Справа № 588/663/25
Провадження № 2/588/370/25
31 липня 2025 року м. Тростянець
Тростянецький районний суд Сумської області у складі: головуючого судді Огієнка О.О., за участю секретаря судових засідань Гаврилович Я.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник позивача Романенко М.Е. звернувся до суду із указаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 11.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 10003552947, відповідно до якого відповідачу був наданий кредит у розмірі 5900 грн з умовою сплати відсотків за користування коштами.
Відповідач не виконав зобов'язання за договором.
05.09.2022 між ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 556/ФК-22, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» відступило ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 10003552947 від 11.04.2021 у розмірі 25246,69 грн, із яких: 5900 грн - заборгованість за тілом кредиту; 19346,69 грн - заборгованість за відсотками.
Таким чином позивач наділений правом грошової вимоги до відповідача.
Позивачем було вжито заходи досудового врегулювання спору шляхом направлення досудової вимоги про сплату заборгованості за кредитним договором на адресу відповідача.
У зв'язку з наведеним, представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 10003552947 від 11.04.2021 у розмірі 25246,69 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 9000 грн.
Ухвалою суду від 28.04.2025 було відкрито провадження у даній справі та призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін.
У судове засідання сторони не з'явилися.
Представниця позивача подала заяву, в якій зазначила, що просить провести розгляд справи без її участі та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, не заперечує проти проведення заочного розгляду.
Відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, але у судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки не повідомив і не подав відзив.
Згідно вимог ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи викладене, суд вважає можливим провести по справі заочний розгляд.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що між сторонами мають місце цивільні правовідносини, пов'язані зі спорами про виконання зобов'язань, які виникли за кредитним договором, позов обґрунтований і підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Судом установлено, що 11.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 10003552947, відповідно до якого відповідачу був наданий кредит у розмірі 5900 грн строком на 30 днів з умовою сплати процентів у розмірі 1,71% за день (624,15% річних). Також сторони узгодили, що у випадку користування кредитом понад строк, передбачений п. 1.3 цього договору, без укладення відповідної угоди про продовження строку кредиту, особливі умови, встановлені для позичальника промокодом та програмою лояльності, втрачають силу, застосовується базова процентна ставка, а нараховані проценти за весь строк користування кредитом підлягають перерахуванню за базовою процентною ставкою. Крім того, сторони погодили графік платежів/розрахунків, що є додатком № 1 до договору та інші умови кредитування (а.с. 20-29).
Зазначений договір був укладений між сторонами у формі електронного документа з відповідним електронним підписом позичальниці за допомогою одноразового ідентифікатора.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ч.1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»). Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. В силу ст. 12 цього Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Згідно ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Отже, зі змісту кредитного договору вбачається, що у ньому визначені основні істотні умови, характерні для такого виду договору, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Позичальник ОСОБА_1 погодився на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
На виконання умов вказаного договору на картковий рахунок позичальника ОСОБА_1 11.04.2021 було перераховано обумовлену суму коштів у розмірі 5900 грн (а.с. 38).
05.09.2022 між ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 556/ФК-22, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» відступило ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» право грошової вимоги до боржників, зокрема до ОСОБА_1 за кредитним договором № 10003552947 від 11.04.2021 у розмірі 25246,69 грн, із яких: 5900 грн - заборгованість за тілом кредиту; 19346,69 грн - заборгованість за відсотками (а.с. 30-34, 36, 37).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, враховуючи досліджені судом докази, а також установлені обставини та положення зазначених вище норм права, суд вважає доведеним, що ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» є новим кредитором у зобов'язаннях з відповідачем, відповідно до умов договору про надання споживчого кредиту № 10003552947, який був укладений 11.04.2021 між ОСОБА_1 та первісним кредитором ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС».
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно ст. 1049, 1054 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Всупереч умов кредитного договору відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, що створило заборгованість розмір якої, згідно розрахунку ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС», станом на 27.11.2021 складає 25246,69 грн, із яких: 5900 грн - заборгованість за тілом кредиту; 19346,69 грн - заборгованість за відсотками (а.с. 15-19).
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказів, які б спростовували установлені судом обставини на підставі доказів наданих стороною позивача, відповідачем не надано.
Враховуючи установлені судом обставини та вимоги вищевикладеного чинного законодавства, зважаючи на те, що відповідачем належним чином не виконано зобов'язання за кредитним договором внаслідок чого утворилась заборгованість, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості підлягають задоволенню повністю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує таке.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн (а.с. 57-58).
Ураховуючи, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з відповідача на користь позивача підлягає стягненню вся сума сплаченого судового збору.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн, суд враховує таке.
Відповідно до положень статті 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Позивачем у обґрунтування розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу подано: договір про надання правової допомоги № 42649746 від 01.01.2025; акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 02.04.2025 у розмірі 9000 грн; детальний опис робіт (наданих послуг) від 02.04.2025 на суму 9000 грн (а.с. 45-49).
Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг та виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Саме така правова позиція викладена Верховним судом у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Отже, вказані докази підтверджують факт понесення ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір в сумі 9000,00 грн.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Дослідивши надані представником позивача докази понесених витрат на професійну правничу допомогу суд вважає, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу є завищеним зважаючи на таке.
Згідно акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 02.04.2025 адвокатом Білецьким Б.М. на виконання умов договору про надання правової допомоги № 42649746 від 01.01.2025 було проведено такі дії: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів позивача, на що витрачено 2,5 години, а вартість робіт склала 3750 грн; складання позовної заяви, на що витрачено 2,5 години, а вартість робіт склала 3750; формування додатків до позовної заяви, на що витрачено 1 годину, а вартість робіт склала 750 грн; консультація щодо документів та доказів, на що витрачено 1 годину, а вартість робіт склала 750 грн.
Дана справа відноситься до категорії малозначних, обсяг документів доданих до позовної заяви є незначним, а судова практика у справах цієї категорії є сталою і не потребувала значного часу для аналізу законодавства.
Позовна заява складається з 8 аркушів, тому її складання, враховуючи професійну підготовку адвоката, який є фахівцем у галузі права, не становить складності та не може становити стільки тривалий час.
Крім того, позовна заява подана до суду через систему «Електронний суд», що не потребує значного часу роботи адвоката.
До того ж, представництво інтересів позивача у судових засіданнях адвокат не здійснював.
Зважаючи на обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціну позову, значення справи для сторін, враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських послуг, а також розумності їхнього розміру, суд вважає за необхідне визначити суму відшкодування витрат ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» на професійну правничу допомогу в даній справі у розмірі 5000 грн.
Саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу, на переконання суду є справедливим та обґрунтованим, співмірним зі складністю цієї справи та наданим адвокатом обсягом послуг, а також не суперечитиме принципу розумності судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись вимогами статей 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 10003552947 від 11.04.2021 у розмірі 25246 (двадцять п'ять тисяч двісті сорок шість) грн 69 коп., а також кошти на відшкодування судових витрат по оплаті судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. та кошти на відшкодування витрат на отримання професійної правничої допомоги у розмірі 5000(п'ять тисяч) грн 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
сторони:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», адреса місцезнаходження вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, м. Київ, 04112, код ЄДРПОУ 42649746;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя О. О. Огієнко