справа № 462/4721/25
01 серпня 2025 року м. Львів
Суддя Залізничного районного суду м. Львова Мруць І.С., розглянувши заяву Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про видачу судового наказу про солідарне стягнення боргу з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
встановив:
представник Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» - Білоган М.В. звернулася у суд із заявою про видачу судового наказу у якій просить стягнути з боржників заборгованість за надані послуги:
з постачання теплової енергії за період з 01.01.2024 року по 30.04.2025 року в розмірі 11095,04 грн, інфляційні втрати в розмірі 202,64 грн., 3% річних в розмірі 46,08 грн, пеню в розмірі 2122,96 грн., а також судовий збір в розмірі 302.80 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Відповідно до п.4, п. 5 ч. 2ст. 163 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено, зокрема, вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
При цьому суд зазначає, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо (ч. 3 ст. 19 ЦПК України).
Як роз'яснено у п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2011 року № 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження», наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Отже, з огляду на наведені правові норми, в порядку наказного провадження судом вирішується лише конкретно визначений законом перелік вимог, судовий наказ не може бути виданий судом по вимогах, які прямо не зазначені в законі, судовий наказ видається без судового розгляду, без виклику боржника та стягувача у судове засідання, без заслуховування їх пояснень. Наказ суду ґрунтується на поданих заявником документах, на повідомлених ним доводах, покликаних переконати суд у тому, що підстави для звернення до суду з позовом відсутні у зв'язку з безспірністю вимог.
У заяві заявник просить стягнути заборгованість, підставність стягнення якої заявником не обґрунтовано.
З доданих заявником розрахунків за надану послугу центральне опалення та розрахунків штрафних санкцій, вбачаються, розбіжності між сумами нарахування заборгованості за наданими послугами та сумами заборгованості, на підставі яких здійснено розрахунок інфляційних втрат, 3% та пені. Окрім цього, у розрахунках штрафних санкцій у графі сума заборгованості за 03.2024 відсутня заборгованість, однак заявником здійснюється нарахування 3% річних та пені.
Таким чином, неможливо встановити за який період часу та на підставі якої заборгованості здійсненні нарахування.
У поданій заявником заяві мають місце обставини, які свідчать про відсутність безспірності вимог, що є обов'язковою умовою наказного провадження. При цьому, законом не передбачено обов'язку суду здійснювати перерахунок заявлених вимог та право суду видавати судовий наказ в частині заборгованості, заявленої в межах конкретного виду вимоги, так як у протилежному випадку суд, буде здійснювати розгляд вимог у порядку, який притаманний для позовного провадження, що суперечить цільовому призначенню інституту наказного провадження.
Також, суд звертає увагу, що відповідно до ст. 95 ЦПК України учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення, однак до заяви про видачу судового наказу поданої ОСОБА_4 долучено ксерокопію довіреності від 05.01.2024 року з факсимільною відміткою «Згідно з оригіналом начальник Юридично - претензійного відділу О. Іващук.», таким чином дана довіреність не може бути письмовим доказом відповідно до ст. 95 ЦПК України.
Відповідно до ст.165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушенням вимог статті 163 ЦПК України.
Оскільки заява подана з порушенням вимог ст. 163 ЦПК України, у видачі судового наказу слід відмовити.
Керуючись ст. 161, 163, 165, 166, 261, 353, 354 Цивільного процесуального кодексу України,-
постановив:
у видачі судового наказу за заявою Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про видачу судового наказу про солідарне стягнення боргу з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - відмовити.
Роз'яснити заявнику, що у відповідності до вимог ч.1 ст.166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя: І.С. Мруць