29.07.2025
провадження №3/389/893/25
ЄУН 389/2548/25
29 липня 2025 року Суддя Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області Берднікова Галина Володимирівна, розглянувши матеріали, які надійшли зі відділу поліції №1 (м.Знам'янка) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_2 , не працює, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , протягом року до адміністративної відповідальності не притягувалась,-
за вчинення правопорушень, передбачених ч.1 ст.184 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №687368 від 07 липня 2025 року ОСОБА_1 , 01 липня 2025 року близько 15 год. 52 хв. в АДРЕСА_2 , будучи матір'ю неповнолітнього - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння ухилилась від виконання своїх батьківських обов'язків, що призвело до розшуку останнього працівниками поліції. Своїми діями ОСОБА_1 порушила ст.150 Сімейного кодексу України, чим вчинила правопорушення передбачене ч.1 ст.184 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину в інкримінованому їй правопорушенні не визнала. Вказала, що син перебуває у підлітковому віці і вирізняється викличною поведінкою. Не дослухавшись її заборони, він пішов гуляти у невідомому напрямку. Самостійні розшуки до позитивного результату не призвели. Відтак, хвилюючиь за сина, вона зателефонувала до поліції. І вважає, що вчинила вірно, як свідома мати. В подальшому виявилось, що син про свої наміри повідомив бабусю, але остання зазначені обставини перед нею замовчала. Факт перебування у стані легкого алкогольного сп'яніння на обставини справи жодного впливу не мав.
Згідно з положеннями ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст.ст.280,283 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя зобов'язаний з'ясувати чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, необхідні для правильного вирішення справи. Постанова судді повинна бути законною і обґрунтованою.
Відповідальність за ч. 1 ст. 184 КУпАП передбачена за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків, щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Тобто, адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 184 КУпАП настає у разі ухилення батьків від виконання обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням їхнього належного виховання, навчання та створення необхідних умов життя.
Так, складом наведеного порушення є саме: незабезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх.
Частиною 1 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, №789 встановлено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини (ч.2 ст.27 Конвенції ООН).
Обов'язок батьків щодо виховання та розвитку дитини закріплений у ст.150 Сімейного Кодексу України. До кола обов'язків батьків входить турбота про здоров'я, фізичний, психічний і моральний розвиток дитини. У розумінні положень ч.1 ст.18 Конвенції про права дитини, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.
Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Згідно з ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних, історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Таким чином, ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, передбачає бездіяльність, внаслідок якої обов'язки по вихованню виконуються неякісно та не в повному обсязі. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання, навчання неповнолітніх дітей: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду, ухилення від виховання дітей (у тому числі незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям), незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці, невжиття заходів щодо їх лікування, безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності, штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.
Статтею 150 Сімейного Кодексу України визначено обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини: Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
При цьому у п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» визначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Жорстоке поводження полягає у фізичному або психічному насильстві, застосуванні недопустимих методів виховання, приниженні людської гідності дитини тощо. Хронічний алкоголізм батьків і захворювання їх на наркоманію мають бути підтверджені відповідними медичними висновками. Як експлуатацію дитини слід розглядати залучення її до непосильної праці, до заняття проституцією, злочинною діяльністю або примушування до жебракування.
Виходячи з наведеного, ухилення від виконання батьківських обов'язків (об'єктивна сторона складу правопорушення, передбаченого ч. 1, 2 ст. 184 КУпАП) може проявлятись у різних формах.
У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що невиконання ОСОБА_1 батьківських обов'язків призвело до розшуку її сина працівниками поліції. Однак у ньому не вказано причинного зв'язку між вказаною подією та незабезпеченням матір'ю, передбачених ст. 184 КУпАП її обов'язків. Відповідно до пояснень неповнолітнього ОСОБА_2 , 01 липня 2025 року близько 13 год. він пішов гуляти. В цей час, його мати - ОСОБА_1 , перебувала в стані алкогольного сп'яніння. Зазначив, що він попередив свою бабусю - ОСОБА_3 , що пішов гуляти, чому мати звернулась з заявою про його зникнення до працівників поліції йому невідомо. Таким чином умислу чи необережності, які могли б утворювати склад адміністративного правопорушення передбаченого ст. 184 КУпАП в діях ОСОБА_4 не вбачається.
Разом з тим, у матеріалах справи будь-які дані про ухилення чи невиконання покладених на ОСОБА_1 батьківських обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, виховання та навчання неповнолітнього сина відсутні.
Наведені факти свідчать про неналежність доказів у справі, які не тільки не підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню в рамках даної справи, зокрема стосовно обставин вчинення особою діяння, що ставиться їй у провину, але і оформлені у такий спосіб, який викликає сумніви щодо об'єктивності і повноти дій уповноваженої посадової особи під час складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення, які могли нести формальний характер з метою притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Відповідно до приписів ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У своїх рішеннях, в тому числі і проти України, ЄСПЛ неодноразово наголошував на необхідності суворого дотримання процедури притягнення особи до відповідальності (як кримінальної, так і адміністративної).
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в т.ч. вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Пункт 2 ст.6 Конвенції про основні права та свободи людини, і відповідна практика ЄСПЛ вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного.
Враховуючи зазначені обставини, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням та з точки зору належності, допустимості та достатності для висновку про вчинення особою адміністративного правопорушення, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 не підтверджена належними та допустимим доказами, а тому провадження у справі про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП України.
Керуючись ст.ст.1,9,221, п.1 ч.1 ст.247, ст.ст.283,284 КУпАП, суддя,-
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.184 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 , закрити за відсутністю в її діях складу даного адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення до Кропивницького апеляційного суду.
Суддя Знам'янського міськрайонного суду
Кіровоградської області Г.В. Берднікова