Справа № 147/610/25
1-кп/134/74/2025
30 липня 2025 року селище Крижопіль
Крижопільський районний суд Вінницької області
в складі: головуючої - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
розглядаючи у судовому засіданні в залі суду в селищі Крижопіль в режимі відеоконференції кримінальне провадження за № 62025240040000198 від 22 січня 2025 року, про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
На розгляді Крижопільського районного суду Вінницької області перебуває кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Прокурор 29.07.2025 року через канцелярію суду подав клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 .
На адресу суду 29.07.2025 року надійшло клопотання прокурора, яке ним підтримано в судовому засіданні, про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою підтримав, обґрунтував його тим, що оскільки обраний під час досудового розслідування запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обрано до 04.08.2025 року включно, а до спливу цього строку судове провадження завершити не представляється можливим, так як ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочин, вчиненого в умовах воєнного стану, наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України. За вказаний кримінальний злочин передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, усвідомивши невідворотність покарання, обвинувачений без застосування запобіжного заходу, окрім тримання під вартою, може уникнути та переховуватись від суду. Окрім того ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, зокрема продовжити ухилятися від проходження військової служби. Відтак, необхідність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Прокурор не заперечував щодо заявленого клопотання захисником обвинуваченого про відкладення розгляду справи.
Обвинувачений ОСОБА_4 , якого підтримала його захисник адвокат ОСОБА_5 , заперечували проти задоволення клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу. Просили застосувати більш м'який запобіжний захід, з огляду на те, що такий захід, як тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом та врахувати те, що у ОСОБА_4 на утримані перебувають малолітні діти та дружина.
Разом з тим, захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 , яку підтримав сам обвинувачений ОСОБА_4 просила суд відкласти розгляд справи, оскільки вона не отримала від військової частини оригіналу згоди на те, щоб ОСОБА_4 продовжував службу у військовій частині.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, проаналізувавши матеріали кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.
Частиною 1 статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Так, відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою ст.177 КПК України.
У відповідності до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
У відповідності з пунктом 4 частини другої статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Положення ст. 199 КПК України передбачають, що при розгляді доцільності продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, ураховуються обставини, які свідчать про те, що ризики не зменшились або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою та обставини, які перешкоджають завершенню розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого, суд враховує вимоги п. 3, 4 і 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Частиною 1 статті 194 КПК України встановлено, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання. (ч. 4 ст. 194 КПК України).
Судом встановлено, що під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 25.02.2025 року до обвинуваченого було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк якого продовжено до 04.08.2025 року.
Що стосується ризику переховування від суду, то як вбачається із практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний чи обвинувачений, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати до втечі, однак можливість жорстокого засудження є недостатньою для виправдання тримання під вартою. При цьому загроза втечі не випливає з простої можливості для обвинуваченого перетнути кордон держави. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно доказувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, місце проживання, професію, прибуток, наявність сімейних зв'язків, будь-яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці. Ризик втечі не виникає лише за відсутності постійного місця проживання («Сулаоя проти Естонії», «Панченко проти Росії») та зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою («Ноймайстер проти Австрії»). Небезпека переховування обвинуваченого не може бути оцінена виключно на основі тяжкості покарання за злочин. Наявність небезпеки переховування повинно бути оцінено з посиланням на ряд інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки втечі, або зробити її настільки незначною, що вона не може виправдати тримання під вартою («Строган проти України»).
Так, тяжкість злочину не може бути єдиною підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, однак враховується судом у сукупності з іншими встановленими обставинами.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України, вчинив тяжкий злочин, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 5 років, що в сукупності з іншими обставинами збільшує ризик переховування від суду настільки, що його неможливо відвернути, не тримаючи особу під вартою.
В разі переховування обвинуваченого, ризик якого залишається високим, стане неможливим подальше судове провадження та реалізація принципу змагальності сторін під час судового розгляду, що також зумовлює подальше застосування тримання під вартою обвинуваченого.
Що стосується ризиків вчинення іншого кримінального правопорушення, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, суд, враховуючи, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчинені тяжкого злочину, може продовжити кримінальне правопорушення, зокрема продовжити ухилятися від проходження військової служби, вважає такі ризики доведеними.
Суд приймає до уваги і стадію даного судового провадження, в межах якого обвинувачений, свідки на даний час судом не допитані, відтак докази, на яких може ґрунтуватися або якими може спростовуватися обвинувачення, судом не досліджувалися. В разі переховування обвинуваченого, ризик якого залишається високим, стане неможливим подальше судове провадження та реалізація принципу змагальності сторін під час судового розгляду, що також зумовлює подальше застосування тримання під вартою щодо обвинуваченої.
При цьому суд, враховуючи вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», враховує також наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим злочинів, особу обвинуваченого у їх взаємозв'язку з можливими ризиками у справі, зокрема, що обвинувачений може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків.
Враховуючи обставини кримінального правопорушення, його наслідки в умовах сьогодення, а саме те, що злочин вчинено під час правового режиму воєнного стану у зв'язку зі збройною агресією російської федерації проти України, тяжкість покарання за злочин, в якому оголошено обґрунтовану підозру, особу обвинуваченого, стадію судового розгляду, суд, аналізуючи положення ч. 8 ст. 176 КК України, під час розгляду клопотання дійшов висновку, що обвинувачений ОСОБА_4 перебуваючи на волі може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Враховуючи зазначене, суд дійшов до висновку про продовження щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки і надалі існує обґрунтована підозра у вчиненні обвинуваченим інкримінованого кримінального правопорушення. Об'єкт посягань кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , який є військовослужбовцем, обставини кримінального правопорушення, зокрема те, що ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що вчиняв дії, які свідчать про його ухилення від проходження військової служби, наслідки кримінального правопорушення в умовах сьогодення, а саме те, що кримінальне правопорушення вчинено під час правового режиму воєнного стану у зв'язку зі збройною агресією російської федерації проти України, вид і тяжкість санкції за інкриміновані діяння, вік обвинуваченого, перебування справи на стадії підготовчого провадження, тобто на стадії, де свідки та обвинувачений не допитані, письмові докази не досліджені - у сукупності дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується. Зазначені ризики є суттєвими і таким ризикам неможливо запобігти в умовах застосування до ОСОБА_4 будь-якого іншого запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, для відмови в застосуванні щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з врахуванням обставин даного кримінального провадження, не встановлено, а тому існування зазначених ризиків виправдовує подальше тримання його під вартою.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою є співмірним існуючим ризикам, відповідає особі ОСОБА_4 та тяжкості пред'явленого йому обвинувачення, зможе забезпечити виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків, його вік і стан здоров'я дозволяє застосування до нього запобіжного заходу, пов'язаного з позбавленням волі, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження.
Щодо зміни запобіжного заходу на такий, що не пов'язаний із триманням під вартою, то суд застосовує норми ч. 8 ст. 176 КПК, які передбачають, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст. 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Абзацом 8 частини четвертої статті 183 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
З огляду на конкретні обставини справи, а також з врахуванням вчинення тяжкого злочину та те, що ОСОБА_4 є військовослужбовцем, обвинувачується у скоєнні злочину передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, суд вважає за необхідне не визначати розмір застави у кримінальному провадженні.
Згідно ч.5 ст. 401 КК України передбачено, що особа, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408 цього Кодексу, може бути звільнена від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, якщо вона добровільно звернулася із клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби та за наявності письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби.
У зв'язку із тим, що захисником не отримано оригінал письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження ОСОБА_4 військової служби, суд вважає, що клопотання останньої про відкладення розгляду справи слід задовільнити та надати термін для підготовки клопотання із наданням необхідних документів.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 194, 314, 331, 372 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу задовольнити.
Строк тримання під вартою ОСОБА_4 продовжити на 60 діб до 27 вересня 2025 року включно.
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про відкладення розгляду справи задовольнити.
Відкласти розгляд справи на 13 годину 00 хвилин 21 серпня 2025 року.
У судове засідання викликати сторони кримінального провадження.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою протягом 5 днів з моменту вручення їй копії ухвали.
Суддя