справа № 619/139/25
провадження № 2/619/513/25
Заочне рішення
Іменем України
01 серпня 2025 року,
м. Дергачі,
Дергачівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Нечипоренко І.М., за участю секретаря судового засідання Міщенко О.О., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу № 619/139/25,
ім'я (найменування) сторін:
позивачі: Дергачівська окружна прокуратура Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації, Державного агентства лісових ресурсів України,
відповідачка: ОСОБА_1 ,
третя особа: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України»,
вимоги позивача: про витребування земельної ділянки,
прокурор: Сапітон Д.В.
Стислий виклад позиції позивача та заперечення відповідача.
Дергачівська окружна прокуратура Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації та Державного агентства лісових ресурсів України звернулася до суду з позовом, у якому просить витребувати на користь власника Харківської обласної військової (державної) адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива СП» земельну ділянку площею 0,2501 га з кадастровим номером 6322081000:01:000:0366. У обґрунтування позову зазначено, що розпорядженням Дергачівської районної державної адміністрації від 27.02.2024 №352 затверджено проект організації території земельних часток (паїв) колективного сільськогосподарського підприємства «Богодухівське» загальною площею 1030,2494 га, в тому числі: на території Протопопівської сільської ради - 890,9787 га, з них ріллі - 652,6099 га, пасовищ - 211,1841 га, сіножаті - 27,1847 га; на території Вільшанської сільської ради - 139, 2707 га, з них: ріллі - 118,4645 га, пасовищ - 20,8062 га та передано власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) по колективному сільськогосподарському підприємству земельні ділянки в приватну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Відповідно до списку громадян-власників сертифікатів на право на земельну частку (пай), громадянці ОСОБА_1 виділено на підставі зазначеного розпорядження земельну ділянку та нею отримано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №175918, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 632208101001968. Вказаним державним актом посвідчено право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 632281000:01:000:0366 площею 0,2501 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Разом з тим, окружною прокуратурою встановлено, що вищезазначена земельна ділянка з кадастровим номером 6322081000:01:000:0366 сформована та вибула у приватну власність на підставі рішення Дергачівської районної державної адміністрації від 27.02.2004 №352 всупереч вимогам земельного і лісового законодавства, оскільки в силу положень ст. 20, 57, 84 Земельного кодексу України та ст. 5 Лісового кодексу України спірна земельна ділянка належить до земель державної власності лісогосподарського призначення та повинна використовуватись для ведення лісового господарства в порядку, визначеному Лісовим кодексом України.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
На виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України судом було направлено звернення до відповідного органу реєстрації щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача .
Ухвалою суду від 04.03.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 02.04.2025, яке відкладено на 08.05.2025 на клопотанням представника позивача.
Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 08.05.2025 підготовче провадження закрито та справу призначено до розгляду по суті в судове засідання на 17.06.2025, яке відкладено на 21.07.2025 у зв'язку з неявкою відповідачки ОСОБА_1
21.07.2025 судом оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення, проголошення якого в цьому судовому засіданні призначено на 01.08.2025.
Відповідно до ухвали суду від 01.08.2025 закрито провадження в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива СП» про витребування земельної ділянки у зв'язку з тим, що цей спір віднесено до господарської юрисдикції.
Представник Дергачівської окружної прокуратури прокурор Сапітон Д.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав.
Представник третьої особи Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в судове засідання не з'явився, надавши заяву, у якій просить розгляд справи проводити без участі представника.
Частиною 3 ст. 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, причину неявки не повідомила, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлялася належним чином шляхом направлення рекомендованого поштового відправлення на зареєстроване місце проживання, яке було повернуто до суду.
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Пунктом 99-1 «Правил надання послуг поштового зв'язку», затверджених постановою КМ України від 5 березня 2009 р. № 270, установлено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім'ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з'явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Отже, відповідно п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається, що судова повістка відповідачці вручена.
Крім того, відповідачка повідомлялася шляхом направлення судової повістки SMS-повідомленням, про що свідчить довідка.
Відповідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин, з урахуванням того, що відповідачка, будучи повідомленою про дату та час розгляду справи не з'явилася у судове засідання, не подала відзив на позов, до того ж, інформація щодо часу розгляду даної справи розміщена на офіційному веб-сайті судової влади України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
Згідно розпорядження Дергачівської районної державної адміністрації №352 від 27.09.2004 затверджено проект організації території земельних часток (паїв) колективного сільськогосподарського підприємства «Богодухівське» загальною площею 1030,2494 га, в тому числі: на території Протопопівської сільської ради - 890,9787 га, з них ріллі - 652,6099 га, пасовищ - 211,1841 га, сіножаті - 27,1847 га; на території Вільшанської сільської ради - 139, 2707 га, з них: ріллі - 118,4645 га, пасовищ - 20,8062 га та передано власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) по колективному сільськогосподарському підприємству (згідно списку, що додається) земельні ділянки в приватну власність (в розмірах, згідно додатку) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 873, 0093, з них: ріллі - 656,0158 га, пасовищ - 194,1200 га, сіножаті - 22,8735 га, відповідно до проекту організації території земельних часток (паїв) колективного сільськогосподарського підприємства «Богодухівське». (а.с. 42).
На підставі вказаного розпорядження громадянкою ОСОБА_1 на земельну ділянку (земельна частка (пай) на території Протопопівської сільської ради, ділянка № НОМЕР_1 (за межами населеного пункту) з кадастровим номером 6322081000:01:000:0366 площею 0,2501 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, отримано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №175918, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 632208101001968. (зворот а.с. 46 - 47).
Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.12.2024 за №406920051 та з Поземельної книги, земельна ділянка з кадастровим номером: 6322081000:01:000:0366, площею 0,2501 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, перебуває у власності ОСОБА_1 (а.с. 48, 49-63).
21 січня 2020 року ОСОБА_1 та ТОВ «НИВА СП» уклали договір оренди, відповідно до умов якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Протопопівської сільської ради Дергачівського району Харківської області за межами населеного пункту і перебуває у власності Орендодавця згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯК № 175918. В оренду передається земельна ділянка площею 0,2501 га кадастровий номер 6322081000:01:000:0366, місце розташування: на території Протопопівської сільської ради Дергачівського району Харківської області за межами населеного пункту (а.с. 65).
Згідно Акту приймання-передачі земельної ділянки, власник земельної ділянки ОСОБА_1 (Орендодавець) передала, а ТОВ «НИВА СП» (Орендар) прийняв в строкове платне користування зазначену земельну ділянку. При прийманні та огляді об'єкта оренди Сторонами було виявлено, що ділянка заросла дикорослими чагарниками (а.с. 67).
Відповідно до Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 58452249 31.05.2021 проведено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6322081000:01:000:0366 площею 0,2501 га за ТОВ «Нива СП» (а.с. 64).
За інформацією філії «Жовтневе лісове господарство» ДП «Ліси України» від 16.02.2024 №227/285 згідно планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування (1990 року) земельна ділянка з кадастровим номером 632281000:01:000:0366 перебуває в межах кварталу №135 виділ №2 Мерчанського лісництва Філії «Жовтневе лісове господарство» ДП «Ліси України». З указаного періоду і по теперішній час зміни площі земель відповідного кварталу та виділу не відбувались, що посвідчується в тому числі, Планшетом лісокористування №5 від 1990 року. ДП «Ліси України» не отримувало рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про вилучення, припинення права постійного користування, про передачу прав на вказану земельну ділянку. Крім того, ДП «Ліси України» не здійснювало відмову або припинення права постійного користування на дану земельну ділянку не отримувало грошових коштів з відшкодування втрат лісогосподарського виробництва (а.с. 49).
Відповідно до інформації ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» згідно матеріалів лісовпорядкування 2006 року та 2021 року, земельна ділянка з кадастровим номером 6322081000:01:000:0366 знаходиться в межах кв. 135 виділ 2 Мерчанського лісництва ДП «Жовтневе лісове господарство» ДП «Ліси України», площа перетину земельної ділянки з кадастровим номером 6322081000:01:000:0366 з межами лісництва становить 0,2501 га, з загальної площі ділянки 0,2501 га. (а.с. 45).
Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами першою - третьою статті 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» в редакції, чинній на час прийняття розпорядження Дергачівською РДА, виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.
Пунктами 1, 2 частини першої статті 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачено, що місцева державна адміністрація розробляє та забезпечує виконання затверджених у встановленому законом порядку програм раціонального використання земель, лісів, підвищення родючості ґрунтів, що перебувають у державній власності; розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.
Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (частина перша статті 19 ЗК України).
Пунктом «ґ» частини четвертої статті 84 ЗК України передбачено, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно до статей 56, 57 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення. Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.
Отже, землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства, належать до земель лісогосподарського призначення, на які поширюється особливий режим щодо використання, надання в користування та передання у власність.
Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.
Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Лісова ділянка - це ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі.
Ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу.
На необхідність належного захисту та відтворення лісів, забезпечення прав громадян на безпечне довкілля звертав увагу Президент України в Указі «Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів» № 228/2021 від 07 червня 2021 року.
При цьому згідно зі статтею 3 ЗК України земельні відносини, які виникають при використанні лісів, регулюються також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.
Частиною другою статті 5 ЛК України передбачено, що віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.
У зв'язку з цим застосування норм земельного та лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення повинне базуватися на пріоритетності норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства, а не навпаки.
Оскільки земельна ділянка й права на неї на землях лісогосподарського призначення є об'єктом земельних правовідносин, то суб'єктний склад і зміст таких правовідносин повинні визначатися згідно з нормами земельного законодавства в поєднанні з нормами лісового законодавства в частині використання та охорони лісового фонду.
Основною рисою земель лісогосподарського призначення є призначення цих земель саме для ведення лісового господарства, що відповідно до статті 63 ЛК України полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет, якщо складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт «б» частини першої статті 164 ЗК України).
Отже, однією з основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв'язок їх використання з лісокористуванням.
Згідно з частиною першою статті 7 ЛК України ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу.
Відповідно до статті 8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій згідно із законом.
Частиною 1 статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно із частиною 1 пункту 12 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Порядок безоплатної приватизації громадянами земельних ділянок визначений статтею 118 ЗК України.
Відповідно до частини 1 статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.
Частиною 6 статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін (частина 7 статті 118 ЗК України).
Згідно із статтею 50 Закону України «Про землеустрій» у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок складаються проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Порядок складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Частинами 1, 2, 4 статті 20 ЗК України визначено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.
Відповідно до статті 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства (стаття 5 ЛК України).
Відповідно до статті 63 ЛК України ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
До земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства (стаття 55 ЗК України).
Відповідно до статті 48 ЛК України в матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об'єкта лісовпорядкування. Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування. У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об'єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону. Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов'язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.
За змістом статей 181-184, 202-204 ЗК України, Законів України «Про Державний земельний кадастр» та «Про землеустрій» дані державного земельного кадастру - це документальне підтвердження відомостей про правовий режим земель, їх цільове призначення, їх розподіл серед власників землі і землекористувачів за категоріями земель, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, які ґрунтуються на підставі землевпорядної документації.
Звертаючись до суду з позовом у цій справі, прокурор посилався на те, що спірна земельна ділянка належить до земель лісового фонду і яка перебуває у державній власності, її передача у приватну власність є незаконною, що є підставою для витребування цієї земельної ділянки на користь держави із приватної власності.
При цьому прокурор, зокрема, посилався на те, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах кварталу №135 виділ №2 Мерчанського лісництва Філії «Жовтневе лісове господарство» ДП «Ліси України».
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05 червня 2018 року у справі № 388/180/17).
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21), захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України, за умови, що таке володіння нерухомим майном останнім набувачем посвідчено державною реєстрацією.
Отже, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.
Ефективним способом захисту порушеного права власника на землю, яка неодноразово відчужувалась є витребування майна на підставі статей 387, 388 ЦК України. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, не вимагається.
Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до вимог ст. 373 ЦК України, право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.
Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу (ст. 396 ЦК України).
Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.
Стаття 153 Земельного кодексу України визначає, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до вимог ст. 317, 319 Цивільного кодексу України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.
Відповідно до норми частини першої статті 387 ЦПК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Частиною 4 ст. 388 ЦК України визначено, що якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
У відповідності до вимог ст. 330, 388 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку, яку було відчужено поза волею власника не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16, вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку ст. 387 Цивільного кодексу України є ефективним способом захисту права власності (п. 56 постанови). Такий висновок випливає з постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц (провадження № 14-140цс18), на яку посилається Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, постанов Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц (провадження № 14-96цс18), від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, розділ 1.5.4).
Велика Палата Верховного Суду вважає, що можливість віндикації майна, його витребування від особи, яка незаконно або свавільно заволоділа ним, має нормативну основу в національному законодавстві. Зокрема, пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України передбачений такий спосіб захисту, як відновлення становища, яке існувало до порушення, а статтею 387 ЦК України передбачено право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння. Зазначені положення є доступними для заінтересованих осіб, чіткими, а наслідки їх застосування - передбачуваними.
Віндикація майна, його витребування в особи, яка незаконно або свавільно порушила чуже володіння, має легітимну мету, яка полягає в забезпеченні права інших осіб мирно володіти своїм майном. Така мета відповідає загальним інтересам суспільства.
Повернення державі земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель лісогосподарського призначення.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, що перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України), та через інші законодавчі обмеження. Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу, може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля.
Має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа -добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).
Водночас не вбачається порушення справедливого балансу в разі витребування майна від недобросовісного набувача без будь-якої компенсації. Протилежний підхід стимулював би неправомірне та свавільне заволодіння чужим майном та фактично передбачав би винагороду за порушення законодавства і прав інших осіб. Крім того, недобросовісне заволодіння чужим майном не відповідає критерію мирного володіння майном. Натомість таке заволодіння є порушенням мирного володіння інших осіб. Отже, витребування майна від недобросовісного набувача не є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Виходячи з викладеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позовні вимоги про витребування від відповідачів є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Судом встановлено, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду і перебуває в постійному користуванні Мерчанського лісництва Філії «Жовтневе лісове господарство» ДП «Ліси України», рішення щодо зміни цільового призначення вказаної земельної ділянки лісогосподарського призначення повноважним органом виконавчої влади не приймалося, відповідачка ОСОБА_1 при отриманні земельної ділянки була достовірно обізнана про те, що ділянка заросла дикорослими чагарниками, в силу зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих, характерних для лісу природних ознак спірної землі, знала або, проявивши розумну обачність, могли знати про те, що ліс і ділянка вибули з володіння держави з порушенням вимог закону.
Враховуючи викладене, суд вважає, що ОСОБА_1 не є добросовісним набувачем, отже, наявні підстави для витребування у власність держави, оскільки остання вибула з володіння держави поза її волею.
Заява щодо застосування строку позовної давності судом не розглядається, оскільки була заявлена представником відповідача ТОВ «НИВА СП», провадження щодо якого закрито.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн, які підлягають стягненню з відповідачки на користь Харківської обласної прокуратури.
Керуючись ст. 7, 12, 13, 76-81, 141, 209, 211, 223, 247, 259, 263-265, 268, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов Дергачівської окружної прокуратури, яка діє в інтересах держави в особі Харківської районної військової адміністрації, Державного агентства лісових ресурсів України задовольнити повністю.
Витребувати на користь Харківської обласної військової (державної) адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,2501 га з кадастровим номером 6322081000:01:000:0366.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, КОД КЛАСИФІКАЦІЇ ВИДАТКІВ БЮДЖЕТУ - 0901010) судовий збір в розмірі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень).
Надіслати представнику позивача та представнику третьої особи копію судового рішення в електронній формі у порядку, визначеному законом, а відповідачці надіслати копію судового рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня оголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування (ім'я) сторін:
позивач: Дергачівська окружна прокуратура (місцезнаходження: м. Дергачі, Харківський район, Харківська область, вул. Європейська, 10) в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації (місцезнаходження: м. Харків, вул. Сумська, 64, код ЄДРПОУ 23912956), Державного агентства лісових ресурсів України (місцезнаходження: м. Київ, вул. Ш. Руставелі, 9-а, код ЄДРПОУ 37507901),
відповідачка: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
третя особа: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», код ЄДРПОУ 44768034, місцезнаходження: 01601. м. Київ, вул. Ш. Руставелі, 9-а.
Суддя І. М. Нечипоренко