справа № 361/8746/25
провадження № 1-кп/361/307/25
01.08.2025
01 серпня 2025 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду за відсутністю учасників судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025116130000061 від 01 лютого 2025 року, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до ст. 89 КК України не судимого,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, -
28 січня 2025 року приблизно о 12 год. 25 хв. ОСОБА_3 , вигулюючи свою собаку бійцівської породи та проходячи біля домоволодіння АДРЕСА_3 , побачив наглядно знайомого ОСОБА_4 , який рухався назустріч, і між ними виникла словесна суперечка, під час якої у ОСОБА_3 раптово виник умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_4 . Реалізуючи свій протиправний намір, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , усвідомлюючи характер своїх дій та передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, ОСОБА_3 , перебуваючи навпроти ОСОБА_4 , умисно наніс удар кулаком правої руки в ліву половину обличчя останнього, внаслідок чого той не втримався на ногах і впав. Внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_4 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді синця на нижній повіці лівого ока, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Отже, ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України, а саме умисне заподіяння легких тілесних ушкоджень.
Винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, встановлена судом «поза розумним сумнівом» з таких підстав.
28 липня 2025 року до Броварського міськрайонного суду Київської області надійшов обвинувальний акт відносно обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, затверджений прокурором Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 .
Обвинувальний акт надійшов до суду разом із: реєстром досудового розслідування; розпискою обвинуваченого ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_6 про отримання копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування; заявою обвинуваченого ОСОБА_3 щодо визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні, за його відсутності; заявою потерпілого ОСОБА_4 щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні, за його відсутності
До обвинувального акту додані:
- письмова заява підозрюваного ОСОБА_3 , складена в присутності захисника ОСОБА_6 , щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акту в спрощеному провадженні;
- матеріали досудового розслідування.
Враховуючи зазначене, суд вважав можливим розглянути обвинувальний акт щодо ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, що узгоджується з приписами частини 2 статті 381 КПК України.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Згідно з ч. 3 ст. 381 КПК України спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.
Відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку зазначаються, у разі визнання особи винуватою, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суддя, який розглядає справу одноособово, діє як суд.
Діючи відповідно до вимог ч. 2 ст. 17, ст. ст. 369 - 371, 374, ч. 3 ст. 381, ч. 2 ст. 382 КПК України, суд перевірив обставини, які встановлені органом досудового розслідування, та які не оспорюються учасниками судового провадження. Зокрема, з обвинувального акту вбачається, що 28 січня 2025 року приблизно о 12 годині 25 хвилині ОСОБА_3 , вигулюючи свою собаку бійцівської породи та проходячи біля домоволодіння АДРЕСА_3 , побачив наглядно знайомого ОСОБА_4 , який рухався назустріч, і між ними виникла словесна суперечка, під час якої у ОСОБА_3 раптово виник умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_4 . Реалізуючи свій протиправний намір, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , усвідомлюючи характер своїх дій та передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, ОСОБА_3 , перебуваючи навпроти ОСОБА_4 , умисно наніс удар кулаком правої руки в ліву половину обличчя останнього, внаслідок чого той не втримався на ногах і впав. Внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_4 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді синця на нижній повіці лівого ока, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Встановлені органом досудового розслідування обставини і викладені судом, ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден із розглядом обвинувального акту за його відсутності.
Окрім того, обвинувачений ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Отже, саме з підстав викладеного, суд дійшов висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, а саме умисному заподіянні легких тілесних ушкоджень.
Вивченням обставин справи, оцінкою особистості ОСОБА_3 встановлено, що обставиною, яка відповідно до ст. 66 КК України пом'якшує покарання останнього, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, обставиною, що згідно зі ст. 67 КК України обтяжує його покарання, є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.
Суд вважає, що підстави застосування ст. ст. 69, 69-1 КК України при призначенні покарання ОСОБА_3 відсутні.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, яка його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.
Згідно зі ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
За змістом статей 50, 65 КК України особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.
Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.
Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
З урахуванням вищевикладених обставин у справі, особистості обвинуваченого, а саме те, що останній вважається раніше не судимим, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства, шляхом призначення ОСОБА_3 покарання у виді штрафу, про що, крім іншого, останній просить у своїй заяві від 25 липня 2025 року.
Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням ст. ст. 65 - 68 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особистості обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання.
Цивільний позов у провадженні не заявлений, передбачені ст. 118 КПК України процесуальні витрати відсутні.
Питання речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.
Запобіжний захід ОСОБА_3 судом не обирався.
Керуючись ст. ст. 7, 17, 100, 124, 301, 302, 368 - 371, 374, 381, 382 КПК України, суд -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 (шістсот вісімдесят) гривень.
Речові докази: два DVD-R диска з відеозаписами проведення слідчих експериментів із потерпілим і свідком залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя: ОСОБА_1