Провадження № 11-кп/803/2624/25 Справа № 209/2976/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
28 липня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
судді -доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора (в режимі
відеоконференції) ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника (в режимі
відеоконференції) ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , на ухвалу Дніпровського районного суду м.Кам'янського від 10 липня 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024041790000181 від 06 березня 2024 року, щодо
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м.Дніпродзержинськ
Дніпропетровської області, зареєстрованого та проживаючого
за адресою:
АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.146, ч.4 ст.186 КК України,
Короткий зміст оскарженого судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою Дніпровського районного суду м.Кам'янського від 10 липня 2025 року задоволено клопотання прокурора та продовжено застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 04 вересня 2025 року. Відмовлено у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу.
Своє рішення суд мотивував тим, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, за вчинення більш тяжкого з яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 7 до 10 років, а тому загроза реального відбуття якого з високою ймовірністю може спонукати обвинуваченого до переховування від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Обвинувачений не має джерела доходу, міцних та сталих соціальних зв'язків, а тому з метою ухилення від кримінальної відповідальності за вчинені кримінальні правопорушення може залишити межі міста/області. Крім того, існує ризик тиску з боку обвинуваченого на свідків у кримінальному провадженні, з метою зміни ними показань, та які ще не допитані в судовому засіданні. Також, існує ризик продовження обвинуваченим протиправної діяльності та вчинення ним інших кримінальних правопорушень. На переконання суду, з урахуванням вказаних обставин кримінального правопорушення, клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою обрати йому більш м'який запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою.
Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги обвинувачений посилається на те, що прокурор звернувся до суду із клопотанням про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із порушенням вимог ст.ст. 184, 199 КПК України, посилаючись виключно на тяжкість ймовірного покарання. Вказує на те, що стороною обвинувачення не було доведено наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Наголошує на тому, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою визначити обвинуваченому заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги захисник посилається на те, що зазначені прокурором ризики у даному провадженні на даний час завдяки поведінці обвинуваченого і стадії судового розгляду істотно зменшилися, що дає суду підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу. Наголошує на тому, що у кримінальному провадженні у діях обвинуваченого відсутній склад кримінальних правопорушень, оскільки висунуте обвинувачення ґрунтується на показаннях потерпілої, які вона давала на стадії досудового розслідування під тиском працівників поліції та іншого потерпілого.
Позиції учасників судового провадження.
У судовому засіданні захисник та обвинувачений підтримали подані апеляційні скарги та просили їх задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційних скарг та просив ухвалу суду залишити без зміни.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені у апеляційних скаргах доводи, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
В силу вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених
ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до матеріалів справи в провадженні Дніпровського районного суду м.Кам'янського перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.146, ч.4 ст.186 КК України.
Прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_7 , мотивуючи свою позицію тим, що ризики, які були враховані судом при обранні йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не змінились, нових обставин для зміни запобіжного заходу стосовно обвинуваченого не з'явилось.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 .
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, не зменшились й виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.
Так, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, що виразилися у незаконному позбавленні волі людини; відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому в умовах воєнного стану, одне з яких відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів та за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років. Таким чином, з огляду на покарання, яке може бути призначене ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим, суд дійшов висновку про існування реальних ризиків того, що він може здійснити спроби переховування від суду.
Також існує ризик того, що обвинувачений ОСОБА_7 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки у минулому вже притягався до кримінальної відповідальності, постійного місця роботи чи іншого законного джерела доходу не має.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_7 може вжити заходів щодо впливу на потерпілу та свідків у вказаному кримінальному провадженні, оскільки останні не були допитані в судовому засіданні.
При встановленні наявності вказаного ризику апеляційний суд враховує встановлений КПК України порядок отримання показань, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. За таких обставин ризик впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.
При цьому, зазначені ризики об'єктивно збільшуються з урахуванням введення в Україні військового стану через агресію Російської Федерації проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.
Суд першої інстанції, вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, крім даних про суворість покарання, передбачених за злочини, в яких обвинувачують ОСОБА_7 , та даних про особу обвинуваченого, а саме раніше не судимого на підставі ст.89 КК України, не маючого міцних соціальних зв'язків, взяв до уваги і інші обставини кримінального провадження, а саме підвищену суспільну небезпечність вчинених кримінальних правопорушень, що в сукупності є достатньо суттєвим елементом при оцінюванні ризику його переховування від суду, можливого впливу на свідків та потерпілу, вчинення іншого кримінального правопорушення.
В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
На підставі наведеного, апеляційний суд погоджується з рішенням суду щодо необхідності задоволення клопотання прокурора, оскільки він довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права обвинуваченого перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, апеляційний суд приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, та в апеляційній скарзі не доведені.
Доводи апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника про відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки при розгляді клопотання прокурором доведено об'єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою ОСОБА_7 , встановлена наявність ризиків, визначених ч.1 ст.177 КПК України, а будь-яких об'єктивних даних, які б безумовно свідчили про зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стороною захисту не наведено.
Щодо посилання захисника на те, що висунуте обвинувачення є необґрунтованим, оскільки побудоване на показаннях потерпілої, які вона давала на стадії досудового розслідування під тиском працівників поліції та іншого потерпілого, слід зазначити, щообґрунтованість підозри була належним чином перевірена слідчим суддею під час вирішення питання щодо застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, запобіжний захід продовжено щодо особи, обвинувальний акт щодо якої розглядається судом, та встановлення обставин суб'єктивної та об'єктивної сторони кримінального правопорушення є задачею судового розгляду, відповідно до якого, у випадку встановлення відсутності складу кримінального правопорушення постановлюється виправдувальний вирок.
Щодо посилання обвинуваченого про те, що він має постійне місце проживання, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, слід зазначити, що вказані обставини в даному випадку не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами його подальшої належної процесуальної поведінки.
Відомостей щодо протипоказань та неможливості у зв'язку із погіршенням стану здоров'я для перебування обвинуваченого в умовах слідчого ізолятора не було надано, як під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в суді першої інстанції, так і під час розгляду апеляційних скарг в суді апеляційної інстанції.
Приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою, суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу обвинуваченого, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Апеляційний суд вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання прокурора судом дотримані в повному обсязі, а доводи апеляційних скарг не заслуговують на увагу.
Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданих апеляційних скарг, апеляційним переглядом не встановлено.
Будь-яких порушень КПК України при постановленні зазначеної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому, за наслідками апеляційного розгляду, апеляційний суд вважає необхідним ухвалу суду залишити без зміни, а апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника - залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду м.Кам'янського від 10 липня 2025 року про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
________________ _________________ ________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4