Провадження № 22-ц/803/6467/25 Справа № 190/1598/22 Суддя у 1-й інстанції - Кудрявцева Ю.В. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.
30 липня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Пищиди М.М.
суддів - Ткаченко І.Ю., Свистунової О.В.
за участю секретаря судового засідання - Лопакової А.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Жовтоводської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вишнівської селищної ради Кам'янського району Дніпропетровської області на рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Вишнівської селищної ради Кам'янського району Дніпропетровської області про визнання права на земельну частку (пай), -
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вишнівської селищної ради Кам'янського району Дніпропетровської області про визнання права на земельну частку (пай).
Позовна заява мотивована тим, що з жовтня 1992 року він почав працювати у колективному сільськогосподарському підприємстві «Лозуватський» на посаді тракториста та 02 лютого 1993 року рішенням загальних зборів його було прийнято у члени КСП.
02 лютого 1993 року протоколом № 1 КСП «Лозуватський» було перейменовано в КСП «Лозуватка», а 29 березня 2000 року перейменовано у приватне підприємство «Лозуватка» П'ятихатського району Дніпропетровської області .
Зазначав, що 18 травня 1995 року КСП «Лозуватка» отримало державний акт на право колективної власності на землю серії І-ДП № 000040, розмір паю в КСП становив 7,63 га. Оскільки на час видачі державного акту на право колективної власності на землю він був членом КСП та працював у ньому, то він був включений до списку осіб-членів КСП, які мають право на земельну частку (пай).
Вказував, що 01 лютого 2000 року його було звільнено та виключено зі складу КСП. Земельна частка (пай) йому не була виділена та не був виготовлений на його ім'я і не видавався сертифікат на право на земельну частку (пай).
Оскільки право особи на земельну частку (пай) виникає з моменту отримання сільськогосподарським підприємством державного акта про право колективної власності, у якому ця особа вказана як така, що має право на земельну частку (пай), це право є непорушним, строк на його реалізацію законодавством не встановлено, а відтак, воно підлягає захисту без обмеження позовною давністю.
Посилаючись на те, що на початку 2022 року йому стало відомо, що він був внесений до списку осіб-членів КСП, який додавався до акту під № 197, та з моменту видачі державного акту на право колективної власності на землю КСП «Лозуватка» він набув права на земельну частку (пай), яке на цей час не оформлене правовстановлюючими документами.
Враховуючи зазначене, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право на земельну частку (пай) у розмірі 7,63 умовних кадастрових гектарів із земель запасу, що перебували в колективній власності колишнього КСП «Лозуватка», розташованих на території Вишнівської селищної ради Кам'янського району Дніпропетровської області.
Рішенням П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2023 року позов ОСОБА_1 до Вишнівської селищної ради Кам'янського району Дніпропетровської області про визнання права на земельну частку (пай) -задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) у розмірі 7,63 умовних кадастрових гектарів із земель запасу, що перебували в колективній власності колишнього КСП «Лозуватка», розташованих на території Вишнівської селищної ради Кам'янського району Дніпропетровської області. Вирішено питання розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі Жовтоводська окружна прокуратура, діючи в інтересах держави в особі Вишнівської селищної ради Кам'янського району Дніпропетровської області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно з копії архівного витягу протоколу № 1 зборів уповноважених колгоспників КСП «Лозуватський» від 02 лютого 1993 року ОСОБА_1 був прийнятий у члени КСП «Лозуватський» (а. с. 16).
18 травня 1995 року КСП «Лозуватка» отримало державний акт на право колективної власності на землю серії І-ДП № 000040 для ведення сільськогосподарського виробництва та згідно з копії витягу списку осіб-членів КСП під № 197 зазначений ОСОБА_1 , що підтверджується копією державного акту на право колективної власності на землю.
Згідно з копії архівного витягу протоколу № 1 зборів уповноважених членів КСП «Лозуватка» від 01 лютого 2000 року ОСОБА_1 був виключений із членів КСП «Лозуватка».
У листі відділу № 3 управління надання адміністративних послуг Головного Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 16 червня 2022 року зазначено, що згідно з додатку № 1 списку громадян-членів КСП, сільськогосподарського кооперативу або товариства, який є невід'ємною частиною до державного акту на право колективної власності на землю КСП серії І-ДП № 000040 від 18 травня 1995 року на території Лозуватської сільської ради П'ятихатського району Дніпропетровської області « ОСОБА_2 » значиться за № 197. Згідно з книги реєстрації сертифікатів на земельний пай членів КСП «Лозуватка» П'ятихатського району Дніпропетровської області відомості щодо отримання сертифікату відсутні.
Відповідно до копії витягу з основних правил роботи державних архівів України, схвалених колегією Держкомархіву України 03 лютого 2004 року, протокол № 2, пункт 9.3.3.4. - невідповідність окремих відомостей, що містяться в документах архіву, даним, викладеним у запиті, не може бути перешкодою для внесення їх до тексту, якщо інша документна інформація не залишає сумніву у тотожності особи чи певних фактів. У разі різночитання імен, прізвищ, назв, окремих біографічних фактів наводиться те написання, що вживається в документі, з позначкою «так у документі».
Згідно з копії архівної довідки від 23 червня 2022 року № 528, виданої комунальною архівною установою «П'ятихатський трудовий архів» П'ятихатської міської ради Дніпропетровської області, у книгах обліку оплати праці колгоспу ім. ХХІІ партз'їзду, з 1992 року колгоспу Лозуватський, з 1993 року КСП «Лозуватський», з 2000 року ПП «Лозуватка» значиться Маркват, Маркварт ім'я Ал-др, Александр, Алекс-др, Алекс-р по батькові не вказано, у листопаді 1993 року, 1994 року, 1995 році, січні, травні, червні 1996 року - В., Викт., у грудні 1998 року Иван-ч (так у документах).
Відповідно до копії довідки, виданої ПП «Лозуватка», 03 травня 1992 року колгосп ім. ХХІІ партз'їзду перейменовано в колгосп «Лозуватський», від 02 лютого 1993 року перейменований у КСП «Лозуватка», від 29 березня 2000 року перейменовано в ПП «Лозуватка».
Згідно з довідки Вишнівської селищної ради від 16 серпня 2022 року № 1123 по колишньому КСП «Лозуватка» рахуються три невитребувані земельні частки (паї), приблизною площею - 22,89 умовних кадастрових гектарів.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із його обґрунтованості. На час видачі КСП «Лозуватка» державного акта на право колективної власності на землю позивач працював у КСП «Лозуватка», був включений до списку, який є додатком до державного акта, а отже, набув право на земельну частку (пай). Оскільки право особи на земельну частку (пай) виникає з моменту отримання сільськогосподарським підприємством державного акта про право колективної власності, в якому ця особа вказана як така, що має право на земельну частку (пай), це право є непорушним, строк на його реалізацію законодавством не встановлено, а відтак, воно підлягає захисту без обмеження строком позовної давності.
Однак, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції.
Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави та неналежне здійснення повноважень органом місцевого самоврядування.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
У судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18, провадження № 14-36цс19).
Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України визначено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».
З метою, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставою для звернення прокурора до суду.
Указаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19).
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» закріплено що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу відповідно до положення частини четвертої статті 56 ЦПК України.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження№ 12-194гс19), від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження№ 12-20гс21).
У постанові Верховного Суду від 01 червня 2022 року у справі № 260/1815/21 (провадження № К/9901/48346/21) указано про те, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.
«Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
В силу положень пункту 3 частини шостої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження, зокрема, ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі і у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи.
У справі, яка переглядається, прокурор посилався на те, що компетентний орган самоусунувся від захисту інтересів держави у спірних правовідносинах. Так, Жовтоводською окружною прокуратурою Дніпропетровської області листом № 04/55/3-444вих-23 від10.04.2023 року повідомлено Вишнівську селищну раду Кам'янського району Дніпропетровської області про прийняте судом рішення, яка зачіпає права та інтереси держави.
Листом від 12.04.2023 року № 494 селищна рада повідомила прокурора, що заходи щодо оскарження рішення суду від 31.01.2023року у справі №190/1598/22 не здійснювалися у зв'язку з відсутністю посади юриста.
Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що станом на час подання апеляційної скарги прокурором, уповноваженим органом не вжито заходів щодо оскарження рішення суду і зайнято пасивну позицію, незважаючи на повідомлені прокуратурою порушення інтересів держави, що свідчить про бездіяльність Вишнівської селищної ради Кам'янського району Дніпропетровської області та наявність виключних підстав для представництва інтересів держави органами прокуратури, зокрема й шляхом звернення до суду із апеляційною скаргою.
Щодо суті заявлених позовних вимог
Відповідно до частини першої статті 22 та частини другої статті 23 ЗК України 1990 року, чинного на час виникнення спірних правовідносин, право власності на землю виникає після одержання документа, що посвідчує це право. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.
З огляду на зазначене, особа набуває право на земельний пай за наявності зокрема таких умов: 1) перебування в числі членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акта.
Вказаний висновок узгоджується із висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 02 березня 2020 року в справі № 573/813/19 (провадження № 61-1543св20), від 13 травня 2020 року в справі № 627/66/17 (провадження № 61-42431св18), від 20 травня 2020 року в справі № 384/642/17 (провадження № 61-37931св18), від 02 вересня 2020 року в справі № 530/311/19 (провадження № 61-18113св19), від 22 жовтня 2020 року в справі № 149/2978/18 (провадження № 61-4932св19), від 16 грудня 2020 року в справі № 637/672/19-ц (провадження № 61-553св20), від 23 грудня 2020 року в справі № 609/1117/18 (провадження № 61-5685св19), від 16 червня 2021 року в справі № 137/1642/19 (провадження № 61-13243св20).
Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.
Згідно із частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
За змістом пункту 6 Прикінцевих і Перехідних положень ЦК України правила цього Кодексу щодо позовної давності стосуються тільки тих позовів, строк пред'явлення яких, встановлений попереднім законодавством, не сплив до 01 січня 2004 року. Якщо ж строк позовної давності закінчився до зазначеної дати, то до відповідних відносин застосовуються правила про позовну давність, передбачені ЦК УРСР 1963 року.
З огляду на вищезазначені вимоги в указаній справі повинні застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК УРСР 1963 року.
Згідно зі статтею 71 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Відповідно до положень статті 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Статтями 71, 75 ЦК УРСР передбачено, що загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено, встановлюється в три роки і позовна давність застосовується судами незалежно від заяви сторін.
Статтею 80 ЦК УРСР встановлено, що закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Судом першої інстанцій установлено, що на момент отримання 18 травня 1995 року КСП «Лозуватка» Державного акта на право колективної власності на землю, ОСОБА_1 був членом цього КСП, був включений до списку осіб, які мають право на одержання земельної частки (паю) і мав правові підстави для отримання відповідного сертифікату (т.1, а.с. 9-15).
Згідно з вказаними вище нормами ЗК України, Указом Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).
Водночас, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 не скористався своїм правом на отримання сертифікату та виділення в натурі земельної частки (паю), яке виникло у нього ще у 1995 році (коли почалося розпаювання земель колишніх колгоспників), що є загальновідомим фактом, і пропустив встановлений законодавством строк звернення до суду з позовом про відновлення свого права, оскільки про порушення своїх прав дізнався, або повинен був дізнатися, коли почалося розпаювання земель колишніх колгоспників.
При цьому позовна давність сплинула до набрання чинності ЦК України, тому згідно зі статтею 75 ЦК УРСР суд зобов'язаний самостійно застосувати наслідки її спливу незалежно від подання відповідної заяви сторонами спору.
Схожий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 654/2630/20 (провадження № 61-21385св21).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18) вказано, що можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Аналіз статті 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов.
Суд першої інстанції вказаного вище не врахував, у зв'язку із чим дійшов помилкового висновку, що право особи на земельну частку (пай) підлягає захисту без обмеження строком позовної давності.
Суд першої інстанції залишив поза увагою, що з моменту порушення прав ОСОБА_1 пройшло понад 27 років, звернувся до суду з цим позовом у 2022 році, а доказів, які вказували б на поважність причин пропуску строку позовної давності, не надано.
Схожий за змістом висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06 грудня 2023 року у справі № 190/391/22 (провадження № 61-9705св23).
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Зважаючи на результат розгляду справи, в порядку ч.13 ч.141 ЦПК України з позивача на користь Дніпропетровської обласної прокуратури підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 190,88 грн. за подання апеляційної скарги.
На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Жовтоводської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вишнівської селищної ради Кам'янського району Дніпропетровської області - задовольнити.
Рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2023 року - скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вишнівської селищної ради Кам'янського району Дніпропетровської області про визнання права на земельну частку (пай) - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 1190,88 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені “30» липня 2025 року.
Повний текст постанови складено “31» липня 2025 року.
Головуючий:
Судді: