30 липня 2025 року м. Дніпросправа № 340/3681/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року в адміністративній справі №340/3681/24 (головуючий суддя першої інстанції Притула К.М.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
Позивач 01.06.2024 року звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в м.Києві щодо не формування та не направлення до ГУ Державної казначейської служби України у м.Києві подання про повернення йому суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 56440,00 грн., сплаченого відповідно до платіжної інструкції № 0.0.3454797706.1 від 07.02.2024 року;
- зобов'язати відповідача сформувати та направити до ГУ Державної казначейської служби України у м.Києві подання про повернення йому суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 56440,00 грн., сплаченого відповідно до платіжної інструкції № 0.0.3454797706.1 від 07.02.2024 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 07.02.2024 року позивачем придбано квартиру в місті Києві та сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 56440,00 грн. (1% від ціни квартири). Позивач звернувся до ГУ ПФУ в м.Києві із заявою про формування та направлення подання щодо повернення сплаченого збору з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 56440,00 грн.. Відповідач відмовив у формуванні та направленні такого подання, оскільки надані позивачем документи не свідчать про придбання позивачем житла вперше, а тому підстави для складання подання відсутні.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та прийняте нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено без повного з'ясування обставин, які мають значення для справи, висновки суду першої інстанції є поверхневими та необґрунтованими, а доводи позивача жодним чином не враховані. Позивач зазначає, що станом на 07.02.2024 року (день укладення договору) не мав у власності будь-яких інших об'єктів нерухомості, зокрема житла. Вказує, що успадкував частину квартири (1/3 частки) після смерті матері у 2011 році (до змін, внесених до Порядку №1740 постановою КМУ №866), а у 2022 році здійснив продаж своєї частки квартири. Посилаючись на положення статті 58 Конституцій України щодо незворотності у часі законі та інших нормативно-правових актів, позивач просив задовольнити позовні вимоги, з підстав, зазначених у позові. Також позивач просив стягнути на свою користь судові витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000 грн..
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду залишити без змін.
Справа розглянута відповідно до приписів статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
У період з 11.03.2025 року по 20.03.2025 року головуючий суддя Юрко І.В. перебувала на лікарняному. У період з 26.05.2025 року по 09.06.2025 року головуючий суддя Юрко І.В. та суддя-член колегії Білак С.В. перебували у відпустці. У період з 27.05.2025 року по 13.06.2025 року суддя-член колегії Чабаненко С.В. перебувала у відпустці. В період з 24.06.2025 року по 27.06.2025 року головуючий суддя Юрко І.В. перебувала у відпустці.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 (а.с.19).
07 лютого 2024 року між ОСОБА_1 (покупець) та ОСОБА_2 (продавець) укладено договір купівлі-продажу квартири, який зареєстровано в реєстрі за №302 та посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З. (а.с.19зв-22).
Відповідно до пункту 1.1 договору продавець продає (передає у власність), а Покупець купує (приймає у власність) квартиру АДРЕСА_2 , і сплачує за неї ціну згідно умов цього договору.
Згідно із пунктом 2.1 договору ціна нерухомого майна, що купується покупцем за цим договором, становить 5643810,00 гривень, що за курсом НБУ на дату укладання цього Договору становить 150000,00 доларів, які до підписання цього договору повністю сплачені (перераховані) покупцем продавцю у відповідності до діючого законодавства України.
У пункті 6.5 договору зазначено, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування (1% від ціни квартири), оплата якого передбачена Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 15 липня 1999 року, покупцем сплачений.
Відповідно до платіжної інструкції № 0.0.3454797706.1 від 07.02.2024 року ОСОБА_1 сплатив на рахунок ГУ ДКСУ в м.Києві грошові кошти у розмірі 56440,00 грн., які є збором на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна ((1 % від 5643810,00 гривень (вартості нерухомого майна)).
Згідно тексту позову 03.04.2024 року позивач звертався до ГУ ПФУ в м.Києві із заявою, в якій просив сформувати та направити до територіального управління Державної казначейської служби України подання про повернення помилково сплаченого збору у розмірі 56440,00 грн. (а.с.23-27).
Пенсійний орган листом за №2600-0603-8/85602 від 25.04.2024 року залишив вказану заяву без задоволення, у зв'язку з тим, що позивачем до звернення подано не повний пакет документів, який передбачений положеннями підпунктів «в» та «г» пункту 15-2 «Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій». Звільнення покупця від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на підставі підпунктів «в» та «г» пункту 15-2 вказаного Порядку можливе за умови наявності зазначених у цих пудпунктах інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування (а.с.38-39).
Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач оскаржив таку відмову до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що під терміном «придбаває житло вперше» необхідно розуміти, що фізична особа не має та не набувала права власності на житло, в тому числі не приватизувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя. Суд дійшов висновку, що оскільки позивачем 17.12.2011 році було успадковано частину квартири, це спростовує твердження позивача про те, що квартира АДРЕСА_2 придбана, як житло ним вперше, та свідчить про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначений Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 року № 400/97-ВР (далі по тексту - Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»).
Відповідно до абзацу 1 пункту 9 статті 1 даного Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Абзацом 2 пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
При цьому, згідно абзацу 3 пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
В той же час, питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовані Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року №1740 (далі по тексту - Порядок №1740).
Пунктом 15-1 Порядку №1740 визначено, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Відповідно до пункту 15-3 Порядку №1740 нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що громадяни, які придбавають нерухоме майно, зокрема квартиру, вперше не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, тобто звільнені від його сплати в розмірі 1 % від вартості нерухомого майна (квартири), зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна.
В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» від 23.09.2020 року №866 внесено зміни до Порядку №1740, а саме: «- Пункт 15-2 доповнено підпунктами «в» і «г» викладено у такому змісті: «збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо:
в) особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року);
г) особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов;
- Пункт 15-3 доповнено абзацом такого змісту: нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах «в» і «г» пункту 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування».
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була усунена правова невизначеність щодо розуміння юридичного терміну «придбавають». Вказане визначення охоплює не лише оплатне набуття права власності на певний об'єкт, а і його приватизацію, успадкування, дарування та купівля частки в спільному майні подружжі.
Апеляційний суд зазначає, що у разі відсутності наведених способів придбавання нерухомого майна, особа відповідно до пункту 15-2 Порядку №1740 не сплачує збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, 17.12.2011 року - ОСОБА_1 після смерті своєї матері успадкував 1/3 частку у спадщині на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (згідно зі свідоцтвом про право на спадщину від 30.11.2011 року №3-240). 19.02.2022 року позивач здійснив продаж вказаної 1/3 частки у спадщині на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (згідно з договором купівлі-продажу від 19.02.2022 року за №429) та відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно - вказана 1/3 частки у спадщині на квартиру з 19.02.2022 належить ОСОБА_3 .. Інша частка у розмірі 2/3 належить ОСОБА_4 з 18.11.2020 року (а.с.31-33).
Відтак, наведене вище дає підстави стверджувати, що квартира АДРЕСА_2 , яка придбана позивачем у лютому 2024 року, не може вважатися житлом, яке придбано вперше, а тому у позивача відсутнє право на звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, як правильно зазначив суд першої інстанції.
Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити і про таке.
Відповідно до пункту 15-3 Порядку №1740 нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Документом, що підтверджує сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір. Суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі- продажу нерухомого майна сплачуються платниками, зазначеними у пункті 15-1 цього Порядку, за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса. Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах «в» і «г» пункту 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
З аналізу вказаної норми вбачається, що саме при нотаріальному посвідченні договорів купівлі-продажу нерухомого майна і тільки за наявності зазначених у підпунктах «в» і «г» пункту 15-2 цього Порядку №1740 інформації і документів, таке нотаріальне посвідчення договорів здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Тобто, саме на нотаріуса покладено функцію перевірки наявності у платника зазначених у підпунктах «в» і «г» пункту 15-2 цього Порядку інформації та документів, а за відсутності таких документів - наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна (квитанції, платіжного доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету).
Відповідно до абз.3 пункту 19 Порядку №1740 нотаріуси подають щокварталу до 20 числа наступного місяця органам Пенсійного фонду України за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса звіт про укладені договори купівлі-продажу нерухомого майна та сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за формою згідно з додатком 4.
Іншого алгоритму звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна при нотаріальному посвідченні договорів вказаним Порядком не передбачено, як і не передбачено право органів Пенсійного фонду України приймати рішення щодо звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
З урахуванням наведених вище обставин в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини першої статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною четвертою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року в адміністративній справі №340/3681/24 залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року в адміністративній справі №340/3681/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку, у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко