Справа № 462/5153/25
01 серпня 2025 року Залізничний районний суд міста Львова у складі:
головуючого судді Кирилюка А. І.,
за участю секретаря судового засідання Чижа А. О.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача Сущенко О. С.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до початкової школи «Арніка» Львівської міської ради, про внесення змін до наказу про надання чергової основної невикористаної відпустки виплати грошової компенсації за частину щорічної основної відпустки та виплати матеріальної допомоги на оздоровлення та винесення окремої ухвали,
встановив:
Короткий виклад обставин справи.
Позивач ОСОБА_1 , 09.07.2025 року (вх. № 15214) звернулась у Залізничний районний суд м. Львова із позовом до початкової школи «Арніка» Львівської міської ради, у якому просить суд:
- винести рішення яким зобов'язати директора ПШ «Арніка» ЛМР з дошкільним підрозділом ОСОБА_3 внести зміни до наказу від 27.05.2025 року № 62/к «Про надання відпустки та виплати матеріальної допомоги на оздоровлення» згідно ст. 57 ЗУ «Про освіту» педагогічним працівникам» щодо терміну відпустки, а саме на 32 календарних дні - з 30.06.2025 року по 31.07.2025 рік та щодо проведення виплати матеріальної допомоги на оздоровлення згідно ст. 57 ЗУ «Про освіту» згідно поданої заяви від 19.06.2025 року №176.
- визнати перераховані кошти на картковий рахунок за 56 календарних днів відпустки - як за 32 календарних дні частини основної відпустки та 24 календарних дні грошової компенсації за частину невикористаної основної відпустки згідно ст.24 3У «Про відпустки».
- внести зміни у графік роботи на серпень місяць 2025 року як вихователя дошкільного підрозділу ПШ «Арніка» ЛМР, а саме вказавши день роботи після відпустки 01.08.2025 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в грудні 2024 року позивачу було запропоновано повідомити алміністранію про термін використання нею чергової основної відпустки 2025 року. Нею було письмово зазначено місяці липень і листопад використання заборгованих їй ПШ «Арніка» ЛМР основних щорічних відпусток, які утворились у зв'язку з вимушеним прогулом у період 2006 року -2009 року через незаконне звільнення її з роботи та поновленням на роботі згідно рішень судів. Тобто, не з її вини відбулась заборгованість з використанням основних щорічних відпусток за періоди роботи: 06.06.2022 року - 05.06.2023 року; 2023 року -2024 року; 2024 року -2025 року. Без її письмової заяви про надання їй чергової основної шорічної відпустки, директором ПШ «Арніка» ЛМР було видано наказ від 27.05.2025 року № 62/к «Про надання щорічної основної відпустки працівникам ПШ «Арніка», про виплату допомоги на оздоровлення педагогічним працівникам, працівнику бібліотеки та медичній сестрі ПШ «Арніка» ЛМР, у якому зазначено про надання їй чергової щорічної основної відпустки з 30.06.2025 року на 56 календарних дні за період роботи з 06.06.2022 року по 05.06.2023 року без виплати допомоги на оздоровлення всупереч ст. 57 ЗУ «Про освіту».
Згодом, 19.06.2025 року позивач написала заяву директору ПШ «Арніка» ЛМР про надання їй частини невикористаної відпустки за період роботи з 06.06.2022 року - 05.06.2023 року на 32 календарних дні з 30.06.2025 року; виплату грошової компенсації за частину невикористаної відпустки -за 24 календарних дні. Однак, листом від 27.07.2025 року їй було відмовлено у зв'язку з виданням наказу від 27.05.2025 року № 62/к «Про надання відпусток педпрацівникам»,... ПШ «Арніка» ЛМР» та виплатою їй грошових коштів за 56 календарних днів (яких вона не отримала), без допомоги на оздоровлення, незважаючи на те, що за період роботи з 06.06.2022 року по 05.06.2023 року допомогу на оздоровлення вона не отримувала та незважаючи на подану нею заяву про надання їй частини заборгованоїщорічної основної відпустки на 32 календарних дні з виплатою грошової компенсації за 24 календарних дні частини основної невикористаної відпустки та виплатою допомоги на оздоровлення. Позивач зазначила, що відмову у виплаті їй допомоги на оздоровлення директорка мотивувала виплатою один раз на рiк допомоги керуючись ст.57 ЗУ «Про освіту», однак не взяла до уваги той факт вимушеного прогулу з вини ПШ «Арніка» ЛMР, яке відбулось при незаконному звільненні її з роботи поновленні на роботі згідно рішень судів, a наполягає на тому, що матеріальна допомога у 2025 році виплачена у лютому місяці при наданні їй основної заборгованої відпустки за період роботи з 06.06.2021 року - 05.06.2022 року,а не за період роботи з 06.06.2022 року - 05.06.2023 року. Вимушений прогул утворився з вини керівництва НВК школа-садок «Арніка», де нині О.Сущенко - директор ПШ «Арніка» ЛМР, яка перевищуючи свої посадові обов'язки та не враховуючи дійсних обставин справи, відмовляє їй у законних підставах виплатити зазначені кошти та внести зміни до наказу від 27.05.2025 року вих. № 62/к «Про надання відпустки педпрацівникам... ПШ «Арніка» ЛМР», чим порушує її права та законні інтереси. З огляду на зазначене просить позов задовольнити.
Рух справи в суді.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2025 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Кирилюка А. І. (а.с. 12).
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 11.07.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, яку постановлено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті у приміщенні Залізничного районного суду м. Львова (а.с. 15-16).
30.07.2025 року від уповноваженого представника відповідача ПШ «Арніка» ЛМР - Сущенко О. С. (вх. №16804) надійшов відзив на позовну заяву, у якому остання просила відмовити у задоволені позовної заяви посилаючись на те що такий є безпідставним і необгрунтованими, оскільки ПШ «Арнкіка» ЛМР були виконані усі вимоги ЗУ «Про відпустки» та чинного законодавства загалом.
Позивач ОСОБА_1 , 18.07.2025 року (вх. № 15832) подала у Залізничний районний суд м. Львова доповнення до позовної заяви у якій просила винести окрему ухвалу щодо незаконних дій директора ПШ «Арніка» ЛМР, покликаючись на те, що остання своїми діями порушувала вимоги чинного законодавства.
Позиція учасників справи.
Позивач ОСОБА_1 та її уповноважений представник -Маковецька Є. Д., вимоги позовної заяви підтримали, просили суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини.
Уповноважений представник відповідача ПШ «Арніка» ЛМР - Сущенко О. С. у судовому засіданні заперечували щодо задоволення позовної заяви та просили у задоволенні позову відмовити з мотивів, раніше викладених у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи за позовом, заслухавши думку учасників справи, заслухавши покази свідка ОСОБА_4 , дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Суд зазначає, що згідно ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, зокрема те, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Як передбачено ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Положеннями ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Встановлені судом фактичні обставини справи.
Так, згідно копії наказу директора ПШ «Арніка» ЛМР від 27.05.2025року №62/к про надання щорічної основної відпустки працівникам ПШ «Арніка» ЛМР, про виплату допомоги на оздоровлення педагогічним працівникам, працівнику бібліотеки та медичній сестрі ПШ «Арніка» ЛМР, ОСОБА_1 надано відпустку, а саме 56 календарних днів починаючи з 30.06.2025 року (за період з 06.06.2022 року по 05.06.2023 року) (а.с. 5-8).
Згідно копії заяви ОСОБА_1 від 19.06.2025 року, яка була подана та зареєстрована 20.06.2025 року, остання просила надати їй заборговану основну чергову щорічну відпустку за період роботи з 06.06.2022 року по 05.06.2023 року на 22 календарних дні з 30.06.2025 року по 31.07.2025 року та виплатити матеріальну допомогу за вище вказаний період. (а.с. 9).
Згідно копії рішення Залізничного районного суду м. Львова від 28.02.2025 року у справі №462/8656/24 ухвалено позов ОСОБА_1 до ПШ «Арніка» ЛМР про стягнення коштів та винесення окремої ухвали задовольнити частково. Зобов'язати початкову школу «Арніка» Львівської міської ради виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за 32 невикористані дні щорічної відпустки за період роботи з 06.06.2020 по 06.06.2021. В задоволенні решти вимог відмовити. Стягнути з початкової школи «Арніка» Львівської міської ради в дохід держави 1 211,20 грн (одну тисячу двісті одинадцять гривень двадцять копійок) судового збору. (а.с. 31-34).
Наказом директора ПШ «Арніка» ЛМР від 23.12.2024 №63/г було затверджено погоджений профспілкою графік відпусток працівників ПШ «Арніка» ЛМР на 2025 рік. (а.с. 58).
Згідно копії графіку відпусток на 2025 рік ПШ «Арніка» затверджений на профспілкових зборах протоколом № 76 від 17.12.2024 року ОСОБА_1 надано відпустку з 30.06-24.08.2025 року (а.с. 59-60).
Відповідно до актів від 23.12.2024 року та від 13.03.2025 року підписаними директором школи ОСОБА_5 , юристконсультом ОСОБА_6 та секретарем школи ОСОБА_7 , ОСОБА_1 було запропоновано отримати графік відпусток працівників ПШ «Арніка» ЛМР, проте така відмовилася від ознайомлення. (а.с. 61-62).
Копією акту від 27.05.2025 року підписаними директором школи ОСОБА_5 , юристконсультом ОСОБА_6 та секретарем школи ОСОБА_7 , ОСОБА_1 було запропоновано ознайомитися з наказом директора ПШ «Арніка» ЛМР Сущенко О. С. від 27.05.2025 року №62/к «Про надання щорічної основної відпустки за 2024/2025 навчальний рік працівникам шкоди, виплату допомоги на оздоровлення педагогічним працівникам, працівнику бібліотеки та медичний сестрі», проте така відмовилася від ознайомлення. (а.с. 70).
Окрім цього, судом досліджено копію відповіді №01-42/187 від 05.06.2025 року, копію скарги від 26.06.2025 року, витяг з протоколу №7 від 17.12.2024 року, повідомлення про надання відпустки від 22.05.2025 року, скаргу від 29.05.2025 року, фотоматеріали, платіжні інструкції № 721, №720, № 722, № 723, № 724 та інші наявні документи у матеріалах справи.
Застосоване судом законодавство.
Відповідно до ст. 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
Статтею 2 Закону України «Про відпустки» встановлено беззастережне право на відпустки громадян України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.
Згідно зі ст. 75 КЗпП України щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Для деяких категорій працівників законодавством України може бути передбачена інша тривалість щорічної основної відпустки. При цьому тривалість їх відпустки не може бути меншою за передбачену частиною першою цієї статті.
Згідно з ст. 6 ЗУ «Про відпустки» щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.
Згідно ч. 10 ст. 10 ЗУ «Про відпустку» черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.
Відповідно до ч. 11 ст. 10 ЗУ «Про відпустку» конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.
Частиною 15 ст. 10 ЗУ «Про відпустки» керівним, педагогічним, науковим, науково-педагогічним працівникам, спеціалістам навчальних закладів щорічні відпустки повної тривалості у перший та наступні робочі роки надаються у період літніх канікул незалежно від часу прийняття їх на роботу.
У відповідності до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України на сторін покладено обов'язок доказування і подання доказів. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, у тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, §23, ЄСПЛ від 18.07.2006 року).
Процесуальним законодавством встановлено стандарти мотивування судових рішень, вищі та суворіші за ті базові та мінімальні, які гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції та відповідною практикою ЄСПЛ щодо порушення цієї норми. А саме, п. 3 ч. 4 ст. 265 ЦПК України імперативно зобов'язує суд цивільної юрисдикції надати в мотивувальній частині судового рішення мотивовану оцінку кожному аргументу, наведеному учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
У контексті дотримання судом стандартів мотивування слід звернути увагу на рішення «РуїзТоріха проти Іспанії» (№ 18390/91, 09.12.1994 року, § 29) та «Проніна проти України» (№ 63566/00, 18.07.2006 року, § 23, 25), у яких ЄСПЛ зауважив, що в рішеннях національних судів мають бути належним чином зазначені мотиви, на яких вони ґрунтуються; міра, до якої суд має виконати свій обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення; проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді.
Мотиви прийняття рішення та висновки суду.
В даній справі позивачем не доведено порушення його прав. Як убачається із матеріалів справи у грудні 2024 року було розроблено і затверджено за погодженням з профспілковим комітетом графік відпусток працівників ПШ «Арніка» ЛМР на 2025 рік, який було доведено до відома всіх працівників. Відповідач письмово повідомив позивачку про дату початку спірної відпустки за два тижні до встановленого графіком терміну та до початку щорічної відпустки позивачки, виплатив позивачці шляхом перерахування на її картковий рахунок заробітну плату за увесь період відпустки тривалістю 56 календарний день.
Окрім цього, суд не може прийняти до уваги тверджень ОСОБА_1 про те, що вона не була ознайомлена з графіком відпусток, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження цього, а згідно з наданих ПШ «Арніка» ЛМР доказів вбачається протилежне.Так відповідно до наданих актів позивач ОСОБА_1 відмовлялась від ознайомлення з Графіком відпусток працівників ПШ «Арніка» ЛМР на 2025 рік. Даний факт було підтверджено показами свідка ОСОБА_4 .
Враховуючи вищенаведене, суд не знаходить підстав для задоволення позовної вимоги про винести рішення яким зобов'язати директора ПШ «Арніка» ЛМР з дошкільним підрозділом ОСОБА_3 внести зміни до наказу від 27.05.2025 року № 62/к «Про надання відпустки та виплати матеріальної допомоги на оздоровлення» згідно ст. 57 ЗУ «Про освіту» педагогічним працівникам» щодо терміну відпустки, а саме на 32 календарних дні - з 30.06.2025 року по 31.07.2025 рік та щодо проведення виплати матеріальної допомоги на оздоровлення згідно ст. 57 ЗУ «Про освіту» згідно поданої заяви від 19.06.2025 року №176.
З огляду на те, що у вище вказаній позовній вимозі відмовлено суд, вважає за доцільне відмовити у вимозі у якій позивач просить визнати перераховані кошти на картковий рахунок за 56 календарних днів відпустки - як за 32 календарних дні частини основної відпустки та 24 календарних дні грошової компенсації за частину невикористаної основної відпустки згідно ст.24 3У «Про відпустки».
Разом з цим, суд зазначає, що вимога позивача про внесення зміни у графік роботи на серпень місяць 2025 року як вихователя дошкільного підрозділу ПШ «Арніка» ЛМР, а саме вказавши день роботи після відпустки 01.08.2025 року - не може бути розглянута судом, оскільки така не відноситься до компетенції суду.
Що вимоги позивачки про винесення окремої ухвали, то суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.
Відповідно до частини одинадцятої статті 262 ЦПК України окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, які повинні надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк.
Окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду грубі порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли. Правовими підставами постановлення окремої ухвали є виявлення під час розгляду справи порушень норм матеріального або процесуального права, встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню таких порушень. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є правом, а не обов'язком суду (див. пункт 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 171/2124/18, пункт 72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2018 року у справі № 521/18287/15-ц та ін.).
Тобто для постановлення окремої ухвали необхідним є встановлення під час розгляду справи порушення закону, якщо такі порушення не усуваються судовим рішенням по суті спору.
Суд не постановляє окремих ухвал за клопотаннями сторін (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 01 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14).
Під час перегляду справи судом встановлено, що підстав для постановлення окремої ухвали відносно директора ПШ «Арніка» ЛМР Сущенко О. С. немає, оскільки дані порушення не були встановленні.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені.
Так, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити у повному обсязі.
Судові витрати по справі.
Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За змістом ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на відмову у позові судові витрати слід залишити за стороною позивача.
На підставі наведеного та керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 264-265, 274, 279 ЦПК України, суд -
ухвалив:
У задоволені позовної заяви ОСОБА_1 до початкової школи «Арніка» Львівської міської ради, про внесення змін до наказу про надання чергової основної невикористаної відпустки виплати грошової компенсації за частину щорічної основної відпустки та виплати матеріальної допомоги на оздоровлення та винесення окремої ухвали - відмовити.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо сторін у справі (учасники процесу):
Позивач: ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );
Відповідач: Початкова школа «Арніка» Львівської міської ради (ЄДРПОУ: 33753722, адреса: 79042, м. Львів, вул. Братів Дужих, 12).
Суддя/підпис/
Згідно з оригіналом.
Суддя: