08 липня 2025 року м. Дніпросправа № 160/12726/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,
секретарі судового засідання Жмуренко В.В.
за участю представника позивача Кривошеїної І.О.
представника відповідача Пирогова С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року в адміністративній справі №160/12726/24 (головуючий суддя І-ї інстанції - Дєєв М.В., повний текс рішення складено 06.11.2024 року) за позовом за позовом Приватного акціонерного товариства «СУХА БАЛКА» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Позивач 16.05.2024 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 07.05.2024 року:
- №413/32-00-07-06-19 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі - 797464,00 грн.;
- №414/32-00-07-06-19 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 35750,00 грн., штрафні (фінансові) санкції в розмірі - 17875,00 грн..
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що спірні податкові повідомлення-рішення є неправомірними та підлягають скасуванню, оскільки не відповідають чинному законодавству та прийняті на підставі хибних висновків, до яких відповідач дійшов в ході проведення перевірки, оскільки відповідачем безпідставно, не ґрунтуючись на нормах діючого законодавства зроблено висновки щодо порушення позивачем норм законодавства при формуванні податкового кредиту. Підставою висновків акту перервірки зазначено те, що у контрагентів незначна чисельність працівників та відсутній кваліфікований персонал, а тому на думку відповідача контрагенти не мали можливість здійснювати поставку товарів та надавати послуги. Позивач вважає такі доводи безпідставними, оскільки вони не обґрунтовані технічними розрахунками/умовами тобто, контролюючим органом не встановлено, яка кількість працівників має забезпечити вказаний технологічний процес. Крім того, яким чином відповідач встановив кваліфікацію персоналу контрагентів позивача, також не зазначено та не надано належних документальних доказів. Відповідач не надав жодного належного та допустимого доказу по справі, які б підтверджували ті відомості, що вказані в акті перевірки, з також вироку суду у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, відносно порушення ПрАТ «СУХА БАЛКА» податкового законодавства. Щодо посилань контролюючого органу на кримінальні провадження №42022000000000636 від 26.05.2022 року (в якому фігурує ТОВ «ОПТ-ОІЛ»), №62022100110000058 від 11.07.2022 року (відносно ТОВ «ТПК «ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА»), позивач вважає, що вони позбавлені доказового значення, оскільки не відносяться до процесуальних рішень, що мають для суду обов'язковий характер та звільнює від доказування певних обставин, як це передбачено частиною 6 статті 78 КАС України.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процессуального права. Скаржник вважає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення на враховано обставини, які мають суттєве значення для справи, оскільки згідно з наданими до перевірки документами встановити походження, виробника/постачальника товару неможливо, відсутній власний імпорт, або за ланцюгом постачання виробник. Крім того, враховуючи незначну чисельність працівників, відсутність основних засобів та відсутність кваліфікованого персоналу, контрагенти позивача не мали можливості постачати товари, визначені в договорі та надані згідно первинних бухгалтерських документів. Позивачем сформовано податковий кредит по отриманому товару від контрагентів згідно податкових накладних, джерело походження товару якого не встановлено. Контролюючий орган зауважує, що доводи позивача не спростовують наявність кримінальних проваджень №212/7105/22, №212/6882/22, №212/2921/22, №757/19375/23-к, №757/20564/23-к, №757/20565/23-к де фігурує ПрАТ «Суха Балка». До перевірки не надано жодного сертифікату якості/ паспорт товару, отриманого у вересні та грудні 2023 року. Зазначене свідчить про відсутність реального здійснення господарської операції та маніпулювання податковою звітністю з метою незаконного формування податкового кредиту без фактичного здійснення господарської операції, що призвело до завищення суми податкового кредиту. Відповідач зауважує, якщо контролюючий орган не в змозі знайти номенклатуру товару за кодом УКТЗЕД, за допомогою якої він зможе ідентифікувати товар та підприємство, яке виготовлює товар, він звертає увагу на сертифікат якості, яким підприємство підтверджує наявність трудових ресурсів, що є необхідними умовами для виготовлення ТМЦ власними засобами, придбання таких товарів по ланцюгу постачання, тощо. Також за допомогою сертифіката якості підтверджується саме постачання товару за ланцюгом. Також при перевірці було враховано, що постачальники або їх контрагенти могли закуповувати товар у суб'єктів господарювання, які не є платниками ПДВ та відповідно не зобов'язані складати та реєструвати податкові накладні відповідно до положень ПК України.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, яким просив вимоги скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.
Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.
Позивач - Приватне акціонерне товариство «СУХА БАЛКА» є юридичною особою (ЄДРПОУ 00191329) , зареєстроване виконкомом Криворізькоїх міської ради. Свідоцтво прор державну реєстрацію від 13.01.1995 року №5/2р.
Відповідач - Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.
В період з 22.02.2024 року по 13.03.2024 року Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПрАТ «СУХА БАЛКА» з питання законності декларування від'ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис.грн, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за грудень 2023 року (від 22.01.2024 року вх.№9376909805), з урахуванням уточнюючого розрахунку, за результатами якої 20.03.2024 року складено акт перевірки №233/32-00-07-06-14/00191329 (а.с.14-67 т.1).
Висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем:
- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 з урахуванням норм п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту по декларації з ПДВ за грудень 2023 року на суму 833214 гривень.
- п.п. «б» п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню в грудні 2023 року в розмірі 35750 гривень;
- п.п. «в» п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено від'ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень 2023 року в розмірі 797464 гривень.
На підставі акту перевірки контролюючим органом 07.05.2024 року винесено податкові повідомлення-рішення:
- №413/32-00-07-06-19 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 797464,00 грн.;
- № 414/32-00-07-06-19 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 35750,00 грн., нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 17875,00 грн..
Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив такі рішення до суду.
Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, зазначив, що відповідачем не доведено та не надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару, надання послуг, обумовлених укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та не надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судом, однак не були враховані під час прийняття податкового-повідомлення рішення, та свідчили про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої, та злагодженості дій між ними. Крім того, суд зазначив, що висновки про відсутність у контрагентів по ланцюгу постачання трудових та матеріально-технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, наявної в базі даних ДПС. Проте податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Повноваження відповідача, порядок призначення та проведення перевірки позивачем не оскаржуються, а тому судом апеляційної інстанції не перевіряються.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються нормами Податковим кодексом України (тут та далі в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
За змістом п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
За приписами пункту 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Право нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
З аналізу наведених норм вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.
Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.6, п.201.10 ст.201 ПК України).
Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, які підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Згідно із п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ХІV (далі по тексту - Закон №996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
За змістом ч.1 ст.9 Закону №966 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною 2 ст.9 Закону №996 передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.
Відтак, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, що складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, що кореспондується з нормами Податкового кодексу України.
Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету, встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (далі по тексту - Наказ №88).
Відповідно до пункту 1.2 Наказу №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.
Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).
Згідно із пунктом 2.4 Наказу №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.
Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
Сама по собі наявність первинних документів (актів надання послуг та податкових накладних) не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій, а також не доведення факту дійсного руху активів та товару між учасниками відповідних операцій.
Верховних Суд в постанові від 11.04.2022 року у справі №804/3852/19 звернув увагу на те, що фактичне постачання товарів/послуг в межах відповідної угоди повинне розглядатися судами як самостійний предмет дослідження. При оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників господарських операцій, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв'язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності. Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).
Відтак, надаючи оцінку правомірності винесення спірного податкового повідомлення-рішення, підлягає дослідженню факт реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами-постачальниками: ТОВ «КОМПЛІТЕХ»; ТОВ «ВКФ «Агротехкомплект»; ТОВ «РІМ-2000»; ПП «ЕНЕРГІЯ»; ТОВ «ТПК «ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА»; ТОВ «ЛІНОКОР»; ПП «НВП РУДКОР»; ТОВ «ТРУБНИЙ ДВІР»; ТОВ «НВП «МАШПРОМСЕРВІС»; ТОВ «ДІ СІ ЕЙЧ СТІЛ»; ТОВ «ЛУЧ КР»; ТОВ «АВТЕХМАШ».
Так, між ПрАТ «СУХА БАЛКА» (покупець) та ТОВ «КОМПЛІТЕХ» (постачальник) укладено договір №2407/1 від 24.07.2023 року на поставку товару - датчик ДПМГ 2-100, датчик ДКПУ-22 (а.с.106-109 т.2).
На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем під час перевірки та до матеріалів справи надано наступні документи: специфікація №1 від 24.07.2023 року, видаткова накладна №131 від 12.09.2023 року, податкова накладна №143 від 07.09.2023 року, експрес-накладна «Нова Пошта» №59001021665061 від 14.09.2023 року, прибутковий ордер тип.ф.М- 4 №361 від 14.09.2023 року, паспорт на датчик ДПМГ 2-100, платіжна інструкція №12469 від 07.09.2023 року, картки складського обліку №370463, №370186 (а.с.110-120 т.2).
Далі, між ПрАТ «СУХА БАЛКА» (покупець) та ПП «Енергія» (постачальник) складено договірний лист №1 від 05.12.2023 року на поставку товару - пристрій комунікаційний ЕБКУ-МА-С4-R1 (а.с.121 т.2).
На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем під час перевірки та до матеріалів справи надано наступні документи: видаткова накладна №122301 від 20.12.2023 року, експрес-накладна «Нова Пошта» №59001065224259 від 06.12.2023 року, прибутковий ордер тип.ф.М-4 №497 від 20.12.2023 року, картка складського обліку №491735, податкова накладна №318 від 20.12.2023 року (а.с.122-129 т.2).
Далі, між ПрАТ «СУХА БАЛКА» (покупець) та ТОВ «ВКФ «АГРОТЕХКОМПЛЕКТ» (постачальник) 28.12.2012 року укладено договір №53, пунктом 1.2 якого визначено, що номенклатурний перелік, асортимент, кількість, ціна і вартість товару зазначаються в супроводжувальних документах (рахунок -фактура, видаткова накладна, податкова накладна) (а.с.130-139 т.2).
На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем під час перевірки та до матеріалів справи надано наступні документи: видаткові накладні постачальника №РБ-00779 від 22.09.2023 року, №РБ-00800 від 26.09.2023 року, №ШЗ-Б-320 від 19.12.2023 року, №Ш3-Б-322 від 22.12.2023 року; товарно-транспортні накладні №РБ-00779 від 22.09.2023 року, №РБ-00800 від 26.09.2023 року, №ШЗ-Б-320 від 19.12.2023 року, №Ш3-Б-322 від 22.12.2023 року, прибуткові ордери тип. ф. М-4 - №370 від 22.09.2023 року, №372 від 26.09.2023 року, №490 від 19.12.2023 року, №501 від 22.12.2023 року; податкові накладні №224 від 22.09.2023 року, №248 від 26.09.2023 року, №116 від 19.12.2023 року, №153 від 22.12.2023 року, картки складського обліку №711107, №711108, №711109, №711110, №711111, №711112, №711113, №711114, №711115, №711116, №711117, №711118, №711119, №711120, №711122, №711123, №711124, №711125, №711126, №711121, №721146, №721147, №721148, №721149, №721150, №721151, №721152, №721153, №721154, №721155, №721156, №721157, №721158, №721159, №721160, №721161, №721163, №721164, №721165, №721166, №721171, №721172, №721167, №721170, №721168, №721169, №721163, №721174, №721162; платіжні інструкції №12438, №12993, №12994, №15961, №15962, №15964, №16139 (а.с.140-214 т.2).
Крім того, між ПрАТ «СУХА БАЛКА» (покупець) та ТОВ «ВКФ «АГРОТЕХКОМПЛЕКТ» (постачальник) укладено договір №240 від 06.02.2019 року на поставку товару - Тосол навігатор 10л (виробництво Україна) на умовах EXW склад постачальника (а.с.215-220 т.2).
На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем під час перевірки та до матеріалів справи надано наступні документи: специфікація №36 від 27.12.2023 року, видаткова накладна №00РБ-01032 від 27.12.2023 року, товарно-транспортна накладна № 00 від 27.12.2023 року; прибутковий ордер тип.ф.М-4 №512 від 27.12.2023 року, податкова накладна №185 від 27.12.2023 року, картка складського обліку №721175, платіжна інструкція №16377 від 26.12.2023 року (а.с.221-228 т.2).
Далі, між ПрАТ «СУХА БАЛКА» (покупець) та ТОВ «Лінкор» (постачальник) укладено договір №142 від 02.02.2017 року на поставку товару (Пароніт ПОН 1 мм, Пароніт ПОН 2 мм, Пароніт ПОН 4 мм, Набивка ЛП (ПП) 8х8; Набивка ЛП (ПП) 10х10; Набивка ЛП (ПП) 20х20; Набивка ЛП-31 16х16) на умовах СРТ - склад Перевізника (а.с.229-232 т.2).
На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем під час перевірки та до матеріалів справи надано наступні документи: специфікацій №61 від 15.11.2023 року, №62 від 15.11.2023 року, видаткові накладні №563 від 06.12.2023 року, №571 від 14.12.2023 року, експрес-накладні «Нова Пошта» №2045082622059 від 07.12.2023 року, ТО «Делівері», акт отримання вантажу №А-11300000265388 від 19.12.2023 року, паспорт якості вересень 2023 року, прибуткові ордери тип.ф.М-4 - №401 від 11.12.2023 року, №410 від 19.12.2023 року, податкові накладні №4 від 05.12.2023 року, №10 від 12.12.2023 року, картки складського обліку №191667, №190833, №190709, №190698, №190183, №191158; платіжні інструкції №15545 від 05.12.2023 року, №16004 12.12.2023 року (а.с.233-249 т.2).
Далі, між ПрАТ «СУХА БАЛКА» (покупець) та ТОВ «НВП «МАШПРОМСЕРВІС» (постачальник) укладено договір №1210/1 від 12.10.2023 року на поставку товару: костилі для залізниць широкої колії, болт колійний, гайка клемна, гайка колійна, шайба пружинна двовиткова, шайба-скоба плоска, підкладка Р-43 б/в, накладка Р-43, шпала дерев'яна просочена ТИП 2А на умовах EXW склад продавця.
На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем під час перевірки та до матеріалів справи надано наступні документи: договір №1210/1 від 12.10.2023 року;
специфікація №1 від 12.10.2023 року, видаткові накладні постачальника №63 від 30.11.2023 року, №68 від 20.12.2023 року, товарно-транспортні накладні №Р63 від 30.11.2023 року, №Р68 від 20.12.2023 року; прибуткові ордери тип.ф.М-4 №193 від 30.11.2023 року, №201 від 20.12.2023 року; картки складського обліку №130091, №130090, №131374, №130980, №130981, №137214, №131219, №130565, №132311; платіжна інструкція №15368 від 28.11.2023 року; паспорти, сертифікати якості №234 (костиль шляховий), №297 (болт, гайка), №000450 (гайка), №153 (шайба, болт), №20-01 (шайба плоска), №88 (накладка до рейок), №16 (підкладка Р43), № 29/11-1/23 (шпала дерев'яна просочена тип 2А); податкову накладну №8 від 28.11.2023 року, квитанція про реєстрацію ПН №8 від 28.11.2023 року та рішення №10203600/41881405 від 20.12.2023 року про реєстрацію податкової накладної №8 від 28.11.2023 року (а.с.4-40 т.3).
Далі, між ПрАТ «СУХА БАЛКА» (покупець) та ТОВ «ОМЕГА» (постачальник) укладено договір №105212-21 від 21.09.2021 року на поставку товару.
На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем під час перевірки та до матеріалів справи надано наступні документи: договір №105212-21 від 21.09.2021 року; видаткові накладні постачальника №ХВ-3280 046 від 12.12.2023 року, №ХВ -3280 057 від 12.12.2023 року, №ХВ-3280 960 від 13.12.2023 року, №ХВ-3289 771 від 14.12.2023 року, №ХВ-3289 777 від 14.12.2023 року, товарно-транспортні накладні №3 від 19.12.2023 року, №4 від 19.12.2023 року, №5 від 19.12.2023 року, №2 від 19.12.2023 року; прибуткові ордери тип.ф.М-4 №495 від 19.12.2023 року, №494 від 19.12.2023 року, №496 від 19.12.2023 року, №493 від 19.12.2023 року; податкові накладні №41833 від 12.12.2023 року, №41832 від 12.12.2023 року, №23468 від 13.12.2023 року, №29267 від 14.12.2023 року, №29269 від 14.12.2023 року; картки складського обліку №690444, №711215, №711216, №711217, №711218, №711219, №711220, №711222, №711221, №711213, №711214; платіжні інструкції №16012, №16194, №16439 відповідно від 12.12.2023 року, 19.12.2023 року, 26.12.2023 року; гарантійні документи, гарантійні листи від 12.12.2023 року ( а.с.41-84 т.3).
Далі, між ПрАТ «СУХА БАЛКА» (покупець) та ТОВ «РІМ-2000» (постачальник) 16.02.2023 року укладено договір №258 на поставку товару - картридж, телефон Nokia, тощо.
На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем під ча перевірки та до матеріалів справи надано наступні документи: договір, специфікації №13 від 10.08.2023 року, №14 від 28.08.2023 року, №18 від 29.09.2023 року; видаткові накладні постачальника №1983 від 25.09.2023 року, №1984 від 25.09.2023 року, №2432 від 04.12.2023 року, експрес-накладні «Нова Пошта» №20450781484426 від 26.09.2023 року, №20450781484426 від 26.09.2023 року, № 20450824815152 від 05.12.2023 року; декларація відповідності від 06.04.2020 року, гарантійний талон (картридж, телефон); прибуткові ордери тип.ф.М-4 №373 від 27.09.2023 року, №374 від 27.09.2023 року, №469 від 05.12.2023 року; податкові накладні №170 від 25.09.2023 року, №171 від 25.09.2023 року, №16 від 04.12.2023 року; картки складського обліку №291223, №790817, №291234, №291174, №291235, №291236, №291237, №291238, №291239, №291201, №291240; платіжні інструкції №16210, №16452 відповідно від
19.12.2023 року, 26.12.2023 року (а.с.85-116 т.3).
Далі, між ПрАТ «СУХА БАЛКА» (покупець) та ПП «НВП Рудкор» (постачальник) 19.05.2017 року укладено договір №1560 на поставку товару - заглушки, трійник, комплект фітінгів, рукав високого тиску, статичне ущільнення, ущільнення поршня.
На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем під час перевірки та до матеріалів справи надано наступні документи: договір, специфікації №118 від 22.08.2023 року, №119 від 07.09.2023 року, №126 від 07.12.2023 року, №126.1 від 19.12.2023 року; видаткові накладні постачальника №РН-0002271 від 15.09.2023 року, №РН-0002274 від 15.09.2023 року, №РН-0003052 від 07.12.2023 року, №РН-0003144 від 19.12.2023 року; товарно-транспортні накладні №2 від 15.09.2023 року, №3 від 19.09.2023 року, №21 від 07.12.2023 року, №РН-0003144 від 19.12.2023 року; сертифікати якості №СФ-0003263 від 15.09.2023 року, №СФ-0003262 від 15.09.2023 року, №СФ-0004338 від 07.12.2023 року, №СФ-0004461 від 19.12.2023 року; прибуткові ордери тип.ф.М-4 №174 від 15.09.2023 року, №173 від 15.09.2023 року, №264 від 07.12.2023 року, №273 від 19.12.2023 року; податкові накладні №154 від 15.09.2023 року, №157 від 15.09.2023 року, №42 від 07.12.2023 року, №144 від 19.12.2023 року; картки складського обліку №191815, №191816, №191817, №191818, №191819, №191820, №191821, №191822, №191823, №190476, №190480, №191778, №191071, №191688, №191824, №191165, №191167, №191829, №191827, №191828, №191863, №191864, №191865, №191874, №191875; платіжні інструкції №12866, №16455 відповідно від 12.09.2023 року, 26.12.2023 року (а.с.117-188 т.3).
Далі, між ПрАТ «СУХА БАЛКА» (покупець) та ТОВ «ТРУБНИЙ ДВІР» (постачальник) укладено договір №273/1 від 26.01.2022 року на поставку товару.
На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем під час перевірки та до матеріалів справи надано наступні документи: договір, специфікації №15 від 04.09.2023 року, №16 від 27.11.2023 року; видаткові накладні постачальника №203 від 14.09.2023 року, №212 від 18.09.2023 року, №280 від 07.12.2023 року; товарно-транспортні накладні №1 від 14.09.2023 року, №1 від 19.09.2023 року, №28 від 07.12.2023 року; прибуткові ордери тип.ф. М-4 №314 від 14.09.2023 року, №2111 від 18.09.2023 року, №400 від 07.12.2023 року; податкові накладні №12 від 14.09.2023 року, №19 від 18.09.2023 року, №9 від 07.12.2023 року; сертифікат відповідності; картки складського обліку №171288, №172511; платіжны інструкції №12519, №12520, №15586 від 07.09.2023 року та 05.12.2023 року; повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (форма № 20-ОПП) від 27.05.2021 року (а.с.189-215 т.3).
Далі, між ПрАТ «СУХА БАЛКА» (покупець) та ТОВ «ЛУЧ КР» (постачальник) укладено договір №0217 від 17.02.2023 року на поставку товару - пульт управління, поршень, шестерня, кулачек, вал проміжний, вал - шестерня, податчик, колесо зубчасте, гайка, зчіпка, циліндр гальмівний, втулка, патрон тощо, на умовах EXW склад Продавця, м. Кривий Ріг.
На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем під час перевірки та до матеріалів справи надано наступні документи: договір, специфікації №4 від 28.04.2023 року, №6 від 10.07.2023 року, №7 від 30.08.2023 року, №8 від 26.10.2023 року; видаткові накладні постачальника №21 від 28.07.2023 року, №22 від 03.08.2023 року, №25 від 13.09.2023 року, №27 від 22.09.2023 року, №32 від 09.11.2023 року, №34 від 05.12.2023 року, №35 від 19.12.2023 року, товарно-транспортні накладні №28-1 від 28.07.2023 року, №03-1 від 03.08.2023 року, №13-1 від 13.09.2023 року, №22-1 від 22.09.2023 року, №09-11 від 09.11.2023 року, №05-12 від 05.12.2023 року, №19-12 від 19.12.2023 року; прибуткові ордери тип.ф.М- 4 №134 від 28.07.2023 року, №138 від 03.08.2023 року, №170 від 13.09.2023 року, №182 від 22.09.2023 року, №228 від 09.11.2023 року, №261 від 07.12.2023 року, №271 від 19.12.2023 року; податкові накладні №76 від 28.07.2023 року, №77 від 03.08.2023 року, №89 від 13.09.2023 року, №94 від 22.09.2023 року, №116 від 09.11.2023 року, №124 від 05.12.2023 року, №133 від 19.12.2023 року; квитанції та рішення про реєстрацію податкових накладних; сертифікати якості на поставлений товар №74 від 28.07.2023 року, №75 від 03.08.2023 року, №87 від 13.09.2023 року, №95 від 22.09.2023 року, №32 від 09.11.2023 року, №34 від 05.12.2023 року, №35 від 19.12.2023 року; картки складського обліку №№610052, 610009, 610010, 610013, 610019, 610021, 610086, 610052, 610039, 610001, 760175, 760274, 610001, 610024, 610006, 610039, 610013, 610017, 610018, 610039, 611229, 610018, 611916, 610005, 610527, 610016, 610025, 610085; платіжні інструкції №№10709, 10930, 11138, 12026, 12846, 13047, 13266, 14564, 14989, 15193, 15365, 15546, 16427 відповідно від 11.07.2023 року, 18.07.2023 року, 25.07.2023 року, 22.08.2023 року, 12.09.2023 року, 19.09.2023 року, 26.09.2023 року, 07.11.2023 року, 15.11.2023 року, 21.11.2023 року, 28.11.2023 року, 05.12.2023 року, 26.12.2023 року; повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність Форма №20-ОППП від 24.05.2023 року; податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 3 квартал 2023 року (а.с.216-250 т.3, а.с. 1-92 т.4).
Далі, між ПрАТ «СУХА БАЛКА» (покупець) та ТОВ «АВТЕХМАШ» (постачальник) укладено 24.10.2022 року договір №31 на поставку товару - Елма УАЗ, насос водяний.
На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем під час перевірки та до матеріалів справи надано наступні документи: договір, специфікації №38 від 07.12.2023 року, №40 від 08.12.2023 року; видаткові накладні постачальника №213 від 21.12.2023 року, №214 від 21.12.2023 року; накладна «Нова Пошта» № 20450836785944 від 23.12.2023 року; прибуткові ордери тип.ф.М-4 №508 від 26.12.2023 року, №509 від 26.12.2023 року; гарантійні листи; податкові накладні №243 від 21.12.2023 року, №244 від 21.12.2023 року; картки складського обліку №711224, №711225; платіжні дорученнями №15512, №16138, №16374 відповідно від 05.12.2023 року, 19.12.2023 року, 26.12.2023 року; договір №ВТЖ-45 від 01.08.2022 року оренди нежитлового приміщення, квитанція №2 від 01.08.2022 року про повідомлення про об'єкти оподаткування; договір оренди нерухомості №02/п від 01.08.2022 року та квитанція №2 від 08.08.2022 року про повідомлення ДПС про об'єкти оподаткування; договір оренди №62/23 від 05.05.2023 року, квитанція №2 від 05.05.2023 року про повідомлення ДПС про об'єкти оподаткування; повідомлення про прийняття працівників на роботу від 09.09.2022 року, від 23.12.2022 року, від 09.03.2023 року, від 28.04.2023; повідомлення про об'єкти оподаткування форма №20-ОПП від 01.08.2022 року, від 08.08.2022 року про наявність офісу та складу (а.с.93-126 т.4).
Далі, між ПрАТ «СУХА БАЛКА» (замовник) та ТОВ «ДІ СІ ЕЙЧ СТІЛ» (виконавець) укладено договори №0306 від 03.06.2019 року, №609 від 01.08.2023 року, №610 від 01.08.2023 року, №624 від 01.08.2023 року, №898 від 01.11.2023 року, №869 від 01.11.2023 року на надання послуг з PR та GR забезпечення діяльності (бізнесу); юридичних та консультаційних послуг; послуг у сфері управління економікою та фінансамми; послуг бехгалтерського та податкового обліку.
На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем під час перевірки та до матеріалів справи надано наступні документи: договори, накази, акти виконання послуг, тощо (а.с. 127-250 т.4, а.с.1-250 т.5, а.с.1-250 т.6, а.с. 1-250 т.7, а.с.1-119 т.8).
Наведені вище первинні документи оформлені у відповідності до вимог Закону №996, зауважень щодо їх оформлення та реєстрації податкових накладних в ЄРПН акт перевірки не містить.
В акті перевірки та в апеляційній скарзі контролюючий орган посилається на те, що по деяким господарським операціям з постачання товару до перевірки позивачем не було надано сертифікату якості/паспорт товару.
З цього приводу апеляційний суд зазначає наступне.
Поняття сертифікат якості тотожний поняттю паспорт якості (виробника) - це документ, що містить дані для ідентифікації та фактичні значення показників якості продукції виробника, отримані в результаті лабораторних випробувань, а також інформацію про їх відповідність вимогам нормативних документів. Зазвичай, сертифікат якості потрібен у разі продажу товару оптовим клієнтам, для того, щоб вони могли перекласти з себе відповідальність у випадку проблем з продукцією або повернення коштів.
Представником відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції не доведено, що вказана продукція потребувала отримання контрагентом сертифіката якості та необхідність наявності такого сертифіката у позивача за відсутності проблем з товаром або повернення коштів.
Крім того, апеляційний суд зазначає, що сертифікати якості не є первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік та формується податкова звітність платника податку, тобто, документи на товар не пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, а зазвичай такі документи вкладені у товар (упаковуються разом з товаром), то під час видачі придбаного товару у виробництво такий товар разом із документами в упакованому вигляді передаються у відповідні цеха за їх вимогою для використання за призначенням. Тому не надання їх під час перевірки ніяким чином не підтвердить та не спростує реальність господарської операції.
В акті перевірки та в апеляційній скарзі контролюючий орган посилається на інформацію з баз даних податкового органу щодо діяльності третіх осіб по ланцюгу постачання придбаного позивачем товару (аналіз ЄРПН, АІС «Податковий Блок», АІС «Митниця») та зазначає про неможливість встановлення виробника та походження товару, джерела придбання (імпорту) такого товару постачальниками.
Наданими позивачем під час перевірки та до матеріалів справи доказами підтверджується фактична поставка товару, оплата його вартості постачальнику, наявність товару на складах позивача та використання такого товару у власній господарській діяльності. Тобто, підтверджений реальний рух активів позивача, пов'язаний з придбанням та використанням вказаних ТМЦ та послуг.
Наведена відповідачем в акті перевірки та в апеляційній скарзі податкова інформація стосується здебільшого третіх осіб, в тому числі по ланцюгу постачання. Жодної податкової інформації, що стосується позивача, яка підтверджує вчинення саме позивачем податкового правопорушення/порушення податкової дисципліни, в акті перевірки та в апеляційній скарзі не наведено.
Колегія суддів звертає увагу, що використання податкової інформації не є достатнім доказом в розумінні процесуального закону без доведення факту вчинення позивачем, як платником податків, порушення такого закону.
В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що зустрічних звірок по контрагентам позивача не проводилось, контролюючим органом запити щодо результатів звірок прямих контрагентів не направлялись.
Вказаний в акті перевірки перелік контрагентів по ланцюгу постачання, який нібито встановлений податковим органом, і те, що відповідач не може вийти на виробника, не може свідчити про порушення ПрАТ «СУХА БАЛКА» норм чинного законодавства України, оскільки позивач не мав господарських взаємовідносин із зазначеними суб'єктами господарювання.
При цьому, у разі виявлення порушення вимог податкового чи іншого законодавства України, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, відповідач надсилає платникам податків письмовий запит щодо надання засвідчених належним чином копій документів (п.п. 20.1.14 п. 20.1 ст. 20 ПК України).
Таким чином, Податковим кодексом України саме на контролюючий орган покладено обов'язок здійснення контролю за дотриманням постачальниками вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, своєчасність подання податкової звітності, сплати податку.
Доказів такого контролю відповідачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанцій не надано, та в матеріалах справи такі докази відсутні.
Відтак, наведена контролюючим органом податкова інформація стосується лише третіх осіб по ланцюгу постачання, що не є сторонами договору, а тому взагалі не стосується предмету доказування порушення позивачем вимог податкового законодавства.
Крім того, посилання відповідача на нереальність придбання позивачем товару не є доведеним, оскільки відповідач не спростовує того, що придбаний товар був фактично використаний у господарській діяльності позивача, не наводить доказів, що можливо контрагенти позивача мали залишки товару, не надає доказів розбіжностей в первинній документації з прямими контрагентами позивача, не доводить неможливість зберігання товару тривалий час, що виключило б вірогідність придбання товару в більш ранні періоди, ніж ті які перевірялися.
Посилання відповідача на те, що матеріально-технічна база та трудові ресурси (чисельність працівників є недостатньою для проведення задекларованих обсягів фінансово-господарських операцій, інформація про залучення стороннього трудового ресурсу відсутня, у ЄРПН відсутні податкові накладні на придбання товарів у третіх осіб), не дають можливість здійснення господарських операцій, апеляційний суд до уваги не приймає з огляду на те, що контролюючим органом не наведено будь-яких розрахунків на підтвердження таких посилань, в тому числі і стосовно того скільки на думку контроюючого органу необхідно трудових ресурсів для здійснення тієї чи іншої господарської операції, в даному випадку - операцій з постачання товару.
Норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності, як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності) контрагентів позивача.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 09.02.2022 року у справі №640/9476/19.
Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 року у справі №160/3364/19 зазначено, що порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків; чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів; так само невиконання контрагентами своїх податкових обов'язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків (п.97). Немає жодних підстав перекладати на платника податків відповідальність за внесення до первинних документів недостовірних даних іншою особою. Інакше це буде суперечити принципу індивідуальної відповідальності та визначеним у статті 16 ПК України обов'язкам платника податків, до яких не віднесено те, що останній повинен дбати про правомірність податкового обліку контрагента. Інакше тлумачення норм податкового законодавства фактично перекладає обов'язок здійснення податкового контролю на самих платників податків (п.101-102).
Апеляційний суд зазначає, що будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб'єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.
Аналогічна правова позиція викладені Верховним Судом в постановах від 06.02.2018 року в справі №816/166/15-а, від 27.03.2018 року в справі №816/809/17, від 28.09.2022 року у справі №200/14542/19-а, від 01.12.2022 року у справі № 320/5878/19, від 28.11.2023 року у справі №400/2320/21.
Щодо посилання відповідача в акті перевірки та в апеляціній скарзі на те, що за даними інтернет-ресурсу єдиного державного реєстру судових рішень ТОВ «ОПТ-ОІЛ» та ТОВ «ТПК «ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА» фігурують в кримінальних провадженнях, апеляційний суд зазначає наступне.
Вказані вище товариства не є безпосередніми постачальниками позивача, а є контрагентами контрагентів.
Також, контролюючий орган зазанчив, що позивач не спростовує наявність кримінальних проваджень №212/7105/22, №212/6882/22, №212/2921/22, №757/19375/23-к, №757/20564/23-к, №757/20565/23-к, де фігурує ПрАТ «Суха Балка».
Апеляційний суд з цього приводу зазначає наступне.
Кримінальні провадження №212/7105/22 (вирок), №212/6882/22, №212/2921/22 (ухвали про обрання запобіжного заходу - домашній арешт) стосуються фізичної особи, яка скоїла злочи, передбачений ст.185 ч.4 КК України, та в цих провадженнях ПрАТ «Суха Балка» є потерпілою особою.
Кримінальні провадження №757/19375/23-к, №757/20564/23-к, №757/20565/23-к (ухвали про накладення арешту на майно) стосуються ТОВ «Девелопмент Констракшн Холдінг» та фізичних осіб - посадових осіб Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, підозрілих у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.191 КК України.
Крім того, апеляційний судд зазначає, що відповідно до положень частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної, сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Натомість, відповідачем, всупереч вимог частини другої статті 77 КАС України, таких доказів судам першої та апеляційної інстанцій не надано, та в матеріалах справи такі докази відсутні.
Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 27 лютого і 2018 року у справі № 813/1766/17 та від 05 червня 2018 року у справі №2а-1570/6063/12.
Вирішуючи даний спір, суд бере до уваги також, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 року у справі №160/3364/19 зазначено, що «Норми права не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення платником податку на прибуток (покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат, тому цей платник не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на зменшення об'єкта оподаткування на суму витрат, які він фактично поніс у зв'язку з отриманням доходу.
В рамках справи №826/22832/15 у постанові від 25.11.2022 року, досліджуючи питання щодо принципу індивідуальної відповідальності платника податків, Велика Палата Верховного Суду зазначила що «принцип індивідуальної відповідальності платника податків, також доктринально закріплений у судовій практиці Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), зокрема у справах «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії», «Булвес АД проти Болгарії», «Інтерсплав проти України», визначивши, що платник податків не може нести відповідальність за зловживання свого контрагента, якщо не буде доведено залученість цього платника до таких зловживань.
Суд звертає увагу на те, що рішення Європейського суду з прав людини у податкових спорах не дозволяють поставити публічний інтерес (наповнення бюджету) вище приватного (свобода господарської діяльності та захист права власності). За інших обставин платник податку не має нести відповідальність за порушення законодавства своїми контрагентами.
Так, в пункті 7.1 рішення у справі «Булвес АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».
Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Супорт Сентре проти Болгарії», пунктом 23 якого зазначено, що уразі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Супорт Сентре) це не мало б.
У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» висловлено позицію, відповідно до якої суд, при оцінці доказів, керується критерієм доведення поза розумними сумнівом. Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
У справі «Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства» (рішення від 25 листопада 1999 року) Європейський суд з прав людини вказав,-що однією з вимог, яка випливає зі словосполучення встановлений законом, є передбачуваність. Норму не можна вважати законом, якщо вона не сформульована достатньо чітко, що дає особі можливість керуватися цією нормою у своїх діях. З іншого боку, хоча визначеність у законі надзвичайно бажана, забезпечення її може призвести до надмірної ригідності, тоді як закон ніколи не повинен відставати від обставин, що змінюються. Ступінь чіткості, яку мають забезпечувати формулювання національних законів і яка в жодному випадку не може охопити всі непередбачувані обставини, значною мірою залежить від змісту певного документа, сфери, на яку поширюється закон, а також від кількості та статусу тих, кому він адресований.
З наведеного вбачається, що особа, діючи у відповідності до встановленої законодавством України поведінки у рамках певних обставин, очікує досягнення певного результату та прогнозує конкретні ситуації у правовідносинах з контролюючим органом.
А саме, при сплаті податку на додану вартість особа має розраховувати на використання податкового кредиту в порядку, визначеному податковим законодавством.
Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.
З урахуванням наведених вище обставин в їх сукупності підтверджено, що господарські відносини між позивачем та контрагентами-постачальниками мали реальний характер, підтверджені належним чином оформленими первинними та бухгалтерськими документами, спричинили реальні зміни майнового стану позивача, та були належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності.
За таких обставин, спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, як вірного висновку дійшов суд першої інстанції.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи по суті справи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо предмета позову, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 242-246, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року в адміністративній справі №160/12726/24 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року в адміністративній справі №160/12726/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 24 липня 2025 року.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко