Справа №760/20173/25 1-кс/760/9724/25
28 липня 2025 року місто Київ
Слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання, яке подане прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно, у кримінальному провадженні № 22025101110000651 від 22.05.2025, за підозрою ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 Кримінального кодексу України,
встановив:
До слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва надійшло зазначене клопотання прокурора, про накладення арешту на майно, у рамках цього провадження, у зв'язку з здійсненням досудового розслідування у ньому та необхідністю встановлення обставин визначених ст.ст. 2, 91 КПК України при наявності передумов визначених ст.ст. 132, 170 того ж Кодексу.
Клопотання мотивовано тим, що до 24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який неодноразово був продовжений, та діє і по нині.
Крім того, 24.02.2024 у зв'язку з військовою агресією РФ проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України Президентом України видано указ № 69/2022 «Про загальну мобілізацію». Згідно зі
ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Відповідно до ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Розуміючи вищевказані обставини громадянка України ОСОБА_5 , спільно з громадянами України ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , а також іншими невстановленими особами, маючи вплив на відповідних посадових осіб та тісні взаємозв'язки з іншими працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1, налагодили протиправний механізм із отримання неправомірної вигоди за надання послуг військовозобов'язаним особам з ухилення від призову та мобілізації шляхом їх бронювання без передбачених законом підстав.
Разом з тим, ОСОБА_5 , являючись громадянкою України, достеменно знаючи, що Російська Федерація здійснила збройну агресію проти України, а також той факт, що Постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 встановлено порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, а в Україні діє правовий режим воєнного стану, розуміючи, що перешкоджання законній діяльності ЗС України та інших військових формувань в особливий період, являється протиправним, маючи корисливу мету, прийняла добровільне рішення про перешкоджання законній діяльності ЗС України та інших військових формувань в особливий період, шляхом фіктивного працевлаштування військовозобов'язаних до критично важливих підприємств без фактичного виконання такою особою цілей та завдань, а також шляхом надання вказівок щодо поведінки та дій таких осіб під час правового режиму воєнного стану з метою подальшого формального підписання (укладання) зазначеного вище контракту, усвідомлюючи при цьому, що своїми діями остання перешкоджає законній діяльності структурним підрозділам ЗС України, зокрема територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки (далі - ТЦК), в проведенні мобілізаційних заходів, що полягають в підготовці та накопиченні військово-навчених людських ресурсів призовників, військовозобов'язаних та резервістів для комплектування посад, передбачених штатами військового часу.
Так, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, не пізніше 10.01.2024, громадянка України ОСОБА_5 , маючи на меті отримання прибутку у вигляді частини від суми грошових коштів отриманих від осіб, які до неї звернуться за наданням допомоги в ухиленні від призову на військову службу, використовуючи власні зв'язки та знайомства з невстановленими працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 , маючи фактичну можливість забезпечити учаснику ухилення від призову на військову службу, прийняла рішення про здійснення перешкоджання законній діяльності ЗС України та інших військових формувань в особливий період, шляхом зниження мобілізаційного потенціалу ЗС України та інших військових формувань за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також іншими невстановленими особами.
Діючи на виконання свого злочинного умислу та переслідуючи корисливий мотив, громадянка України ОСОБА_5 , за невстановлених органом досудового розслідування обставин, вступила у попередню змову з громадянами України ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , та заздалегідь домовився з ними про спільне вчинення даного кримінального правопорушення, завчасно домовившись з останніми про роль кожного з них під час його вчинення. Так, згідно з досягнутими домовленостями, ОСОБА_6 забезпечував пошук військовозобов'язаних громадян України, які в порушення ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мають намір ухилитися від обов'язків громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, та за заздалегідь обумовлену з ОСОБА_5 грошову винагороду, фіктивного працевлаштовування військовозобов'язаних до критично важливих підприємств, що надасть останнім можливість не бути призваними до ЗС України, шляхом забезпечення бронювання.
Так, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 в ході реалізації свого злочинного умислу та діючи згідно з раніше досягнутими домовленостями, підшукали та сприяли громадянам України за грошову винагороду фіктивно працевлаштуватись до критично важливих підприємств, що надало останнім можливість у отриманні відстрочки від призову до ЗС України.
Так, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 в ході реалізації свого злочинного умислу та діючи згідно раніше досягнутих домовленостей, підшукали та сприяли наступним громадянам України: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , які за грошову винагороду фіктивно працевлаштувалися до критично важливих підприємств, що надало останнім можливість у отриманні відстрочки від призову до ЗС України, ОСОБА_4 будучи колишнім співробітником Подільського РТЦК через свої колишні зв'язки з невстановленими досудовим розслідування особами та за допомогою підробних витягів з наказів Міністерства економіки України а саме: №2174 від 16.05.2024, реєстраційний номер Витягу з Наказу Міністерства економіки України №2704-20/2153-01 від 10.01.2024; №8961 від 29.07.2024, реєстраційний номер Витягу з Наказу Міністерства економіки України №2704-20/2153-01 від 10.01.2024; №5128 від 06.06.2024, реєстраційний номер Витягу з Наказу Міністерства економіки України №2704-20/2153-01 від 10.01.2024; №7363 від 03.09.2024, реєстраційний номер Витягу з Наказу Міністерства економіки України №2704-20/2153-01 від 10.01.2024; №21878 від 07.10.2024, реєстраційний номер Витягу з Наказу Міністерства економіки України №2704-20/2153-01 від 10.01.2024; №1326 від 27.07.2024, реєстраційний номер Витягу з Наказу Міністерства економіки України №2704-20/2153-01 від 10.01.2024 вносив недостовірні відомості до Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг», внаслідок чого заінтересовані особи отримували відстрочку від мобілізації.
15.07.2025 у вказаному кримінальному провадженні на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва в ході обшуку, проведеного у квартирі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Скляренка, 9, де фактично здійснює свою господарську діяльність ТОВ «Колісар», вилучено:
1. блокнот червоного кольору;
2. довідка видана Нарожному.
У ході огляду встановлено, що вилучені речі мають значення для досудового розслідування кримінального провадження та після цього визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Прокурор в судовому засіданні підтримав подане клопотання та просив його задовольнити.
Володілець майна в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, проте його неявка не перешкоджає розгляду клопотання.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання на дотримання вимог Кримінального процесуального Кодексу України, приходить до наступного висновку.
Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ч. 2 ст. 1 КПК України).
Відповідно ж до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт на майно накладається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Речовими доказами згідно ч. 1 ст. 98 КПК України є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Так, слідчим суддею встановлено, що клопотання про арешт майна подано, у відповідності до ст. 170 КПК України, оскільки останнє містить в собі критерії визначені ч. 2 цієї статті Кодексу, а саме є речовими доказами, згідно постанови від 15.07.2025.
При цьому, слідчим суддею шляхом дослідження матеріалів провадження у порядку
ст. 94 КПК України встановлено, що таке майно відповідає критеріям ст. 98 вказаного Кодексу, тобто існує дійсна сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є речовими доказами.
Саме клопотання відповідає вимогам ст. 171 КПК України.
Зазначене у клопотанні майно відноситься до видів передбачених Главою 17 Розділу ІІ КПК України, на які може бути накладено арешт.
При цьому, в судовому засіданні слідчим суддею не встановлено, що клопотання суперечить вищезазначеним вимогам КПК України, тобто не містить правових підстав для арешту майна, достатності доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, вказівки на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження або не є пропорційним, тобто не відповідає тяжкості правопорушення і становитиме особистий і надмірний тягар для володільця майна.
Тож, слідчий суддя погоджується з клопотанням слідчого про те, що необхідно накласти арешт на майно на підставі ст. 170 КПК України, оскільки є достатні підстави вважати, що майно виявлене та вилучене 15.07.2025 у ході проведення обшуку за адресою: м. Київ, вул.. Скляренка, 9, відповідає критеріям, зазначеним у пункті першому частини другої статті 170 цього Кодексу.
За таких обставин, слідчий суддя враховуючи правову підставу для арешту майна; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню та, вважає за необхідне застосувати найменш обтяжливий спосіб арешту майна, тобто такий спосіб арешту майна, який не призведе до наслідків, які суттєво позначаються на інтересах осіб та накласти арешт саме на підставі ч. 2 ст. 170 КПК України, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти з дотриманням відповідних положень національного законодавства та принципів верховенства права.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-29, 131-132, 170-173, 309, 369-372, 376, 534 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя
Клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно, у кримінальному провадженні № 22025101110000651 від 22.05.2025 - задовольнити.
Накласти арешт на майно, вилучене в ході проведення обшуку у квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , де фактично здійснює свою господарську діяльність ТОВ «Колісар», із забороною відчуження, користування та розпорядження вказаним майном, з метою забезпечення збереження речових доказів, а саме на:
- блокнот червоного кольору;
- довідка, яка видана Нарожному.
Ухвала підлягає негайному виконанню на всій території України.
В силу ст. 175 КПК України, негайне виконання ухвали про арешт майна покласти на слідчих, прокурорів, які входять до відповідних груп слідчих, прокурорів у кримінальному провадженні за № 22025101110000651 від 22.05.2025.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Роз'яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчий суддя: ОСОБА_13