять 2 632,86 гривень, три проценти річних від простроченої суми за вказаний період становлять 1 021,33 гривень.
Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов'язані забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору, а також норм і правил.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача на отримання вчасно та відповідної якості житло-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо кореспондує визначений п. 5 ч. 2 ст. 7 цього Закону обов'язок споживача сплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Правилами ст. 5 Закону України «Про житлово комунальні послуги» закріплено, що до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Позивач надає послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання згідно з положеннями Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, Правилами надання послуги з постачання гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1182, що регулюють відносини між виконавцем послуг (КП «ХТМ») та споживачами, які отримують такі послуги.
Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
За змістом ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Положеннями ч. 1 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.
На підставі частини 5 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2021 року № 1022) та Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1182 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2021 року № 1023), на офіційному сайті КП «Харківські теплові мережі» www.hts.kharkov.ua в мережі Інтернет було розміщено 31 жовтня 2021 року індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та індивідуальний договір про надання послуг з постачання гарячої води.
Зазначені договори є публічними договорами приєднання, які набрали чинності з 01 грудня 2021 року.
Відповідно до п. 4 Індивідуальних договорів фактом приєднання споживача до умов договору є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунку за надану послугу, факт отримання послуги.
Відповідно до п. 5 Індивідуальних договорів виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу.
Відповідно до п. 51, 52 Індивідуальних договорів передбачено, що договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний період.
На підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.12.2006 №1186 «Про визначення виконавців послуг у житловому фонді міста Харкова» КП «Харківські теплові мережі» є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
З 01 липня 2022 року набрав чинності публічний договір з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності та публічний договір з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності, які опубліковані на офіційному сайті КП «Харківські теплові мережі» в мережі Інтернет www.hts.kharkov.ua 01 червня 2022 року.
Відповідно до п. 5 Публічних договорів виконавець зобов'язується надати споживачу послуги з технічного (у тому числі аварійного) обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплатити виконавцю надані послуги за затвердженою вартістю в строки та на умовах, визначених цим договором.
Приписами ст. 67 ЖК України унормовано, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Відповідно до ст. 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
Згідно зі ст. 87 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Правилами ч. 1 ст. 34 ЦК України унормовано, що повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).
За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Матеріалами справи знаходить своє підтвердження той факт, що КП «Харківські теплові мережі» надавав відповідачам зазначені вище послуги, відповідачі їх одержували та не відмовлялися від них у встановленому законом порядку, а відтак в останніх виник обов'язок сплатити ці послуги.
З досліджених у судовому засіданні письмових доказів суд установив, що відповідачі належним чином не виконували обов'язок щодо повної та своєчасної оплати зазначених вище послуг, у зв'язку з чим у останніх виникла заборгованість.
Правилами ч. 1 ст. 2 ЦПК України унормовано, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Положеннями ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.
Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частина 2статті 77 ЦПК України.
За правилами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Положеннями ч. 1 ст. 82 ЦПК України унормовано, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Як убачається зі змісту положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Судом встановлено, що відповідачі є споживачами послуг теплової енергії шляхом відкриття особового рахунку № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 , та за період з 01.12.2010 по 31.03.2025 відповідачі мають заборгованість за послуги з постачання теплової енергії в сумі 101 988,16 гривень.
Доказів того, що послуги відповідачам не надавались, що вони не користувалися наданими послугами і потреби в таких послугах не мали, належними та допустимими доказами не доведено та матеріалами справи не підтверджено.
Крім того, суд погоджується з наданими представником позивача розрахунками заборгованості щодо абонентської плати за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії, щодо оплати послуг з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання теплової енергії, та приймає їх.
Відповідач ОСОБА_2 у відзиві на позовну заяву просила суд застосувати строки позовної давності до позовних вимог КП «Харківські теплові мережі», посилаючись, що розгляду підлягає лише заборгованість, яка сформувалася після 01.01.2022.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, як це закріплено положеннями ст. 257 ЦК України.
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність, зокрема ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, як це унормовано вимогами ч. 1 ст. 261 ЦК України.
За правилами ч. 5 ст. 216 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.
У постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року, прийнятій у справі №6-14цс14, від 29 жовтня 2014 року, прийнятій у справі №6-169цс14, від 30 вересня 2015 року, прийнятій у справі №6-154цс15, зроблено висновок про те, що за договором, що визначає щомісячні платежі перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а також початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Суд зазначає, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч. 5 ст. 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладено обов'язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду було пропущено з поважних причин (п.п. 6.43, 6.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019, прийнятій по справі №911/3681/17).
Як зазначив Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях від 20.09.2011 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії», та від 22.10.1996 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.
Суд зазначає, що правила про позовну давність мають застосовуватись лише тоді, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права. У випадку відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв'язку з необґрунтованістю самої вимоги.
Як зазначалося судом вище, суд вважає доведеними вимоги позивача про стягнення з відповідачів заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії та гарячої води у розмірі 101 988,16 грн за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.12.2010 по 31.03.2025; 999,60 грн за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 по 31.03.2025; 1 797,84 грн за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.07.2022 по 31.03.2025.
Вивчаючи доводи представника позивача щодо застосування строків позовної давності до пред'явлених КП «ХТМ» позовних вимог, суд зважає на таке.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.
Законом України №530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Зазначений Закон України від 30.03.2020 №540-IX набрав чинності 02.04.2020.
У постановах Верховного Суду від 7 вересня 2022 року, прийнятій у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22) та від 20 квітня 2023 року, прийнятій у справі №728/1765/21 (провадження № 61-6640св21) зазначено, що «у пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року №540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2.
Крім того, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», на території України введено воєнний стан з 05 години 30 хвилини 24.02.2022 строком на 30 днів. Воєнний стан в Україні ще не скасований.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема пунктом 19 такого змісту: «у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».
Зазначений Закон України від 15.03.2022 №2120-IX набрав чинності 17.03.2022.
Отже, у спірних правовідносинах позовна давність щодо вимог про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, надані з 01 квітня 2017 року по 31 березня 2025 року, в силу п. 12, 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України на момент подання позову (24.04.2025) не спливла та продовжується на строк дії воєнного стану.
Разом з цим, в межах розгляду даної справи позивач не довів, а суд не встановив обставин, що вказували б на поважність причин пропуску позовної давності, що дає суду підстави для відмовити у задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідачів заборгованості за надані послуги з теплопостачання за період з 01.12.2010 по 12.03.2017 включно, що є підставою для відмови у задоволені позову в цій частині.
Вивчаючи доводи представника позивача про те, що матеріали справи містять відомість про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , з якої вбачаються часткові сплати боргу, що в свою чергу свідчить про переривання перебігу позовної давності та є підставою для відмови у задоволенні заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суд зважає на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Верховний Суд у постанові від 23.12.2020 по справі № 127/23910/14-ц дійшов висновку, що правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.
Як вбачається з Відомості про нарахування за оплату за послуги з теплопостачання з урахуванням періоду платежу за період з 01 грудня 2010 року по березень 2017 року відповідачами вносились кошти за період з грудня 2010 року по серпень 2011 року, з жовтня 2011 року по березень 2012 року, з травня 2012 року по липень 2012 року, з вересня 2012 року по листопад 2012 року, з березня 2013 року по червень 2014 року, з січня 2019 року по квітень 2019 року. Щодо інших місяців дані про сплату коштів відсутні.
За таких обставин відповідачами було визнано борг тільки за вказані місяці, у зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що ними визнано борг у повному обсязі, що є підставою для переривання строку позовної давності щодо всієї заборгованості за період 01 грудня 2010 року по 31 березня 2017 року.
У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
Правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
У даному випадку правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням і на ці правовідносини поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Закріплена в п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати житлово-комунальних послуг у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у ч. 2 ст. 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
За відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена правилами ч. 2 ст. 625 ЦК України.
У зв'язку із простроченням відповідачем сплати комунальних послуг, позивачем за період з березня 2019 року по листопад 2021 року нараховано інфляційні втрати в сумі 2 632,86 гривень та три відсотків річних від простроченої суми у розмірі 1 021,33 гривень.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог КП «Харківські теплові мережі».
Розподіл судових витрат
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що позовні вимоги КП «Харківські теплові мережі» суд задовольнив частково на 80,21%, вважає за можливе відшкодувати позивачу понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2428,76 (3028 : 100 х 80,21% = 2428,76) гривень, стягнувши їх з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в рівних частках по 1214 гривень 38 копійок з кожного.
На підставі викладеного, керуючись ст. 247, 258, 259, 264-265, 279 ЦПК України, суд
Позов Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії та гарячої води - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість в сумі 86 979 гривень 57 копійок, з яких: 80 527,94 гривень за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.04.2017 по 31.03.2025; 999,60 гривень за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 по 31.03.2025; 1 797,84 гривень за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.07.2022 по 31.03.2025; 3% річних у сумі 1 021,33 гривень; інфляційні втрати в сумі 2 632,86 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» судовий збір у сумі 2 428 гривень 76 копійок, в рівних частках по 1 214 гривень 38 копійок з кожного.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: https://court.gov.ua/fair/.
Учасники справи:
позивач - Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», р/р НОМЕР_2 в Філії Харківського обласного управління АТ «Ощадбанк», МФО 351823, ЄДРПОУ 31557119, місцезнаходження: 61037, м. Харків вул. Мефодіївська, 11;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено 31 липня 2025 року.
Суддя : Я.Ю. Семенова