справа № 361/4440/25
провадження № 3/361/1501/25
26.06.2025
26 червня 2025 року м. Бровари
Суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Анікушин В.М., за участю адвоката Король І.О.,розглянувши адміністративну справу, що надійшла від заступника командира батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль Управління патрульної поліції у Київської області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
- за вчинення правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП),-
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 301670 15 квітня 2025 року о 21 годині 20 хвилин, на 58 км а/д М-01 Київ-Чернігів, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Lanos», н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування постановою Оболонського районного суду міста Києва від 08.11.2024 у справі №756/10271/24 , правопорушення вчинене повторно протягом року, піддавався стягненню відповідно до постанови ЕНА 2400995 від 15.06.2024. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.1 А Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною п'ятою статті 126 КУпАП.
Захисник просив закрити провадження у справі за відсутності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого частиною п'ятою статті 126 КУпАП. Пояснив, що у протоколі про адміністративне правопорушення, зазначено, що його підзахисний протягом року притягувався до відповідальності за вчинення порушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, тобто керування транспортним засобом особою, яка не має права керування. Проте, у постанові ЕНА 2400995 від 15.06.2024 вказано, що водій не мав при собі посвідчення водія, тобто таке порушення повинно було бути кваліфіковане за ч. 1 ст. 126 КУпАП, а не за ч. 2. Водночас відповідальність за ч. 5 с. 126 КУпАП настає лише за скоєння проступків визначених у частинами 2 - 4 цієї статті. Отже, в діях ОСОБА_1 не було повторності, яка є обов'язковою кваліфікуючою ознакою об'єктивної сторони інкримінованого йому правопорушення.
Заслухавши пояснення захисника, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності і взаємозв'язку, суд зазначає таке.
Згідно із статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
В обґрунтування доведеності інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення, до матеріалів справи долучено такі документи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 301670 15 квітня 2025 року; аудіовізуальний диск, на якому міститься відеозапис подій, що мали місце 15 квітня 2025 року; довідка про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення від 16.04.2025; довідка про належність транспортного засобу «DAEWOO LANOS», н.з. НОМЕР_1 ; довідка про отримання посвідчення водія на керування транспортними засобами від 25.01.2025; постанова Оболонського районного суду міста Києва від 08.11.2024 у справі №756/10271/24; постанова про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА 2400995 від 15.06.2024.
Частиною 5 статті 126 КУпАП встановлено відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбачених частинами 2-4 статті 126 КУпАП.
Виходячи з наведених вище положень КУпАП, для встановлення об'єктивної сторони складу правопорушення, зазначеного у ч. 5 ст. 126 КУпАП необхідно встановити факт вчинення особою порушення, передбачених частинами 2-4 статті 126 КУпАП, і що скоєння одного з цих порушень є повторним протягом року.
Така кваліфікуюча ознака, як повторність, доводиться поліцією наявністю діючої постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом особою, яка не має права керувати транспортним засобом, (ч. 2 ст. 126 КУпАП), за яке протягом одного року її вже було піддано адміністративному стягненню. Разом з цим, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу ще одного адміністративного правопорушення, передбаченого частинами 2-4 статті 126 КУпАП, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Згідно з вимогами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судом з'ясовано, що відповідно до копії постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА 2400995 від 15.06.2024 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 3400 гривень.
Разом тим, у цій постанові зазначено, що водій, керуючи транспортним засобом, не мав при собі посвідчення водія, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, а не ч.2 ст. 126 КПК України. Так, частиною 2 статті 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, а не за відсутність у водія відповідного посвідчення. Отже, притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП не утворює повторності, як обов'язкової ознаки складу правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП, яке інкримінується ОСОБА_1 . Більш того, згідно з довідкою про отримання посвідчення водія на керування транспортними засобами від 25.01.2025 ОСОБА_1 станом на 15.06.2024 мав право керувати транспортними засобами. З наведеного, суд критично оцінює довідку про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення від 16.04.2025, а саме щодо вчинення 15.06.2024 ОСОБА_1 правопорушення передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, оскільки кваліфікація дій в постанові ЕНА 2400995 від 15.06.2024 не відповідає опису установлених обставин у цьому ж документі.
Суд зауважує, що за практикою ЄСПЛ провадження у справі про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП, з огляду на суворість передбачених санкцією цієї статті стягнень у виді штрафу і позбавлення права керування транспортними засобами, їх каральну і профілактичну мету, у розумінні Конвенції вважається «кримінальним» (рішення у справах: «Езтюрк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany) від 21 лютого 1984 року, заява № 8544/79; «Шмауцер проти Австрії» (Schmautzer v.Austria) від 23 жовтня 1995 року, заява №15523/89; «Маліга проти Франції» (Malige v. France) від 23 вересня 1998 року, заява № 27812/95; «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine) від 6 вересня 2005 року, заява № 61406/00).
Водночас санкція частини 5 статті 126 КУпАП передбачає накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого, що є більш суворим стягненням ніж визначене у ч. 1 ст. 130 КУпАП. Тому, суд вважає, що стандарт доведення наявності ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП має бути нарівні зі стандартом доведення вчинення кримінального правопорушення, тобто повинен використовуватись стандарт доказування «поза розумним сумнівом».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване порушення було вчинено і особа. яка притягається до відповідальності є винуватою у його вчинені.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням (протоколом про адміністративне правопорушення).
Проте, на переконання суду. поліцейські не встановили та не довели поза розумним сумнівом повторність вчинення ОСОБА_1 протягом року порушення, передбаченого ч. 2-4 ст. 126 КУпАП, що є обов'язковою кваліфікуючою ознакою для притягнення до відповідальності за ч. 5 цієї статті. Суд звертає увагу на наведену вище неузгодженість змісту постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА 2400995 від 15.06.2024 з правовою кваліфікацією зазначеною в ній щодо першого правопорушення, яке утворює повторність.
Виходячи із практики ЄСПЛ, а також враховуючи вимоги ст.ст.7, 254, 279 КУпАП суд повинен розглядати справу не інакше, як на підставі та в межах протоколу про адміністративне правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП. Всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
Водночас суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи у такий спосіб, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи наведене вище та аналізуючи докази в їх сукупності, суд дійшов, що в матеріалах справи відсутні і судом не здобуті належні докази про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, а тому провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Керуючись пунктом першим частини першої статті 247, пунктом третім частини першої статті 284 КУпАП,
Провадження в справі про адміністративне правопорушення за частиною 5 статті 126 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити на підставі пункту першого частини першої статті 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення шляхом подачі апеляції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя В.М. Анікушин