Справа № 320/14670/23 Суддя (судді) першої інстанції: Горобцова Я.В.
30 липня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Штульман І.В.,
суддів - Кобаля М.І., Черпака Ю.К.,
при секретарях - - Олешко М.Ю. і Григор'єві С.О.,
за участі - позивача ОСОБА_1 та її представників - адвокатів Войнакіс-Мирського Я.С., Лиховид М.С., а також Щекуна О.А., Ясінської І.Г. - представників відповідачів, -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до директора Департаменту експертного забезпечення правосуддя Міністерства юстиції України Ткаченко Наталії Миколаївни, Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України, Міністерства юстиції України про визнання дій та рішень протиправними, скасування рішень, -
У квітні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася в Київський окружний адміністративний суд з позовом до директора Департаменту експертного забезпечення правосуддя Міністерства юстиції України Ткаченко Наталії Миколаївни (далі - відповідач-1; Ткаченко Н.М. ), Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України (далі - відповідач-2; ЦЕКК), Міністерства юстиції України (далі - відповідач-3; Мін'юст) про:
- визнання протиправними дій директора Департаменту експертного забезпечення правосуддя Міністерства юстиції України Ткаченко Наталії Миколаївни, які полягають у внесенні подання від 12 жовтня 2022 року №1105-6.3/22/22 до Дисциплінарної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України, за скаргою адвоката Яковчука Івана Володимировича в інтересах ОСОБА_3 на дії судового експерта ОСОБА_1 від 13 вересня 2022 року (вихідний №13/09/2022; вхідний від 15 вересня 2022 року №106371-33-22 Міністерства юстиції України), щодо дисциплінарної відповідальності;
- визнання протиправним та скасування рішення Дисциплінарної плати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України від 26 жовтня 2022 року №7, яким відносно судового експерта ОСОБА_1 порушено дисциплінарне провадження, призначено аналіз її висновку від 27 жовтня 2021 року №129/21 за результатами проведення судової товарознавчої експертизи у кримінальному провадженні від 01 квітня 2021 року №52021000000000164, проведення якої доручено фахівцям Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса», витребувано пояснення щодо фактів, викладених у скарзі адвоката Яковчука Івана Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_3 , на дії експерта від 13 вересня 2022 року (вихідний №13/09/2022-Х; вхідний Міністерства юстиції України від 15 вересня 2022 року №106371-33-22);
- визнання протиправним і скасування рішення Дисциплінарної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України від 08 грудня 2022 року №4, яким притягнуто її,- судового експерта ОСОБА_1 , до дисциплінарної відповідальності та застосовано відносно неї дисциплінарне стягнення у виді попередження.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм права, неповноту дослідження доказів і неправильність встановлення обставин у справі, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі. Позивач ОСОБА_1 зазначає, що на момент притягнення її до дисциплінарної відповідальності у Дисциплінарної палати ЦЕКК були відсутні повноваження для притягнення судового експерта, який не був працівником державних спеціалізованих установ, до дисциплінарної відповідальності. ОСОБА_1 зазначила, що Дисциплінарна палата ЦЕКК також розглядала інше звернення щодо притягнення її до відповідальності у зв'язку з можливими порушеннями під час складання того самого висновку №129/21 від 27 жовтня 2021 року (далі - Висновок), за результатом розгляду якого було прийнято рішення про те, що висновок нею складено методично правильно та у відповідності до вимог нормативно-правових актів, які регулюють судово-експертну діяльність. Судовий експерт ОСОБА_1 відмітила, що направляючи запити про ціни на досліджуваний вид послуг у ході проведення експертизи (на підставі постанови старшого детектива Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_4 від 30 серпня 2021 року) та використовуючи отриману на вказані запити інформацію, вона діяла в рамках чинного законодавства та в межах своїх повноважень. На думку позивача, скарга адвоката Яковчука І.В., який діє в інтересах ОСОБА_3 , на її дії, як експерта, від 13 вересня 2022 року (вихідний №13/09/2022-Х; вхідний Міністерства юстиції України від 15 вересня 2022 року №106371-33-22), не підлягала розгляду, оскільки не відповідала вимогам пункту 5 розділу V Положення про Центральну експертно-кваліфікаційну комісію при Міністерстві юстиції України та атестацію судових експертів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2015 року №301/5 (далі - Положення 301/5). Апелянт ОСОБА_1 вважає, що не було підстав для порушення відносно неї дисциплінарного провадження у зв'язку з наявністю попереднього рішення Дисциплінарної палати ЦЕКК про відсутність в її діях порушень щодо Висновку. Позивач запевняє, що нею не допускались порушення вимог нормативно-правових актів з питань судово-експертної діяльності та методик проведення судових експертиз, а протиправні внесення подання і прийняття відповідачами рішень №№7, 4 від 26 жовтня 2022 року та від 08 грудня 2022 року, відповідно, призвели до незаконного і безпідставного притягнення її до дисциплінарної відповідальності. ОСОБА_1 вважає упередженим рішення Дисциплінарної палати ЦЕКК, посилаючись і на той факт, що фахівці зі змінного складу палат ЦЕКК, які мають кваліфікацію судового експерта за експертною спеціальністю - товарознавці ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 голосували проти притягнення її до дисциплінарної відповідальності, однак відповідачами не було враховано фахову думку згаданих компетентних фахівців. Позивач ОСОБА_1 просить апеляційний суд стягнути з Міністерства юстиції України за рахунок бюджетних асигнувань на її користь 17684,00 грн понесених нею судових витрат, а саме: 2684,00 грн. судового збору та 15000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних з розглядом цієї справи.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
15 січня 2025 року Щекун О.А. ,- представник відповідачів, подав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року - без змін. Свою позицію представник відповідачів обґрунтовує тим, що пунктом 1 розділу VІ Положення №301/5 передбачено, що відповідно до статті 14 Закону України від 25 лютого 1994 року №4038-XII «Про судову експертизу» (далі - Закон №4038-ХІІ) атестовані судові експерти за порушення вимог законодавства України про судову експертизу та/або методичних вимог під час проведення досліджень можуть бути притягнуті до дисциплінарної відповідальності згідно з пунктом 12 Порядку №301/5. Представник Мін'юсту вважає, що на даний момент оспорюване рішення від 08 грудня 2022 року №4 вичерпало свою дію, а тому судовий експерт ОСОБА_1 вважається такою, що не має дисциплінарного стягнення, оскільки з реєстру виключено інформацію про застосування відносно неї дисциплінарного стягнення у виді попередження, що вказує на відсутність порушення прав позивача. Представник Мін'юсту стверджує, що звернення адвоката Яковчука І.В. було таким, що повністю відповідало вимогам пункту 5 розділу VІ Положення №301/5. Представник відповідачів зазначив, що рішенням від 07 вересня 2022 року №6 Дисциплінарна палата ЦЕКК вирішила не порушувати дисциплінарне провадження стосовно судового експерта ОСОБА_1 , однак після надходження та аналізу звернення адвоката Яковчука І.В. від 13 вересня 2022 року і долучених до згаданого звернення документів, встановлено необхідність проведення перевірки зазначених у ньому порушень, допущенних ОСОБА_1 при складенні Висновку. Представник Мін'юсту наголосив, що ОСОБА_1 не було уповноважено на проведення судової товарознавчої експертизи, водночас така була нею проведена, на його думку, у порушення підпункту 6 пункту 4 розділу ІІ Інструкції про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 12 грудня 2011 року №3505/5 (далі - Інструкція №3505/5). Представник відповідачів зазначив, що судовим експертом ОСОБА_1 порушено вимоги пункту 2.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою наказом Міністерства від 08 жовтня 1998 року №53/5, зареєстрованою в Мін'юсті 03 листопада 1998 року №705/3145 (далі - Інструкція №53/5), якими визначено, що на експерта покладається обов'язок провести повне дослідження, дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок на поставлені питання, однак дії експерта щодо використання судовим експертом лише частини отриманої інформації з чотирьох листів-відповідей дали йому можливість, не описуючи всі відповіді, покласти в основу висновку одну інформацію, не скориставшись іншою і не описавши причини її неприймання до уваги.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2025 року справу призначено до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні.
За змістом частини першої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
За приписами частини другої статті 309 КАС України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Згідно з частиною четвертою статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.
Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення позивача та представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги позивача, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року - скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову, виходячи з такого.
Законодавцем делеговано Міністерству встановлювати повноваження Комісії, такий нормативно-правовий акт, в даному випадку Положення (у редакції на момент прийняття рішення Комісії), яким, зокрема, визначено організаційні засади, завдання та порядок діяльності Комісії та порядок розгляду її дисциплінарною палатою питань дисциплінарної відповідальності судових експертів, є законним, та підлягає обов'язковому застосуванню.
Поряд з правовим регулюванням питань гарантій незалежності судового експерта та правильності його висновку, підстав проведення судової експертизи, прав та обов'язків, відповідальності та атестації судового експерта, Закон №4038-ХІІ виокремлює правовий статус експертно-кваліфікаційних комісій.
З цією метою при Міністерстві юстиції України була утворена Комісія, яка діє відповідно до положення про неї, що затверджується Мін'юстом. Так, порядок розгляду питань щодо дисциплінарної відповідальності судових експертів визначений Положенням.
Пунктом 1 розділу VI Положення передбачено, що відповідно до статті 14 Закону №4038-ХІІ атестовані судові експерти за порушення вимог законодавства України про судову експертизу та/або методичних вимог під час проведення досліджень можуть бути притягнуті до дисциплінарної відповідальності.
За наслідками розгляду питання щодо дисциплінарної відповідальності судового експерта та прийняття рішення щодо дисциплінарної відповідальності судового експерта Дисциплінарна палата ЦЕКК приймає одне з таких рішень: притягнути судового експерта до дисциплінарної відповідальності та застосувати відповідне дисциплінарне стягнення; не притягувати судового експерта до дисциплінарної відповідальності (пункт 10 розділу VI Положення).
Згідно пункту 12 розділу VI Положення до судових експертів можуть бути застосовані такі дисциплінарні стягнення:
1) попередження;
2) призупинення дії свідоцтва (на строк до одного року);
3) позбавлення кваліфікації судового експерта;
4) пониження кваліфікаційного класу судового експерта (щодо судових експертів науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України).
Отже, розділ VI Положення визначає, що до дисциплінарної відповідальності судові експерти можуть бути притягнуті у разі порушення ними вимог законодавства України про судову експертизу та/або методичних вимог під час проведення досліджень.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , будучи експертом з 1990 року, є атестованим судовим експертом за спеціальністю 12.1 «Визначення вартості машин, обладнання, сировини та товарів народного споживання» (актуальна назва на даний час - «Визначення вартості обладнання, сировини, машин та споживчих товарів») та не є працівником державних спеціалізованих установ, що підтверджується свідоцтвом від 28 жовтня 2016 року №1834, листами від 30 грудня 2022 року №124608/159322-33-22/6.3 та від 28 грудня 2022 року №123795/159322-33-22/6.3 Міністерства юстиції України з копіями витягів з Державного реєстру атестованих судових експертів.
За наслідками розгляду подання Департаменту експертного забезпечення правосуддя від 26 серпня 2022 року; звернення захисника - адвоката Рябка Р.О. від 17 серпня 2022 року щодо розгляду питання дисциплінарної відповідальності судового експерта ОСОБА_1 , у зв'язку з можливими допущеними нею порушеннями вимог нормативно-правових актів та/або методик проведення судових експертиз під час складання висновку експерта за результатами проведення судових експертиз під час складання висновку експерта за результатами проведення судової товарознавчої експертизи від 27 жовтня 2021 року №12/21 Дисциплінарною палатою Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України прийнято рішення від 07 вересня 2022 року №6, яким вирішено не порушувати дисциплінарне провадження стосовно судового експерта ОСОБА_1 .
У зв'язку зі скаргою адвоката Яковчука І.В., який діє в інтересах ОСОБА_3 , від 13 вересня 2022 року (вихідний №13/09/2022-X) стосовно притягнення до дисциплінарної відповідальності судового експерта ОСОБА_1 в зв'язку з можливим допущенням нею порушень під час проведення судової товарознавчої експертизи у кримінальному провадженні від 01 квітня 2021 року №52021000000000164, що проводилася на підставі постанови від 30 серпня 2021 року старшого детектива Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_4 , та складення нею висновку від 27 жовтня 2021 року №129/21, який вже був предметом перглюду Дисциплінарною палатою ЦЕКК при Міністерстві юстиції України, та сама Дисциплінарна палата розглянула подання від 12 жовтня 2022 року №1105-6.3/22/22 директора Департаменту експертного забезпечення правосуддя Міністерства юстиції України Ткаченко Н.М. та прийняла рішення від 26 жовтня 2022 року №7, якими вирішено:
- порушити дисциплінарне провадження відносно ОСОБА_1 ;
- з метою перевірки відповідності висновку вимогам нормативно-правових актів з питань судово-експертної діяльності та методикам проведення судових експертиз, провести його аналіз, проведення якого доручити фахівцям Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса»;
- витребувати пояснення у ОСОБА_1 щодо фактів, викладених у зверненні.
За наслідками розгляду питання щодо дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 , Дисциплінарна палата ЦЕКК прийняла Рішення від 08 грудня 2022 року №4, яким вирішено:
- притягнути ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності;
- застосувати до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді попередження.
Відповідно до пункту 22 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються: засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.
Дисциплінарна палата ЦЕКК при Міністерстві юстиції України 08 грудня 2022 року прийняла рішення №4, яким до позивача ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді попередження, що є найм'якішим дисциплінарним стягненням.
Визначаючи ОСОБА_1 вид стягнення, Дисциплінарна палата ЦЕКК врахувала допущені нею порушення та їх характер, досвід роботи експертом; відсутність дисциплінарних стягнень та невизнання нею вини, а також те, що результати висновку можуть впливати на оцінку обставин справи під час кримінального провадження, в якому він наданий.
Не погоджуючись з такими діями відповідачів та зазначеними рішеннями від 26 жовтня 2022 року №7 і від 08 грудня 2022 року №4, ОСОБА_1 звернулася в Київський окружний адміністративний суд з цим позовом.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку, що оспорюванні дії та рішення були прийняті в межах покладених на відповідачів повноважень та у спосіб передбачений законом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.
Правові, організаційні і фінансові основи судово-експертної діяльності з метою забезпечення правосуддя України незалежною, кваліфікованою і об'єктивною експертизою, орієнтованою на максимальне використання досягнень науки і техніки визначає Закон №4038-ХІІ.
Відповідно до статті 14 Закону №4038-ХІІ судовий експерт на підставах і в порядку, передбаченими законодавством, може бути притягнутий до юридичної відповідальності.
Порядок та процедура розгляду Дисциплінарною палатою ЦЕКК питань дисциплінарної відповідальності встановлені розділом VI Положення №301/5.
Відповідно до пункту 2 розділу VI Положення №301/5 процедура розгляду питань щодо дисциплінарної відповідальності судових експертів включає:
- розгляд питання щодо порушення дисциплінарного провадження;
- розгляд питання та прийняття рішення щодо дисциплінарної відповідальності судового експерта.
Приписами пункту 3 розділу VI Положення №301/5 передбачено, що підставою для розгляду питань щодо порушення дисциплінарного провадження є подання керівника Структурного підрозділу Мін'юсту. Подання вноситься за результатами перевірки відповідності поданого звернення вимогам пункту 5 розділу VI цього Положення. Подання не вноситься, якщо термін дії Свідоцтва закінчився, або Свідоцтво було анульовано.
Згідно з пунктом 4 розділу VI Положення №301/5 до подання додаються документи, що містять інформацію про можливі допущення судовим експертом порушення вимог нормативно-правових актів з питань судово-експертної діяльності та/або методик проведення судових експертиз.
Пункт 5 розділу VI Положення №301/5 визначає такі вимоги до звернення:
- повне найменування (власне ім'я, прізвище) особи, якою подається звернення, її місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (власне ім'я, прізвище) представника такої особи, якщо звернення подається представником, та підтвердження такого представництва;
- викладення обставин, які свідчать про конкретні порушення судовим експертом вимог нормативно-правових актів з питань судово-експертної діяльності та/або методик проведення судових експертиз, а також власне ім'я та прізвище судового експерта; дату і номер висновку експерта; суть порушення з посиланням на частину висновку експерта (сторінка, абзац) із зазначенням конкретних положень нормативно-правових актів та/або методик проведення судових експертиз (назва, пункт, частина тощо), які порушено експертом;
- інформацію про те, що дані, про які йдеться у зверненні, отримані та надані без порушення чинного законодавства.
Якщо обставини, викладені у зверненні, стосуються порушень судового експерта, наявність яких підтверджується інформацією, зазначеною у висновку експерта, до звернення обов'язково додається якісна копія цього висновку.
З матеріалів справи вбачається, що 15 вересня 2022 року до Міністерства юстиції України надійшло звернення адвоката Яковчука І.В. від 13 вересня 2022 року №13/09/2022-Х щодо розгляду питання дисциплінарної відповідальності експерта ОСОБА_1 , у зв'язку з можливим допущенням нею порушень вимог нормативно-правових актів з питань судово-експертної діяльності під час складання висновку за результатами проведення судової товарознавчої експертизи від 27 жовтня 2021 року №129/21. У зверненні міститься інформація щодо особи-заявника, суті порушень із зазначенням конкретних положень нормативно-правових актів з питань судової експертизи, які, на думку заявника, порушено експертом під час проведення експертизи та складанні висновку.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у даному випадку діє принцип презумпції правдивості повідомленої та наданої інформації заявником і відсутні підстави вважати, що додані до звернення адвоката Яковчука І.В. документи отримані ним протиправним шляхом, а Міністерство юстиції України, як і ЦЕКК при ньому, не наділені повноваженнями для перевірки законності шляхів отримання доданих до звернення документів. Суд першої інстанції дійшов висновку, що звернення адвоката Яковчука І.В. за вих. №13/09/2022-Х від 13 вересня 2022 року відповідало вимогам пункту 5 розділу VI Положення №301/5, а відтак дії Міністерства юстиції України щодо внесення на розгляд ЦЕКК подання відносно позивача ОСОБА_1 були вчинені згідно з приписами статті 19 Конституції України, тобто в межах повноважень та у спосіб, визначений чинними нормами законодавства.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду не погоджується з таким рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року, мотивуючи це слідуючим.
Відповідно до пункту 6 Розділу VI Положення №301/5 за результатами розгляду подання та доданих до нього документів дисциплінарна палата ЦЕКК приймає одне з таких рішень:
- не порушувати дисциплінарне провадження;
- порушити дисциплінарне провадження.
Дисциплінарне провадження не порушується у разі, зокрема якщо:
- на момент розгляду подання стосовно судового експерта порушено або розглянуто дисциплінарне провадження з приводу тих самих фактів порушень, про які зазначено у документах, доданих до подання;
- дисциплінарна палата ЦЕКК дійшла до висновку, що зазначена у зверненні інформація про можливі допущення судовим експертом дисциплінарного проступку не підтверджується документами, доданими до подання.
Відповідно до пункту 12 розділу II Положення №301/5 засідання палати ЦЕКК є правоможним, якщо в ньому беруть участь не менше половини постійного складу палати ЦЕКК (в обов'язковому порядку за участі фахівця з процесуальних питань судової експертизи) та не менше двох фахівців зі змінного складу палат ЦЕКК з тієї експертної спеціальності, з якої палата розглядає питання про присвоєння (підтвердження) кваліфікації судового експерта або питання щодо дисциплінарної відповідальності, якщо таких фахівців немає у постійному складі палати ЦЕКК. У разі неможливості члена палати ЦЕКК взяти участь у засіданні палати ЦЕКК для збереження кворуму головою палати вживаються заходи щодо забезпечення присутності необхідного складу членів палати за рахунок членів змінного складу ЦЕКК. Присутність інших осіб під час засідань палат ЦЕКК допускається за рішенням палат ЦЕКК.
Пунктом 13 розділу II Положення №301/5 передбачено, що особа, яка бере участь у засіданні палати ЦЕКК, має право заявити відвід члену палати ЦЕКК, якщо вона має сумнів у його об'єктивності. За наявності обставин, які можуть вплинути на об'єктивність та неупередженість члена палати ЦЕКК, він зобов'язаний заявити самовідвід. Питання про заявлений відвід (самовідвід) вирішується іншими членами палати ЦЕКК без участі члена, якому заявлено відвід (яким заявлено самовідвід), відкритим голосуванням без права утримання. У разі рівного розподілу голосів голос голови відповідної палати (його заступника, якщо він виконує обов'язки голови) є вирішальним.
Згідно з пунктом 14 розділу II Положення №301/5 палата ЦЕКК за результатами розгляду питань, які віднесені до її компетенції, приймає рішення простою більшістю голосів присутніх на засіданні її членів без права утримання. У разі рівного розподілу голосів голос голови палати (його заступника, якщо він виконує обов'язки голови) є вирішальним. Рішення (крім рішення з питань розгляду дисциплінарної відповідальності) викладається за формою, наведеною у додатку 1 до цього Положення.
Приписами абзацу третього пункту 9 розділу VI Положення №301/5 встановлено, що дисциплінарна палата ЦЕКК розглядає питання щодо дисциплінарної відповідальності судового експерта в межах порушень, зазначених у документах, доданих до подання.
Матеріалами справи встановлено, що до Міністерства юстиції України раніше вже надходило звернення від іншої особи щодо порушення дисциплінарного провадження відносно експерта ОСОБА_1 , у зв'язку з можливими допущеними нею порушеннями вимог нормативно-правових актів та/або методик проведення судових експертиз під час складання Висновку №129/31 від 27 жовтня 2021 року. Членами дисциплінарної палати ЦЕКК були розглянуті матеріали справи, порушенні в зверненні питання обговорювались членами комісії та простою більшістю голосів прийнято рішення від 07 вересня 2022 року №6 не порушувати дисциплінарне провадження стосовно судового експерта ОСОБА_1 .
Однак, після надходження та аналізу звернення адвоката Яковчука І.В. від 13 вересня 2022 року з долученими до згаданого звернення документами, ЦЕКК встановлено необхідність проведення перевірки зазначених у ньому можливих порушень, допущенних позивачем ОСОБА_1 при складенні нею того самого Висновку №129/31 від 27 жовтня 2021 року.
З огляду на викладене, посилання апелянта ОСОБА_1 на попереднє звернення іншої особи щодо порушення відносно неї дисциплінарного провадження є обґрунтованим, оскільки пунктом 9 розділу VI Положення передбачено, що дисциплінарна палата ЦЕКК розглядає питання щодо дисциплінарної відповідальності судового експерта в межах порушень, зазначених у документах, доданих до подання.
Підставою для розгляду питань щодо порушення дисциплінарного провадження є подання керівника структурного підрозділу Мін'юсту. Подання вноситься за результатами перевірки відповідності поданого звернення вимогам пункту 5 розділу VI цього Положення (пункт 3 розділу VI Положення).
До подання додаються документи, що містять інформацію про можливі допущення судовим експертом порушень вимог нормативно-правових актів з питань судово-експертної діяльності та/або методик проведення судових експертиз (пункт 4 розділу VI Положення).
Якщо обставини, викладені у зверненні, стосуються порушень судового експерта, наявність яких підтверджується інформацією, зазначеною у висновку експерта, до звернення обов'язково додається якісна копія цього висновку (пункт 5 розділу VI Положення).
Таким чином, одним із документів, в якому можуть міститися порушення, допущені судовим експертом, і який подається на розгляд Дисциплінарної палати ЦЕКК, є висновок експерта.
Крім цього, у разі порушення дисциплінарного провадження Дисциплінарна палата ЦЕКК може прийняти рішення про витребування пояснення у судового експерта та/або проведення аналізу висновку експерта, інформація в якому є предметом оскарження, з метою перевірки відповідності висновку вимогам нормативно-правових актів з питань судово-експертної діяльності та методикам проведення судових експертиз, доручивши здійснення аналізу члену (членам) постійного чи змінного складів палат ЦЕКК або НДУСЕ (пункт 6 розділу VI Положення).
Як було зазначено вище, за результатами аналізу висновку складається довідка за зразком згідно з додатком 12 до цього Положення (пункт 7 Положення). При цьому, зразок довідки передбачає проведення аналізу всіх структурних елементів висновку (вступної, дослідницької та заключної частин) щодо відповідності вимогам нормативно-правових актів з питань судово-експертної діяльності, відповідності методикам проведення судових експертиз, застосованим експертом під час проведення дослідження.
26 жовтня 2022 року відбулося засідання Дисциплінарної палати ЦЕКК, під час якого на розгляд винесено подання директора Департаменту експертного забезпечення правосуддя Ткаченко Н.М. від 12 жовтня 2022 року і додані до нього документи (звернення та додатки до нього) для розгляду питання щодо порушення дисциплінарного провадження відносно експерта ОСОБА_1 .
За результатом розгляду подання прийнято рішення від 26 жовтня 2022 року №7 про порушення дисциплінарного провадження, відібрання пояснень у позивача ОСОБА_1 щодо фактів, викладених у зверненні адвоката Яковчука І.В., а також встановлено необхідність здійснення аналізу висновку з метою перевірки відповідності вимогам нормативно-правових актів з питань судово-експертної діяльності та методикам проведення судових експертиз.
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції №53/5 призначення судових експертиз та експертних досліджень судовим експертам державних спеціалізованих науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України та атестованим судовим експертам, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, їх обов'язки, права та відповідальність, організація проведення експертиз та оформлення їх результатів здійснюються у порядку, визначеному Кримінальним процесуальним, Цивільним процесуальним, Господарським процесуальним кодексами України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Кодексом адміністративного судочинства України, Митним кодексом України, Законами України «Про судову експертизу», «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами з питань судово-експертної діяльності та цією Інструкцією.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що проведення експертизи ОСОБА_1 здійснювала на підставі постанови від 30 серпня 2021 року старшого детектива Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №52021000000000164 від 01 квітня 2021 року. Проведення вказаної експертизи доручено судовим експертам (судовому експерту) ТОВ «Центр судових експертиз «Альтернатива», що підтверджується листом №0432-142/26510 від 30 серпня 2021 року старшого детектива Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_4 На момент призначення та проведення вказаної експертизи був чинний (діяв) договір №16а/18 від 10 січня 2018 року (том 1 а.с.143), було укладено між ТОВ «Центр судових експертиз «Альтернатива» (замовник) і судовим експертом ОСОБА_1 (виконавець), який передбачав зобов'язання позивача по проведенню експертних досліджень і судових експертиз з передачею замовнику оригіналу висновку експерта.
Для виконання зазначеної постанови старшого детектива від 30 серпня 2021 року про призначення судової товарознавчої експертизи, на підставі договору №16а/18 від 10 січня 2018 року, Крутем О.В.,- директором ТОВ «Центр судових експертиз «Альтернатива», позивача ОСОБА_1 було уповноважено на проведення судової товарознавчої експертизи та складання нею висновку експерта, шо підтверджується письмовою вказівкою директора зазначеного товариства на згаданому листі №0432-142/26510 від 30 серпня 2021 року (том 1 а.с.143).
За змістом частини першої статті 242 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК) України експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання.
Згідно частини першої статті 69 КПК України експертом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями, має право відповідно до Закону України «Про судову експертизу» на проведення експертизи і якій доручено провести дослідження об'єктів, явищ і процесів, що містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, та дати висновок з питань, які виникають під час кримінального провадження і стосуються сфери її знань.
Судово-експертну діяльність у кримінальному провадженні здійснюють державні спеціалізовані установи, а в інших випадках - також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом (абзац перший статті 7 Закону України «Про судову експертизу»).
Статтею 9 Закону України «Про судову експертизу» визначено, що судова експертиза призначається у разі, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо, які відсутні у осіб, що здійснюють правосуддя, слідство або дізнання.
За змістом статті 10 Закону України «Про судову експертизу» судовим експертом може бути особа, яка має відповідну вищу освіту, пройшла відповідну підготовку, отримала кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності та внесена до державного Реєстру атестованих судових експертів.
Нормативно-правові акти містять положення про законність отримання та виконання юридичними особами приватного права доручень на проведення експертиз: ·
у пункті 1.11. розділу І Інструкції №53/5 вказано, якщо експерт, здійснює судово-експертну діяльність у складі юридичної особи, що не є державною спеціалізованою установою, організаційне, матеріально-технічне забезпечення виконання експертиз та контроль за своєчасним їх проведенням покладаються на її керівника;
у пункті 11 розділу ІІІ Інструкції №3505/5 зазначено, що у разі здійснення судовим експертом судово-експертної діяльності у складі юридичної особи умови для її здійснення забезпечує керівник цієї юридичної особи.
Статтею 7 Закону №4038-ХІІ визначено суб'єкти судово-експертної діяльності, зокрема судово- експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.
Відповідно до підпункту 6 пункту 4 розділу II Інструкції №3505/5 судовому експерту забороняється приймати до виконання проведення експертизи, якщо її проведення не доручено йому особисто.
За змістом частини четвертої статті 69 КПК України експерт не має права за власною ініціативою збирати матеріали для проведення експертизи.
Згідно із статтею 20 Закону №4038-ХІІ підприємства, установи, організації незалежно від форми власності зобов'язані надавати безоплатно інформацію, необхідну для проведення судових експертиз, державним спеціалізованим установам, а також, за згодою, натурні зразки або каталоги своєї продукції, технічну документацію та іншу інформацію, необхідну для створення й оновлення методичної та нормативної бази судової експертизи.
Відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 69 КПК України експерт зобов'язаний особисто провести повне дослідження і дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок на поставлені йому запитання, а в разі необхідності - роз'яснити його.
Згідно з приписами пункту 2.2 Інструкції №53/5 на експерта покладаються такі обов'язки:
- заявити самовідвід за наявності передбачених законодавством обставин;
- прийняти до виконання доручену йому експертизу;
- особисто провести повне дослідження, дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок на поставлені питання, а в разі необхідності роз'яснити його;
- повідомити в письмовій формі органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), про неможливість її проведення та повернути надані матеріали справи та інші документи, якщо поставлене питання виходить за межі компетенції експерта або якщо надані йому матеріали недостатні для вирішення поставленого питання, а витребувані додаткові матеріали не були надані, а також у разі тимчасової втрати працездатності, перебування відповідно до законодавства у відпустці, строк яких не дозволяє виконати експертизу в строки, передбачені цією Інструкцією, або у разі призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;
- з'явитися на виклик органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), для надання роз'яснень, показань чи доповнень з приводу проведеної експертизи або причин повідомлення про неможливість її проведення;
- забезпечити збереження об'єкта експертизи. Якщо дослідження пов'язане з повним або частковим знищенням об'єкта експертизи або зміною його властивостей, експерт повинен одержати на це дозвіл від органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта);
- не розголошувати без дозволу органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), відомості, що стали йому відомі у зв'язку з виконанням обов'язків, або не повідомляти будь-кому, крім органу (особи), який (яка) призначив(ла).
Таким чином, у відповідності з договором №16а/18 від 10 січня 2018 року про проведення експертних досліджень і судових експертиз, на підставі постанови від 30 серпня 2021 року старшого детектива Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_4, директор ТОВ «Центр судових експертиз «Альтернатива» Круть О.В. організував і забезпечив проведення експертизи, доручивши її проведення судовому експерту ОСОБА_1, яка діяла у складі вказаної юридичної особи.
Факт здійснення керівником ТОВ «Центр судових експертиз «Альтернатива» організації та забезпечення проведення позивачем ОСОБА_1 експертизи підтверджується, у тому числі листами керівника вказаного товариства від 14 вересня 2021 року до ТОВ «Український лікувально діагностичний центр», ТОВ «МЛ «ДІЛА», ТОВ «НІКОЛАБ», ТОВ «ДІАГЕН», ТОВ «ІОНІЛАБ», ТОВ «Медичний центр «Адоніс», ПП «Лабораторія «Миллениум» про направлення запитів ОСОБА_1 щодо отримання інформації.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду не вбачає в діях позивача ОСОБА_1 порушень вимог статті 7 Закону України «Про судову експертизу» чи підпункту 6 пункту 4 розділу II Інструкції №3505/5.
Разом з тим, довідка від 04 листопада 2022 року судового експерта-завідуючої сектором Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Донцової О.С., яка проводила аналіз Висновку, також не містить інформації про порушення з приводу виконання ТОВ «Центр судових експертиз «Альтернатива» постанови про призначення експертизи та проведення ОСОБА_1 цієї експертизи.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду враховує, що під час засідання 08 грудня 2022 року Дисциплінарна палати ЦЕКК не ставила питань, н:е проводила досліджень і не вказувала на порушення з приводу виконання TOВ «Центр судових експертиз «Альтернатива» постанови про призначення експертизи та проведення позивачем експертизи.
Крім того, до моменту внесення Подання, прийняття Рішень №7 від 26 жовтня 2022 року і №4 від 08 грудня 2022 року, Дисциплінарна палата ЦЕКК вже розглядала інше звернення про дисциплінарну відповідальність з приводу можливих порушень під час складання цього ж Висновку, за результатами чого прийняла рішення №6 від 07 вересня 2022 року Дисциплінарної палати ЦЕКК, згідно з яким висновок складено методично правильно, у відповідності до вимог нормативно-правових актів із питань судово-експертної діяльності.
На думку колегії суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, під час проведення судової експертизи позивач ОСОБА_1 правомірно здійснила запити про ціни на об'єкт дослідження і використала відповіді на них, мотивуючи це слідуючим.
Стаття 20 Закону України «Про судову експертизу» передбачає, що підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності зобов'язані надавати безоплатно інформацію, необхідну для проведення судових експертиз, державним спеціалізованим установам, а також, за згодою, натурні зразки або каталоги своєї продукції, технічну документацію та іншу інформацію, необхідну для створення й оновлення методичної та нормативної бази судової експертизи. Державні спеціалізовані установи, судові експерти та залучені фахівці, що проводять судові експертизи, у разі отримання інформації, що становить державну комерційну чи іншу охоронювану законом таємницю, повинні забезпечити нерозголошення цих відомостей.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» діяльність судових експертів, пов'язана з оцінкою майна, здійснюється на умовах і в порядку, передбачених Законом України «Про судову експертизу», з урахуванням особливостей, визначених цим Законом щодо методичного регулювання оцінки цього майна.
При цьому, Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (у редакції, що діяла на момент призначення експертизи) у статті 3 визначав оцінку майна, майнових прав (далі - оцінка майна ) як процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і результат практично ї діяльності суб'єкта оціночної діяльності. Майном, яке може оцінюватися, вважаються об'єкти в матеріальній формі, будівлі та споруди (включаючи їх невід'ємні частини), машини, обладнання, транспортні засоби тощо; паї, цінні папери; нематеріальні активи, в тому числі об'єкти права інтелектуальної власності; цілісні майнові комплекси всіх форм власності. Майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.
Ці норми законодавства вказують, що оцінка майна поширюється не тільки на об'єкти в матеріальній формі, але й на нематеріальні активи, права тощо (наприклад, послуги, які відповідно до статті 77 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України належать до об'єктів цивільних прав).
Відповідно до статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України. Положення (національні стандарти) оцінки майна визначають випадки застосування оцінювачами методичних підходів оцінки ринкової вартості майна та випадки і обмеження щодо застосування методичних підходів до визначення неринкових видів вартості майна.
Методичне регулювання оцінки майна, яке є обов'язковим для судових експертів, передбачене, у тому числі Національним стандартом №l «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року №1440 (далі - також Національний стандарт №l), у пункті 15 якого визначено, що методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об'єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майна.
Згідно пунктів 51, 52 Національного стандарту №1 послідовність незалежної оцінки майна передбачає збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки. Оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором), їх аналіз, а також - оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов'язані з об'єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну інформацію.
Порівняльний підхід, який був застосований під час проведення судової товарознавчої експертизи у кримінальному провадженні №52021000000000164 від 01 квітня 2021 року та складення за її результатами Висновку, за нормами пункту 47 Національного стандарту №1 передбачає аналіз цін продажу та пропонування подібного майна з відповідним коригуванням відмінностей між об'єктами порівняння та об'єктом оцінки.
Відповідно до пункту 53 Національного стандарту №1 залежно від обраних методичних підходів та методів оцінки оцінювач повинен зібрати та проаналізувати всі істотні відомості про об'єкт оцінки, зокрема вихідні дані про його правовий статус, відомості про склад, технічні та інші характеристики, інформацію про стан ринку стосовно об'єкта оцінки та подібного майна, відомості про економічні характеристики об'єкта оцінки (прогнозовані та фактичні доходи і витрати від використання об'єкта оцінки, у тому числі від його найбільш ефективного використання та існуючого використання).
Пунктом 1.4. Інструкції №53/5 визначено, що під час проведення експертиз (експертних досліджень) з метою виконання певного експертного завдання експертами застосовуються відповідні методи дослідження, методики проведення судових експертиз, а також нормативно-правові акти та нормативні документи (міжнародні, національні та галузеві стандарти, технічні умови, правила, норми, положення, інструкції, рекомендації, переліки, настановчі документи Держспоживстандарту України), а також чинні республіканські стандарти колишньої УРСР та державні класифікатори, галузеві стандарти та технічні умови колишнього СРСР, науково-технічна, довідкова література, програмні продукти тошо.
До того ж, експерт повинен зібрати та проаналізувати вихідні дані про об'єкт оцінки, інформацію про стан ринку стосовно об'єкта оцінки та подібного майна, відомості про економічні характеристики об'єкта оцінки передбачено методиками та науково-дослідними роботами і літературою.
Національний стандарт №1, Методика визначення вартості майна, Методичні рекомендації «Дослідження непродовольчих товарів з метою визначення їх вартості» включені до програм підготовки судових експертів, затверджених ЦЕКК при Міністерстві юстиції України, тобто процедура підготовки судових експертів включає навчання з приводу збору інформації, необхідної для проведення експертизи про ціни на об'єкт дослідження.
Визначення способу проведення експертизи (вибір певних методик (методів дослідження)) належить до компетенції експерта (пункт 1.4. Інструкції №53/5).
Вищенаведене вказує про відсутність заборони або припинення застосування і використання в експертній практиці Методики визначення вартості майна, Методичних рекомендацій з визначення вартості машин, обладнання, сировини та споживчих товарів з урахуванням ретроспективності оцінки при проведенні судовотоварознавчих експертиз, Методичних рекомендацій «Дослідження непродовольчих товарів з метою визначення їх вартості», Методичних рекомендацій з визначення вартості послуг при проведенні товарознавчих досліджень, Методики визначення ринкових та неринкових видів вартості при проведенні судово-товарознавчих експертиз.
Наведені нормативно-правові акти, методики та методи дослідження, на думку колегії суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, не тільки надають право, але й фактично зобов'язують судового експерта-товарознавця зібрати інформацію, необхідну для проведення експертизи пpo ціни на об'єкт дослідження шляхом направлення запитів.
КПК України також не містить заборон для судовоrо експерта-товарознавця збирати інформацію, необхідну для проведення експертизи, про ціни на об'єкт дослідження шляхом направлення запитів, а навпаки допускає такі дії з виявлення відомостей під час дослідження матеріалів (в ході проведення експертизи): згідно з частиною третьою статті 101 КПК України висновок повинен ґрунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, шо були надані для проведення дослідження, а експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність; згідно з частиною третьою статті 69 КПК України eкcперт має право викладати у висновку експертизи виявлені в ході її проведення відомості, які мають значення для кримінального провадження і з приводу яких йому не були поставлені запитання (аналогічні норми містяться у статті 13 Закону України «Про судову експертизу»).
За таких обставин Дисциплінарна палата ЦЕКК при Міністерстві юстиції України помилково кваліфікувала направлення запитів про ціни на об'єкт дослідження як нібито збирання матеріалів для проведення експертизи, що не відповідає вимогам проведення судової товарознавчої експертизи для якої такі запити є безпосереднім процесом дослідження (методиками, методами), яке експерт зобов'язаний провести відповідно до статей 69, 70, 101 КПК України, статті 12 Закону України «Про судову експертизу».
Збирання матеріалів і вибір вихідних даних для проведення судової товарознавчої експертизи стосується визначення товарних характеристик об'єкта дослідження, який підлягає оцінці, та не належить до проведення експертом дослідження (методик, методів), яке може здійснюватися шляхом направлення запитів про ціни на об'єкт дослідження.
Під час проведення експертизи, за результатами якої складено Висновок, були направлені запити позивача ОСОБА_1 до ТОВ «Український лікувально-діагностичний центр», ТОВ «МЛ «ДІЛА», ТОВ «Медична лабораторія «МЕДЛАБ», ТОВ «ДІАГЕН», ТОВ «ЮНІЛАБ», ТОВ «Медичний центр «Адоніс», ПП «Лабораторія «Миллениум», ТОВ «Нео-Лаб», ТОВ «ІММД», ТОВ «СІ ЕС ДІ Лаб», ТОВ «Нова діагностика», ТОВ «Евролаб», ТОВ «Сінево України», ТОВ «ІМД», ТОВ «ДНК лабораторія», ТОВ «Юнімед Лаб», ТОВ «НІКОЛАБ», ТОВ «Сінлаб Україна», ТОВ «Лабораторія НеоЛаб», ПП «Клініка «Медиком», ТОВ «Борис» (зокрема, у супроводі листів ТОВ «Центр судових експертиз «Альтернатива»), про що зазначено у Висновку та що підтверджується, у тому числі запитом №08/2021 від 12 вересня 2021 року судового експерта ОСОБА_1, листами від 14 вересня 2021 року директора ТОВ «Центр судових експертиз «Альтернатива» до ТОВ «Український лікувально-діагностичний центр», ТОВ «МЛ «ДІЛА», ТОВ «НІКОЛАБ», ТОВ «ДІАГЕН», ТОВ «ЮНІЛАБ», ТОВ «Медичний Центр «Адоніс», ПП «Лабораторія «Миллениум», запитом №08/2021-2 від 01 жовтня 2021 року судового експерта ОСОБА_1.
На вказані запити позивачем ОСОБА_1 отримано вісім відповідей від семи перших вищезазначених адресатів.
Довідка від 04 листопада 2022 року судового експерта-завідувача сектору Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Донцової О.С., яка проводила аналіз Висновку, не містить інформації про порушення з приводу направлення запитів про ціни і вибіркового використання експертної інформації з частини відповідей. Вказана довідка вказує про правильність і обґрунтованість вибору схеми дослідження, методів і методик дослідження, які відповідали стану методичного забезпечення товарознавчої експертизи на 2021 рік.
Під час засідання 08 грудня 2022 року Дисциплінарна палата ЦЕКК при Міністерстві юстиції України не ставила питань, не проводила досліджень і не вказувала на порушення з приводу направлення позивачем ОСОБА_1 запитів про ціни.
До моменту внесення Подання, прийняття рішень №7 від 26 жовтня 2022 року і №4 від 08 грудня 2022 року, Дисциплінарна палата ЦЕКК при Міністерстві юстиції України вже розглядала звернення про дисциплінарну відповідальність позивача ОСОБА_1 з приводу можливих порушень під час складання Висновку, за результатом чого прийняла рішення №6 від 07 вересня 2022 року, згідно з яким Висновок №129/21 від 27 жовтня 2021 року складено методично правильно, у відповідності до вимог нормативно-правових актів із питань судово-експертної діяльності, оскільки, зокрема: 1) до числа об'єктів товарознавчої експертизи належать споживчі товари, обладнання, сировина, інші товари, а послуга є товаром, що реалізується на ринку, та експерту-товарознавцю для проведення дослідження достатньо ринкової інформації, якщо сформовано ринок послуги; 2) щодо самостійного збору експертом вихідних даних всупереч вимогам пункту 2.3. Інструкції №53/5, то відповідно до пункту 1.5. Інструкції №53/5 проведення експертиз, експертних досліджень з оцінки майна здійснюється на умовах і в порядку, передбачених Законом України «Про судову експертизу» з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» щодо методичного регулювання оцінки майна; 3) відповідно до пункту 52 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків, а також - повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов'язані з об'єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну інформацію; 4) експерт здійснювала пошук інформаційних джерел, а не збирала вихідні дані; 5) питання поставлене на вирішення експерту відноситься до компетенції судового експерта з правом проведення товарознавчих експертиз, при наданні відповіді експерт не виходила за межі поставленого питання, експертом самостійно не вибирались вихідні дані для проведення експертизи.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції не обґрунтував причин прийняття Дисциплінарною палатою ЦЕКК при Міністерстві юстиції України прямо протилежних рішень, про відсутність порушень і про наявність порушень з приводу одного і того ж Висновку №129/21 від 27 жовтня 2021 року, який складений для конкретного кримінального провадження та підлягає оцінці саме у кримінальному провадженні №52021000000000164 від 01 квітня 2021 року.
Верховний Суд у постанові від 10 травня 2018 року в справі №826/2169/17 вказав, що висновок судового експерта є доказом в конкретній справі і має значення лише для неї, судова оцінка висновку відбувається в межах конкретного судового процесу, встановивши недоліки судової експертизи, суд має право відреагувати на них, зокрема, призначити повторну або додаткову судову експертизу, тобто фактично не допускається позасудове спростування:, заперечення висновку експерта.
Наведені норми законодавства і обставини виключають порушення позивачем статті 69 КПК України, статті 20 Закону України «Про судову експертизу», пунктів 2.2 та 2.3 Інструкції №53/5 та підтверджують правомірність направлення нею, - позивачем ОСОБА_1 , під час проведення судової товарознавчої експертизи запитів про ціни на досліджуваний вид послуг і відповідей на них, на підставі постанови від 30 серпня 2021 року старшого детектива Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №52021000000000164 від 01 квітня 2021 року.
Розглядаючи скаргу адвоката Яковчука І.В., який діяв в інтересах ОСОБА_3 (проходить по кримінальному провадженню Національного антикорупційного бюро України №52021000000000164), від 13 вересня 2022 року на висновок судової товарознавчої експертизи від 27 жовтня 2021 року №129/21, складений позивачем ОСОБА_1 , відповідачі керувалися принципом «презумпції правдивості інформації» наданої скаржником. Це стало підставою для перегляду рішення Дисциплінарної палати ЦЕКК при Міністерстві юстиції України №6 від 07 вересня 2022 року, яким вже було вирішено не порушувати дисциплінарне провадження стосовно судового експерта ОСОБА_1 .
Принцип «презумпції правдивості інформації» означає, що інформація, яка надається або поширюється, вважається достовірною, поки не буде доведено протилежне. Особа не зобов'язана доводити правдивість своїх слів чи дій, а тягар доведення їхньої неправдивості лежить на тій стороні, яка це стверджує.
Дослідивши матеріали цієї справи в їх сукупності, перевіривши інформацію, викладену в скарзі адвоката Яковчука І.В., колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає, що відповідачі не перевірили законність джерел її отримання із матеріалів кримінального провадження №52021000000000164 і представники відповідачів не довели законність походження наданої скаржником 13 вересня 2022 року інформації про те, що дані, про які йдеться у скарзі, що в подальшому стали підставою для прийняття оспорюваних рішень, отримані та надані без порушення чинного законодавства.
З огляду на встановлене судом апеляційної інстанції підлягають визнанню протиправними дії директора Департаменту експертного забезпечення правосуддя Міністерства юстиції Ткаченко Н.М. , які полягають у внесенні подання від 12 жовтня 2022 року №1105-6.3/22/22 до Дисциплінарної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України, за скаргою адвоката Яковчука І.В. в інтересах ОСОБА_3 на дії судового експерта ОСОБА_1 від 13 вересня 2022 року (вихідний №13/09/2022; вхідний від 15 вересня 2022 року №106371-33-22 Міністерства юстиції України), щодо дисциплінарної відповідальності позивача за складений нею Висновок №129/21.
Таким чином, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду приходить до висновку, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року у справі №320/14670/23 ухвалене з порушенням пунктів 1, 2, 3, 4 частини першої статті 317 КАС України, а відтак апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 слід задовольнити, а вказане рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи пунктів 1, 2, 3, 4 частини першої статті 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду виходить з положень статті 139 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною шостою статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 сплатила 1073,60 грн судового збору при поданні позовної заяви до суду першої інстанції та 1610,40 грн - при поданні апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За правилами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат належать:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити обґрунтованість рівня витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
За приписами статті 30 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI) гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У свою чергу, в підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає, що як вказано у Рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
З матеріалів справи вбачається, що представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Лиховидом М.С. на підтвердження витрат на правову допомогу в сумі 15 000,00 грн надано наступний перелік документів:
- копію договору про надання правової допомоги від 24 березня 2021 року №1/14 та додаткову угоду №1 від 15 грудня 2022 року, додаткову угоду №2 від 01 лютого 2024 року;
- копію опису виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) з надання правничої допомоги для ОСОБА_1 та здійснених витрат по справі №320/14670/23;
- копію рахунку-фактури № СФ-0000353 від 19 грудня 2022 року на суму 3000,00 грн;
- копію акта здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) №ОУ-0000347 від 19 грудня 2022 року на суму 3000,00 грн;
- копію звіту від 19 грудня 2022 року про виконання договору №1/4 про надання правової допомоги від 24 березня 2021 року;
- копію платіжної інструкції №74 від 22 грудня 2022 року АТ КБ «Приватбанк» на суму 3000,00 грн;
-засвідчену копію рахунку-фактури №СФ-0000357 від 06 січня 2023 року на суму 3000,00 грн;
- засвідчену копію акта здачі-приймання виконаних робіт(наданих послуг) №ОУ-0000352 від 06 січня 2023 року на суму 3000,00 грн;
- засвідчену копію звіту від 06 січня 2023 року про виконання договору №1/4 про надання правової допомоги від 24 березня 2021 року на суму 3000,00грн;
- копію платіжної інструкції №77 від 06 січня 2023 року АТ КБ «Приватбанк» на суму 3000,00 грн;
-засвідчену копію рахунку-фактури №СФ-0000373 від 10 березня 2023 року на суму 6000,00 грн;
- засвідчену копію акта здачі-приймання виконаних робіт(наданих послуг) №ОУ-0000367 від 10 березня 2023 року на суму 6000,00 грн;
- засвідчену копію звіту від 10 березня 2023 року про виконання договору №1/4 про надання правової допомоги від 24 березня 2021 року на суму 6000,00 грн;
- копію платіжної інструкції №0.0.2895032645.1 від 11 березня 2023 року АБ КБ «Приватбанк» на суму 6000,00 грн;
- копію рахунку-фактури №СФ-0000468 від 22 квітня 2024 року на суму 3000,00 грн;
- копію акта здачі-приймання виконаних робіт(наданих послуг) №ОУ-0000462 від 22 квітня 2024 року на суму 3000,00 грн;
- копію звіту від 22 квітня 2024 року про виконання договору №1/4 про надання правової допомоги від 24 березня 2021 року;
- копію платіжної інструкції №99 від 23 квітня 2024 року АТ КБ «Приватбанк» на суму 3000,00 грн.
Судова колегія Шостого апеляційного адміністративного суду, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 19 вересня 2019 року у справі №810/2760/17, вважає за необхідне звернути увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Перевіряючи обґрунтованість заявлених до відшкодування витрат у розрізі видів наданих послуг, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 24 березня 2021 року між Адвокатським об'єднанням «Пріорітет» та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги від №1/14 та додаткові угоди №1 від 15 грудня 2022 року та №2 від 01 лютого 2024 року.
У пункті 4.1 розділу "2.Гонорар об'єднання та порядок розрахунків між сторонами" Договору про надання правової допомоги від 24.03.2021 №1/4 (далі - Договір №1/4) зазначено, що: "Гонорар об'єднання визначається виходячи із загальної вартості послуг, наданих Клієнту, на підставі виставлених Об'єднанням рахунків, якщо інше не буде прямо узгоджено Сторонами".
Відповідно до наданих документів на підтвердження витрат на правову допомогу у розмірі 15000,00 грн суду надано копії платіжних інструкцій, рахунки фактури та здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) зі призначенням платежу: «надання правової допомоги - складання, підготовка документу правового характеру».
У постанові від 03 листопада 2021 року у справі №320/5284/19 Верховний Суд підкреслив, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Cуд також має враховувати чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).
Проте ні в актах виконаних робіт, ні в рахунках фактурах не зазначені, які саме роботи були виконані та в рамках якої справи, що унеможливлює ототожнити сплачені суми із наданням правової допомоги саме в межах розгляду справи №320/14670/23, оскільки договір про надання правової допомоги та додаткові угоди до нього розповсюджуються при надання правової допомоги в рамках, кримінальної, адміністративної та справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Верховний Суд, зокрема, у постанові від 13 грудня 2023 року по справі №160/17139/20 зауважив, що у будь-якому випадку надання правової допомоги з приводу вирішення навіть певної (усієї) сукупності процесуальних питань у апеляційному порядку не може бути об'єктивно оцінено у більшому або такому ж розмірі, як надання первинної правничої допомоги, необхідної для звернення особи до суду з адміністративним позовом. Первинна - більш складна, об'ємна і потребує повного аналізу обставин справи та нормативно-правової бази. В свою чергу, процедурні питання є типовими, виконання яких потребує більш технічного підходу та не залежить від ціни позову та/або професійного досвіду виконавця.
Відтак, оскільки процесуальний закон наділяє суд повноваженнями зменшити належну до стягнення суду правничої допомоги, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що витрати у розмірі 15000,00 грн не є співрозмірними з виконаним адвокатом Лиховидом М.С. об'ємом роботи для представництва інтересів ОСОБА_1 .
Отже, враховуючи вищевикладене, а також фактичний об'єм виконаної роботи та її складність, колегія судів вважає розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України в розмірі 10000,00 грн. Вказаний розмір витрат обумовлений об'єктивною тривалістю часу та обсягом роботи, який адвокати Лиховид М.С. та Войнакіс-Мирського Я.С. виконали для надання правничої допомоги ОСОБА_1 .
За подання позовної заяви позивач ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 1073,60 грн відповідно до платіжної інструкції №74 (код доручення 32L18672E91E40) від 21 лютого 2023 року, а при поданні апеляційної скарги сплатила судовий збір у розмірі 1610,40 грн відповідно до платіжної інструкції №115 (код для перевірки JSVPQUK6LPN7SF1JDB6) від 13 грудня 2024 року.
Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 2684,00 грн.
Керуючись статтями 139, 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року у справі №320/14670/23 - скасувати.
Прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Директора Департаменту експертного забезпечення правосуддя Міністерства юстиції України Ткаченко Наталії Миколаївни, Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України, Міністерства юстиції України про визнання дій та рішень протиправними, скасування рішень - задовольнити.
Визнати протиправними дії директора Департаменту експертного забезпечення правосуддя Міністерства юстиції Ткаченко Наталії Миколаївни, які полягають у внесенні подання від 12 жовтня 2022 року №1105-6.3/22/22 до Дисциплінарної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України, за скаргою адвоката Яковчука Івана Володимировича в інтересах ОСОБА_3 на дії судового експерта ОСОБА_1 від 13 вересня 2022 року (вихідний №13/09/2022; вхідний від 15 вересня 2022 року №106371-33-22 Міністерства юстиції України), щодо дисциплінарної відповідальності.
Визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної плати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України від 26 жовтня 2022 року №7, яким відносно судового експерта ОСОБА_1 порушено дисциплінарне провадження, призначено аналіз її висновку від 27 жовтня 2021 року №129/21 за результатами проведення судової товарознавчої експертизи у кримінальному провадженні від 01 квітня 2021 року №52021000000000164, проведення якої доручено фахівцям Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса».
Визнати протиправним і скасувати рішення Дисциплінарної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України від 08 грудня 2022 року №4, яким притягнуто судового експерта ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосовано відносно неї дисциплінарне стягнення у виді попередження.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерство юстиції України (код ЄДРПОУ: 00015622; адреса: 01001, місто Київ, вулиця Архітектора Городецького, 13) суму сплаченого судового збору у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні.
Стягнути з Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ: 00015622; адреса: 01001, місто Київ, вулиця Архітектора Городецького, 13) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 (десять тисяч) гривень.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення.
Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені статтями 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя І.В. Штульман
Судді М.І. Кобаль
Ю.К. Черпак