Справа №760/11379/25
2-о/760/431/25
30 липня 2025 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Козленко Г.О., за участі секретаря судового засідання - Вчерашнюк А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за спільною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
До Солом'янського районного суду звернулись ОСОБА_1 та ОСОБА_4 із спільною заявою про розірвання шлюбу, в якій просили суд:
- розірвати шлюб, зареєстрований 10.01.2015 Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Головного управління юстиції в місті Києві, актовий запис №29 між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
В обґрунтування заяви зазначили, що 10.01.2015 Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Головного управління юстиції в місті Києві було зареєстровано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Від шлюбу подружжя має сина - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Фактичні шлюбні відносини припинені, спільне господарство не ведуть, тривалий час проживають окремопримирення і збереження шлюбу неможливе.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 29.05.2025 відкрито окреме провадження у справі за заявою ОСОБА_5 , ОСОБА_2 про розірвання шлюбу за заявою подружжя.
В судове засідання заявники не з'явились, подали заяву про розгляд справи без участі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного.
Як визначено ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній. (ст. 55 СК України).
Згідно положень частини третьої та четвертої ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Як роз'яснено у п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року за №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ майна подружжя», розірвання шлюбу судом за спільною заявою подружжя, яке має дітей (ст. 109 СК України), провадиться в окремому провадженні у випадку, якщо існує взаємна згода подружжя щодо розірвання шлюбу. При розгляді справи суд встановлює, чи відповідає заява про розірвання шлюбу дійсній волі дружини та чоловіка, та чи не будуть після розірвання шлюбу порушені їх особисті та майнові права, а також права їх дітей.
Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Згідно з ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, який ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. За таких обставин, коли обов'язки дружини та чоловіка зі спільного піклування про побудову сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги припинені, подальше збереження шлюбу є не можливим.
Судом встановлено, що 10.01.2015 між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 було зареєстровано шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, виданого Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Головного управління юстиції у м. Києві, серії НОМЕР_1 , актовий запис №29.
Після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_9 змінила прізвище на « ОСОБА_1 ».
Від спільного шлюбу у подружжя народився син - ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві, серії НОМЕР_2 , актовий запис №2558.
08.03.2023 між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було укладено договір про поділ майна подружжя, посвідчений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Селіверстовим В.О.
08.03.2023 між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було укладено договір між батьками щодо місця проживання, участі у вихованні та утриманні дитини, посвідчений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Селіверстовим В.О.
Відповідно до ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 109 цього Кодексу.
Стаття 109 СК України встановлює, що подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей.
Як убачається з матеріалів справи, 14.09.2023 між ОСОБА_11 та ОСОБА_12 укладено договір між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергєєвою-Кожуховською Н.В.
Відповідно до ч. 3 ст. 293 ЦПК України у порядку окремого провадження розглядаються також справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя та інші справи у випадках, встановлених законом.
З огляду на викладене, суд вважає доведеним той факт, що рішення заявників про розлучення є виваженим та свідомим, причини з яких подружжя наполягає на розірванні шлюбу є обґрунтованими, та відповідає їх дійсній волі, не зачіпає та не порушує їх особисті та майнові права, та права їх малолітньої дитини, подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливими, останній час подружжя сімейно-шлюбних стосунків не підтримують, спільного господарства не ведуть, поновлювати сімейно-шлюбні відносини наміру не мають, досягли спільної згоди щодо участі у виховані дитини, умов проживання та розміру матеріальної допомоги на утримання дитини, разом з тим суд не має права примушувати жінку або чоловіка до підтримання, відновлення або продовження сімейних відносин, а вільність та рівність цих стосунків та можливість припинення шлюбу є їх основою, що законодавчо закріплено у нормах Сімейного кодексу України.
За викладених обставин, суд приходить до висновку, що спільна заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 24, 56, 105, 109, 110, 112 Сімейного кодексу України, ст. 2, 4-5, 76-81, 263-265, 293 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , зареєстрований 10.01.2015 Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Головного управління юстиції в місті Києві, актовий запис №29.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Г.О. Козленко