Справа № 129/1922/25
Провадження по справі № 2/129/1240/2025
"31" липня 2025 р. Гайсинський районний суд Вінницької області
у складі: головуючої судді Бондар О.В.,
розглянув без участі сторін та їх представників в місті Гайсині в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
установив:
28.05.2025 р. позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 5964775 від 6.03.2024 р. в розмірі 10665 грн., з яких борг по тілу кредиту 3000 грн., сума заборгованості за відсотками 7155 грн., комісією 510 грн.; позовні вимоги обґрунтовані наступним. 06.03.2024 р. між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 5964775 від 6.03.2024 р., відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» надало відповідачу кредит в сумі 3000 грн. строком на 105 днів до 21.03.2024 р., а відповідач зобов'язався вчасно повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом; ТОВ «Мілоан» свої зобов'язання виконав, перерахував на наданий ОСОБА_1 банківський картковий рахунок відповідача грошові кошти, які останній отримав; свої зобов'язання по поверненню кредиту та процентів відповідач належним чином не виконав, у зв'язку з чим у ОСОБА_1 виникла заборгованість у розмірі 10665 грн., з яких основна сума боргу (тіло кредиту) 3000 грн., сума заборгованості за відсотками 7155 грн., комісією 510 грн. 29.07.2024 р. між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» укладено договір факторингу №108-МЛ, відповідно до якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» отримало право грошової вимоги до осіб, які були боржниками ТОВ «Мілоан», в тому числі і до ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 02.06.2025 відкрито спрощене провадження в цій справі без виклику сторін.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, в поданій до суду позовній заяві просив справу розглянути без участі представника позивача, позовні вимоги підтримав повністю, проти ухвалення заочного рішення не заперечив.
Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву до суду не подавав, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи в порядку ст. 128 ЦПК України, 05.06.2025 отримав матеріали позову, ухвалу суду про відкриття провадження у справі за своїм зареєстрованим місцем проживання відповідно до відповіді з адресно-довідкового відділу УДМС України у Вінницькій області.
З урахуванням досліджених доказів та вимог закону суд визнає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково з таких підстав.
Встановлено, що між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 17845-06/2024 від 16.06.2024 р., відповідно до умов якого ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» надало відповідачу кредит в сумі 4000 грн. строком на 120 днів до 13.10.2024 р., а відповідач зобов'язався вчасно повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом; ТОВ СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» свої зобов'язання виконав, перерахував на наданий ОСОБА_2 банківський картковий рахунок № НОМЕР_1 відповідача грошові кошти, які останній отримав; свої зобов'язання по поверненню кредиту та процентів відповідач належним чином не виконав, у зв'язку з чим у ОСОБА_2 станом на 26.05.2025 р. виникла заборгованість у розмірі 15460 грн., з яких основна сума боргу (тіло кредиту) 4000 грн., сума заборгованості за відсотками 6060 грн., штраф-5400 грн. 24.09.2024 р. між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» укладено договвір факторингу №24092024, відповідно до якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» отримало право грошової вимоги до осіб, які були боржниками ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», в тому числі і до ОСОБА_2 .
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.
Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачем (позичальником) кошти в сумі 3000 грн., сума заборгованості за відсотками 7155 грн.за кредитним договором№ 5964775 від 6.03.2024 р. в добровільному порядку ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» не повернуті, то з метою захисту законних інтересів позивача борг з відповідача у розмірі 10155 грн. необхідно стягнути рішенням суду.
Щодо стягнення з відповідача заборгованості за штрафними санкціями (комісією) суд зазначає наступне.
За положеннями абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).
Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.
Такий правовий висновок, викладений Верховним Судом України в постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16.
Також Верховний Суд України у постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 вказав, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
Враховуючи наведені правові висновки, суд вважає за необхідне відмовити у стягненні нарахованих штрафних санкцій (комісії) 510 грн., оскільки такі вимоги є необґрунтованими.
Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеними у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22), правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).
Відтак, у частині стягнення заборгованості за комісією 510 грн. за кредитним договором № 5964775 від 6.03.2024 р. необхідновідмовити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог (95%) 2301,28 грн.
Керуючись ст. 258, 259, 263, 264, 265, 267, 271-273 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_3 банк отримувача АТ «Креді Агріколь Банк», місце реєстрації 79029 м.Львів вул.Смаль-Стоцького,1,28 корпус, 4-й поверх) заборгованість за кредитним договором № 5964775 від 6.03.2024 р. в розмірі 10155 грн. (десять тисяч сто п'ятдесят п'ять гривень), а також судовий збір в сумі 2301,28 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення.
Суддя: