Провадження № 33/803/2130/25 Справа № 196/1249/24 Суддя у 1-й інстанції - Бабічева Л. П. Суддя у 2-й інстанції - Пістун А. О.
31 липня 2025 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Пістун А.О., розглянувши клопотання захисника Бойка Юрія Олександровича в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 02 жовтня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, -
Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою, захисник Бойко Ю.О.подав апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
В обґрунтування пропущеного строку, зазначає, що про судовий розгял ОСОБА_1 дізнався лише 14.07.2025 року, ознайомитись з постановою та отримати її копію зміг 14.07.2025 року.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову в поновленні пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови суду виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Оскільки норми КУпАП не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку, то такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
В свою чергу необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу юридичної визначеності, про що вказує як судова практика Верховного суду України (наприклад, Постанова ВСУ від 13.07.2016 року по справі № 3-774гс16 (№ в ЄДРСРУ 58986625) так і судова практика Європейського суду з прав людини.
Тобто, якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. У кожному випадку суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у вказаний принцип.
В той же час, строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений з поважних причин. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання.
Відповідно до правової позиції, яка міститься у рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Каракуця проти України», будь-яке порушення права доступу до суду відсутнє, якщо особа не виявила належної зацікавленості у розгляді його справи.
Як вбачається з матеріалів справи, особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 знав про існування справи відносно нього, був належним чином повідомлений про місце та час розгляду справи, що підтверджується його особистою розпискою (а.с. 12) однак в судове засідання не з'явилась, копію постанови суду отримав 02.10.2025 року, що підтверджується розпискою (а.с. 17), долучив квитанції від 02.10.2024 року про сплату штрафу та судового збору а тому, апеляційний суд вважає, що зазначені захисником причини пропуску строку на апеляційне оскарження не узгоджуються з матеріалами справи.
Крім того, відповідно до чинного законодавства, початок 10-денного строку на апеляційне оскарження починається з дня винесення постанови, а не з дня ознайомлення з нею, чи отримання її копії учасниками судового провадження.
Враховуючи наведене вище, доходжу висновку, що зазначені апелянтом причини пропуску строку не можливо вважати поважними, тобто такими, що об'єктивно перешкоджали особі, яка має право на подачу скарги, подати її своєчасно.
Останнім днем для подачі апеляційної скарги на вказану постанову було 14 жовтня 2024 року, однак, вона була подана, відповідно до конверту поштового відправлення) 25 липня 2025 року, тобто, поза межами строку, встановленого ст. 294 КУпАП.
З огляду на вищевикладене, а також оскільки захисник в клопотанні не навів поважних підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, в поновленні строку апеляційного оскарження останньому слід відмовити, а апеляційну скаргу повернути апелянту у відповідності до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
У задоволенні клопотання захисника Бойка Юрія Олександровича в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 02 жовтня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП - відмовити.
Апеляційну скаргу - повернути особі, яка її подала.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя А.О. Пістун