Провадження № 11-кп/803/2566/25 Справа № 203/2784/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
28 липня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
в режимі відеоконференції:
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника
ОСОБА_7 , діючого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , на ухвалу Центрального районного суду м.Дніпра від 09 липня 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025042110000929 від 02 квітня 2025 року, щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: с.Михайлівка Михайлівського району Запорізької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
Короткий зміст оскарженого судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою Центрального районного суду м.Дніпра від 09 липня 2025 року було задоволено клопотання прокурора та продовжено стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 07 вересня 2025 року включно.
Визначено обвинуваченому заставу в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 151 400 гривень.
Своє рішення судмотивував тим, що на теперішній час не зникли ризики, які існували на час обрання обвинуваченому міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме, передбачені п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Вказані ризики є обґрунтованими та виправдовують необхідність продовження відносно ОСОБА_8 строку тримання під вартою. Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що продовження даного заходу забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою обрати обвинуваченому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час, або визначити заставу у розмірі 60 560 гривень.
Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги захисник посилається на те, що стороною обвинувачення не було доведено жодного ризику, передбаченого ст.177 КПК України. Вказує на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що обвинувачений має постійне місце реєстрації проживання, перебуває у фактичному шлюбі та має на утриманні неповнолітніх дітей, позитивно характеризується за місцем проживання, має міцні соціальні зв'язки. Звертає увагу на те, що на адресу суду від потерпілого у даному кримінальному провадженні надійшла заява про те, що ОСОБА_8 крадіжки відносно нього не вчинялося, а заяву про вчинення злочину було сфальсифіковано працівниками поліції. На переконання сторони захисту до обвинуваченого цілком можливо застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час, або визначити заставу у розмірі 60 560 гривень.
Позиції учасників судового провадження.
У судовому засіданні захисник та обвинувачений підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу суду залишити без зміни.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені у апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
В силу вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених
ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до матеріалів справи в провадженні Центрального районного суду м.Дніпраперебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_8 , мотивуючи свою позицію тим, що ризики, які були враховані судом при обранні йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не змінились, нових обставин для зміни запобіжного заходу стосовно обвинуваченого не з'явилось.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 .
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, не зменшились й виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.
Так, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів та за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років. Таким чином, з огляду на покарання, яке може бути призначене ОСОБА_8 у разі визнання його винуватим, суд дійшов висновку про існування реальних ризиків того, що він може здійснити спроби переховування від суду.
Також існує ризик того, що обвинувачений ОСОБА_8 може вчинити інше кримінальне правопорушення задля отримання прибутку, оскільки обвинувачений офіційно не працевлаштований та не має постійного джерела доходу.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_8 може вжити заходів щодо впливу на потерпілого та свідків у вказаному кримінальному провадженні, оскільки останні не були допитані у судовому засіданні.
При встановленні наявності вказаного ризику апеляційний суд враховує встановлений КПК України порядок отримання показань, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. За таких обставин ризик впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.
При цьому, зазначені ризики об'єктивно збільшуються з урахуванням введення в Україні військового стану через агресію Російської Федерації проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.
Суд першої інстанції, вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, крім даних про суворість покарання, передбаченого за злочин, в якому обвинувачують ОСОБА_8 , та даних про особу обвинуваченого, а саме офіційно не працевлаштованого, не одруженого, раніше судимого, маючого постійне місце проживання, маючого на утриманні неповнолітніх дітей, взяв до уваги і інші обставини кримінального провадження, а саме вчинення інкримінованого кримінального правопорушення під час дії воєнного стану, що в сукупності є достатньо суттєвим елементом при оцінюванні ризику його переховування від суду, можливого впливу на свідків та потерпілого, вчинення іншого кримінального правопорушення.
В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
На підставі наведеного, апеляційний суд погоджується з рішенням суду щодо необхідності задоволення клопотання прокурора, оскільки він довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права обвинуваченого перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, апеляційний суд приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою, та в апеляційній скарзі не доведені.
Доводи захисника про відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки при розгляді клопотання прокурором доведено об'єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою ОСОБА_8 , встановлена наявність ризиків, визначених ч.1 ст.177 КПК України, а будь-яких об'єктивних даних, які б безумовно свідчили про зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стороною захисту не наведено.
Щодо посилання захисника про те, що обвинувачений має постійне місце реєстрації проживання, має на утриманні неповнолітніх дітей, слід зазначити, що вказані обставини в даному випадку не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки.
Твердження захисника, що обвинувачений позитивно характеризується за місцем проживання, перебуває у фактичному шлюбі, не заслуговують на увагу апеляційного суду, оскільки не знаходять свого підтвердження у матеріалах судової справи.
Відомостей щодо протипоказань для перебування обвинуваченого в умовах слідчого ізолятора не було надано, як під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в суді першої інстанції, так і під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції.
Приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку тримання під вартою, суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу обвинуваченого, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Апеляційний суд вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання прокурора судом дотримані в повному обсязі, а доводи скарги захисника не заслуговують на увагу.
Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги захисника, апеляційним переглядом не встановлено.
Крім того, апеляційний суд враховує, що при продовженні строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 суд в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 183 КПК України, визначив розмір застави, який є достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
За встановленими в клопотанні прокурора обставинами, на думку апеляційного суду, визначений судом розмір застави є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права обвинуваченого.
Будь-яких порушень КПК України при постановленні зазначеної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому, за наслідками апеляційного розгляду, апеляційний суд вважає необхідним ухвалу суду залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника - залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , діючого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 ,залишити без задоволення.
Ухвалу Центрального районного суду м.Дніпра від 09 липня 2025 рокупро продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ _________________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4