31 липня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/23768/24
Перша інстанція: суддя Завальнюк І.В.,
повний текст судового рішення
складено 05.11.2024, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Димерлія О.О.,
суддів: Шляхтицького О.І., Лук'янчук О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.11.2024 у справі №420/23768/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
29.07.2024 ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою, у якій, з урахуванням уточнень, просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 213050037259 від 14.02.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи: з 01.09.1981 по 01.09.1983; 05.09.1983 по 02.01.1985; 07.01.1987 по 30.12.1988; 02.01.1989 по 10.08.1989; 13.11.1989 по 10.05.1995; 28.05.1997 по 16.09.1997; 27.05.1998 по 16.09.1998; 24.05.1999 по 06.09.1999; 19.11.1999 по 26.11.1999; 13.06.2000 по 31.08.2000; 01.06.2001 по 31.08.2001; 13.05.2002 по 14.11.2002; 06.05.2003 по 15.09.2003; 08.12.2004 по 18.04.2005; 18.04.2005 по 30.06.2007; 09.07.2007 по 18.07.2007.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що вона має право на зарахування до страхового стажу спірних періодів роботи. Натомість, органом Пенсійного фонду протиправно відмовлено в зарахуванні таких періодів роботи до страхового стажу.
Відповідачі - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області з позовними вимогами не погоджуються та вважають їх необґрунтованими з підстав викладених у відзивах на позовну заяву вказуючи, що спірні періоди роботи не підлягає зарахуванню до страхового стажу позивачки.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.11.2024 у справі №420/23768/24 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві № 213050037259 від 14.02.2024 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 08.02.2024, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, а саме в частині врахування до страхового стажу періоду роботи згідно із трудовою книжкою НОМЕР_1 від 01.09.1981 (засвідченою копією трудової книжки).
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Приймаючи означене рішення в частині задоволених позовних вимог суд першої інстанції вказав про протиправність відмови органу Пенсійного фонду в зарахуванні до страхового стажу спірних періодів роботи позивачки. Як вказав окружний адміністративний суд, орган Пенсійного фонду має врахувати до страхового стажу періоду роботи згідно із трудовою книжкою НОМЕР_1 від 01.09.1981 (засвідченою копією трудової книжки).
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області подано апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на не повне з'ясування окружним адміністративним судом обставин справи, невідповідність висновків обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, викладено прохання скасувати оскаржувану частину судового акту із прийняттям у відповідній частині нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги Головне управління ПФУ в Херсонській області зазначає, що позивачкою до зачви про призначення пенсії за віком додано копію трудової книжки, а не оригінал. У зв'язку із ненаданням уточнюючих документів про періоди роботи, які зазначені в копії трудової книжки, страховий стаж ОСОБА_1 розраховано за відомостями реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, який складає 21 рік 10 місяців 24 дні, тобто не є достатнім для призначення пенсії за віком. Як стверджує відповідач, спірні періоди не підлягають зарахуванню до страхового стажу позивачки. Крім того, на думку скаржника, судом першої інстанції безпідставно покладено обов'язок із зарахування спірних періодів роботи до страхового стажу саме Головне управління ПФУ в Херсонській області, оскільки заяву про признячення пенсії за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у м. Києві.
В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв'язку з положеннями чинного, на час виникнення спірних правовідносин, законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, з урахуванням такого.
Зокрема, колегією суддів установлено, що ОСОБА_1 звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.
За наслідком розгляду ініційованого позивачкою питання Головним управлінням Пенсійного фонду України у м. Києві прийнято рішення від 14.02.2024 №213050037259 про відмову в призначенні пенсії.
Не погодившись із таким індивідуальним актом суб'єкта владних повноважень, позивачка за захистом прав, свобод та охоронюваних законом інтересів звернулась до суду з даною позовною заявою.
Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Право на пенсію в Україні підпадає під сферу дії статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, оскільки за чинним законодавством України особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках системи пенсійного забезпечення в Україні та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити в отриманні пенсії доти, доки право на пенсію передбачено чинним законодавством України.
Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Умови призначення пенсії за віком визначено статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до частин 1, 2 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.
Відповідно до статті 48 Кодекс законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудова книжка ведеться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів, тобто перебувають у трудових відносинах. На позаштатних працівників трудова книжка ведеться за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 12.08.1993 № 637, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктом 3 вказаного підзаконного нормативно-правового акту передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п.2.23 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, при поданні особою заяви в паперовій формі документи можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.
Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах.
Колегія суддів зазначає, що саме Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, визначено перелік та вид (оригінал/копія) документів, які подаються при зверненні до пенсійного органу разом із заявою про призначення виплати пенсії.
У контексті обставин даної справи, визначальною є можливість розгляду та вирішення органом Пенсійного фонду питання стосовно призначення ОСОБА_1 пенсії з огляду на подання останньою саме копії трудової книжки, а не оригіналу.
Надаючи відповідь на таке питання суд апеляційної інстанції вказує таке.
У межах досліджуваних правовідносин спірним є період роботи ОСОБА_1 у Міському комунальному підприємстві «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсон», місцем розташування якого є саме м.Херсон.
Колегією суддів установлено, що звертаючись до органу Пенсійного фонду із письмовою заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 подано копію трудової книжки серії НОМЕР_1 .
Як стверджує позивачка, оригінал її трудової книжки викрадено, як і усі первинні бухгалтерські документи, звіти, особові справи, іншу документацію Міського комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсон» під час окупації міста Херсон, що підтверджується довідкою Міського комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсон» від 23.05.2023 №23/05-01.
Суд апеляційної інстанції посилання на таку обставину відхиляє, т.я. у наведеному випадку ОСОБА_1 мала б подати копію трудової книжки, яку посвідчено нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.
Натомість, із наявної у матеріалах справи копії трудової книжки не убачається, що її посвідчено нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.
При цьому, колегія суддів уважає неправильним висновок окружного адміністратвиного суду про те, що трудову книжку ОСОБА_1 засвідчено адміністрацією підприємства спеціалістом відділу кадрів Дюкарьовою Т.Л. ЗАТ «Таврійська будівельна компанія» 20.07.2007, оскільки таким підприємством трудова книжка позивачки не посвідчувалась.
Судом апеляційної інстанції установлено, що в трудовій книжці серії НОМЕР_1 міститься відбиток відділу кадрів штампу ЗАТ «Таврійська будівельна компанія» (а.с.32). Однак, така обставина свідчить про прийняття 09.07.2007 ОСОБА_1 на роботу до названого підприємства, а не про посвідчення трудової книжки.
В контексті означеного слід також відмітити, що копія трудової книжки має бути посвідчена адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії.
Згідно фактичних обставин справи ОСОБА_1 наразі працює в Міському комунальному підприємстві «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсон», а не ЗАТ «Таврійська будівельна компанія», у зв'язку саме таке підприємство має посвідчити копію трудової книжки для призначення пенсії.
За наведених підстав колегія суддів погоджується із скаржником, що для вирішення питання щодо призначення пенсії ОСОБА_1 подано копію трудової книжки, яка не відповідає приписам п.2.23 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, що є порушенням процедури звернення за вирішенням спірного питання.
Стосовно врахування періоду отримання допомоги по безробіттю у 2002-2003 роках судом апеляційної інстанції установлено, що ОСОБА_1 до органу Пенсійного фонду не подано жодного документу на підтвердження перебування на обліку в центрі зайнятості, а тому зазначення в оскаржуваному рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №213050037259 від 14.02.2024 про такі обставини є цілком правомірним.
При цьому, суд апеляційної інстанції відхиляє посилання на лист Херсонської філії Херсонського обласного центру зайнятості від 26.12.2023 №21/06/03/1222/23, оскільки він не містить відомостей за 2002-2003 роки.
Апеляційний адміністративний суд уважає безпідставним посилання позивачки на лист Херсонської філії Херсонського обласного центру зайнятості від 02.07.2024 №21/06/03/1600/24 у контексті зазначення Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві в оскаржуваному рішенні №213050037259 від 14.02.2024 про необхідність надання довідки про перебування на обліку в центрі зайнятості для врахування періоду отримання допомоги по безробіттю у 2002-2003, адже такий документ не подавався до пенсійного органу під час вирішення питання про призначення пенсії та виготовлений після прийняття спірного в даній справі індивідуального акту суб'єкта владних повноважень.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів уважає, що в досліджуваній ситуації вирішуючи питання відносно призначення ОСОБА_1 пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві цілком правомірно прийнято рішення №213050037259 від 14.02.2024.
Крім того, під час вирішення питання щодо призначення пенсії органом Пенсійного фонду установлено, що згідно відомостей реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування страховий стаж ОСОБА_1 складає 21 рік 10 місяців 24 дні.
Водночас, вказуючи про те, що спірні періоди роботи ОСОБА_1 має бути зараховано до її страхового стажу, судом першої інстанції не враховано, що частину із таких періодів пенсійним органом уже зарахованого.
Апеляційний адміністративний суд погоджується із твердженням скаржника про безпідставність покладення судом першої інстанції обов'язку з повторного розгляду заяви ОСОБА_1 саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, оскільки дії щодо розгляду ініційованого позивачкою звернення має вчиняти, зокрема, територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у даному випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Аналогічний підхід до вирішення спірного питання застосовано Верховним Судом у постановах від 08.02.2024 у справі №500/1216/23, від 24.05.2024 у справі №460/17257/23.
Вищенаведених обставин судом першої інстанції не враховано, що вплинуло на правильність винесеного Одеським окружним адміністративним судом рішення від 05.11.2024 у справі №420/23768/24.
Як стверджує позивачка, оригінал трудової книжки серії НОМЕР_1 викрадено окупаційними військами російської федерації, тобто фактично її немає, а тому зробити з неї належним чином засвідчену копію не уявляється можливим.
З метою координації дій ОСОБА_1 для реалізації гарантованого їй законодавчими приписами права на належне пенсійне забезепчення, з огляду на те, що оригінал трудової книжки серії НОМЕР_1 викрадено окупаційними військами російської федерації (як власне позивачка сама й стверджує), суд апеяційної інстанції вказує, що для підтвердження спірних періодів роботи остання може звернутись до загального місцевого суду за правилами цивільного судочинста про встановлення відповідних фактів.
Також, колегія суддів зазначає, що зроблені під час розгляду даного спору висновки та прийняте судом апеляційної інстанції судове рішення не перешкоджає ОСОБА_1 повторно звернутись до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії із доданням до неї належним чином оформленого пакету документів з урахуванням акцентів та правової оцінки обставин, наведеної у даному судовому акті.
Крім того, суд апеляційної інстанції уважає за доцільне відмітити, що в силу законодавчих приписів під час розгляду питання відносно призначення пенсії органи Пенсійного фонду наділено повноваженнями не лише перевіряти подані особою документи на відповідність їх вимогам нормативно-правих актів, а й сприяти в реалізації особою набутого нею права на пенсію.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено апеляційним судом у даній справі.
Межі перегляду судом апеляційної інстанції справи визначено статтею 308 КАС України, відповідно до частини 1 якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Статтею 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Як установлено колегією суддів, викладені Одеським окружним адміністративним судом в рішенні від 05.11.2024 у справі №420/23768/24 висновки не відповідають обставинам справи, а тому такий судовий акт підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний адміністративний суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.11.2024 у справі №420/23768/24 скасувати.
Прийняти у справі нове судове рішення.
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.
Суддя-доповідач О.О. Димерлій
Судді О.І. Шляхтицький О.В. Лук'янчук