Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/1650/25
30.07.2025 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Левка Т.Ю., секретар судового засідання Онисько С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Королівської селищної ради Берегівського району Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виноградівська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом,
Позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Матій Н.Ю., звернулася до Виноградівського районного суду Закарпатської області із позовною заявою до відповідача Королівської селищної ради Берегівського району Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виноградівська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачка є спадкоємцем за заповітом по смерті своєї матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина (підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі, що додається) на спадкове майно, що складається в тому числі з житлового будинку, який розташований в АДРЕСА_1 . Позивачка прийняла спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України та за оформленням спадкових прав звернулася до Виноградівської державної нотаріальної контори. Однак у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок державний нотаріус Боричок К.В. у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом позивачці відмовила. За таких обставин через відсутність необхідних правовстановлюючих документів на спадкове майно, які за життя спадкодавця не виготовлені, позивачка позбавлена можливості оформити прийняття спадщини у регламентованому порядку та змушена звернутися до суду із позовом про визнання за нею права власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом.
Позивачка та її представник в судове засідання не з'явилися, однак представник позивачки подала до суду письмову заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи у їх відсутність.
Представник відповідача будучи повідомленим про день, час та місце розгляду справи належним чином, в судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву, згідно якої проти вимог позивачки заперечень не має та просить суд розглянути справу у його відсутність.
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача будучи повідомленою про день, час та місце проведення судового засідання належним чином, в судове засідання також не з'явилася, заяв, клопотань від неї не надходило.
Обстеживши матеріали справи та клопотання сторін, визнаючи в порядку ст.223 ЦПК України необов'язковим відібрання особистих пояснень від учасників процесу, і враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін суд проходить до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2 , що стверджується свідоцтвом про смерть.
Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця - с. Сасово, Берегівського (колишнього Виноградівського) району Закарпатської області.
Після смерті матері позивачки відкрилася спадщина в тому числі на житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 .
Правовстановлюючі документи на дане спадкове майно не виготовлені.
Згідно з довідкою виданою Виконавчим комітетом Королівської селищної ради від 03.02.2025 року № 24, будинок у АДРЕСА_1 значиться за ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заповітом, посвідченим секретарем виконавчого комітету Сасівської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області 08.12.2008 року за реєстровим № 676 спадкодавець ОСОБА_2 все своє майно заповіла своїй дочці ОСОБА_1 , позивачці по справі.
Заповіт заповідачем не змінений і не скасований.
Таким чином, позивачка являється єдиним спадкоємцем за заповітом.
У відповідності до ст. 1261 ЦК України позивачка являється також єдиним спадкоємцем за законом після смерті матері, тому відповідачем у справі є орган місцевого самоврядування за місцем знаходження спадкового майна.
Згідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до довідки від 03.02.2025 року №26, виданої Виконавчим комітетом Королівської селищної ради Закарпатської області в тім, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті була зареєстрована за адресою в АДРЕСА_1 . На день її смерті за вказаною адресою були зареєстровані та проживали :
1. ОСОБА_1 (дочка - ІНФОРМАЦІЯ_2 )
2. ОСОБА_3 (зять - ІНФОРМАЦІЯ_3 )
3. ОСОБА_4 (онук - ІНФОРМАЦІЯ_4 )
4. ОСОБА_5 (онука - ІНФОРМАЦІЯ_5 )
Таким чином, позивачка після смерті матері спадщину прийняла в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України.
Також у встановлений законом строк позивачка звернулася із заявою про прийняття спадщини до державного нотаріуса Виноградівського районного нотаріального округу, що стверджується копією спадкової справи № 212/2018.
В п.3.1 Узагальнення проведеного ВССУ від 16.05.2013 року відмічено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК), а в п.3.3 що у випадках відсутності правовстановлюючих документів та відсутності реєстрації об'єкта нерухомості за спадкодавцем (на ім'я спадкодавця) суди в основному задовольняють вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно.
Отже, застосуванню підлягає ст. 392 ЦК, відповідно до якої позов про визнання права власності може бути пред'явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати Свідоцтво про право на спадщину. Статтею 1297 зазначеного Кодексу встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Верховний Суд України в п. 23 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 роз'яснив, що Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.
У зв'язку з необхідністю отримання Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок, ОСОБА_1 звернулася до Виноградівської державної нотаріальної контори. Однак, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів їй в цьому було відмовлено та видано лист-відмову від 30.01.2025 за № 18/01-16 ). Така ситуація обумовлена тим, що померла ОСОБА_2 не зареєструвала право на житловий будинок за життя. Тому, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадковий житловий будинок, нотаріусом було роз'яснено про необхідність звернутися з даним питанням до Виноградівського районного суду Закарпатської області.
За таких умов позивачка позбавлена можливості оформити спадщину у регламентованому порядку.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи.
Крім того, відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність Свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
У відповідності до ч. 1 ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Виходячи з вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Технічну інвентаризацію спадково майна проведено.
Згідно довідки від 26.11.2024 року №1126 виданої Комунальним підприємством «Виноградівське районне бюро технічної інвентаризації» житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 завершений будівництвом та вартість становить 438099 грн., загальною площею 143,8 м.кв., в тому числі житлова площа 43., м.кв.
В Технічному паспорті вказано, що загальна площа 143,8 м.кв., з якої 43,9 м.кв. становить житлова (основна) площа і допоміжна площа 99,9 м.кв. Рік будівництва будинку - 1991.
Згідно архівних даних КП «Виноградівське РБТІ» станом на 01.01.2013 р. правовстановлюючі документи на житловий будинок не оформлено.
Згідно з довідкою виданою Виконавчим комітетом Королівської селищної ради від 03.02.2025 року № 24, будинок у АДРЕСА_1 значиться за ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ч.3 ст.3 Закону України від 01.07.2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ч.4 ст.3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української PCP підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.
Додатками №32 та №33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.
За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права. До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад. Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.
Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української PCP 31.01.1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13.12.1995 року № 56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції). Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
Відповідно до роз'яснень «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» Вищий спеціалізованого суду: лист від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 по об'єктах, що збудовані до 05.08.1992 року, тобто до прийняття постанови КМУ від 05.08.1992 року № 449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається БТІ.
Виходячи зі змісту наведених нормативних актів, громадяни, які збудували житлові будинки до 05.08.1992 року, могли за умови прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями отримати правовстановлюючі документи на будинок, навіть якщо його споруджено самовільно (самочинно) на земельній ділянці, яка перебуває в їх законному користуванні або у приватній власності. За наявності відповідних доказів судами може визнаватися право власності в порядку спадкування на спірні будинки, збудовані до 05.08.1992 року, на які спадкодавцем не було отримано правовстановлюючі документи.
Крім того, відповідно до правової позиції, висловленої ВССУ у своєму листі № 24- 753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Ст. 1297 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов'язку у виді втрати права на спадщину.
Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК). Разом з тим, у разі відсутності документів, що підтверджують право власності спадкодавця на житловий будинок, або відсутності державної реєстрації права власності необхідно з'ясувати причини відсутності правовстановлюючих документів, державної реєстрації права власності або документів на забудову. У разі недотримання спадкодавцем вимог законодавства щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно судами може визнаватись у порядку спадкування право на забудову, право на будівельні матеріали та інше у відповідності зі встановленим судом правовим режимом спірного майна.
Відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (в редакції від 01.01.2013 року), рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред"явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою ( ч. 2 ст. 382, ст. 392 ЦК України).
Таким чином, враховуючи встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, а також оцінюючи надані докази, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
На підставі наведеного, керуючись статтями 10, 12, 13, 18, 81, 200, 223, 259, 263-265 ЦПК України, статтями 5, 16, 328, 392, 1216, 1220, 1222, 1223, 1268, 1270 ЦК України, Постанови ПВС України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», суд, -
Позовні вимоги задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на будинок садибного типу (з господарськими будівлями та спорудами) загальною площею 143,8 м.кв., в тому числі житловою площею 43,9 м.кв., розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
ГоловуючийТ. Ю. Левко