30 липня 2025 року м. Дніпросправа № 280/11959/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року в адміністративній справі №280/11959/24 (головуючий суддя першої інстанції - Максименко Л.Я.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Позивач 23.12.2024 року звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ДПС у Запорізькій області, в якому просила:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.06.2024 року
№0402656-2409-0826-UА23060070000082704, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік у розмірі 1207,64 грн.;
-№0403497-2409-0826-UА23060070000082704, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік у розмірі 884,61 грн.;
- №0403234-2409-0826-UА23060070000082704, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік у розмірі 1160,60 грн..
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Запорізької міської ради від 28.01.2015 року №5 затверджено «Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)». Вказує, що в абз.1 пп.2.5.2 п.2.5 Положення (зокрема, з урахуванням змін внесених Рішеннями Запорізької міської ради від 30.06.2015 року за №5, від 26.02.2016 року за №30, від 21.12.2016 року за №49) зазначено, що ставка податку для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, починаючи з 1 січня 2017 року становить 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування за винятком об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб. для яких встановлюється нульова ставка податку, а саме: - квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 120 кв. метрів. Вважає, що оскільки у її приватній власності перебуває нерухомість (квартири), загальна площа яких не перевищує 120 кв. метрів (40,30 кв.м. + 29,52 кв.м.+ 38,73 кв.м. = 108,55 кв.м.), то для вказаних об'єктів нерухомості встановлена нульова ставка податку. Також звертає увагу суду, що податковий орган при нарахуванні їй податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік, не застосував до розрахунку навіть мінімальні пільги у розмірі 60 кв.м., що встановлені ПК України.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини у справі та його висновки не відповідають обставинам справи, оскільки ставки податку для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, встановлюються за рішенням мiсцевої ради, залежно вiд місця розташування та типів таких об'єктів, а не вiд бази оподаткування (загальної площі) об'єкта/об'єктiв житлової нерухомості, в тому числі їx часток. Крім того, ПК України не передбачено зміни розміру зменшення бази оподаткування об'єкта/об'єктiв житлової нерухомості, в тому числі їx часток, що перебувають у власності фізичних осіб, визначеної підпунктом 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПКУ. Рішенням ЗМР від 28.01.2015 року №5 пільги зi сплати податку на нерухоме майно, вiдмiнне вiд земельної ділянки, для фізичних осіб у вигляді зменшення бази оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їx часток, що перебувають у власності таких осіб - платників податку, визначені незалежно вiд їх соціального статусу, майнового стану та рівня доходів, проте листом від 11.08.2021 року вих. №5849/0/20-21 Державної регуляторної служби України було встановлено, що рішення Запорізької міської ради від 28.01.2015 року №5 «Про встановлення податку на майно» (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме у підпункті 2.4.1 пункту 2.4 Положення) визнано ознаки невідповідності вимогам чинного законодавства та суперечить принципам державної регуляторної політики, визначених статтею Закону №1160. Вважає сформовані відносно позивача спірні повідомлення-рішення по податку на нерухоме майно за 2023 рік такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, а нараховані зобов'язання такими, що підлягають сплаті.
Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
У період з 26.05.2025 року по 09.06.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. та суддя-член колегії Білак С.В. перебували у відпустці. У період з 26.05.2025 року по 13.06.2025 року суддя-член колегії Чабаненко С.В. перебувала у відпустці. У період з 24.06.2025 року по 27.06.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці. У період з 25.07.2025 року по 29.07.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.
Позивач - ОСОБА_1 відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру відчуження об'єктів нерухомого майна є власником об'єктів житлової нерухомості: квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 40,30 кв.м.; квартири за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 29,52 кв.м.; квартири за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 38,73 кв.м.
ГУ ДПС у Запорізькій області винесено відносно позивача податкові повідомлення-рішення по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 рік форми «Ф» від 20.06.2024 року:
- № 0402656-2409-0826-UA23060070000082704 на суму 1207,64грн.,
- № 0403234-2409-0826-UA23060070000082704 на суму 1160,60грн.,
- № 0403497-2409-0826-UA23060070000082704 на суму 884,61грн..
Вказані податкові повідомленні-рішення отримані позивачем 23.12.2024 року.
Не погодившись із вказаними рішеннями контролюючого органу, позивач оскаржила такі рішення до суду.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються нормами Податкового кодексу України.
Підпунктом 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України визначено, що база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;
в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Відповідно до підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів. Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об'єктом оподаткування.
Рішенням Запорізької міської ради від 28.01.2015 року за №5 «Про встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) затверджено Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).
До вказаного Положення внесено зміни Рішенням Запорізької міської ради від 30.06.2015 року за №5, від 26.02.2016 року за №30, від 25.08.2016 року за №50, від 21.12.2016 року за №49, від 26.04.2017 року за №51, від 27.05.2020 року за №49.
Судом першої інстанції при прийнятті рішення процитовано та застосовано до спірних правовідносин редакцію Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) станом на 28.01.2015 року, згідно підпункту 2.4.1 пункту 2.4 якої база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 250 кв. метрів;
в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), на 370 кв. метрів.
З урахуванням вказаної редакції Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) судом першої інстанції зроблено висновок, що оскільки у приватній власності позивача протягом 2023 року перебували об'єкти нерухомості (квартири) загальною площею 108,55 кв.м., тому для її квартир з урахуванням вказаного вище Рішення Запорізької міської ради від 28.01.2015 року за №5 (з подальшими змінами) встановлена нульова ставка податку.
Апеляційний суд не погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Податковим кодексом України не передбачено зменшення розміру бази оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичних осіб, визначеної кодексом.
Рішенням Запорізької міської ради від 26.02.2016 року за №30 внесено зміни саме у підпункт 2.4.1 пункту 2.4 Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки), а саме:
В абзаці «а» підпункту 2.4.1 пункту 2.4 частини 2 Положення цифри та слова « 120 кв. метрів» замінити цифрами та словами « 60 кв. метрів»;
в абзаці «б» підпункту 2.4.1 пункту 2.4 частини 2 Положення цифри та слова « 250 кв. метрів» замінити цифрами та словами « 120 кв. метрів»;
в абзаці «в» підпункту 2.4.1 пункту 2.4 частини 2 Положення цифри та слова « 370 кв. метрів» замінити цифрами та словами « 180 кв. метрів».
Відтак, Рішенням Запорізької міської ради від 26.02.2016 року за №30 підпункт 2.4.1 пункту 2.4 Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) приведено у відповідність до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України.
Згідно листа Державної регуляторної служби України від 11.08.2021 року вих.№5849/0/20-21 рішення Запорізької міської ради від 28.01.2015 року №5 «Про встановлення податку на майно» (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме у підпункті 2.4.1 пункту 2.4 Положення) має ознаки невідповідності вимогам чинного законодавства та суперечить принципам державної регуляторної політики, визначених статтею Закону №1160.
Судом апеляційної інстанції не встановлено порушення відповідачем порядку та розрахунку податкових зобов'язань по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік позивачу, яка є власнику об'єктів житлової нерухомості.
Відтак, зазначені позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
З урахуванням наведених вище обставин в їх сукупності, апеляційний суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції про визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки такий висновок не відповідає встановленим положенням чинного законодавства.
Відповідно до положень частини першої статті 317 КАС України для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини першої статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною четвертою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року в адміністративній справі №280/11959/24 задовольнити.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року в адміністративній справі №280/11959/24 скасувати.
У задоволені позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко