Провадження № 22-ц/803/7005/25 Справа № 176/562/25 Суддя у 1-й інстанції - Крамар О. М. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.
31 липня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:
судді-доповідача - Никифоряка Л.П.,
суддів - Гапонова А.В., Новікової Г.В.,
Учасники справи:
Позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк»,
Відповідач: ОСОБА_1 ,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у місті Дніпрі справу, що виникла з цивільних правовідносин в якій подана апеляційна скарга Акціонерним товариством «Акцент-Банк» на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2025року, головуючий у суді першої інстанції Крамар О.М.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2025року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» - Банк подало в суд позов проти ОСОБА_1 з вимогами про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 45 268,70грн.
Існування таких вимог Банк пов'язував із тим, що ОСОБА_1 звернулася до АТ «А-Банк» щодо отримання банківських послуг та підписала Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк».
Вказував, що 07 вересня 2021року, будучи клієнтом Банку, Позичальниця уклала з Банком кредитний договір щодо надання останній кредиту в розмірі 21000,00грн.
Всупереч договору про споживчий кредит, відповідач свої зобов'язання щодо погашення заборгованості за договором не виконала, не здійснила платежів на погашення заборгованості.
Станом на 02 лютого 2025року заборгованість відповідачки за кредитним договором становить 45 268,70грн, яка складається з 20115,28грн - тіло кредиту та 25153,42грн - заборгованість за процентами.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2025року у задоволенні позову Акціонерного товариства «Акцент-Банк» відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що Банк не надав доказів на підтвердження відкриття відповідачці банківського рахунку, видачі їй кредитної картки, доказів зарахування кредитних коштів, а також розміру заборгованості за тілом кредиту. Також позивачем не надано суду виписки по даному рахунку, або будь-яких інших доказів перерахування кредитних коштів на картку чи на рахунок відповідача. Відсутні в матеріалах справи докази того, що відповідач користувався кредитними коштами.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
09 травня 2025року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» подало безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою засобів поштового зв'язку апеляційну скаргу на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2025року.
В апеляційній скарзі Банк висловив вимогу про скасування рішення та задоволення позову в повному обсязі.
Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявника полягає у тому, що суд не звернув уваги на те, що факт укладення кредитного договору на відповідних умовах та отримання відповідачкою коштів за ним підтверджується достатніми доказами у їх сукупності.
Наголошував, що суд помилково вдався до оцінки Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та на її підставі аргументував відмову у задоволенні позову, одночасно не звернувши уваги на те, що Банком з відповідачкою було укладено окремий договір “Швидка готівка», за яким остання отримала 21 000,00грн одноразово, а не у вигляді кредитного ліміту.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відповідач своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористався та відзиву на апеляційну скаргу не подавав.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2025року відкрито апеляційне провадження у справі.
03 липня 2025року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про доставку електронного листа.
Сторони у справі у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами
ОСОБА_1 07 лютого 2020року звернулася до АТ «А-Банк» за отриманням банківських послуг та підписала Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк».
Водночас згідно Заяви про надання послуги “Швидка готівка» №А337СТ155101176269 від 07 вересня 2021року ОСОБА_1 отримала від позивача строковий кредит на таких умовах: сума кредиту 21000,00грн, строк на 36 місяців, процентна ставка 75% на рік, розмір щомісячного платежу 1 493,31грн, загальна сума до повернення - 53759,49грн.
Для підписання кредитного договору ОСОБА_1 було використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором.
Паспорт споживчого кредиту “Швидка готівка» також містить аналогічні умови, які викладені в заяві про надання послуги “Швидка готівка» і також підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до Меморіального ордеру від 07 вересня 2021року, ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 21 000,00грн на виконання заяви про надання послуги “Швидка готівка» №А337СТ155101176269 від 07 вересня 2021року (а.с.14).
Відповідачкою було порушено вимоги укладеного сторонами договору, а саме прострочено повернення кредитних коштів, станом на 02 лютого 2025року заборгованість відповідачки за кредитним договором становить 45 268,70грн, яка складається з 20115,28грн - тіло кредиту та 25153,42грн - заборгованість за процентами
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з'ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині, що Банк не надав доказів на підтвердження відкриття відповідачу банківського рахунку, видачі йому кредитної картки, доказів зарахування кредитних коштів, а також розміру заборгованості за тілом кредиту.
Суд вважав, що позивачем не надано суду виписки по даному рахунку, або будь-яких інших доказів перерахування кредитних коштів на картку чи на рахунок відповідача.
Дослідивши наявні в цивільній справі документальні докази апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, так як висновки суду першої інстанції, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи.
Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України “Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України “Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України “Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України “Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України “Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України “Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України “Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно- телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України “Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України “Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України “Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України “Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (стаття 1 Закону України “Про електронний цифровий підпис».
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України “Про електронну комерцію»).
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14 червня 2022року у справі № 757/40395/20.
У справі встановлено, що для підписання кредитного договору ОСОБА_1 було використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог частини 6 та 8 статті 11 і 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали кредитний договір.
Тож, договір про надання фінансового кредиту підписано ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений.
Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачкою ОСОБА_1 таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов'язком.
Отже, встановивши, що без здійснення вказаних дій відповідачкою кредитний договір не був би укладений сторонами, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
Більш того, отримання відповідачкою обумовлених кредитних коштів підтверджується копією Меморіального ордеру від 07 вересня 2021року, за яким ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 21 000,00грн на виконання заяви про надання послуги “Швидка готівка» №А337СТ155101176269 від 07 вересня 2021року.
Суд першої інстанції вказаного не врахував та дійшов до помилкового висновку, що надані докази не підтверджують вимоги позивача за кредитним договором №А337СТ155101176269 від 07 вересня 2021року у заявленому розмірі, оскільки позивачем не надано жодних первинних документів, які б підтверджували надання відповідачці кредитних коштів та доказів користування відповідачкою кредитними коштами.
За наведених умов апеляційний суд вважає, що між Банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого відповідачка зобов'язалася прийняти грошові кошти та повернути їх частинами у визначений договором строк, а також сплатити відповідні проценти у погодженому сторонами розмірі за користування такими кредитними коштами. Доказів повернення вказаних грошових сум кредитору у вигляді тіла кредиту або відсотків матеріали справи не містять.
Як вбачається із змісту кредитного договору між позичальником та кредитором було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, в тому числі щодо сплати процентів.
Підпис відповідачки під договором свідчить про її ознайомлення з усіма його умовами, загальними умовами кредитування, іншою інформацією надання якої передбачено чинним законодавством України.
Кредитний договір підписано сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; відповідач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору; не оспорював кредитний договір в частині або в цілому, кредитор надав відповідачу документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки; кредитний договір містить інформацію щодо загальної вартості кредиту та графік погашення кредиту.
Отже, підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 посвідчила свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами.
З огляду на викладене, встановивши отримання відповідачкою кредиту в сумі 21000,00грн, що також підтверджується меморіальним ордером та не спростовано відповідачем, - суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для стягнення в примусовому порядку з боржниці суми непогашеного тіла кредиту, а також обумовлених умовами договору відсотків.
Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції не виконав вимоги закону про обґрунтованість та законність рішення суду.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Встановивши наведені фактичні обставини у цій справі, від яких залежить правильне вирішення спору, застосовуючи положення вищенаведених норм права апеляційний суд вважає, що оскільки відповідач має заборгованість перед позивачем за кредитним договором №А337СТ155101176269 від 07 вересня 2021року станом на 02 лютого 2025року, яка становить 45 268,70грн та складається з 20115,28грн - тіло кредиту та 25153,42грн - заборгованість за процентами, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь Банку цієї заборгованості.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не повно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, поясненням сторін та наданим доказам дав неповну оцінку, внаслідок чого прийшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, суд першої інстанції не виконав вимоги закону про законність рішення суду та саме невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 376 ЦПК України задовольнити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції скасувати із ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.
За положеннями частин першої та тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Приймаючи до уваги висновок суду про задоволення позовних вимог, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 2 422,40 + 4 542,00 = 6 964,40грн.
Керуючись статтями 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - задовольнити.
Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2025року- скасувати та ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором №А337СТ155101176269 від 07 вересня 2021року станом на 02 лютого 2025року в розмірі 45 268,70грн, яка складається з 20115,28грн - тіло кредиту та 25153,42грн - заборгованість за процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 6 964,40грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 31 липня 2025року.
Судді: