Справа №463/1990/25
Провадження №1-кп/463/333/25
31 липня 2025 р. Личаківський районний суд м.Львова
в складі: головуючого судді - ОСОБА_1
з участю секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_5
потерпілого - ОСОБА_6
у відкритому підготовчому судовому засіданні, розглянувши обвинувальний акт в кримінальному провадженні №12024141360003512 від 30 грудня 2024 року про обвинувачення
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Львова, поляка, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого ,
за ч. 1 ст. 121 КК України,
На розгляді Личаківського районного суду м. Львова перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024141360003512 від 30 грудня 2024 року про обвинувачення ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
В підготовчому судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу тримання під вартою, оскільки він обвинувачується у вчинені тяжкого злочину, може знищити докази, впливати на свідків і потерпілих, переховуватись від суду, продовжити займатись злочинною діяльністю, вчинити інше кримінальне правопорушення. А тому менш суворий запобіжний захід на думку прокурора є недостатніми для забезпечення обвинуваченому покладених на нього обов'язків.
Захисник обвинуваченого відносно клопотання прокурора заперечив, вважає пред'явлене обвинувачення необґрунтованим, а також, що відсутні ризики передбачені ст. 177 КПК України для продовження найсуворішого запобіжного заходу. Крім того вказав, що кримінальне правопорушення,яке вчинив його підзахисний на даний час є декриміналізованим.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав думку свого захисника в повному обсязі стосовно клопотання прокурора заперечив вказав, що має намір продовжити службу у ЗС України.
Потерпілий підтримав подане клопоатння прокурора.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку учасників судового засідання, суд приходить до наступного.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обвинуваченому ОСОБА_5 обрано запобіжний захід тримання під вартою. На дланий час строк запобіжного заходу закінчується 16 серпня 2025 року.
Вирішуючи питання про продовження запобіжних заходів у виді тримання під вартою відносно обвинувачених, суд враховує вимоги п.п. 3, 4 і 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного кримінального правопорушення; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила кримінальне правопорушення; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
За змістом закону тримання під вартою як запобіжний захід може бути застосовано лише у разі, якщо прокурор наявною сукупністю дозволених законом при прийнятті даного рішення засобів доказування доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим в ст. 177 КПК. Неможливість запобігти даним ризикам слід розуміти як недостатність інших запобіжних заходів для того, щоби убезпечити їх настання.
За змістом ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Ризиками, які дають підстави суду продовжити обвинуваченому запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою слід вважати той факт, що обвинувачений обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, оскільки обвинувальний акт надійшов на розгляд суду, покарання, яке загрожує обвинуваченому в разі визнання його винними у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, свідчить про високий ступінь ризику переховування від суду. Крім того, в судовому засіданні на даний час ще не дослідженні докази, що не виключає можливості знищення, пошкодження останніх, а також при необхідності можуть бути допитані і експерти, що не виключає можливості здійснення на останніх впливу, як і здійснення впливу на потерпілого, від так наявні всі підстави для продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не суперечить приписам п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України.
Обставини, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосуванням інших, більш м'яких запобіжних заходів, судом на даному етапі не встановлено.
При цьому, доводи сторони захисту щодо можливості застосування до обвинуваченого інших запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою, не спростовують вищенаведених висновків суду.
На підставі наведеного, суд вважає, що інші, більш м'які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим в судовому засіданні, в порядку ст. 177 КПК України, а тому запобігти встановленим ризикам можливо лише шляхом продовження застосування обвинуваченому запобіжних заходів у виді тримання під вартою, але на строк, що не перевищує 2 місяці.
При цьому обвинуваченомуу відповідності до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України не слід визначати розмір застави, оскільки злочин вчинений із застосуванням насильства до потерпілого.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 177, 331 КПК України-
клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід тримання під вартою на два місяці.
Строк дії ухвали становить два місяця, тобто до 30 вересня 2025 року включно.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення та підлягає апеляційному оскарження у строки передбачені КПК України
Головуючий суддя: ОСОБА_1