Справа № 569/15498/25
1-кс/569/5871/25
30 липня 2025 року Рівненський міський суд Рівненської області
у складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Рівненській області майора поліції ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, не одруженого, уродженця села Тишиця Березнівського району Рівненської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, -
Старший слідчий відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Рівненській області майор поліції ОСОБА_4 за погодження із прокурор відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України без визначення розміру застави.
В обґрунтування клопотання вказав, що у провадженні слідчого управління ГУНП в Рівненській області перебуває кримінальне провадження № 12025180000000316 від 27.07.2025, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
З клопотання вбачається, що ОСОБА_5 , 27 липня 2025 року, приблизно о 20 годині 40 хвилин, у світлу пору доби, керуючи автомобілем марки «BMW 320D», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись правою смугою руху проїзної частини вулиці Василя Червонія у місті Рівне, зі сторони вулиці Грушевського у напрямку вулиці Міцкевича, напроти будинку № 21 вищевказаної вулиці в порушення підпункту б) пункту 2.3, пункту 12.3 Правил дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - Правила дорожнього руху), проявив неуважність до дорожньої обстановки, що склалася, неправильно її оцінив, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_7 , яка перетинала проїзну зліва направо відносно напрямку руху даного транспортного засобу по нерегульованому пішохідному переході, позначеного дорожньою розміткою 1.14.3 та дорожніми знаками 5.38.1, 5.38.2 «Пішохідний перехід».
У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від отриманих травм померла під час надання медичної допомоги, а транспортний засіб зазнав механічних пошкоджень.
Порушення водієм, ОСОБА_5 , вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху, що вимагає у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, перебуває у прямому безпосередньому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди і суспільно небезпечними наслідками, що настали.
27.08.2025 о 22 год. 45 хв. ОСОБА_5 в порядку ст. 208 КПК України затримано.
28.07.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч. 2 ст. 286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Виклад обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення - у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українець, громадянин України, не одружений, уродженець села Тишиця Березнівського району Рівненської області, зареєстрований та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 повністю підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, зокрема: протоколом огляду місця дорожньо - транспортної пригоди від 27.07.2025 та фото таблицею до нього; протоколом затримання ОСОБА_5 ; та іншими матеріалами в їх сукупності.
Посилання на один або декілька ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, які обумовлюють необхідність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та можуть настати, якщо підозрюваний буде залишатись на волі.
Виклад обставин щодо наявності одного або декількох ризиків.
Так, санкцією статті злочину в якому підозрюється ОСОБА_5 передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від трьох до восьми років, що відповідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.
Спосіб та характер вчинення даного злочину являють підвищену суспільну небезпеку. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення хоча не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Так, у справі «Ілійков проти Болгарії», Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Усвідомлюючи наявність беззаперечних доказів його вини у вчиненні тяжких злочинів, невідворотності настання покарання, маючи документи для виїзду за межі території України, а також матеріальні можливості для залишення її території сторона обвинувачення обґрунтовано припускає що підозрюваний в подальшому може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Крім того, у зв'язку з тим, що на даний час частина території України окупована не виключено, що з метою уникнення відповідальності в майбутньому підозрюваний може переховуватися на непідконтрольних органам державної влади територіях, а тому існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховування від органів досудового розслідування та суду.
Також, беручи до уваги той факт, що свідками події, які в момент автопригоди перебували в салоні керованого ОСОБА_5 автомобіля, та володіють інформацією стосовно обставин дорожньо - транспортної пригоди, є близький друг ОСОБА_5 , інші очевидці які проживають в одному населеному пункті, які органом досудового розслідування будуть прийняті до уваги, однак не дослідженні експертами у кримінальному провадженні та судом не допитані, а тому існує обґрунтована необхідність в недопущенні спілкування підозрюваного зі свідками та потерпілою стороною з метою недопущення будь-якого впливу або погроз відносно них, що в подальшому може негативно відобразитися на встановленні об'єктивної істини у кримінальному провадженні. При цьому, відповідно до положень кримінального процесуального законодавства суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від них та дослідження їх судом, а зважаючи що ОСОБА_5 після вручення клопотання та додатків до нього, відомо коло осіб, які володіють відомостями, що мають значення для розслідування злочину, не виключено, що підозрюваним у разі не застосування до нього запобіжного заходу будуть вчинятися дії щодо уникнення кримінальної відповідальності шляхом вмовлянь, підкупу чи залякування свідків, з метою відмовитися від раніше наданих показань чи уникати явки до органу досудового розслідування та суду з метою проведення їх допиту безпосередньо під час судового розгляду. Беручи до уваги викладене, існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто ризик незаконного впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження.
Підозрюваний ОСОБА_5 може протиправно перешкоджати кримінальному провадженню, зокрема, може негативно впливати на хід досудового розслідування та судового розгляду, перешкоджати встановленню істини у справі, узгоджувати свої показання з показаннями інших осіб, які визнані свідками у справі, надавати цим особам поради із урахуванням відомих йому обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході судового розгляду, з метою уникнення покарання, виїжджати за межі державного кордону України, не з'являтися до органу досудового розслідування та суду тим самим перешкоджати кримінальному провадженню, відтак існує ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Обґрунтування неможливості запобігання ризикам, зазначеним в клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів - зважаючи на наявність декількох вагомих ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, запобігти вказаним ризикам неможливо шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, оскільки реалізувати вказані ризики можливо лише перебуваючи на свободі.
Також, застосування відносно підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить належну поведінку підозрюваного, виконання ним процесуальних обов'язків та унеможливить спроби останнього перешкоджати кримінальному провадженню.
Під час досудового розслідування не встановлено обставин, які б перешкоджали застосуванню вказаного запобіжного заходу.
Разом з тим, суспільний резонанс та наслідки, що настали переважають принцип особистої недоторканності підозрюваного та обрання саме такого запобіжного заходу в даному випадку є виправданим та рівноцінним наслідкам, що настали. Так, у справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 суд вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
При обранні запобіжного заходу прошу суд, відповідно до вимог ст. 178 КПК України, врахувати: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; відсутність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки; тяжкі наслідки що настали.
Таким чином наявні достатні підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали, посилаючись на викладені у ньому обставини просили обрати ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисники просили застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло в період доби.
Заслухавши думку прокурора, пояснення слідчого, підозрюваного, адвоката, дослідивши надані матеріали кримінального провадження, оцінивши їх у сукупності з іншими доказами, слідчий суддя прийшов до висновку, що у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід відмовити та обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 , 27 липня 2025 року, приблизно о 20 годині 40 хвилин, у світлу пору доби, керуючи автомобілем марки «BMW 320D», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись правою смугою руху проїзної частини вулиці Василя Червонія у місті Рівне, зі сторони вулиці Грушевського у напрямку вулиці Міцкевича, напроти будинку № 21 вищевказаної вулиці в порушення підпункту б) пункту 2.3, пункту 12.3 Правил дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - Правила дорожнього руху), проявив неуважність до дорожньої обстановки, що склалася, неправильно її оцінив, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_7 , яка перетинала проїзну зліва направо відносно напрямку руху даного транспортного засобу по нерегульованому пішохідному переході, позначеного дорожньою розміткою 1.14.3 та дорожніми знаками 5.38.1, 5.38.2 «Пішохідний перехід».
У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від отриманих травм померла під час надання медичної допомоги, а транспортний засіб зазнав механічних пошкоджень.
Порушення водієм, ОСОБА_5 , вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху, що вимагає у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, перебуває у прямому безпосередньому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди і суспільно небезпечними наслідками, що настали.
27.07.2025 о 22 год. 45 хв. ОСОБА_5 в порядку ст. 208 КПК України затримано.
28.07.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання про застосування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою прокурор довів наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення та наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Однак, при цьому слідчий суддя вважає, що слідчим у поданому клопотанні, а прокурором при розгляді не доведено обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання вказаним ризикам.
Враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винним, стан здоров'я, репутацію, позитивні характеристики, майновий стан, відсутність судимостей, вчинення необережного злочину, наявність нотаріально посвідчених заяв потерпілих про відсутність претензій та думки щодо можливості застосувати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, слідчий суддя вважає, що у відповідності до ч.4 ст.194 КПК України, щодо підозрюваного слід обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту. Саме цей запобіжний захід забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та попередить вчинення ним дій, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, залишати житло цілодобово або у певний період доби.
З урахуванням обставин справи, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати щодо ОСОБА_5 домашній арешт із забороною підозрюваному залишати житло у період доби з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв., за місцем проживання АДРЕСА_1 .
Окрім цього, застосовуючи, щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у виді домашнього арешту, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до ч.5 ст.194 КПК України покласти на нього на строк не більше двох місяців такі обов'язки: прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого, прокурора, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; уникати спілкування зі свідками та потерпілими у кримінальному провадженні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.131-132, 176-178, 181, 193-194, 202, 205, 395 КПК України, слідчий суддя -
У задоволенні клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Рівненській області майора поліції ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України - відмовити.
Застосувати щодо ОСОБА_5 запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Заборонити ОСОБА_5 залишати житло за адресою АДРЕСА_1 - в період доби з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв..
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого, прокурора;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- уникати спілкування зі свідками та потерпілими у кримінальному провадженні.
Встановити строк дії ухвали терміном на два місяці з моменту затримання, а саме до 27 липня 2025 року.
Термін дії обов'язків, покладених судом, визначити у два місяці, до 24 вересня 2025 року.
Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого.
Зобов'язати підозрюваного ОСОБА_5 прибути до місця свого проживання до 22 год. 00 хв. 30 липня 2025 року.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_8