Провадження № 22-ц/803/5388/25 Справа № 186/2198/24 Суддя у 1-й інстанції - Кривошея С. С. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.
30 липня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Пищиди М.М.
суддів - Ткаченко І.Ю., Свистунової О.В.
за участю секретаря судового засідання - Лопакової А.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою приватного Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, -
У грудні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він багато років працював у тяжких та шкідливих умовах вугільної промисловості. Працюючи у шкідливих умовах вугільної промисловості, він отримав професійні захворювання, про що свідчить акт по формі П-4 від 23.10.2015 року, у подальшому він був направлений на огляд МСЕК, за висновком якої 11.11.2015 року йому первинно встановлено ІІІ групу інвалідності та 55% професійної працездатності. Висновком МСЕК від 03.12.2024 року йому повторно встановлено ІІІ групу інвалідності з 01.12.2024 року безстроково, 60% втрати професійної працездатності сукупно: 30% - радикулопатія; 15% - деф. артроз; 10% - ХОЗЛ; 5% - туговухість, з 01.12.2024 року безстроково.
Через здобуті професійні захворювання він змушений систематично лікуватися в лікарнях та санаторіях. На даний час він відчуває сильний біль у суглобах, йому важко ходити, обмежений в рухах. Постійний прийом ліків, нестача коштів на лікування та фізичний біль, а також душевні страждання від свого безсилля і безсилля ліків допомогти йому позбавитися від цього болю, або полегшити його страждання, через постійний біль у нього безпокійний сон, він став нервовою та дратівливою людиною, йому неможливо займатися домашніми справами, що потребують навіть незначних фізичних зусиль, що спричиняє йому моральну шкоду. З урахуванням міркувань розумності, виваженості та справедливості позивач вважає, що з відповідача необхідно стягнути моральну шкоду у сумі 160 000 грн.
Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров'я - задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 150 000 гривень 00 копійок без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь держави судовий збір в розмірі 1500 гривень 00 копійок.
Не погодившись з вказаним рішенням суду Приватного Акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду змінити, зменшивши розмір стягнутої моральної шкоди до 50 000грн з утримання податків та інших обов'язкових платежів.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працював на підприємствах вугільної промисловості, правонаступником яких на теперішній час є ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».
07.08.2015 року ОСОБА_1 був звільнений за п.2 ст.40 КЗпП України, у зв'язку з невідповідністю працівника виконуваній роботі за станом здоров'я.
Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 23.10.2015 року, було встановлено, що позивач захворів на професійні захворювання: радикулопатія білатеральна попереково-крижова L4-S1, переважно зліва, з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і переферичним нейросудинним синдромами. Остеоартроз, в поєднанні з періартрозом, ліктьових (ПФ другого ст.) і колінних (ПФ другого ст.) суглобів, двосторонній плечолопатковий періартроз (ПФ другого ст.). Хронічне обструктивне захворювання легень першої ст. (пиловий бронхіт першої ст., емфізема легень першої ст.), група «А» ЛН першої ст. Нейросенсорна приглуховатість першого ст. (з легким зниженням слуху).
Даним актом встановлені обставини виникнення хронічних професійних захворювань: запиленість повітря робочої зони (концентрація вуглецю пилу): 431,36 мг/м3, при ГДК 4,0 мг/м3, 67% часу зміни, в тому числі максимальний вміст вільного двоокису кремнію - 7,11%; рівень фізичного перевантаження (параметри, ступінь, важкість роботи) маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну 40кг., при нормативному до 15 кг., величина статистичного навантаження за зміну при утриманні вантажу, докладанні зусиль, за участю м'язів тулуба та ніг - 129600 кг/с при допустимому до 43000 кг/с; перебування у вимушеній позі «на колінах, навпочіпки» більше 25% часу зміни. Виробничий шум, еквівалентний рівень: 96 дБА при ГДР 80 дБА.
Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА №616202 від 11.11.2015 року, ОСОБА_1 первинно встановлено ІІІ групу інвалідності з 04.11.2015 року до 01.12.2016 року.
Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА №015737 від 11.11.2015 року ОСОБА_1 первинно встановлено 55% втрати професійної працездатності сукупно: 30% - радикулопатія; 10% - деф. артроз; 10% - ХОЗЛ; 5% - туговухість, та ІІІ групу інвалідності, з 04.11.2015 року до 01.12.2016 року.
Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА №084340 від 03.12.2024 року, ОСОБА_1 повторно встановлено ІІІ групу інвалідності з 01.12.2024 року безстроково.
Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА №144866 від 03.12.2024 року ОСОБА_1 повторно встановлено 60% втрати професійної працездатності сукупно: 30% - радикулопатія; 15% - ДПП; 10% - ХОЗЛ; 5% - туговухість, та ІІІ групу інвалідності, з 01.12.2024 року безстроково.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов до висновку про доведеність спричинення позивачу моральної шкоди, провини відповідача в її спричиненні та причинно-наслідковий зв'язок між винними діями відповідача та настанням у позивача негативних наслідків - стійкої втрати професійної працездатності у загальному розмірі 60%. Враховуючи обсяг фізичних та моральних страждань позивача, їх інтенсивність та довготривалість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, наслідків, що наступили, суд стягнув компенсацією спричиненої позивачу моральної шкоди у розмірі 150 000 грн, без відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів.
Однак колегія суддів не може в повній мірі погодитись з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 3 Конституцією України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно з ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Стаття 173 КЗпП України закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Частина 1 ст. 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Згідно з частинами першою та п'ятою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
В п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Згідно з пунктом 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Встановлено, що позивачу висновком МСЕК визначено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 60% та третю групу інвалідності.
З наданого акту розслідування хронічного професійного захворювання вбачається, що йому було встановлено діагноз професійних хронічних захворювань, які були викликані наявністю шкідливих умов праці.
Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачу заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що розмір стягнутої судом моральної шкоди з відповідача є необґрунтований та завищений та такий, що визначений без повного урахування роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.
Крім того, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, виникнення професійного захворювання, тривалості праці в умовах шкідливих факторів на підприємстві відповідача, вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і зменшити її зі 150 000 грн до 120 000 грн.
Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або у розмірі, визначеному законом.
У попередній редакції зазначена норма права передбачала, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю.
Тобто з 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом», однак застосування сполучника «а також» підтверджує, що згаданий перелік був доповнений новою нормою права, яка не змінює зміст інших складових частин пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України.
Оскільки шкода, завдана життю та здоров'ю, може бути як майновою, так і немайновою (моральною) та до цієї частини пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зміни законодавцем не внесені, зокрема не зазначено, що лише відшкодування майнової шкоди, завданої життю та здоров'ю, не підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, тому немає підстав для ототожнення відшкодування моральної шкоди, завданої життю та здоров'ю, з іншим відшкодуванням моральної шкоди, яке підлягає оподаткуванню в разі перевищення її розміром чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року.
Таким чином граматичне та системне тлумачення зазначеного пункту ПК України у чинній редакції дозволяє зробити висновок, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров'ю; 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Тобто не ототожнюється відшкодування моральної шкоди, завданої життю та здоров'ю, з іншим відшкодуванням моральної шкоди, яке підлягає оподаткуванню в разі перевищення її розміром чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року.
Отже, як до 23 травня 2020 року, так і чинним податковим законодавством передбачено, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров'ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 25 січня 2023 року № 598/438/21, від 25 липня 2018 року у справі № 180/683/13, від 05 червня 2019 року у справі № 227/130/14-ц, від 03 червня 2021 року у справі № 180/407/20, від 07 листопада 2022 року у справі № 161/16011/20.
Таким чином до спірних правовідносин не підлягають застосуванню доповнення до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України, внесені Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року.
Крім того, обмеження розміру моральної шкоди для платників податку, на користь яких за рішенням суду стягнуто суму моральної шкоди, спричинену внаслідок заподіяння шкоди їх життю та здоров'ю, погіршує конституційні права та законні інтереси таких осіб, що в певній частині нівелює рішення суду, щодо захисту таких прав.
На підставі вищевикладеного суд зазначає, що в даній справі ухвалюється рішення про стягнення на користь позивача відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я, тому стягнута на підставі рішення суду сума не підлягає оподаткуванню.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» - задовольнити частково.
Рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2025 року - змінити в частині розміру суми відшкодування моральної шкоди, стягнутої з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 , зменшивши її зі 150 000 грн до 120 000 грн.
В решті, в оскаржуваній частині, рішення залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Вступна та резолютивна частини проголошена 30 липня 2025 року.
Повний текст постанови складено 31 липня 2025 року.
Головуючий:
Судді: