Справа № 375/1235/25 Суддя (судді) першої інстанції: Антипенко В.П.
30 липня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Вівдиченко Т.Р., Мєзєнцева Є.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 29 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до Рокитнянського районного суду Київської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1/2/26 від 09 травня 2025 року, складену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 за справою про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 25 500, 00 грн, а також закрити справу у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення штрафу є необґрунтованою, оскільки винесена з порушенням установленого порядку накладення адміністративних стягнень, ґрунтується на не повному та не об'єктивному розгляді справи, не підтверджена допустимими та належними доказами, у встановлений законодавством спосіб належним чином оформленої повістки про виклик до територіального центру не отримував, не знав і не міг знати про дату, час та місце, куди потрібно з'явитись, а також мету такої явки.
Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 29 травня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а також суд не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи та зробив висновки, які не відповідають обставинам справи.
Апелянт стверджує, що судом першої інстанції не було належним чином досліджено факт направлення і повернення поштового відправлення позивачу. Повістку він не отримував та не знав, що вона надходила на поштове відділення, а тому не був обізнаний про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_9.
Також апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано оцінку факту того, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 не зазначено жодної з обставин згідно з положеннями статті 33 КУпАП для застосування до позивача найсуворішого стягнення за вчинене правопорушення у розмірі однієї тисячі п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2025 та від 25.06.2025 відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Від відповідачів відзив на апеляційну скаргу не надходив, що не перешкоджає розгляду справи за наявними у ній матеріалами.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку із чим, судом апеляційної інстанції постановлено про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи, аргументи та доводи сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно копії сторінки електронного військово-облікового документу, сформованого у додатку «ІНФОРМАЦІЯ_8», позивачем уточнено дані 26.05.2024.
Керівником п'ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 18.03.2025 сформовано повістку № 2915704 на ім'я ОСОБА_1 , відповідно до якої його зобов'язано з'явитися для уточнення даних до п'ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_4 ) 31.03.2025 о 09:00.
Поштове відправлення із номером 061124493530 18.03.2025 направлено на адресу місця проживання позивача, вказане у додатку «ІНФОРМАЦІЯ_8».
У матеріалах справи міститься довідка підприємства поштового зв'язку (ф.20) без дати, з якої вбачається, що відправлення повертається по причині відсутності адресата за вказаною адресою.
Старшим інструктором відділення рекрутингу і комплектування ІНФОРМАЦІЯ_7 головним сержантом ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, згідно з яким позивач повідомлений про виклик до п'ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 на 09:00 31.03.2025, однак не з'явився у визначену дату та час, порушивши вимоги частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в особливий період, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Також, ОСОБА_1 повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 12 год 00 хв 09.05.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , кабінет №32. У графі «підпис особи, що притягається до адміністративної відповідальності» наявний підпис позивача.
Постановою ІНФОРМАЦІЯ_1/5/26 за справою про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП від 09.05.2025 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 25 500,00 грн за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, за те, що будучи належним чином оповіщеним про його виклик до п'ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 , не виконав покладений на нього обов'язок щодо прибуття у зазначені у повістці місце та строк, та не повідомив про причини неявки.
Позивач, вважаючи оскаржувану постанову протиправною, звернувся з позовом до суду за захистом своїх прав.
Суд першої інстанції оцінюючи обставини події дійшов висновку, що позивачу належним чином надіслана повістка, за якою він не з'явився, враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів поважності причин неявки за вказаною повісткою, позивач був належним чином повідомлений про розгляд справи про адміністративне правопорушення, а тому суд дійшов висновку, що відповідачем дотримано процедуру притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та у діях позивача був склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 2101 КУпАП.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи, позивача притягнуто за правопорушення передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Відповідно до частини першої статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно частиною третьою статті 210-1 КУпАП, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відтак, диспозиція частини третьої статті 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, в Україні введено воєнний стан, який триває на теперішній час.
Відповідно Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, в Україні введено воєнний стан. З цієї дати діє воєнний стан, а тому, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію є підставою для притягнення до відповідальності, зокрема, за частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
ІНФОРМАЦІЯ_9 розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені ІНФОРМАЦІЯ_9 розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники ІНФОРМАЦІЯ_9. (ст. 235 КУпАП)
Відповідно до частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема:
- прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) ІНФОРМАЦІЯ_9 (далі - відповідні районні (міські) ІНФОРМАЦІЯ_9), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
- проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_9, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;
- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Частиною першою статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
Зі змісту частини першої та частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_9 у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Як встановлено судом, адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП, тобто порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, за яке позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, у спірному випадку полягає у неявці за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_9, це правопорушення є одноактним, вичерпується фактом неприбуття до певного місця у визначені дату та час.
З аналізу вищезазначених правових норм у контексті спірних правовідносин слідує, що для висновку щодо правомірності оскаржуваної постанови необхідно встановити ряд обставин:
- факт отримання позивачем повістки для необхідності з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_9;
- факт відповідності змісту повістки вимогам законодавства;
- наявність поважних причин неприбуття позивача до ІНФОРМАЦІЯ_9 у строк, визначений у повістці;
- факт відповідності постанови вимогам законодавства та дотримання відповідної процедури;
- наявність складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до підпункту 2 пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №560:
«Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_9 або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою ІНФОРМАЦІЯ_9 під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила ІНФОРМАЦІЯ_9 іншої адреси місця проживання".
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є особою, яка вважається належним чином повідомленою про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_9, взявши до уваги роздруківку з сайту «Укрпошта», відповідно до якої повістку повернуто відправнику з приміткою (відсутніть адресата за вказаною адресою).
Проте, колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Матеріали справи свідчать, що повістка про виклик до п'ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 направлена відповідачем на адресу ОСОБА_1 , рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення, ідентифікатор поштового відправлення: 061124493530 (а.с. 12).
Однак, колегія суддів зауважує, що змінами, внесеними постановою уряду від 08 жовтня 2024 року №1147 до Правил надання послуг поштового зв'язку передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Повістка ІНФОРМАЦІЯ_9» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). Рекомендовані листи з позначками «Повістка ІНФОРМАЦІЯ_9», «Вручити особисто» підлягають врученню особисто адресатам.
У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ІНФОРМАЦІЯ_9».
Якщо ж протягом 3 робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою "Повістка ІНФОРМАЦІЯ_9", працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку "адресат відсутній за зазначеною адресою", яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку до ІНФОРМАЦІЯ_9 в контексті спірних правовідносин, що розглядаються колегією суддів, необхідна сукупність обставин:
1) направлення повістки за адресою, повідомленою військовозобов'язаним під час оновлення даних чи адресою реєстрації військовозобов'язаного, та
2) відомості про спробу вручити таку повістку особі, що матиме наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або не вручення з причин відмови отримати повістку, або з причин відсутності адресата за такою адресою,
3) дотримання передбаченої процедури оповіщення адресата.
У даній справі повістка позивачу вручена не була, втім, працівниками пошти проставлено відмітку «відсутність адресата за вказаною адресою».
Як наголошує позивач в апеляційній скарзі, він не отримував повістку про виклик, оскільки не знав про її існування. Крім того, як вбачається зі змісту позову та апеляційної скарги, ОСОБА_1 взагалі заперечує факт отримання повістки про необхідність прибуття 31.03.2025 о 09:00 до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Колегія суддів зазначає, що з метою повного та всебічного розгляду даної справи необхідним є з'ясування факту належного інформування позивача про обов'язок з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Проаналізувавши надані відповідачем до суду дані, судом встановлено, що процедура вручення повістки не було дотримано, виходячи із наступного.
Після інформування адресата (у випадку інформування) не було дотримано процедури встановленої змінами, внесеними постановою уряду від 08 жовтня 2024 року №1147 до Правил надання послуг поштового зв'язку, оскільки докази повідомлення позивача за номером телефону та/або вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ІНФОРМАЦІЯ_9» в матеріалах справи відсутні.
Більше того, колегія суддів звертає увагу, що із наданої до суду копії конверту відправлення повістки не вбачається зазначення номеру мобільного телефону позивача.
Сам апелянт наголошує на тому, що жодних сповіщень від працівників пошти про необхідність отримання зазначеного листа не отримував.
Наведені обставини дозволяють дійти висновку, що позивач був позбавлений можливості отримати сповіщення за наявним номером телефону про надходження рекомендованого листа та/або відповідним повідомленням за адресою.
З приводу цього колегія суддів зазначає, що це є суттєвим порушенням порядку надсилання та вручення поштової кореспонденції в даній категорії відправлень, оскільки відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов'язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов'язку.
Колегія суддів вважає даний сумнів має бути трактованим на користь позивача при розгляді цієї справи.
Наведені обставини дозволяють дійти висновку, що ОСОБА_1 був позбавлений можливості отримати сповіщення за наявним номером телефону про надходження рекомендованого листа та/або відповідним повідомленням за адресою.
В матеріалах справи міститься копія письмових пояснень працівника поштового зв'язку ОСОБА_4 від 16.05.2025, в яких остання зазначає, що рекомендований лист 22.03.2025 носила за адресою отримувача, однак лист не вдалося вручити, оскільки за вказаною адресою особа була відсутня, а тому остання відправила рекомендований лист за адресою відправника. (а.с.15).
Окрім того суд апеляційної інстанції зазначає, що як уповноважена особа ІНФОРМАЦІЯ_9, яка складала протокол про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП від 08.04.2025, описуючи фабулу правопорушення, так і начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 , який розглядав такий протокол з додатками, не надали належної оцінки довідці форми ф-20, в якій зазначено причину повернення «адресат відсутній за вказаною адресою», оскільки жодним належним способом не пересвідчились виконання працівником об'єкта поштового зв'язку самого факту вкладення до абонентської поштової скриньки, яка належить позивачу повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ІНФОРМАЦІЯ_9»; не зажадали доказів виконання обов'язку вкладення до абонентської скриньки, що закріплена за адресою позивача повідомлення, на якому зазначена дата такого повідомлення для відліку трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку про те, що адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ІНФОРМАЦІЯ_9». Також, не встановили особу працівника об'єкта поштового зв'язку, прізвище якої повинно бути зазначено в довідці форми ф-20, для встановлення самого факту доведення виконання працівником установи зв'язку його обов'язку згідно п.82 Постанови №270.
Зазначені обставини залишились поза увагою як суб'єкта владних повноважень, який вирішував питання притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Такі обставини залишилися поза межами оцінки і суду першої інстанції.
Окрім того, судова колегія встановила, що в тексті оскаржуваної постанови від 09.05.2025 ІНФОРМАЦІЯ_1/5/26 зазначається інший номер поштового відправлення, а саме: 0610237502046, ніж той, який зазначений на поштовому конверті, що свідчить про неналежний розгляд справи про адміністративне правопорушення.
Згідно статті 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Крім того, суд враховує те, що позивачем 26.05.2024 уточнив свої дані, що підтверджується сформованим витягом 05.07.2024 у застосунку ІНФОРМАЦІЯ_8.
Встановлені колегією суддів під час розгляду справи обставини є підставою для висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 .
Також встановлені судом процесуальні (процедурні) порушення є безумовними підставами для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності.
З огляду на викладене, судова колегія прийшла до висновку, що справа про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП розглянута з порушенням положень КУпАП.
Відповідно до статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
За таких обставин, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на відсутність достатніх доказів правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності та наявність процесуальних порушень, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права.
Згідно статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Суд доходить до висновку, що доводи апелянта знайшли підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскільки містить посилання на обставини, передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Підставою скасування рішення першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень частини третьої статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтею 286 цього Кодексу (особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності), набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Що стосується розподілу судових витрат, то апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Апеляційний суд встановив, що позивач сплатив за подання позову 1221,00 грн, а за подання апеляційної скарги 1831,50 грн.
Враховуючи законодавчі вимоги щодо розміру судового збору, колегія суддів вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 514,00 грн.
Керуючись статтями 243, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 29 травня 2025 року у справі №375/1235/25 - скасувати та прийняти нове рішення.
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1/2/26 від 09 травня 2025 року, складену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 за справою про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 25 500, 00 грн.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_5 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 1 514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) гривень 00 копійки.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Суддя - доповідач О.М. Кузьмишина
Судді Т.Р.Вівдиченко
Є.І.Мєзєнцев