Справа № 344/13133/25
Провадження № 1-кс/344/5284/25
30 липня 2025 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника ОСОБА_5 , розглянувши в залі суду м. Івано-Франківська клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 , в межах кримінального провадження № 12025091010001254 від 28.07.2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України, -
Слідча, за погодженням з прокурором, звернулася з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , в обґрунтування якого покликалася на те, що слідчим відділом Івано-Франківського РУП ГУ НП в Івано-Франківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025091010001254 від 28.07.2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 27.07.2025, ОСОБА_4 , ОСОБА_6 ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , спільно проживаючи за адресою: АДРЕСА_1 , у вечірню пору доби, зустрілися та почали розпивати алкогольні напої. Після чого близько 22.00 год спільно вирушили до центральної частини м. Івано-Франківська.
Цього ж дня, близько 22 год 45 хв, перебуваючи вул. Чорновола, у м. Івано-Франківську, неподалік Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, побачили потерпілого ОСОБА_9 . У цей час ОСОБА_4 та ОСОБА_6 виник умисел відкрито заволодіти наявним у ОСОБА_9 особистим майном.
Реалізуючи свій протиправний намір, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_6 , підійшли до потерпілого ОСОБА_9 .
Зазначено, що у подальшому, ОСОБА_4 , з метою привернути увагу потерпілого, висловив прохання надати йому сигарету, на що останній погодився. Після чого ОСОБА_4 , в момент того, коли потерпілий ОСОБА_9 почав відкривати свою натільну сумку, маючи на меті виконати його прохання, наніс один цілеспрямований удар рукою в область обличчя потерпілого, внаслідок чого він впав на землю. В цей час ОСОБА_6 своєю ногою почав утримувати голову ОСОБА_9 , притиснувши її до землі, чим подавив волю потерпілого до опору.
У подальшому, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих спонукань, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи їх настання, у період дії на території України воєнного стану, який введений згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовженого відповідно до Указу Президента України від 15.04.2025 року №235/2025, затвердженим Законом України від 16.04.2025 року №4356-ІХ, відкрито викрали у ОСОБА_9 поясну сумку марки «M-Tac», темно-зеленого кольору, вартістю 800 грн, в якій знаходились: грошові кошти в сумі 1500 грн, бездротові навушники марки «Apple AirPods Pro», в корпусі білого кольору, вартістю 6000 грн, гребінець, військове посвідчення та дві перепустки у військову частину.
Після вчинення злочину ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , утримуючи викрадене майно, місце вчинення злочину покинули, яким в подальшому, розпорядились на власний розсуд, чим спричинили потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 8300 гривень.
Окрім цього, 28.07.2025 близько 01 год 30 хв ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перебували поблизу пішохідного переходу, що по вул. Гетьмана Мазепи у м. Івано-Франківську, а саме неподалік фонтану на Вічевому майдані, де побачили потерпілого ОСОБА_10 .
У цей час, ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вирішили відкрито заволодіти наявним у ОСОБА_10 особистим майном.
Реалізуючи свій протиправний намір, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , підійшли до потерпілого ОСОБА_10 . В подальшому, ОСОБА_4 , згідно попередньо розподілених ролей, з метою приспати увагу потерпілого, висловив неправдиве прохання надати йому сигарету, після чого наніс один цілеспрямований удар рукою в область грудної клітки потерпілого, внаслідок чого він впав на землю. В цей час ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які стояли позаду ОСОБА_10 , користуючись тим, що він лежить на землі, застосували відносно нього насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я в момент заподіяння, наносячи удари ногами в область попереку та голови ОСОБА_10 чим подавили його волю до опору.
В подальшому, ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , діючи умисно та повторно, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих спонукань, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи їх настання, у період дії на території України воєнного стану, який введений згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовженого відповідно до Указу ПрезидентаУкраїни від 15.04.2025 року №235/2025, затвердженим Законом України від 16.04.2025 року №4356-ІХ відкрито викрали у ОСОБА_10 полімерний пакет в якому знаходились: мобільний телефон марки «Redmi 14C», в корпусі чорного кольору, вартістю 4500 грн, бездротові навушники марки «Apple AirPods 3+», в корпусі білого кольору, вартістю 5000 грн, гаманець, матерчата сумка, одяг, дисконтні картки, дротові навушники, які матеріальної цінності для ОСОБА_10 не становлять.
Після вчинення злочину ОСОБА_4 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , утримуючи викрадене майно, місце вчинення злочину покинули, яким в подальшому, розпорядились на власний розсуд, чим спричинили потерпілому ОСОБА_10 матеріальну шкоду на загальну суму 9500 гривень.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаному із насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого в момент заподіяння, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186 КК України.
Продовжуючи свою незаконну діяльність ОСОБА_4 , 28.07.2025, близько 00 год 35 хв, спільно із ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 проходили повз приміщення суші-бару «Медуза», що знаходиться по вул. Незалежності, буд. 16 у м. Івано-Франківську. Проходячи повз зазначене приміщення ОСОБА_4 побачив неповнолітнього потерпілого ОСОБА_11 , який тримаючи в руці власний мобільний телефон марки «Redmi», на якому попередньо увімкнув ліхтарик та мав намір відчинити ворота, що ведуть до вхідних дверей зазначеного вище закладу.
У цей час ОСОБА_4 вирішив відкрито заволодіти наявним у ОСОБА_11 особистим майном, а саме його мобільним телефоном.
Реалізуючи свій протиправний намір, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_4 розвернувся та швидкою ходою підійшов до потерпілого ОСОБА_11 , якому повідомив неправдиву інформацію про необхідність здійснення телефонного дзвінка на що потерпілий відмовився.
В свою чергу ОСОБА_4 , з метою доведення свого протиправного наміру до кінця, діючи умисно та повторно, з корисливих спонукань, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи їх настання, у період дії на території України воєнного стану, який введений згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовженого відповідно до Указу ПрезидентаУкраїни від 15.04.2025 року №235/2025, затвердженим Законом України від 16.04.2025 року №4356-ІХ, своєю правою рукою, шляхом ривка, намагався відкрито викрасти із лівої руки ОСОБА_11 мобільний телефон марки «Redmi Note 12 Pro 5G», вартістю 3500 грн, однак свої протиправні дії не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки потерпілий ОСОБА_11 , втримав у власній руці зазначений мобільний телефон та прибрав його із поля зору ОСОБА_4 .
В результаті протиправних дій ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_11 попереджено спричинення матеріальної шкоди на суму 3500 гривень. Тим часом ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , жодних дій, щодо відкритого викрадення майна ОСОБА_11 не вчиняли.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у незакінченому замаху на відкрите викрадення чужого майна (грабежі), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України.
Матеріалами клопотання зазначається, що 28 липня 2025 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України.
29 липня 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, покликаючись на викладені у ньому обставини, просив клопотання задовольнити.
Підозрюваний та його захисник у судовому засіданні заперечували щодо клопотання, покликаючись на безпідставність наведених у ньому ризиків. Зазначили, що ОСОБА_4 визнав вину, критично відноситься до вчиненого. Просили застосувати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з використанням електронного засобу контролю, зважаючи, що у підозрюваного наявне офіційне житло у м. Івано-Франківську.
Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.
Як слідує з матеріалів клопотання, у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, українець, уродженець с. Олешки, Олешківського району, Херсонської області, фактично проживаючому по АДРЕСА_2 , з середньою освітою, офіційно не працевлаштований, неодружений, на утриманні нікого не має, депутатом та інвалідом не являється, раніше не судимий.
Можлива причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколами огляду місця події, протоколами допитів потерпілих, протоколами пред'явлення впізнання за фотознімками, протоколами огляду предметів та іншими зібраними матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Кримінальні правопорушення, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, санкція статті передбачає максимальне покарання у вигляді десяти років позбавлення волі.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Пунктом 4 ч. 2 ст. 183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.
У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).
При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».
У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Прокурором в судовому засіданні, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, наведено наявність ризиків, наявність ризиків, передбачених у ч. 1 п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, зокрема:
ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування і суду, незаконно впливати на потерпілих, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Можливість підозрюваного ОСОБА_4 переховуватись від органів досудового розслідування чи суду зумовлюється тим, що підозрюваний, усвідомлюючи тяжкість покарання за вчинений злочин, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років, може намагатись уникнути покарання.
Можливість підозрюваного ОСОБА_4 незаконно впливати на потерпілих у даному кримінальному провадженні обґрунтовується тим, що підозрюваному відомі їх анкетні дані та він шляхом вмовляння, залякування, може схиляти їх до зміни власних показань, що може істотно вплинути на досудове розслідування. Оцінюючи наявність цього ризику, варто врахувати, що ризик впливу на потерпілих існує не лише на етапах досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду.
Можливість підозрюваного ОСОБА_4 вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється підтверджується тим, що у підозрюваного відсутнє офіційне місце працевлаштування, а отже і джерело доходу, у зв'язку з чим підозрюваний ОСОБА_4 може продовжити свою злочинну діяльність чи вчинити інше кримінальне правопорушення, з метою незаконного збагачення.
При вирішенні клопотання, слідчим суддею окрім норм КПК України, враховується практика Європейського суду з прав людини, яка сформульована зокрема у рішенні "Лабіта проти Італії" від 06.04.2000 року та свідчить про те, що тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.
Такими обставинами у кримінальному провадженні є тяжкість злочину, який інкримінуються підозрюваному та міра покарання, яка йому загрожує у разі доведення вини, а також те, що злочин, передбачений ч. 4 ст. 186 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, і саме наведені вище обставини у їх сукупності, а також дані про особу підозрюваного підтверджують існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та дають можливість зробити висновок, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою може забезпечити уникненню цих ризиків та забезпечити процесуальну поведінку підозрюваного.
У той же час обставини, які зазначені підозрюваним та його захисником, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні даного клопотання, оскільки такі не виключають обґрунтованості підозри та наявність встановлених у судовому засіданні ризиків.
У рішенні "Марченко проти України" Європейський суд з прав людини повторює, що при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернатиних) запобіжних заходів.
Вирішуючи питання про можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, слідчий суддя бере до уваги вищезазначену правову позицію Європейського суду з прав людини, і приходить до висновку, що жоден із інших-альтернативних запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Разом із тим, відповідно до п. 1 ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, із застосуванням насильства.
Відповідно слідчий суддя приходить до переконання, що в засіданні доведено відсутність можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, а тому клопотання підлягає задоволенню без визначення розміру застави.
Виходячи з викладеного, керуючись ст. ст. 131, 132, 176, 177, 178, 183, 184, 193, 194, 197, 309, 395 Кримінального процесуального Кодексу України, -
Клопотання задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк шістдесят днів - до 25 вересня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 здійснювати у Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)».
Ухвала слідчого судді підлягає до негайного виконання після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду, протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1
Повний текст ухвали складено 30.07.2025 року.