Справа №949/1602/25
Провадження №1-кс/949/341/25
про арешт майна
31 липня 2025 року слідчий суддя Дубровицького районного суду Рівненської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши клопотання дізнавача СД Відділення поліції №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Дубровицького відділу Сарненської окружної прокуратури ОСОБА_4 , по матеріалах досудового розслідування №12025186110000057, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 липня 2025 року, за попередньою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України про арешт майна,
Дізнавач СД Відділення поліції №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_3 , за погодженням прокурора Дубровицького відділу Сарненської окружної прокуратури ОСОБА_4 , звернувся до суду з клопотанням, у якому просить накласти арешт на земельні ділянки з наступними кадастровими номерами: 1) 5621887300:03:016:0194 для ведення особистого селянського господарства 2) 5621887300:03:016:0110 для індивідуального садівництва з розмірами часток 1/1 власником яких є ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 житель АДРЕСА_1 з позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування вказаним майном до прийняття процесуального рішення у кримінальному провадженні.
Клопотання обгрунтовує тим, що в провадженні сектору дізнання відділення поліції №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області перебуває кримінальне провадження №12025186110000057 від 10 липня 2025 року, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за попередньою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 10 липня 2025 до ВП №1 Сарненського РВП надійшла письмова заява ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про те, що її колишній чоловік ОСОБА_5 , з яким вона розлучилась у 2023 році, не сплачує аліменти на утримання дітей, а саме на утримання сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та дочки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які проживають разом з нею з моменту розлучення.
В ході дізнання встановлено, що 19 грудня 2023 року ІНФОРМАЦІЯ_5 ухвалив рішення у справах №949/2113/23 та №949/2114/23, за якими стягнув з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання дитини ОСОБА_8 у твердій грошовій сумі в розмірі 2500 грн. щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позовної заяви до суду, а саме з 23 жовтня 2023 року та до досягнення дочкою двадцяти трьох років у разі продовження навчання до цього віку, а також про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 аліментів на утримання дитини ОСОБА_7 в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позовної заяви до суму, а саме з 23 жовтня 2023 року та до досягнення дитиною повноліття.
В ході допиту потерпілої ОСОБА_6 остання повідомила, що 16 серпня 2001 року вона зареєструвала шлюб із ОСОБА_5 . За період шлюбу у них народилося двоє дітей: дочка - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та син - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Проживає ОСОБА_6 з чоловіком ОСОБА_5 та дітьми, по АДРЕСА_1 . 19 грудня 2023 року, у зв'язку з неприязними стосунками із ОСОБА_5 та невиконання ним сімейних обов'язків, ОСОБА_6 звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_8 з позовами про стягнення із ОСОБА_5 аліментів на утримання дітей. Рішенням суду від 19 січня 2024 року із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 стягнуто аліменти на утримання дитини ОСОБА_8 у твердій грошовій сумі в розмірі 2500 грн. щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позовної заяви до суду, а саме з 23 жовтня 2023 року та до досягнення дочкою двадцяти трьох років у разі продовження навчання до цього віку, а також про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 аліментів на утримання ОСОБА_7 в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позовної заяви до суму, а саме з 23 жовтня 2023 року та до досягнення дитиною повноліття. В подальшому, рішенням ІНФОРМАЦІЯ_9 від 19 вересня 2023 року шлюб ОСОБА_6 з ОСОБА_5 було розірвано. За час, з моменту присудження аліментів на утримання дітей, ОСОБА_5 їх взагалі не сплачував. Загальна сума заборгованості ОСОБА_5 зі сплати аліментів на утримання дітей, станом на 01 червня 2025 становить - 64360,48 грн., що підтверджується також рахунком заборгованості зі сплати аліментів.
Будь-які відрахування із заробітної плати з боржника ОСОБА_5 не здійснювались, так як з 23 жовтня 2023 року по теперішній час, він офіційно не працевлаштований. До ІНФОРМАЦІЯ_10 , він не звертався, на даний час офіційно не перебуває на обліку як безробітний.
В результаті виконаної ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів до ІНФОРМАЦІЯ_11 встановлено, що інформація про нарахування заробітної плати (доходу) та сплату страхових внесків щодо ОСОБА_5 за період з 23 жовтня 2023 року по теперішній час, в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня.
Крім того, відповідно результатів виконаної ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів до ІНФОРМАЦІЯ_12 , за період жовтень 2023 по травень 2025 року в інформаційній базі ІНФОРМАЦІЯ_13 відсутня будь яка інформація про доходи гр. ОСОБА_5 .
У клопотанні дізнавач зазначає, що в даному випадку з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, а в даному випадку, відшкодування заборгованості зі сплати аліментів, а також для досягнення повноти, всебічності та неупередженості кримінального правопорушення, доцільно арештувати належне ОСОБА_5 нерухоме майно.
У судове засідання дізнавач не з'явився, подавши заяву про розгляд клопотання без його участі. Клопотання підтримує повністю.
Від прокурора ОСОБА_4 надійшла заява, у якій просить розглянути клопотання про арешт майна без її участі. Клопотання підтримує у повному обсязі.
Власник майна ОСОБА_5 на розгляд клопотання до суду не з'явився, хоча про час та місце його розгляду був повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить телефонограма (а.с.21).
Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання про арешт майна, слідчим суддею розглядається без участі власника майна.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалося.
Слідчий суддя, дослідивши надані до клопотання матеріали, якими дізнавач та прокурор обґрунтовують його доводи, приходить до наступного висновку.
Так, з матеріалів клопотання вбачається, що 10 липня 2025 до ВП №1 Сарненського РВП надійшла письмова заява ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 про те, що її колишній чоловік ОСОБА_5 , з яким вона розлучилась у 2023 році, не сплачує аліменти на утримання дітей, а саме: сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та дочки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які проживають разом з нею з моменту розлучення.
10 липня 2025 року відомості за даним фактом були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025186110000057 за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України (а.с.4).
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за виконавчим провадженням №74422826, загальна сума заборгованості ОСОБА_5 зі сплати аліментів на утримання дітей, станом на 01 червня 2025 становить - 64360,48 грн. (а.с.6).
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Згідно ч.1, 2 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до інформацій із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №435718928 №435718958 від 16 липня 2025 року, ОСОБА_5 має у вланості земельні ділянки з наступними кадастровими номерами: 1) 5621887300:03:016:0194 для ведення особистого селянського господарства 2) 5621887300:03:016:0110 для індивідуального садівництва з розмірами часток 1/1 (а.с.13,14).
Як вбачається із клопотання, дізнавач просив накласти арешт на зазначене нерухоме майно з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, а в даному випадку, відшкодування заборгованості зі сплати аліментів, а також для досягнення повноти, всебічності та неупередженості кримінального правопорушення.
Зважаючи на обставини кримінального правопорушення, яке розслідується у межах цього кримінального провадження, доводи дізнавача щодо необхідності накладення арешту на вказане майно є цілком обґрунтованими.
Також слід враховувати, що ч. 4 ст. 173 КПК України передбачено, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна, які визначені у п. 4 ч. 5 ст. 173 КПК України.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
При вирішені питання про арешт майна слідчий суддя також повинен врахувати розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для третіх осіб. У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до наслідків, які суттєво позначаться на інтересах інших осіб.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі «АГОСІ проти Об'єднаного Королівства»). Заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування. Стаття 1 Протоколу Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забороняє будь-яке невиправдане втручання у право власності державних органів.
За таких обставин вважаю, що відповідно до ст. 170 КПК України, на підставі наданих слідчим матеріалів, оцінивши в сукупності всі обставини, в тому числі зазначені в ч. 2 ст. 173 КПК України, з метою досягнення дієвості кримінального провадження та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, а в даному випадку, відшкодування заборгованості зі сплати аліментів, а також для досягнення повноти, всебічності та неупередженості кримінального правопорушення, враховуючи вказану у клопотанні правову підставу для арешту майна, наслідки арешту майна для інших осіб, розумність та співрозмірність обмеження права власності, слідчий суддя приходить до висновку, що існують правові підстави для накладення арешту на належне ОСОБА_5 нерухоме майно із позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування вказаним майном до прийняття процесуального рішення у кримінальному провадженні.
На думку слідчого судді, такий вид обтяження буде сприяти завданням арешту майна у кримінальному провадженні та відповідатиме вимогам охорони фундаментальних прав інших осіб. При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, слідчим суддею не встановлено.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 167, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання дізнавача СД Відділення поліції №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Дубровицького відділу Сарненської окружної прокуратури ОСОБА_4 , по матеріалах досудового розслідування №12025186110000057, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 липня 2025 року, за попередньою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України про арешт майна - задоволити.
Накласти арешт на земельні ділянки з наступними кадастровими номерами: 1) 5621887300:03:016:0194 для ведення особистого селянського господарства 2) 5621887300:03:016:0110 для індивідуального садівництва з розмірами часток 1/1 власником яких є ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 житель АДРЕСА_1 з позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування вказаним майном до прийняття процесуального рішення у кримінальному провадженні.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчий суддя: підпис.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Суддя Дубровицького
районного суду ОСОБА_1