Справа № 589/1331/22
Провадження № 2/589/383/23
31 січня 2023 року м.Шостка
Шосткинський міськрайонний суд Сумської області в особі головуючого судді Лєвши С.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (письмове провадження) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник - адвокат Шпак Дмитро Геннадійович, до Державної установи «Шосткинська виправна колонія (№66)», Державна установа «Конотопський виправний центр (№130)»,
- про поновлення на роботі, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
02 червня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області з позовом до Державної установи «Шосткинська виправна колонія (№66)» ( далі - ДУ «Шосткинська виправна колонія (№66)»), Державна установа «Конотопський виправний центр (№130)» (далі - ДУ «Конотопський виправний центр (№130)»), в якому просить визнати незаконним та скасувати наказ №50/ОС-17 від 14.04.2017, поновити на роботі з дати звільнення, на посаді лікаря-психіатра медичної установи та посади за сумісництвом (0,5 ставки) лікаря-нарколога медичної частини ДУ «Шосткинська виправна колонія (№66)»), стягнення з підприємства середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 354582 грн 09 коп.
В обґрунтування позову зазначено, що з 15 лютого 2017 року по 13 квітня 2017 року включно ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ДУ «Шосткинська виправна колонія (№66)». Позивач звільнений наказом №50/ОС-17 від 14.04.2017 на підставі п. 3 ст. 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), станом на дату звільнення обіймав посаду лікаря-психіатра медичної частини та за сумісництвом 0,5 лікаря-нарколога медичної частини вищевказаної державної установи. Безпосередньою причиною звільнення стало укладення 14 квітня 2017 року контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу. Після укладення контракту позивач приймав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи у районах проведення таких заходів, отримав статус учасника бойових дій.
Позивач вважає, що його звільнення відбулось з порушенням трудового законодавства, згідно з яким на час проходження служби, за ним повинно зберігатися - місце, посада і середній заробіток.
Крім того, позивач ОСОБА_1 просить поновити процесуальний строк на подання позовної заяви, оскільки згідно із ч. 1 ст. 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк із дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки, таким чином, фактично строк позовної даності позивачем пропущений.
Поважними причинами пропуску строку позовної давності позивач зазначає прийняття ним участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, оскільки останній безпосередньо перебував у районах проведення таких заходів. Крім цього, просив враховувати виниклу ситуацію з розповсюдженням коронавірусу 2019-nСоV, як наслідок, необхідність дотримання позивачем свого часу обмежувальних протиепідемічних заходів на період дії карантину.
23 січня 2023 року відповідачем ДУ «Конотопський виправний центр (№130)» надано до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначено, що Позивач ОСОБА_1 проходив службу з 15.02.2017 по 13.04.2017 в ДУ «Шосткинська виправна колонія (№66)», і ніколи не проходив службу в ДУ «Конотопський виправний центр (№130)».
ДУ «Шосткинська виправна колонія (№66)» та ДУ «Конотопський виправний центр (№130)» є окремими юридичними особами, зареєстрованими в установленому законом порядку.
Згідно із даними про юридичну особу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань із сайту Міністерства юстиції України ДУ «Шосткинська виправна колонія (№66)» перебуває в стані припинення, внесено запис про рішення засновників щодо припинення юридичної особи, тобто станом на теперішній час колонія існує як окрема юридична особа, яка має свої самостійні рахунки.
ДУ «Конотопський виправний центр (№130)» не має юридичного права на керування ДУ «Шосткинська виправна колонія (№66)» та іншими правами.
Станом на теперішній час запис про припинення юридичної особи ДУ «Шосткинська виправна колонія (№66)» в державному реєстрі відсутній.
Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.
Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Вважають, що ДУ «Конотопський виправний центр (№130)» є неналежним відповідачем у справі. (а.с.56-58)
24 січня 2023 року відповідачем ДУ «Шосткинська виправна колонія (№66)» надано до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначено, що позивач ОСОБА_1 , працював з 15.02.2017 по 13.04.2017 в ДУ «Шосткинська виправна колонія (№66)», обіймав посаду лікаря-психіатра медичної частини та за сумісництвом 0,5 лікаря-нарколога медичної частини Установи.
14 квітня 2017 року позивачем було укладено строковий контракт на три роки про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах рядового складу. Заяви на звільнення чи увільнення із займаних посад від ОСОБА_1 до Установи не надходили.
Увільнення від роботи (посади) - це тимчасове припинення виконання працівником трудових обов'язків зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку; видається наказ про увільнення від роботи (посади).
Звільнення - в трудовому праві припинення трудових відносин між працівником і роботодавцем. Питання звільнення обмовляються в трудовому договорі і трудовому законодавстві.
14 квітня 2017 року від начальника відділу по роботі з персоналом надійшов рапорт на ім'я начальника ДУ «Шосткинська виправна колонія (№66)» щодо вирішення питання про звільнення ОСОБА_1 з посади лікаря-психіатра медичної частини та за сумісництвом 0,5 лікаря-нарколога медичної частини Установи за погодженням профспілкового комітету (п.3 ст.36 КЗпП України у зв'язку зі вступом на військову службу).
На засіданні профспілкового комітету ДУ «Шосткинська виправна колонія (№66)» протокол №4 від 14.04.2017 було винесене та вирішене питання про звільнення ОСОБА_1 у зв'язку з вступом на військову службу (підписанням контракту із ЗСУ) та відмови від написання заяви про звільнення/увільнення. Після чого відповідачем було винесено наказ про особовий склад №50/ОС-17 від 14.04.2017 щодо звільнення ОСОБА_1 з посади лікаря-психіатра медичної частини, та за сумісництвом 0,5 ставки лікаря-нарколога медичної частини ДУ «Шосткинська виправна колонія (№66)» з роботи за п.3 ст.36 КЗпП України (у зв'язку зі вступом на військову службу). Також 14.04.2017 відповідачем було складено Акт про відмову ознайомлення з наказом про звільнення ОСОБА_1 , з яким він відмовився ознайомитись під підпис.
В цей же день (14.04.2017) позивач під підпис отримав свою трудову книжку, де було вказано номер та дата наказу про його звільнення (запис в журналі обліку трудових книжок від 14.04.2017), тобто з чим він погодився. ОСОБА_1 до суду з позовом у встановлені терміни згідно на той момент чинного законодавства не звертався, та свої заперечення до відповідача не надавав.
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Тобто позивачем упущені строки звернення до суду.
Щодо поновлення на посаді також відповідач заперечує. Так, наказом Міністерства юстиції України від 04 грудня 2017 року №4793/к «Про затвердження структури та внесення змін до штату ДУ «Шосткинська виправна колонія (№66)» скорочено посади лікаря-психіатра медичної частини, 0,5 ставки лікаря-нарколога наркологічного кабінету та структурні підрозділи «Медична частина» та «Наркологічний кабінет» цієї ж установи. Підтвердженням про відсутність у штаті вищевказаних посад є наказ Міністерства юстиції України від 20 червня 2018 року №2336/к «Про затвердження структури та штату ДУ «Шосткинська виправна, колонія (№66)». Тобто слід зазначити, що в ДУ «Шосткинська виправна колонія (№66)» вищевказані посади відсутні та відсутні підстави для поновлення позивача.
Щодо позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу заперечують.
Позивач посилається на ст. 119 КЗпП України, що на час виконання державних або громадських обов'язків, якщо за чинним законодавством України ці обов'язки можуть здійснюватися у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку. Працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України «Про військовий обов'язок і військову службу» і «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів. За ч.3 ст.119 КЗпП, за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Статтею 58 Конституції України вбачається , що «Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення».
Однак, Позивач на момент подачі позовної заяви не врахував зміни до законодавства, а саме: внесено зміни у ч.3 ст.119 КЗпП слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінити словами «зберігаються місце роботи і посада», тобто вбачається, що середній заробіток не зберігається.
З отриманих матеріалів позивача потрібно зробити висновок, що він затягував термін подачі позову до суду з корисних мотивів для збільшення собі як він вважає середнього заробітку за час вимушеного прогулу, після чого хоче поновити строки звернення до суду.
14 квітня 2017 позивачем було укладено строковий контракт на три роки про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах рядового складу. 22 серпня 2017 року позивачем було переукладено короткостроковий контракт на два роки до 08.09.2019 про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах рядового складу.
Відповідно до Витяту з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №256 від 08.09.2019 вбачається, що позивачем була використана відпустка в повному обсязі, в період якої він також міг подати матеріали до суду самостійно чи надати право іншій особі, але він цього теж не зробив.
Як вбачається з Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №256 від 08.09.2019, що після закінчення вищевказаного контракту позивача було зараховано до військового оперативного резерву першої черги в особливий період на посаду лікаря медичного пункту тринадцятого окремого мотопіхотного батальйону п'ятдесят восьмої окремої мотопіхотної бригади та з наданої копії трудової книжки ОСОБА_1 , що останній день служби був 08.09.2019, а останнє місце роботи на вільній посаді 13.04.2017, тобто, у позивача був час для подачі позову до суду якщо він вважав, що його права порушено, але він цією можливістю не скористався та потягнув час на свою користь для збільшення середнього заробітку (з 14.04.2017 по 05.01.2023), всі строки звернення, до суду упущено.
Інформація про перший випадок інфікування на території України з'явилася 3 березня 2020 року. Через загрозу поширення коронавірусу з 12 березня 2020 в країні було запроваджено загальнонаціональний карантин. Заборони почали пом'якшувати наприкінці травня 2020 року, коли запровадили концепцію адаптивного карантину з різними зонами за рівнем захворюваності у регіонах. Відповідач не вбачає поважними причинами пропуску строків позовної давності тому, що в період між завершенням 09.08.2019 контракту із ЗСУ та введенням на території України карантину 12.03.2020 минуло 7 (сім) місяців, протягом яких він мав всі можливості звертатися до суду для захисту своїх прав, але з невідомих причин ОСОБА_1 цього не зробив. Установи, організації, підприємства та судова система працювали після полегшеного стану. Карантин не є підставою не звернення до суду.
Щодо, військової агресії Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, в Україні було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Тимчасово установи, організації, підприємства та судова система спочатку не працювали, але згодом робота відновилася, також запрацював Електронний суд. Позивач спирається на воєнний стан який був проголошений 24.02.2022, однак позивач не скористався можливістю звернутися до суду з позовом по захисту своїх інтересів до початку військового стану в Україні. Контракт із ЗСУ закінчився - 08.09.2019.
Слід зазначити, що жодних поважних, конкретних причин Позивачем не наведено, а тому строк позовної давності пропущений без поважних причин. (а.с.70-76)
Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі, не надходили.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Із фотокопії трудової книжки, серія НОМЕР_2 , заповненої 03 квітня 1982 року, вбачається що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначено на посаду лікаря-психіатра медичної частини ДУ «Шосткинська виправна колонія (№66)», на підставі наказу від 15 лютого 2017 року; звільнено з роботи за п.3 ст.36 КЗпП України (у зв'язку із вступом на військову службу), наказ №50/ОС-17. (а.с.10-14,26)
Із фотокопії листа ДУ «Шосткинська виправна колонія (№66)» за №5/122/3н від 24 травня 2021 року, адресованого ОСОБА_1 , вбачається, що останньому роз'яснено, що його звільнено наказом від 14.04.2017 №50/ОС-17 з посади лікаря-психіатра медичної частини та 0,5 ставки лікаря-нарколога медичної частини ДУ «Шосткинська виправна колонія (№66)», за сумісництвом, за п.3 ст.36 КЗпП України (у зв'язку зі вступом на військову службу) 13.04.2017. У зв'язку з його звільненням підстав для подальшої виплати заробітної плати не було. Крім цього, повідомили, що проведено скорочення посад лікаря-психіатра медичної частини та 0,5 ставки лікаря-нарколога медичної частини. (а.с.15)
Згідно із фотокопією довідки виданою ІНФОРМАЦІЯ_2 14 червня 2021 року за №3/16, ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у Збройних Силах України з 14.04.2017 по 08.09.2019. (а.с.16)
Із фотокопії контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу, вбачається, що між Міністерством оборони України та ОСОБА_1 08 вересня 2017 року укладено вказаний контракт. Контракт набирає чинності з 30 травня 2016 року. Цей контракт є короткостроковим та укладається відповідно до строків, установлених законодавством, за погодженням сторін на строк два роки. (а.с.17, 18)
Із фотокопії контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах рядового складу, вбачається, що між Міністерством оборони України та ОСОБА_1 14 квітня 2017 року укладено вказаний контракт. Цей контракт є строковим та укладається відповідно до строків, установлених законодавством, за погодженням сторін на 3 (три) роки. (а.с.19)
Відповідно до фотокопії Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 08 вересня 2019 року за №256, ОСОБА_1 лікаря медичного пункту військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 19.06.2019 №144 з військової служби у запас у зв'язку із закінченням строку контракту, та його зараховано до військового оперативного резерву першої черги в особливий період на посаду лікаря медичного пункту НОМЕР_3 окремого мотопіхотного батальйону НОМЕР_4 окремої мотопіхотної бригади. З 08 вересня 2019 року виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення. (а.с.21)
Згідно із фотокопії довідки, виданої військовою частиною НОМЕР_1 Міністерства оборони України 29 червня 2018 року за №692, ОСОБА_1 дійсно з 09 вересня 2017 року по 14 листопада 2017 року, та з 16 листопада 2017 року по 23 листопада 2017 року, та з 13 грудня 2017 року по 27 березня 2018 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей. (а.с.22)
Відповідно до фотокопії довідки, виданої військовою частиною НОМЕР_1 Міністерства оборони України 19 січня 2019 року за №39, ОСОБА_1 дійсно з 18 серпня 2018 по теперішній час безпосередньо бере участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях. (а.с.23)
Відповідно до фотокопії наказу (витяг) від 14 квітня 2017 року №50/ОС-17 «По особовому складу», звільнено ОСОБА_1 лікаря-психіатра медичної частини та 0,5 ставки лікаря-нарколога медичної частини, за сумісництвом, з роботи за п.3 ст.36 КЗзП України (у зв'язку зі вступом на військову) 13.04.2017. (а.с.26)
Згідно із фотокопією Акта про відмову подання заяви про звільнення від 14 квітня 2017 року, 14 квітня 2017 року близько 14 години 00 хвилин ОСОБА_1 лікар-психіатр медичної частини установи та 0,5 ставки лікаря-нарколога медичної частини установи, за сумісництвом, надав до відділу по роботі з персоналом копію контракту «Про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах рядового складу» від 14.04.2017 та копію витягу з наказу командира військової частини - польова пошта НОМЕР_5 №185 від 14.04.2014 «По стройовій частині» щодо зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу 2 мотопіхотної роти військової частини - польова пошта НОМЕР_5 з 14.04.2017 і наголосив, що з 14.04.2017 він буде нести службу у військовій частині - польова пошта НОМЕР_5 і працювати в установі він надалі не буде, але заяву про звільнення надати відмовився. (а.с.81)
Із фотокопії наказу від 14 квітня 2017 року за №50/ОС-17 «Про особовий склад» винесеного ДУ «Шосткинська виправна колонія (№66)» вбачається, що звільнено ОСОБА_1 лікаря психіатра медичної частини та 0,5 ставки лікаря-нарколога медичної частини, за сумісництвом, з роботи за п.3 ст.36 КЗпП України (у зв'язку зі вступом на військову службу) 13.04.2017. Підстава звільнення: протокол засідання профспілкового комітету первинної профспілкової організації Шосткинська виправна колонія (№66) №4 від 14.04.2017, копія контракту «Про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах рядового складу» від 14.04.2017, копія витягу з наказу командира військової частини-польова пошта НОМЕР_5 від 14.04.2017 №185. (а.с.84)
Із фотокопії Акта про відмову ознайомлення з наказом про звільнення від 14 квітня 2017 року, вбачається, що ОСОБА_1 був оголошений наказ ДУ «Шосткинська виправна колонія (№66)» від 14.04.2017 №50/ОС-17 щодо звільнення його з роботи за п.3 ст.36 КЗпП України (у зв'язку зі вступом на військову службу) з яким він відмовився ознайомитися під підпис. (а.с.85)
Із фотокопії Журналу обліку трудових книжок, вбачається, що ОСОБА_1 отримав трудову книжку, під підпис. Підстава: наказ №50/ОС-17 від 14.04.2017. (а.с.86-89)
Відповідно до ч.6 ст.43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Статтею 23 Загальної декларації прав людини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, передбачено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття. Кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім'ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.
Згідно із ч. 1, 3 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України передбачено, що підставою припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу їх припинення.
Відповідно до п. 3 ст. 36 КЗпП України передбачено, що підставами припинення трудового договору є призов або вступ працівника або роботодавця - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до ч. 3 ст. 119 цього Кодексу.
Стаття 119 КЗпП України (чинної на час виникнення спірних правовідносин) «Гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов'язків» визначає, що на час виконання державних або громадських обов'язків, якщо за чинним законодавством України ці обов'язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.
За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Отже, враховуючи вищезазначене, за ОСОБА_1 , який 14 квітня 2017 року уклав в особливий період контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах рядового складу, який набирає чинності з 14 квітня 2017 року, на підставі ч. 3 ст. 119 КЗпП України має зберігатися місце роботи, посада і середній заробіток в ДУ «Шосткинська виправна колонія (№66)», в якому він працював на час прийняття на військову службу за контрактом.
Зміни до ст. 119 КЗпП України, про те що за працівниками, призначеними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладання нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігається місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, у яких вони працювали на час призову, набули чинності з 19 липня 2022 року. Закон України від 01.07.2022 №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин».
Таким чином судом встановлені фактичні обставини з яких вбачається, що звільнення позивача відбулося з порушенням вимог ст. 119 КЗпП України чинної на час спірних правовідносин.
А тому позовні вимоги про поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді лікаря- психіатра медичної частини та посади за сумісництвом 0,5 ставки лікаря-нарколога медичної частини ДУ «Шосткинська виправна колонія (№66)», є обґрунтованими, однак не можуть бути задоволенні у зв'язку з пропуском строку звернення до суду. До таких висновків суд прийшов з огляду на наступне.
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів» строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений ст.233 КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.
Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з'ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи права і обов'язки сторін.
Вирішуючи питання строку звернення позивача до суду з позовом, пов'язаним з його звільненням, який при вирішенні трудового спору підлягає перевірці, суд дійшов наступного висновку.
За змістом ч.1 ст.3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.
Відповідно до ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Отже, строки звернення до суду у справах щодо трудових правовідносин врегульовано нормами КЗпП України.
Зазначені строки звернення до суду застосовуються виключно щодо спорів, які за своєю юридичною природою належать до трудового права.
Так, ч.1 ст.233 КЗпП України підтверджує визнання тримісячного строку як загального строку для звернення за захистом суб'єктивних трудових прав працівників.
Спір про звільнення - це спір за заявою про поновлення на роботі.
Для звернення з позовами про поновлення на роботі встановлено місячний строк.
Повторюючи загальне правило про те, що строк для звернення обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, ст. 233 КЗпП України конкретизує це правило стосовно звільнення працівника.
В цьому разі строк обчислюється з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки із записом про звільнення.
Установлені ст. 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Ці строки не перериваються і не зупиняються.
Відповідно до ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст. 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
Разом з тим, якщо строк звернення до суду, установлений ст. 233 КЗпП України, пропущено без поважних причин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском зазначеного строку.
Як вбачається із заявлених вимог ОСОБА_1 , всі вони стосуються процедури звільнення позивача та застосування, у разі визнання такого звільнення незаконним, наслідків у вигляді стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Отже строк звернення до суду з таким позовом становить один місяць та обчислюється з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки із записом про звільнення.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 був обізнаний про його звільнення, але відмовився про ознайомлення з наказом про звільнення (№50/ОС-17 від 14.04.2017), про що був складений Акт про відмову ознайомлення з наказом про звільнення. Також, ОСОБА_1 отримав трудову книжку із записом про своє звільнення, а тому звернувшись до суду із зазначеним позовом в червні 2022 року (з 2017 року по 2022 рік пройшло чотири роки), пропустив строк, визначений ч.1 ст.233 КЗпП України.
Позивач в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду зазначив, що безпосередньо перебував у районах проведення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях. Крім цього, вважає за необхідність враховувати виниклу ситуацію з розповсюдженням коронавірусу 2019-nСоv, як наслідок, необхідності дотримання позивачем свого часу обмежувальних протиепідемічних заходів на період дії карантину.
Разом з тим, беручи до уваги фактичні обставини справи, враховуючи, що з часу звільнення у квітні 2017 року і до моменту звернення позивача до суду в червні 2022 року пройшло більше чотирьох років, а зазначені ним обставини не свідчать з достатньою переконливістю та очевидністю про наявність об'єктивних причин, які б унеможливлювали звернутись його до суду за захистом своїх законних прав та інтересів особисто чи через свого представника, суд вважає, що його доводи про поважність причин пропуску строку звернення до суду не є необґрунтованими та без достатніх доказів, а тому в задоволенні позовних вимог, визнаних судом обґрунтованими, слід відмовити у зв'язку з пропуском строку звернення ОСОБА_1 до суду за захистом свого порушеного права при звільненні.
Виходячи з викладеного, суд залишає без задоволення позовні вимоги ОСОБА_1 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, які визнані судом обґрунтованими, у зв'язку з пропуском строку позовної давності без поважної причини.
Керуючись ст. 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник - адвокат Шпак Дмитро Геннадійович, до Державної установи «Шосткинська виправна колонія (№66)», Державна установа «Конотопський виправний центр (№130)», про поновлення на роботі, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Сторони:
- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_6 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ;
- відповідач: Державної установи «Шосткинська виправна колонія (№66)», код ЄДРПОУ 08565084, адреса місцезнаходження: поштовий індекс 41132, Сумська область, Шосткинський район, село Гамаліївка, вулиця І.Скоропадського, будинок 57А;
- відповідач: Державна установа «Конотопський виправний центр (№130)», код ЄДРПОУ 08565109, адреса місцезнаходження: поштовий індекс 41600, Сумська область, місто Конотоп, вулиця Батуринська, будинок 2.
Суддя Шосткинського міськрайонного суду
Сумської області С.Л.Лєвша