Справа № 127/13530/25
Провадження № 2/127/2667/25
31 липня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Воробйова В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Заступника керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької міської ради, Національної служби здоров'я України до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочин,-
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину в розмірі 36266,88 грн., мотивуючи позовну заяву тим, що вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 22.12.2023 року, який набрав законної сили 19.02.2024 року, ОСОБА_1 визнано виним у вчиненні злочину, предбаченого ч.1 ст. 286 КК України.
Зазначеним вироком суду встановлено, що ОСОБА_1 27.01. 2023 року близько 17:40 години, не маючи полісу (сертифікату) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, керуючи технічно-справним автомобілем марки «ЗАЗ 1102», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись зі сторони проспекту Коцюбинського, по проїзній частині вулиці Замостянської в місті Вінниці, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу в районі перехрестя з вулицею Петра Запорожця, по якому, зліва-направо перетинав проїзну частину пішохід ОСОБА_2 , не надав йому переваги у русі, не вжив своєчасних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним транспортного засобу, хоча повинен був і мав технічну можливість це зробити з моменту об'єктивної появи пішоходів в полі його зору, внаслідок чого, з необережності допустив наїзд на останнього. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_2 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи №210 вд 17.03.2023 року, отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, оскільки за своїм харектером спричинив тривалий (понад 21 день) розлад здоров'я. У зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями отерпілий з 27.01.2023 року по 22.02.2023 року (26 ліжко-днів) перебував на стаціонарному лікуванні у нейрохірургічному відділенні КНП «Вінницька міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги», де середня вартість одного ліжко-дня становить 1394,88 грн. таким чином, загальна вартість лікування ОСОБА_2 у нейрохірургічному відділенні КНП «Вінницька міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» складає 36266,88 грн.
Послуги КНП «Вінницька МКЛШМД», пов'язані з наданням медичних послуг за програмою медичних гарантій пацієнтам, оплачено НСЗУ як замовником медичних послуг за рахунок коштів Державного бюджету України. Тому кошти у сумі 33907,58 грн., які профінансовані Національною службою здоров'я України, на лікування потерпілого від кримінального правопорушення ОСОБА_2 , необхідно стягнути з відповідача до Державного бюджету України. Решту коштів в сумі 2359,30 грн. було витрачено з місцевого бюджету, оскільки заклад є комунальним та перебуває у комунальній власності Вінницької міської територіальної громади.
Позивач зазначає, що невідшкодування витрат на лікування потерпілого від злочину призводить до порушення інтересів держави у сфері дотримання прав і свобод людини і громадянина в галузі охорони здоров'я, забезпечення пов'язаних з ними державних гарантій, що стало підставою для звернення прокурора до суду з цим позовом на захист державних інтересів, зважаючи, що Національна служба здоров'я України та Вінницька міська рада, як органи уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, не вжили заходів щодо стягнення вищевказаних витрат.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13.06.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін з роз'ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.
У визначені судом строки, відзиву на позовну заяву відповідачем подано не було, судову кореспонденцію надіслано судом на останнє відоме місце проживання відповідача: АДРЕСА_1 .
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку про те, що позов слід задовольнити з таких підстав.
Судом встановлено, що вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 22.12.2023 року у справі №127/10775/23, який набрав законної сили 19.02.2024 року, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді двох років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на один рік.На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного основного покарання з іспитовим строком один рік(а.с. 7-11).
Як слідує зі змісту вироку, ОСОБА_1 27 січня 2023 року близько 17:40 години, не маючи полісу (сертифікату) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, керуючи технічно-справним автомобілем марки «ЗАЗ 1102», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись зі сторони проспекту Коцюбинського, по проїзній частині вулиці Замостянської в місті Вінниці, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу в районі перехрестя з вулицею Петра Запорожця, по якому, зліва-направо перетинав проїзну частину пішохід ОСОБА_2 , не надав йому переваги у русі, не вжив своєчасних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним транспортного засобу, хоча повинен був і мав технічну можливість це зробити з моменту об'єктивної появи пішоходів в полі його зору, внаслідок чого, з необережності допустив наїзд на останнього. Внаслідок даної ДТП пішохід ОСОБА_2 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 210 від 17.03.2023 року, отримав тілесні ушкодження у вигляді: «закрита черепно-мозкова травма - струс головного мозку, забійна рана тім'яної ділянки голови, забійна рана носа та правої вушної раковини, закрита хребетно-спинномозкова травма - перелом дужок 5-го, 6-го шийних хребців ліворуч», які належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки за своїм характером спричинили тривалий (понад 21 день) розлад здоров'я.
Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/102- 23/5443-ІТ від 22.03.2023 року - «З технічної точки зору, водій автомобіля марки «ЗАЗ 1102» державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_1 мав технічну можливість попередити ДТП. В діях водія автомобіля марки «ЗАЗ 1102» державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_1 вбачається невідповідність вимогам п. 18.1 Правил дорожнього руху України, яка, з технічної точки зору, знаходиться в причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою». За вищевикладених обставин водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. п. 2.1 (ґ), 4.16 (a), 18.1 Правил дорожнього руху України. Порушення вимог п. п. 4.16(a), 18.1 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_1 знаходиться у причинному зв'язку з наслідками даної дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України, зокрема вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Вінницька міська рада претензійно-позовної роботи для відшкодування зазначених витрат не проводила. За інформацією наданою Департаментом фінансів міської ради станом на 03.03.2025 року, протягом 2023-2024 років та з січня-березень 2025 року до бюджету Вінницької міської терииторіальної громади за кодом доходів 24060300 «Інші надходження» кошти на відшкодування шкоди від ОСОБА_1 за відшкодування стаціонарного лікування потерпілого ОСОБА_2 не надходили (лист Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 07.03.2025 року № 01/00/011/15407 (а.с. 30-31).
З листа Національної служби здоров'я України від 07.03.2025 року № 9978/2-16-25 слідує, що Національна служба здоров'я України не наділена повноваженнями представляти інтереси держави у справах про відшкодування коштів витрачених на лікування особи, яка потерпіла від злочину. Разом з тим не заперечують щодо звернення прокуратури до суду в інтересах держави та готові до співпраці в межах повноважень (а.с. 33-35).
Згідно з частиною першою статті 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.
Частиною третьою статті 1206 ЦК України передбачено, що якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.
Як роз'яснено у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 липня 1995 року № 11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» судам слід мати на увазі, що питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання (далі Порядок № 545), затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року.
Цим Порядком передбачено, що сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених в стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 545 визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентарю та обладнання.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 545 визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров'я або прокурора. У разі, коли при ухвалені вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства.
Відповідача ОСОБА_1 було визнано винуватим у вчиненні кримінального правлпорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України.
Як слідує з матеріалів справи внаслідок дій ОСОБА_1 - ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні у нейрохірургічному відділенні КНП «Вінницька міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» з 27.01.2023 року по 22.02.2023 року. Загальна вартість його лікування становить 36266,88 грн, з яких: 2359,30 грн. фінансувалося з місцевого бюджету, 33907,58 грн. - за рахунок Національної служби здоров'я України (а.с. 13-14).
КНП «ВМКЛ ШМД» є комунальним закладом, власником (засновником) якої є Вінницька міська територіальна громада в особі Вінницької міської ради (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 04 грудня 2023 року) (а.с. 26-28).
Відповідно до ст. 18 Закону України «Основ законодавства про охорону здоров'я» фінансове забезпечення охорони здоров'я може здійснюватися за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, коштів юридичних та фізичних осіб, а також з інших джерел, не заборонених законом. Кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, призначені на охорону здоров'я, використовуються, зокрема, для забезпечення медичної та реабілітаційної допомоги населенню, фінансування державних цільових і місцевих програм охорони здоров'я та фундаментальних наукових досліджень у цій сфері. Фінансове забезпечення державних та комунальних закладів охорони здоров'я - бюджетних установ здійснюється відповідно до бюджетного законодавства.
Згідно з ст. 89 Бюджетного кодексу України видатки на фінансування лікарні широкого профілю, оплату комунальних послуг та енергоносіїв комунальних закладів охорони здоров'я, які належать відповідним територіальним громадам, для забезпечення надання медичних послуг за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення здійснюються за рахунок коштів місцевого бюджету, а тому несплата коштів відповідачем суттєво зачіпає інтереси держави у зв'язку з недоотриманням коштів для фінансування закладів охорони здоров'я. Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування.
Між КНП «Вінницька міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» (надавачем) та Національною службою здоров'я України (замовником) укладено договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, відповідно до умов якого надавач зобов'язується надати медичні послуги за програмою медичних гарантій пацієнтам, а замовник зобов'язується оплатити такі послуги відповідно до встановленого тарифу та корегувальних коефіцієнтів (п.8 типової форми договору) (а.с.15-24).
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» держава гарантує повну оплату згідно з тарифом за рахунок коштів Державного бюджету України надання громадянам необхідних інших медичних послуг та лікарських засобів, що передбачені програмою медичних гарантій.
У п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» дається визначення програми медичних гарантій як програми, що визначає перелік та обсяг медичних послуг (включаючи медичні вироби) та лікарських засобів, повну оплату надання яких пацієнтам держава гарантує за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з тарифом, для профілактики, діагностики, лікування та реабілітації у зв'язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв'язку з вагітністю та пологами.
Механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою «Реалізація програми державних гарантій медичного обслуговування населення» (КПКВК 2308060) визначено «Порядком використання коштів, передбачених у державному бюджеті на реалізацію програми державних гарантій медичного обслуговування населення», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 року № 1086.
Тобто, в даному випадку послуги КНП «ВМКЛ ШМД» пов'язані з наданням медичних послуг за програмою медичних гарантій пацієнтам, оплачено Національною службою здоров'я України як замовником медичних послуг за рахунок коштів Державного бюджету України в сумі 33907,58 грн., а інша частина коштів в сумі 2359,30 грн. - за рахунок міського бюджету,
Зазначені витрати ОСОБА_1 в добровільному порядку відшкодовані не були, Вінницька міська рада та Національна служба здоров'я України з позовами про відшкодування витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_2 до суду не зверталась.
Вінницькою окружною прокуратурою було повідомлено Вінницьку міську раду та Національну службу здоров'я України про намір прокурора звернутися до суду з даним позовом, однак жодних дій, які б свідчили про належне реагування, Вінницькою міською радою та Національною службою здоров'я України вчинено не було.
Отже, враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що втручання Вінницької окружної прокуратури з метою відновлення порушених майнових прав держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом є обґрунтованим та необхідним.
Частинами третьою, четвертою статті 56 ЦПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до вимог статті 131-1 Конституції України, прокуратура України становить єдину систему, на яку покладається, у тому числі, представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.
Підставою представництва прокурором інтересів держави у суді відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру» (далі Закону) є не здійснення або неналежним чином здійснення захисту інтересів держави органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з статтею 1 Закону прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.
У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону).
Як було зазначено вище пункт 3 Порядку № 545 містить пряму вказівку про те, що сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров'я або прокурора. У разі коли при ухваленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних юридичних осіб. У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочину, в разі закриття кримінального провадження за нереабілітуючими обставинами.
Тобто, у даному випадку незалежно від причин не звернення з відповідним позовом закладу охорони здоров'я прокурор мав право на звернення з цим позовом на підставі закону.
Суд також звертає увагу, що відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятої 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов'язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.
Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia), заява № 42454/02, пункт 35).
У цьому випадку необхідність захисту інтересів держави прокурором полягає у необхідності відновлення законності та справедливої рівноваги між інтересами суспільства й особи, винними діями, якої завдано шкоди здоров'ю потерпілого, на лікування якого витрачені кошти державного та місцевого бюджетів, та відновлення порушеного порядку відшкодування таких витрат, що відповідає принципу, закріпленому у Конституції України, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3).
Враховуючи те, що фінансування КНП «ВМКЛ ШМД» здійснюється за рахунок коштів міського та державного бюджету, а тому відсутність відшкодування коштів, витрачених КНП «ВМКЛ ШМД», є порушенням прав територіальної громади міста Вінниці в особі Вінницької міської ради як органу, уповноваженому здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах та Національної служби здоров'я України, яка є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня та відповідальним виконавцем бюджетної програми, які в свою чергу не вжили заходів щодо стягнення вищевказаних витрат, тому у прокурора наявні обґрунтовані підстави для звернення до суду з даним позовом.
Отже, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, а стороною відповідача не надано суду жодних доказів, які спростовують доводи позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки витрати на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину у добровільному порядку ОСОБА_1 не відшкодовано.
Розподіл судових витрат суд проводить відповідно до ст.141 ЦПК України. Враховуючи, що прокуратура на момент звернення до суду була звільнена від сплати судового збору на підставі п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а позов задоволений, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 3028, 00 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст. 1166, 1206 ЦК України, Законами України «Про місцеве самоврядування», «Про прокуратуру», «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 року №545, ст.ст. 10, 12, 13, 19, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 268, 279, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Задовольнити позов Заступника керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької міської ради, Національної служби здоров'я України до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину.
Стягнути з ОСОБА_1 36266,88 грн. (тридцять шість тисяч двісті шістдесят шість гривень 88 коп.) на відшкодування понесених Комунальним некомерційним підприємством «Вінницька міська клінічна лікарня швидкої допомоги» витрат на стаціонарне лікування потерпілої від злочину особи, а саме: 33907,58 грн. (тридцять три тисячі дев'ятсот сім гривень 58 коп.) на користь Державного бюджету України, в особі Національної служби охорони здоров'я на розрахунковий рахунок UA978999980313080115000026011, ГУК у м. Києві/Шевченківський р-н/24060300, 37993783, Казначейство України (ел.адм.подат.) та 2359,30 грн. (дві тисячі триста п'ятдесят дев'ять гривень 30 коп.) на користь місцевого бюджету Вінницької міської територіальної громади, в особі Вінницької міської ради на розрахунковий рахунок UA698999980314020544000002856, ГУК у Він.обл./м.Вінниця/24060300, 37979858, Казначейство України (ел.адм.подат.).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.).
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Вінницька окружна прокуратура, код ЄДРПОУ 02909909, місцезнаходження: м. Вінниця, пров. Цегельний, буд. 8, в інтересах держави в особі.
Позивач: Вінницька міська рада, місцезнаходження: 21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 59, код ЄДРПОУ 25512617.
Позивач: Національна служба здоров'я України, код ЄДРПОУ 42032422, місцезнаходження: м. Київ, просп. Степана Бендери, буд. 19.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення суду складений 31.07.2025 року.
Суддя: