Справа № 320/21766/23 Суддя (судді) першої інстанції: Леонтович А.М.
30 липня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Кузьменка В.В.,
Сорочка Є.О.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Чернівецької митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маядо» до Чернівецької митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA 408000/2022/000232/2 від 27.12.2022, з підстав незаконного прийняття оскаржуваного рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Маядо» з позовною заявою до Чернівецької митниці, в якій просило визнати протиправним та скасувати рішення від 27.12.2022 № UA 408000/2022/000232/2 про коригування митної вартості товарів.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.07.2023 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі; визначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Обґрунтовуючи позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «Маядо» зазначило, що Чернівецькою митницею було безпідставно відмовлено в оформлені товару за заявленою митною вартістю в результаті чого, прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Чернівецька митниця подала апеляційну скаргу, в якій просить прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Маядо» в повному обсязі.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження на 30.07.2025.
Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Чернівецької митниці не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між 19.05.2022 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАЯДО» та ADOPEN PLASTIK VE INSAAT SANAYI ANONIM SIRKETI (Пластикова і будівельна промислова анонімна компанія "АДОПЕН") укладено контракт міжнародної поставки №13.
За умовами контракту №13 «Продавець продає, а покупець купує товар згідно інвойсів.» (п .1.1.).
Відповідно до п.4.1. контракту №13 ціна на товар, що постачається, визначається сторонами в Доларах США. Ціна за одиницю товару, що постачається, вказана в інвойсах до даного Контракту і являється незмінною.
Товар за контрактом №13 - профіль ПВХ в асортименті; захисну плівку і плівку для ламінування для ПВХ профілів; фурнітуру віконну і дверну в асортименті; двері ПВХ а також аксесуари до них; покриття для підлоги, а також покриття для даху з ПВХ; сировину для виготовлення ПВХ профілів (суміші ПВХ (біла, коричнева, чорна, сіра, Soft чорна, Soft сіра)), а також компоненти для виготовлення даних сумішей (імпакт, титан діоксид, стабілізатор, крейда, ПВХ); технічну оснастку і обладнання для виготовлення ПВХ продукції, а також їх частини; різноманітну рекламну продукцію (на платній або безоплатній основі); на безоплатній основі техоснастку і фурнітуру, призначену для виробництва і продажу вікон, дверей і конструкцій з ПВХ та металопластикового профілю; інші зразки продукції.
Відповідно п.3.1. контракту №13 кількість, асортимент, вартість товару та базові умови поставки обумовлюються для кожної окремої партії Товару і вказуються в інвойсах. Поставка Товару здійснюється частинами (партіями) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгових термінів «Інкотермс 2010».
На виконання умов контракту №13 продавцем був поставлений товар покупцю, а саме профілі призначені для вікон та дверей з ПВХ на загальну суму 34 073,32 доларів США, згідно інвойсу № Z012022030001203 від 20.12.2022.
Вищезазначений товар надійшов від продавця (АДОПЕН) за контрактом №13 на умовах EXW TR ANTALYA, згідно правил «ІНКОТЕРМС 2010».
З метою митного оформлення вищевказаного товару, 26.12.2022 позивачем через свого представника ТОВ «ПРОВАНІК ЛОДЖИСТІКС» подано електронну митну декларацію за №22UA408020067667U7. Митна вартість товару визначена за основним методом (за ціною контракту) на суму 34 073,32 доларів США, в тому числі за кодами УКТ ЗЕД: Товар №1: 3916 20 00 90 (профілі фігурні, призначені для вікон та дверей з ПВХ) - на суму 34 073,32 доларів США (1,75 доларів США/кг);
Однак, Чернівецькою митницею було відмовлено в оформлені товару за заявленою митною вартістю в результаті чого, прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2022/000232/2 від 27.12.2022 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408020/2022/001542.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Судом першої інстанції зазначено, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України, а саме статтею 53, заборонено.
Суд першої інстанції, зазначив що, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Як вбачається з матеріалів справи, в електронному повідомленні Чернівецькою митницею не наведено жодних підстав для витребування додаткових документів, жодних доказів того, що надані позивачем документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Суд першої інстанції зазначив, що згідно відомостей, зазначених у гр.16 CMR від 21.12.2022 №1891, перевізником товару є ТзОВ «КО-МАЗ». Для підтвердження вартості перевезення надана довідка про транспортні витрати від 20.12.2022 №102 від ФОП « ОСОБА_1 ». Оскільки довідка про перевезення не є документом первинного бухгалтерського обліку, а інших документів щодо транспортних витрат не надано, виникає питання щодо документального підтвердження числового значення доданих транспортних витрат», суд першої інстанції зазначив, що офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 зокрема, Положенням п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України та Правилами заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, відповідно, надані перевізником довідки про транспортно - експедиторські витрати є допустимими доказами розміру таких витрат.
Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідки про транспортні витрати є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Як зазначив суд першої інстанції, довідка експедитора про понесені ним витрати на транспортування є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Вказана правова позиція висловлена у пункті 14 розділу «Висновки» Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу здійснення якого обумовлено змінами у правовому регулюванні відносин у сфері державної митної справи, що запроваджені МКУ з метою узгодження митного законодавства України з Міжнародною конвенцією про спрощення та гармонізацію митних процедур, Конвенцією про тимчасове ввезення, Рамковими стандартами безпеки Всесвітньої митної організації (в редакції від 13 березня 2012 року) - додатку до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року» №2 від 13 березня 2017 року (далі - Узагальнення).
Відповідно до договору надання транспортно-експедиційних послуг в міжнародному сполученні №12.12-22 від 12.12.2022 (далі - договір надання ТЕП) послуги з перевезення надані позивачу фізичною особою- підприємцем ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 1.1. договору надання ТЕП Цей Договір визначає порядок взаємовідносин, що виникають між Сторонами при організації, здійсненні і розрахунках за транспортно-експедиційні послуги (далі ТЕП), що надаються Експедитором Замовникові, пов'язані з перевезенням вантажів в міжнародному і внутрішньому автомобільному сполученні.
П. 1.2. договору надання ТЕП Замовник доручає, а Експедитор переймає на себе обов'язки від свого імені за рахунок засобів Замовника організувати перевезення вантажів Замовника і здійснювати розрахунки з транспортними організаціями за перевезення вантажів Замовника.
Залучення експедитором третьої особи перевізника, повністю відповідає змісту транспортно-експедиторської діяльності та положенням Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 №1955-IV.
Щодо зауважень Чернівецької про зазначення у транспортній накладній (CMR) від 21.12.2022 №1891 перевізником іншої компанія, а саме ТзОВ «КО-МАЗ», ніж та від якої надана довідка про вартість транспортування (від ФОП ОСОБА_1 ), суд першої інстанції зазначив наступне.
19.12.2022 між ФОП ОСОБА_1 та ТзОВ «КО-МАЗ» укладено договір на перевезення у міжнародному сполученні № 2416 (далі - договір на перевезення №2416), відповідно до якого Експедитор доручає, а Перевізник надає послуги з виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, а Експедитор зобов'язується сплатити встановлену плату за належне виконання Перевізником своїх зобов'язань.
Відповідно до п. 2.1. договору на перевезення №2416 Перевізник зобов'язаний Забезпечити подання транспортного засобу під завантаження в узгоджені Сторонами строки і в стані, в усіх відношеннях придатному для автомобільних перевезень вантажу (відповідно до санітарних, технічних, гігієнічних, нормативних та інших вимог), з урахуванням типу вантажу, а також міжнародними угодами щодо перевезення.
Крім того, п.2.14. Договору на перевезення №2416 передбачено, що Перевізник визнає, що є лише фактичним виконавцем перевезення у процесі надання транспортно-експедиційних послуг, а Експедитор не є власником вантажу, що перевозиться і тому не має права будь-яким чином притримувати вантаж і зобов'язаний у відповідності до умов даного Договору видати його належному вантажоодержувачу, зазначеному в заявці.
Таким чином, на підставі зазначеного договору на перевезення саме ТзОВ «КО-МАЗ» здійснювало міжнародне перевезення та безпосередньо зазначене в CMR №1891 від 21.12.2022.
Також у графі 25 CMR (Реєстраційний номер - зазначаються держномери тягача і напівпричепа, що здійснюють перевезення) №1891 від 21.12.2022 зазначено НОМЕР_1/НОМЕР_2, так само зазначено і у довідці про транспортні витрати №102 від 20.12.2022року «Послуга надана автомобілем держ. номер: НОМЕР_1/НОМЕР_2» та у рахунку на оплату №2416 від 20.12.2022.
Враховуючи норми Митного кодексу України та наказу №599, позивачем надано всі належні документи, що підтверджують витрати на транспортування, в тому числі довідка про транспортні витрати, рахунок-фактура, акт надання послуг.
Згідно наданої довідки про транспортні витрати, понесені транспортні витрати на транспортування товару до кордону України у розмірі 145 482,38 грн. включені до митної вартості товару відповідно до п. 10 ст. 58 МК України.
Відповідно до п.3.2 контракту від 19.05.2022 №13 строки поставки кожної партії товару узгоджуються сторонами в інвойсах. Зазначені відомості у інвойсі від 20.12.2022 № Z012022030001203 відсутні.
У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а відтак суперечності (розбіжності) між відомостями, які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару та витребування додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 МК України.
Суд першої інстанції вказав, що відсутність відомостей про строки поставки товару ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами, а також звернув увагу, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
Таким чином, відсутність відомостей щодо строку поставки жодним чином не впливає на вартість Товару, тим більше не може слугувати підставою для коригування митної вартості.
Відповідно до п. 5 контракту від 19.05.2022 № 13 передбачена можлива наявність попередньої оплати. Відомостей щодо здійснення оплати не надано.
Однак на думку суду першої інстанції, погодитись з такими доводами Чернівецької митниці неможливо, оскільки згідно п.5.2. контракту передбачено, що виплата має бути проведена банківським переказом у вигляді попередньої оплати або після отримання товару.
Таким чином, сторони погодили можливість як попередньої оплати так і оплати за Товар після його отримання. Тобто, не надання ТОВ «Маядо» документів про оплату за імпортований товар не є розбіжностями.
Окрім викладеного, суд першої інстанції зазначив, що за положеннями ст. 53 МК України банківські платіжні документи можуть підтверджувати митну вартість товарів лише в тому випадку, якщо на момент митного оформлення товару декларантом оплачено рахунок за такий товар. Відсутність в поданих декларантом документах відомостей щодо термінів оплати не підтверджує неможливість визнання задекларованої митної вартості за ціною договору, та не може бути обґрунтуванням для прийняття рішення про коригування митної вартості. Ця обставина сама по собі не є доказом, що обґрунтовує митну вартість товару. Тобто, строк оплати за товар не впливає на визначення митної вартості товару. Крім того, ТОВ «Маядо» надано інформацію Чернівецькій митниці у відповіді на запит щодо неоплати товару.
В гр. 9а та 9б декларації митної вартості зазначено, що продавець та покупець пов 'язані між собою, але взаємозалежність продавця та покупця на ціну товару не вплинула. Відомостей та документів з приводу зазначеного питання не надано.
Суд першої інстанції звернув увагу, що Чернівецька митниця у своєму рішенні не визначає пов'язаність сторін як мотиви чи підставу прийняття відповідачем оспорюваного рішення, як і не зазначає, що ці відносини вплинули на ціну імпортованих товарів.
Щодо посилання Чернівецької митниці у оскаржуваному рішенні на ч. 18 ст. 58 Митного кодексу України як на підставу правомірності спірного рішення, а також на те, що ТОВ «Маядо» повинне підтвердити відсутність впливу взаємозв'язку на ціну товару при продажу між пов'язаними особами, та викладене є таким, що не відповідає нормам Митного кодексу України, то на думку суду першої інстанції вказане слід розуміти так, що за наявності у митного органу достатніх підстав вважати, що взаємозв'язок вплинув на ціну товарів, митний орган повинен витребувати додаткові документи, що передбачені ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України, розглянути обставини продажу, відповідно до вимог ч. 12 ст. 58 Митного кодексу України та надати декларанту письмові обґрунтування щодо такого впливу (ч. 13 ст. 58 Митного кодексу України), а декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку (ч.15 ст. 58 Митного кодексу України).
Отже, за наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у ч. 12 ст. 58 Митного кодексу України, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.
При цьому, ч. 15 ст. 58 МК України дійсно передбачає, що декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Проте необхідно підкреслити, що наведене положення закріплює за декларантом право, а не обов'язок. Таке тлумачення цього положення забезпечить його несуперечність із частинами дванадцятою, тринадцятою та чотирнадцятою статті 58 МК України.
Обов'язок доведення того, що пов'язаність між продавцем та покупцем вплинув на митну вартість задекларованого товару, лежить на органі доходів і зборів. У разі якщо орган доходів і зборів не справляється із цим обов'язком, то необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій статті 58 МК України, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
Разом із тим, суд першої інстанції зауважив, що Чернівецькою митницею не доведено, що пов'язаність між продавцем та покупцем вплинуло на митну вартість задекларованого товару, таким чином, пов'язаність сторін контракту не вплинуло на ціну оцінюваних товарів.
Суд першої інстанції критично поставився до необхідності витребування Чернівецькою митницею додаткових документів при надсиланні запиту, зазначивши, що всупереч наведеним вище положенням МК України, при надсиланні запиту щодо надання додаткових документів на підставі ч. 4 ст. 53 МК України не було наведено жодних обґрунтувань щодо впливу взаємозв'язку між Продавцем та Покупцем на заявлену митну вартість Товару, як і не було наведено конкретних обставин, на підтвердження яких було витребувано додаткові документи.
Також, суд першої інстанції наголосив, що Чернівецькою митницею у рішенні про коригування митної вартості №UA408000/2022/000232/2 від 27.12.2022 не обґрунтовано, що пов'язаність продавця та покупця має вплив на митну вартість товару. Так, відповідач не вказав жодної підстави, умови та не навів жодного доказу, на підставі яких дійшов висновку про вплив пов'язаності на митну вартість оцінюваних товарів.
Ураховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що Чернівецькою митницею не доведено, що ТОВ «Маядо» заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, та не вказав яку саме складову митної вартості неможливо встановити зі змісту поданих документів.
Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об'єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.
З урахуванням викладеного суд першої інстанції дійшов висновку, про необґрунтованість рішення Чернівецької митниці про коригування митної вартості товарів №UA408000/2022/000232/2 від 27.12.2022, тому вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду необґрунтованими та помилковими, оскільки:
- документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, не підтверджували числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності, а саме: згідно відомостей, зазначених у гр.16 CMR від 21.12.2022 № 1891, перевізником товару є ТОВ «КО-МАЗ». Для підтвердження вартості перевезення надана довідка про транспортні витрати від 20.12.2022 №102 від ФОП « ОСОБА_1 ». Оскільки довідка про перевезення не є документом первинного бухгалтерського обліку, а інших документів щодо транспортних витрат не надано, виникає питання щодо документального підтвердження числового значення доданих транспортних витрат.
- відповідно до п.3.2 контракту від 19.05.2022 № 13 строки поставки кожної партії товару узгоджуються сторонами в інвойсах. Зазначені відомості у інвойсі від 20.12.2022 № Z012022030001203 відсутні;
- відповідно до п. 5 контракту від 19.05.2022 №13 передбачена можлива наявність попередньої оплати. Відомостей щодо здійснення оплати не надано;
- у гр. 9а та 9б декларації митної вартості зазначено, що продавець та покупець пов'язані між собою, але взаємозалежність продавця та покупця на ціну товару не вплинула. Відомостей та документів з приводу зазначеного питання не надано.
- всі додатково надані декларантом документи не спростовують вищезазначені розбіжності.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України, передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Митним кодексом України № 4495-VІ (далі - МК України, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування.
Відповідно до частини першої статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
За правилами статті 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
У відповідності до статей 49, 50 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
У силу вимог частини другої статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
У відповідності до частин першої, другої статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьої статті 53 Митного кодексу України, передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною п'ятою статті 54 Митного кодексу України, закріплено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відтак, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом.
У той же час, у частині п'ятій статті 53 Митного кодексу України, встановлено заборону вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом із тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.
Приймаючи рішення про коригування митної вартості, відповідач виходив з того, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару згідно частини третьої статті 53 МК України.
Так, статтею 57 Митного кодексу України, встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.
При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 МК України, передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Тож, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). При цьому, вказаний метод не підлягає застосуванню, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Як свідчать матеріали справи, 26.12.2022 позивачем через свого представника ТОВ «ПРОВАНІК ЛОДЖИСТІКС» подано електронну митну декларацію за №22UA408020067667U7. Митна вартість товару визначена за основним методом (за ціною контракту) на суму 34 073,32 доларів США, в тому числі за кодами УКТ ЗЕД: Товар №1: 3916 20 00 90 (профілі фігурні, призначені для вікон та дверей з ПВХ) - на суму 34 073,32 доларів США (1,75 доларів США/кг).
На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані: (4104) контракт купівлі-продажу товарів № 14 від 16.05.2022 року; (0380) інвойс № Z012022030001203 від 20.12.2022 року; (0730) міжнародна транспортна накладна (CMR) № 1891 від 21.12.2022року; (0271) пакувальний лист № б/н від 20.12.2022року; (0861) сертифікат про походження товару № Y 0038223 від 21.12 2022 року; (4301) договір про надання транспортно-експедиційних послуг в міжнародному сполученні № 12.12-22 від 12.12.2022 року; (3004): рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги № 2416 від 20.12.2022; (3007) довідка про транспортні витрати № 102 від 20.12.2022; (4301) заявка № 2 від 16.12.2022року; (4207) договір про надання послуг із декларування товарів № 1605/22 від 16.05.2022року; (9000) лист; (9610) копія митної декларації країни відправлення № 22070100EX00026663 від 21.12.2022 рокy.
Крім того, ТОВ «Маядо» надано інформацію Чернівецькій митниці у відповіді на запит щодо неоплати товару.
Враховуючи норми Митного кодексу України та наказу №599, ТОВ «Маядо» надано всі належні документи, що підтверджують витрати на транспортування, в тому числі довідка про транспортні витрати, рахунок-фактура, акт надання послуг.
Як вбачається з матеріалів справи, в електронному повідомленні Чернівецькою митницею не наведено жодних підстав для витребування додаткових документів, жодних доказів того, що надані позивачем документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Не зважаючи на вказане, під час митного оформлення товару та визначення митної вартості товарів, підставою для висновку відповідача про неможливість визначення митної вартості імпортованого товару за ціною договору стала наявність у документах, наданих декларантом, розбіжностей, зокрема, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Однак, Чернівецькою митницею було відмовлено в оформлені товару за заявленою митною вартістю в результаті чого, прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA408000/2022/000232/2 від 27.12.2022 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA408020/2022/001542.
У електронному повідомленні Чернівецькою митницею не наведено жодних підстав для витребування додаткових документів, жодних доказів того, що надані ТОВ «Маядо» документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, підставою впливу на митну вартість товару Чернівецькою митницею у оскаржуваному рішенні зазначено тільки (виключно) те, що продавець та покупець є пов'язаними, за відсутності будь-якого іншого обґрунтування, що суперечить ст. ст. 55, 58 Митного кодексу України.
Щодо твердження апелянта про те, що довідка про перевезення не є документом первинного бухгалтерського обліку, а інших документів щодо транспортних витрат не надано то колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 зокрема, Положенням п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України та Правилами заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, відповідно, надані перевізником довідки про транспортно - експедиторські витрати є допустимими доказами розміру таких витрат.
Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Довідка експедитора про понесені ним витрати на транспортування є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Вказана правова позиція висловлена у пункті 14 розділу «Висновки» Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу здійснення якого обумовлено змінами у правовому регулюванні відносин у сфері державної митної справи, що запроваджені МКУ з метою узгодження митного законодавства України з Міжнародною конвенцією про спрощення та гармонізацію митних процедур, Конвенцією про тимчасове ввезення, Рамковими стандартами безпеки Всесвітньої митної організації (в редакції від 13 березня 2012 року) - додатку до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року» №2 від 13 березня 2017 року (далі - Узагальнення).
Відповідно до договору надання транспортно-експедиційних послуг в міжнародному сполученні №12.12-22 від 12.12.2022 (далі - договір надання ТЕП) послуги з перевезення надані позивачу Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 1.1. договору надання ТЕП Цей Договір визначає порядок взаємовідносин, що виникають між Сторонами при організації, здійсненні і розрахунках за транспортно-експедиційні послуги (далі ТЕП), що надаються Експедитором Замовникові, пов'язані з перевезенням вантажів в міжнародному і внутрішньому автомобільному сполученні.
П. 1.2. договору надання ТЕП Замовник доручає, а Експедитор переймає на себе обов'язки від свого імені за рахунок засобів Замовника організувати перевезення вантажів Замовника і здійснювати розрахунки з транспортними організаціями за перевезення вантажів Замовника.
Залучення експедитором третьої особи перевізника, повністю відповідає змісту транспортно-експедиторської діяльності та положенням Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01.07.2004 №1955-IV.
Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про транспортно- експедиторську діяльність", перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником;
За змістом ч. 2 ст. 8 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторські послуги надаються клієнту при експорті з України, імпорті в Україну, транзиті територією України чи іншими державами, внутрішніх перевезеннях територією України.
У відповідності до ст. 9 Закону "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
У разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", транспортно-експедиторська діяльність здійснюється суб'єктами господарювання різних форм власності, які для виконання доручень клієнтів чи відповідно до технологій роботи можуть мати: склади, різні види транспортних засобів, контейнери, виробничі приміщення тощо.
При цьому згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.
Ст. 929 Цивільного кодексу України визначено, що договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
Не містить також вичерпного переліку документів на підтвердження витрат експедитора Закон України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01.07.2004 №1955-IV.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, про те, що залучення експедитором третьої особи перевізника повністю відповідає змісту транспортно-експедиторської діяльності, договірним відносинам ТОВ «Маядо» з експедитором та положенням Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».
Щодо зауважень Чернівецької митниці про зазначення у транспортній накладній (CMR) від 21.12.2022 №1891 перевізником іншої компанія, а саме ТзОВ «КО-МАЗ», ніж та від якої надана довідка про вартість транспортування (від ФОП Алексеєвець), то колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до п. 2.1. договору на перевезення №2416 Перевізник зобов'язаний Забезпечити подання транспортного засобу під завантаження в узгоджені Сторонами строки і в стані, в усіх відношеннях придатному для автомобільних перевезень вантажу (відповідно до санітарних, технічних, гігієнічних, нормативних та інших вимог), з урахуванням типу вантажу, а також міжнародними угодами щодо перевезення.
Пунктом 2.14. Договору на перевезення №2416 передбачено, що Перевізник визнає, що є лише фактичним виконавцем перевезення у процесі надання транспортно-експедиційних послуг, а Експедитор не є власником вантажу, що перевозиться і тому не має права будь-яким чином притримувати вантаж і зобов'язаний у відповідності до умов даного Договору видати його належному вантажоодержувачу, зазначеному в заявці.
Таким чином, на підставі зазначеного договору на перевезення саме ТзОВ «КО-МАЗ» здійснювало міжнародне перевезення та безпосередньо зазначене в CMR №1891 від 21.12.2022, у графі 25 CMR (Реєстраційний номер - зазначаються держномери тягача і напівпричепа, що здійснюють перевезення) №1891 від 21.12.2022 зазначено НОМЕР_1/НОМЕР_2, так само зазначено і у довідці про транспортні витрати №102 від 20.12.2022року «Послуга надана автомобілем держ. номер: НОМЕР_1/НОМЕР_2 » та у рахунку на оплату №2416 від 20.12.2022.
Ураховуючи норми Митного кодексу України та наказу № 599, ТОВ «Маядо» надано всі належні документи, що підтверджують витрати на транспортування, в тому числі довідка про транспортні витрати, рахунок-фактура, акт надання послуг.
Щодо твердження апелянта про, те що відповідно до п.3.2 контракту від 19.05.2022 № 13 строки поставки кожної партії товару узгоджуються сторонами в інвойсах. Зазначені відомості у інвойсі від 20.12.2022 № Z012022030001203 відсутні; відповідно до п. 5 контракту від 19.05.2022 №13 передбачена можлива наявність попередньої оплати, відомостей щодо здійснення оплати не надано, то колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, про те, що згідно наданої довідки про транспортні витрати, понесені транспортні витрати на транспортування товару до кордону України у розмірі 145 482,38 грн. включені до митної вартості товару відповідно до п. 10 ст. 58 МК України.
Відповідно до п.3.2 контракту від 19.05.2022 №13 строки поставки кожної партії товару узгоджуються сторонами в інвойсах. Зазначені відомості у інвойсі від 20.12.2022 №Z012022030001203 відсутні.
У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а відтак суперечності (розбіжності) між відомостями, які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару та витребування додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 МК України.
В цьому випадку, відсутність відомостей про строки поставки товару ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами.
Крім того, однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
Таким чином, відсутність відомостей щодо строку поставки жодним чином не впливає на вартість Товару, тим більше не може слугувати підставою для коригування митної вартості.
Відповідно до п. 5 контракту від 19.05.2022 №13 передбачена можлива наявність попередньої оплати. Відомостей щодо здійснення оплати не надано.
Однак, погодитись з такими доводами відповідача неможливо, оскільки згідно п.5.2. контракту передбачено, що виплата має бути проведена банківським переказом у вигляді попередньої оплати або після отримання товару.
Таким чином, сторони погодили можливість як попередньої оплати так і оплати за Товар після його отримання. Отже, не надання позивачем документів про оплату за імпортований товар не є розбіжностями.
Щодо твердження апелянта стосовно гр. 9а та 9б декларації митної вартості, що продавець та покупець пов'язані між собою, але взаємозалежність продавця та покупця на ціну товару не вплинула, відомостей та документів з приводу зазначеного питання не надано, то Чернівецькою митницею у рішенні № UA 408000/2022/000232/2 від 27.12.2022 про коригування митної вартості товарів не визначено пов'язаність сторін як мотиви чи підстави прийняття оспорюваного рішення, як і не зазначено, що ці відносини вплинули на ціну імпортованих товарів.
Посилання Чернівецької митниці у оскаржуваному рішенні на положення ч. 18 ст. 58 Митного кодексу України як на підставу правомірності спірного рішення на те, що ТОВ «Маядо» мало підтвердити відсутність впливу взаємозв'язку на ціну товару при продажу між пов'язаними особами, є такими, що не відповідають нормам Митного кодексу України, оскільки положення ч. 18 ст. 58 Митного кодексу України у взаємозв'язку з іншими положеннями ст. 58 Митного кодексу України слід розуміти так, що за наявності у митного органу достатніх підстав вважати, що взаємозв'язок вплинув на ціну товарів, митний орган повинен витребувати додаткові документи, що передбачені ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України, розглянути обставини продажу, відповідно до вимог ч. 12 ст. 58 Митного кодексу України та надати декларанту письмові обґрунтування щодо такого впливу (ч. 13 ст. 58 Митного кодексу України), а декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку (ч.15 ст. 58 Митного кодексу України).
Таким чином, за наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у ч. 12 ст. 58 Митного кодексу України, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.
Колегія суддів звертає увагу, що апелянтом не доведено, що пов'язаність між продавцем та покупцем вплинуло на митну вартість задекларованого товару, таким чином, пов'язаність сторін контракту не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
Апелянтом у рішенні про коригування митної вартості не обґрунтовано, що пов'язаність продавця та покупця має вплив на митну вартість товару. Так, Апелянт не вказав жодної підстави, умови та не навів жодного доказу, на підставі яких дійшов висновку про вплив пов'язаності на митну вартість оцінюваних товарів.
Таким чином, підставою впливу на митну вартість товару Апелянт у оскаржуваному рішенні зазначив тільки (виключно) те, що продавець та покупець є пов'язаними, за відсутності будь-якого іншого обґрунтування, що суперечить ст. ст. 55, 58 Митного кодексу України.
Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.
Колегією суддів встановлено, що в рішенні про коригування митної вартості товарів відповідачем всупереч вказаним вище правовим нормам не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, на наслідками яких розпочалась процедура консультацій та причини, через які митна вартість імпортованого транспортного засобу не може бути визначена за ціною договору.
Крім цього, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Отже, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.
Ураховуючи викладені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Чернівецька митниця протиправно відмовила ТОВ «Маядо» у визнанні задекларованої ним митної вартості товарів за основним методом, визначивши митну вартість за резервним методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.
Отже при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано норми матеріального та процесуального права, а тому, відсутні підстави для його скасування.
За правилами статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Чернівецької митниці - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді В.В. Кузьменко
Є.О. Сорочко