463/6969/25
1-кс/463/6852/25
про застосування запобіжного заходу -тримання під вартою
30 липня 2025 року місто Львів
Cлідча суддя Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваногоОСОБА_4 , розглянувши клопотаннястаршого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_5 , погоджене прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні, внесенному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 62025140120000822 від 21.06.2025, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Зубра Пустомитівського району, Львівської області, який зареєстрований та проживає АДРЕСА_1 , із середньою освітою, розлученого, засудженого 07.03.2025 Сихівським районним судом м. Львова за ч. 2 ст. 125 КК України військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат».
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого за ч. 5 ст. 407 КК України,
встановила:
Слідчий Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_5 , за погодженням прокурора, звернувся з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Клопотання мотивує тим, що ОСОБА_4 підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України у кримінальному провадженні№ 62025140120000822 від 21.06.2025.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 22.08.2022 був призваний по мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 та був направлений до військової частини НОМЕР_2 .
Відтак, ОСОБА_4 з моменту відправлення до військової частини НОМЕР_2 набув статусу військовослужбовця Збройних Сил України.
У подальшому наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 01.09.2024 № 245 солдат ОСОБА_4 призначений на посаду водія 2 відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 та вважається таким що справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов'язків.
Відповідно до положень ч. 1 п. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу під час мобілізації, на особливий період, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) військового комісаріату.
Будучи військовослужбовцем по мобілізації і проходячи військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 солдат ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався нормативно-правовими актами та триває до теперішнього часу.
Згідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 2 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі за текстом - Статут) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Статті 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а також необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків, зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Однак, солдат ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки, та бажаючи їх настання, не маючи наміру назавжди ухилитися від проходження військової служби, не отримавши дозволу відповідного начальника, в умовах воєнного стану, 03.06.2025 самовільно залишив місце служби - розтушування підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_3 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 та понад три доби був відсутній на службі до 26.06.2025, а саме до моменту його прибуття до розташування військової частини НОМЕР_3 у АДРЕСА_3 .
Тобто, солдат ОСОБА_4 у період з 03.06.2025 по 26.06.2025 проводив час на власний розсуд, обов'язки військової служби не виконував, свою належність до Збройних Сил України, а також той факт, що він незаконно перебуває за межами місця служби приховував. Під час незаконного перебування за межами місця служби солдат ОСОБА_4 до органів місцевої влади та військового управління з питань подальшого проходження військової служби не звертався, хоча об'єктивно мав можливість це вчинити.
Крім того, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 11.07.2025 № 198 солдат ОСОБА_4 призначений на посаду солдата резерву 301 запасної роти військової частини НОМЕР_1 та вважається таким що справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов'язків.
Будучи військовослужбовцем по мобілізації і проходячи військову службу у військовій частині НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався нормативно-правовими актами та триває до теперішнього часу.
Згідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 2 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі за текстом - Статут) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Статті 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а також необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків, зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Однак, 14.07.2025 солдат ОСОБА_4 , діючи повторно, з прямим умислом, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки, та бажаючи їх настання, не маючи наміру назавжди ухилитися від проходження військової служби, не отримавши дозволу відповідного начальника, в умовах воєнного стану, самовільно залишив розтушування військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_4 та понад три доби був відсутній на службі до 25.07.2025, а саме до моменту його прибуття до розташування військової частини НОМЕР_1 .
Тобто, солдат ОСОБА_4 у період з 14.07.2025 по 25.07.2025 проводив час на власний розсуд, обов'язки військової служби не виконував, свою належність до Збройних Сил України, а також той факт, що він незаконно перебуває за межами місця служби приховував. Під час незаконного перебування за межами місця служби солдат ОСОБА_4 до органів місцевої влади та військового управління з питань подальшого проходження військової служби не звертався, хоча об'єктивно мав можливість це вчинити.
Таким чином солдат ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - у самовільне залишення військової частини без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Кримінальне правопорушення за ч. 5 ст. 407 КК України, яке інкримінується ОСОБА_4 відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.
30.07.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Ураховуючи характер вчиненого підозрюваним злочину та тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, є підстави вважати, що останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, окрім цього підозрюванийОСОБА_4 , може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, з метою запобігання вказаним ризикам, об'єктивно необхідним є застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання підтримала, навівши мотиви, зазначені у ньому, просила його задовольнити та зазначивла, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, наявними є ризики, передбачені п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та обставини передбачені ч. 1 ст. 194 КПК України, необхідні для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, є недоцільним.
ОСОБА_4 у судовому засіданні проти поданого клопотання заперечив, просив застосувати більш м'який запобіжний захід.
Заслухавши думку прокурора, яка вважає за необхідне обратиОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, думку підозрюваного, проаналізувавши матеріали клопотання, вважаю, що клопотання слід задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 і 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ч. 1 та п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.
Відповідно до вимог п. п. 1-5 ч. 1 та ч. 3 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.
Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Відповідно до вимог п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першої цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу».
Слідчою суддею встановлено, що Другим слідчим відділом (з дислокацією у місті Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні № 62025140120000822 від 21.06.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України /а.с. 10-11/.
Останнє розпочато за фактом самовільного залишення розташування військової частин в умовах воєнного стану.
При розгляді клопотання встановлено, щосолдат ОСОБА_4 у період з 14.07.2025 по 25.07.2025 проводив час на власний розсуд, обов'язки військової служби не виконував, свою належність до Збройних Сил України, а також той факт, що він незаконно перебуває за межами місця служби приховував. Під час незаконного перебування за межами місця служби солдат ОСОБА_4 до органів місцевої влади та військового управління з питань подальшого проходження військової служби не звертався, хоча об'єктивно мав можливість це вчинити.
Таким чином солдат ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - у самовільне залишення військової частини без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Також встановлено, що 30.07.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та роз'яснено процесуальні права та обов'язки підозрюваного /а.с. 64-71/.
За змістом закону тримання під вартою як запобіжний захід може бути застосовано лише у разі, якщо прокурор наявною сукупністю дозволених законом при прийнятті даного рішення засобів доказування доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим у ст. 177 КПК. Неможливість запобігти даним ризикам слід розуміти як недостатність інших запобіжних заходів для того, щоби убезпечити їх настання.
За змістом ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При розгляді даного клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідча суддя дійшла висновку, що слідчий та прокурор довели обґрунтованість підозри, висунутоїОСОБА_4 /сукупність наявних на даний час доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України/, про що свідчать, зокрема: матеріалами службового розслідування /а.с.14-57/; протокол допиту свідка ОСОБА_7 /а.с.58-60/; протокол допиту свідка ОСОБА_8 /а.с.61-63/ та інші матеріали кримінального провадження, зібрані у ході досудового розслідування.
Ризиками, які дають підстави слідчому судді обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слід вважати те, що: 1) підозрюваний може переховуватись від досудового слідства і суду, оскільки останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років; 3) незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати іншим чином, зокрема шляхом узгодження показань; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальне правопорушення в якому підозрюється.
Окрім того, відповідно до ст. 178 КПК України слідча суддя враховує, щоОСОБА_4 працездатний, непохилого віку, захворюваннями, які б перешкоджали його утриманню під вартою, не страждає.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» № 12369/86 від 26 червня 1991 року вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, що виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Така ж позиція відображена в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/97 від 26 липня 2001 року. Тобто, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Однак слідча суддя, враховуючи доводи сторони захисту, вважає за можливе застосувати до ОСОБА_4 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, що не суперечить приписам ч.8 ст. 176 та ст. 182 КПК України.
З урахуванням наведеного вище, слідча суддя визначаючи підозрюваному розмір застави вважає, що така має бути співмірною із матеріальним становищем особи та вчиненим ним діянням, а також наслідками, які воно спричинило чи могло спричинити, а тому враховуючи обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюєтьсяОСОБА_4 , його майновий та сімейний стан, інші дані про його особу та ризики, передбачені ст.177 КПК України, слідча суддя вважає обґрунтованими та доведеними, а тому вважає за доцільне визначити підозрюваному заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 грн. з покладенням на підозрюваногоОСОБА_4 , обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
За таких обставин клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає задоволенню частково, а саме слід обрати підозрюваному ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, із визначенням застави в сумі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560 гривень 00 коп.
Згідно зі ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Керуючись вимогами статей 177, 178, 183, 186, 194, 196, 197, 395 КПК України, -
постановила:
Обрати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Визначити термін дії ухвали шістдесят днів - до 27 вересня 2025 року включно.
Строк тримання під вартою рахувати з оголошення ухвали 30липня 2025 року 15 год. 07 хв.
Визначити підозрюваному заставу - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для зарахування коштів, внесених у вигляді застави (частки майна, попередньо визначеної суми судових витрат тощо).
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , 27.08.1991 такі обов'язки:
- прибувати за викликом до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою;
- не відлучатися з території Львівської області без дозволу слідчого, прокурора чи суду;
- не спілкуватися із свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, які надають право на виїзд за межі України.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 27 вересня 2025 року.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному в ухвалі розмірі оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Після отримання та перевірки протягом не більше одного робочого дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення негайно має здійснити розпорядження про звільненняОСОБА_4 з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави підозрюваний ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали оголошено 31.07.2025 о 09 год.30 хв.
Слідча суддя ОСОБА_1