Справа №463/6874/25
Провадження №1-кс/463/6785/25
про накладення арешту
30 липня 2025 року місто Львів
Слідча суддя Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого ВРЗСТ СВ Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Галицької окружної прокуратури міста Львова ОСОБА_4 , про накладення арешту в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025141360001353 від 25.07.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,
встановила:
слідчий ВРЗСТ СВ Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді з клопотанням у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025141360001353 від 25.07.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, про накладення арешту.
В обґрунтування клопотання слідчий ВРЗСТ СВ Львівського РУП №1 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 покликався на те, що слідчим відділом Львівського районного управління поліції №1 ГУ НП у Львівській області проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 25.07.2025 близько 08:47 год. у м. Львові по вул. Снопківська 18, відбулася дорожньо-транспортна пригода (зіткнення ТЗ) за участю автомобіля марки "AUDI Q7" реєстраційний номер НОМЕР_1 , в салоні якого перебувала ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 (яка відкрила передню пасажирську дверку) за участю мотоцикла марки "KAWASAKI VN 1700 VOYAGER" реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 та за участю автомобіля марки "MAZDA 6" реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 . В результаті зіткнення ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження.
25.07.2025 під час огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, проведено огляд автомобіля марки "AUDI Q7" реєстраційний номер НОМЕР_1 з метою збереження слідів було тимчасово вилучено та доставлено на майданчик тимчасового утримання.
Оскільки на автомобілі марки "AUDI Q7" реєстраційний номер НОМЕР_1 є наявні сліди злочину та сам він є речовим доказом і в подальшому буде залучений для проведення автотехнічних, транспортно - трасологічних та інших судових експертиз, необхідно забезпечити зберігання даного речового доказу, шляхом накладання арешту на нього.
Без надання експертам автомобіля марки "AUDI Q7" реєстраційний номер НОМЕР_1 останні будуть позбавлені можливості встановити його технічний стан та трасологічні особливості ДТП, що у свою чергу не дасть можливості встановити причину та механізм пригоди.
Передання, на даний час на зберігання автомобіля марки "AUDI Q7" реєстраційний номер НОМЕР_1 власнику чи іншим особам, створює загрозу забезпечення належного зберігання транспортного засобу (без знищення слідів злочину, шляхом проведення ремонтно-відновлювальних робіт).
Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
В судове засідання слідчий ВРЗСТ СВ Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області ОСОБА_3 та прокурор ОСОБА_8 не прибули, присутність власника майна не забезпечили, подали клопотання про розгляд клопотання про арешт майна за їх відсутності.
Проте неприбуття слідчого, прокурора та власника майна не перешкоджає розгляду клопотання відповідно до ст. 172 КПК України.
Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Дослідивши матеріали клопотання, слідча суддя дійшла наступних висновків.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
В свою чергу, порядок застосування заходів забезпечення кримінального провадження і зокрема арешту майна визначений положеннями Глав 10 та 17 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Як вбачається з витягу з ЄРДР, 25.07.2025 до ЄРДР за № 12025141360001353 внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
Слідчим суддею встановлено, що підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань стало те, що 25.07.2025 близько 08:47 год. у м. Львові по вул. Снопківська 18, відбулася дорожньо-транспортна пригода (зіткнення ТЗ) за участю автомобіля марки "AUDI Q7" реєстраційний номер НОМЕР_1 , в салоні якого перебувала ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 (яка відкрила передню пасажирську дверку) за участю мотоцикла марки "KAWASAKI VN 1700 VOYAGER" реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 та за участю автомобіля марки "MAZDA 6" реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 . В результаті зіткнення ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження.
25.07.2025 під час огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, проведено огляд автомобіля марки "AUDI Q7" реєстраційний номер НОМЕР_1 з метою збереження слідів було тимчасово вилучено та доставлено на майданчик тимчасового утримання.
Відповідно до частини 2 статті 237 Кримінальний процесуальний Кодекс України передбачає, що проведення огляду житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.
Слідчий, прокурор має право до постановлений ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише: у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину (ч. 3 ст. 233 КПК України); за добровільною згодою особи, яка ними володіє (ч. 1 ст. 233 КПК України).
При проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу. Усі вилучені речі і документи підлягають негайному огляду і опечатуванню із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду. У разі якщо огляд речей і документів на місці здійснити неможливо або їх огляд пов'язаний з ускладненнями, вони тимчасово опечатуються і зберігаються у такому вигляді доти, доки не буде здійснено їх остаточні огляд і опечатування.
В силу вимог ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України, тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду. Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.
Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено (абз. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України).
Сукупний аналіз вищезазначених норм кримінального процесуального законодавства вказує на те, що статус тимчасово вилученого майна набуває усе майно, вилучене під час обшуку, незалежно від того чи надавався слідчим суддею дозвіл на його відшукання, оскільки фактично відбувається обмеження права особи щодо можливості володіти, користуватися та розпоряджатися усім майном, яке вилучається. Крім того, задля запобігання непомірного втручання у право власності особи законодавцем передбачено строк, протягом якого слідчий чи прокурор має звернутися із клопотанням про застосування заходу забезпечення у вигляді арешту майна відносно тимчасово вилученого під час обшуку майна, інакше таке майно негайно повертається особі, в якої воно вилучалося.
Дозвіл на відшукання певних речей, який надається слідчим суддею, не створює умов для їх автоматичного арешту. Натомість, вилучення речей, щодо яких надано дозвіл на відшукання, та як наслідок набуття такими речами статусу тимчасово вилученого майна, відбувається виключно за наявності достатніх підстав вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено (ч. 2 ст. 167 КПК України).
Дотримання умов, за яких майно набуває статусу тимчасово вилученого, відповідає вимогам ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до яких будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який створює таке обмеження, повинен мати належні правові підстави для його здійснення.
Набуття вилученими речами статусу тимчасово вилученого майна створює правові підстави задля перевірки наявності відповідних фактичних обставин для його вилучення та утримання у сторони обвинувачення.
Крім того, вимогами ч. 1 ст. 100 КПК України закріплено, що речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.
Таким чином, все майно, вилучене під час обшуку, має статус тимчасово вилученого майна безвідносно того чи надавався слідчим суддею дозвіл на його відшукання. З метою ж недопущення необґрунтованого обмеження права власності особи під час кримінального провадження законодавцем визначений строк, у межах якого слідчий/прокурор зобов'язані звернутись із клопотанням про його арешт. Або ж у іншому випадку якнайшвидше повернути таке майно власнику.
В свою чергу, внаслідок арешту майна на підставі судового рішення правовий режим вилученого майна із режиму «тимчасово вилучене майно» трансформується у «арештоване майно» із відповідною правовою підставою, визначеною ч. 2 ст. 170 КПК України (як речовий доказ, предмет спеціальної конфіскації, конфіскації або майно, що може бути предметом відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення).
Постановою слідчого ВРЗСТ СВ Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області ОСОБА_3 про визнання предметів речовими доказами та прилучення їх до матеріалів кримінального провадження від 25.07.2025 вказаний автомобіль визнано речовим доказом в кримінальному провадженні № 12025141360001353 від 25.07.2025.
Таким чином, арешт майна, що ініціюється слідчим, необхідний з метою забезпечення збереження речових доказів, а завданням арешту майна у даному випадку є запобігання можливості його приховування, пошкодження, знищення, відчуження. У разі повернення майна власникові (користувачеві) речові докази та сліди на них можуть бути втрачені, що може перешкодити проведенню всебічного та повного досудового розслідування в даному кримінальному провадженні.
Накладення арешту на вилучене майно має важливе значення, зокрема, надасть можливість використати вказане майно як доказ у кримінальному провадженні, вилучене майно саме по собі або в сукупності з іншими речами та документами має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, забезпечить проведення необхідних експертиз. Є достатні підстави вважати, що вилучене майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
На підставі вищенаведеного слідча суддя, дослідивши наявні в матеріалах справи дані та врахувавши правові підстави для накладення арешту на майно, а також те, що вищевказане майно визнано речовим доказом, з метою запобігання можливості його приховування, пошкодження, знищення, відчуження, з урахуванням зазначених положень діючого КПК України дійшов обґрунтованого висновку про можливість задоволення клопотання та накладення арешту на майно, яке вилучено 25.07.2025 під час огляду.
Таким чином, на виконання вимог ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий довів необхідність накладення арешту на вищевказане майно.
Відтак слідча суддя дійшла висновку, що клопотання слідчого про накладення арешту підлягає до задоволення.
Одночасно слід роз'яснити власнику чи володільцю майна, що ч. 2 ст. 174 КПК України передбачено, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Керуючись ст. 40, 131, 132, 167, 168, 170-173, 309 КПК України, слідча суддя
постановила:
Клопотання слідчого ВРЗСТ СВ Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Галицької окружної прокуратури міста Львова ОСОБА_4 , про накладення арешту в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025141360001353 від 25.07.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, задовольнити.
Накласти арешт на автомобіль марки "AUDI Q7" реєстраційний номер НОМЕР_1 , в цілому (на його комплектуючі деталі, вузли, агрегати та інше обладнання), який згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 належить: ОСОБА_5 , зареєстрована: АДРЕСА_1 , без права відчуження, ремонту та експлуатації, що полягає у позбавленні права на відчуження, розпорядження та користування зазначеним майном.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Виконання ухвали доручити слідчому ВРЗСТ СВ Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Слідча суддя ОСОБА_1