Головуючий І інстанції: Панов М.М.
31 липня 2025 р. Справа № 520/8287/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Катунова В.В. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2025, по справі № 520/8287/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила суд:
- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 54 % від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботу, який дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці 3 роки роботи на посаді судді, 4 роки час роботи на посаді, безпосередньо пов'язаній з керівництвом та контролем за діяльністю судів в органі, підвідомчому Міністерству юстиції України, 3 роки стажу роботи за юридичною спеціальністю, вимога щодо якого визначалася законом та який надавав право для призначення на посаду судді;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 18.02.2025 перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі в розмірі 74% суддівської винагороди судді;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату недоотриманих сум з 18.02.2025.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2025 задоволено позовні вимоги.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 54 % від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботу, який дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці 3 роки - робота на посаді судді, 4 роки - час роботи на посаді, безпосередньо пов'язаній з керівництвом та контролем за діяльністю судів в органі, підвідомчому Міністерству юстиції України, 3 роки - стажу роботи за юридичною спеціальністю, вимога щодо якого визначалася законом та який надавав право для призначення на посаду судді.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 18.02.2025 перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 в розмірі 74% суддівської винагороди судді.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату недоотриманих сум з 18.02.2025.
Відповідач, не погоджуючись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправомірного висновку, просив його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що зарахування до стажу роботи на посаді судді, для обчислення (розрахунку) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 4 роки - час роботи на посаді, безпосередньо пов'язаній з керівництвом та контролем за діяльністю судів в органі, підвідомчому Міністерству юстиції України, 3 роки - стажу роботи за юридичною спеціальністю, вимога щодо якого визначалася законом та який надавав право для призначення на посаду судді чинним законодавством не передбачено.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судовим розглядом, ОСОБА_1 . Указом Президента України від 30.10.1999 № 1417/99 була призначена строком на п'ять років на посаду судді Жовтневого районного суду міста Харкова. Постановою Верховної Ради України від 20.03.2008 № 239-VІ обрана на посаду судді Харківського апеляційного адміністративного суду безстроково. Рішенням Вищої ради правосуддя від 26.12.2018 № 4001/0/15-18 переведена на посаду судді Другого апеляційного адміністративного суду.
13.02.2025 Вища рада правосуддя прийняла рішення № 248/0/15-25 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Другого апеляційного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку».
У рішенні Вищої ради правосуддя № 248/0/15-25 від 13.02.2025 зазначено, що стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді на день ухвалення рішення про звільнення у зв'язку з поданням заяви про відставку (13 лютого 2025 року) становить 25 років 3 місяці 13 днів.
Повідомлено, що за результатами вивчення доданих до заяви документів щодо визначення відповідного стажу для звільнення судді ОСОБА_1 у відставку, а саме: актів про призначення, обрання на посаду судді, довідки про роботу на посаді судді, копій паспорта, трудової книжки, диплома, установлено, що до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає їй право на відставку, підлягають зарахуванню: стаж роботи на посаді судді - 25 років 3 місяці 13 днів; стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого, визначена законом, надавала право для призначення на посаду судді - 3 роки.
Загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , що дає їй право на відставку, становить 28 років 3 місяці 13 днів.
Отже, Вищою радою правосуддя, встановлено, що подані ОСОБА_1 документи свідчать, що суддя ОСОБА_1 має достатній для звільнення у відставку стаж роботи, визначений на підставі статей 116, 137 Закону № 1402-VІІІ, а також абзацу четвертого пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону в редакції Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Протокольним рішенням відповідача від 26.03.2025 № 204750022864 ОСОБА_1 призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 54 % від суддівської винагороди, яку вона отримувала станом на 17.02.2025.
Приймаючи зазначене рішення, відповідач вказав, що стаж роботи позивача на посаді судді, що дає право на відставку, складає 22 роки 2 дні.
Вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо визначення стажу, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та визначення довічного грошового утримання в розмірі 54 % від суддівської винагороди протиправними, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що 3 роки стажу роботи за юридичною спеціальністю, вимога щодо якого визначалася законом та який надавав право для призначення на посаду судді та час роботи на посаді заступника начальника управління юстиції підлягають зарахуванню до стажу роботи, що дає право на відставку та отримання довічного грошового утримання.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Згідно зі ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечення права кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII.
За приписами ч. 1 ст. 142 Закону № 1402-VIсудді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(ч. 2 ст. 142 Закону №1402-VI).
Згідно з ч. 1ст. 137Закону №1402-VIIIдо стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Вищий антикорупційний суд" від 12 липня 2018 року №2509-VIII статтю 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" доповнено частиною другою, згідно з якою до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Закон не зазначає, що ця робота має обов'язково передувати призначенню на посаді судді.
Разом з тим, абз. 4 п. 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення "Закону України №1402-VIII від 02 червня 2016 року "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Пунктом 11 Перехідних положень Закону №2453-VI, в редакції чинній до 28 березня 2015 року, передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом №2453-VIзазначені правовідносини регулювались Законом України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ "Про статус суддів" (далі - Закон № 2862-ХІІ).
Отже, при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді. При цьому при обчисленні стажу, який дає право на відставку окремо слід застосовувати положення частини першої статті 137 зазначеного закону, положення частини другої цієї статті, як стаж, який зараховується додатково.
З аналізу наведених норм вбачається, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж роботи судді в галузі права, який вимагався законом, як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 9901/302/19.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30.05.2019 у справі №9901/805/18 зазначено, що частину другу статті 137 Закону про судоустрій 2016 року потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення.
Частиною 1ст. 7 Закону № 2862-ХІІ (у редакції, чинній на час призначення позивача на посаду судді) було передбачено, що право на зайняття посади судді районного (міського), міжрайонного (окружного) суду, військового суду гарнізону має громадянин України, який досяг на день обрання 25 років, має вищу юридичну освіту і, як правило, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років.
Водночас, ч. 3 ст. 127 Конституцій України (у редакції, чинній на час призначення позивача на посаду судді) встановлено, що на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.
Тобто на час зайняття позивачем посади судді районного суду відповідно до ч. 3 ст. 127 Конституцій України вимагався мінімальний стаж роботи у галузі права не менш як три роки.
За приписами статті 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії.
Частинами 3, 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі невідповідності правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
Так, при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягає застосуванню ч. 3 ст. 127 Конституцій України, яка була чинною на день призначення позивача на посаду судді, та якою вимагався мінімальний стаж роботи у галузі права не менш як три роки.
Таким чином, стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає позивачу право для призначення на посаду судді 3 роки, підлягає зарахуванню до стажу роботи судді ОСОБА_1 .
Щодо зарахування до стажу роботи, що дає право на відставку судді, як час роботи на посаді, безпосередньо пов'язаній з керівництвом та контролем за діяльністю судів в органі, підвідомчому Міністерству юстиції України час роботи позивача на посаді заступника начальника в організаційного забезпечення діяльності судів і судово-правової реформи в управлінні Міністерства юстиції в Харківські області колегія суддів зазначає наступне.
Із матеріалів справи також встановлено, що у період з 03.11.1995 до 12.01.2000 ОСОБА_1 працювала на посаді заступника начальника в організаційного забезпечення діяльності судів і судово-правової реформи в управлінні Міністерства юстиції в Харківські області.
Нормативно-правову основу діяльності органів Міністерства юстиції в період роботи ОСОБА_1 на посаді заступника начальника (1995-2000 роки), визначали Типове положення про управління юстиції обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 9 лютого 1993 р. № 98 та Положення про Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції, затверджене наказом Міністра юстиції №8-5 від 02/02/98, (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 09.02.98 № 85-2525).
Відповідно до пункту 1 Типового положення про управління юстиції обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 лютого 1993 р. № 98, управління юстиції обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації є місцевим органом Мінюсту.
Управління юстиції утворюється Мінюстом і йому підпорядковується, а також входить до складу обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації за принципом подвійного підпорядкування.
Відповідно до підпункту 13 п. пункту 4 Типового положення управління юстиції організує роботу щодо забезпечення кадрами міжрайонних (окружних), районних (міських) народних судів і підвідомчих установ, підвищення кваліфікації їх працівників; організує роботу щодо забезпечення кадрами міжрайонних (окружних), районних (міських) народних судів і підвідомчих установ, підвищення кваліфікації їх працівників.
Відповідно до пункту 3 Положення про Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції, затвердженого наказом Міністра юстиції №8-5 від 02/02/98, (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 09.02.98 № 85-2525) основними завданнями управління юстиції є: організаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності районних, районних у містах, міських (міст обласного значення) управлінь юстиції, районних (міських) судів, нотаріату, державної виконавчої служби, інших установ юстиції, експертне забезпечення правосуддя; організація роботи з кадрами в апараті управління, районних (міських) судах, районних, районних у містах, міських (міст обласного значення) управліннях юстиції та підвідомчих установах, підвищення їх кваліфікації.
Відповідно до п. 4 Положення, управління юстиції, відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: вносить пропозиції з питань організації районних (міських), міжрайонних (окружних) судів та щодо змін у мережі судів та їх штату; проводить роботу щодо забезпечення кадрами районних (міських), міжрайонних (окружних) судів: здійснює добір, підготовку кандидатів на посади суддів; формує кадровий резерв на посади суддів, голів і заступників голів судів; представляє у встановленому порядку за рекомендаціями відповідних кваліфікаційних комісій суддів кандидатури до призначення або обрання суддями; готує матеріали щодо призначення суддів на адміністративні посади голів та заступників голів судів, звільнення суддів з посад; спільно з органами суддівського самоврядування, місцевими органами виконавчої влади здійснює заходи щодо забезпечення незалежності суддів, соціального захисту суддів та інших працівників судів; забезпечує належну організацію в районних (міських) судах діловодства, архівної справи, роботи з речовими доказами та впроваджує автоматизацію діловодства, довідкової роботи із законодавства та судової статистики.
Відповідно до п. 9 Типового положення про управління юстиції обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації та пункту 11 Положення про Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції, затвердженого наказом Міністра юстиції №8-5 від 02/02/98, в управлінні юстиції для погодженого вирішення питань, що належать до його компетенції, утворюється колегія в складі начальника управління юстиції (голова колегії), заступників начальника управління юстиції за посадою.
Рішення колегії запроваджуються в життя наказами начальника управління юстиції.
Таким чином, будучи членом колегії управління юстиції за посадою, Кононенко З.О. приймала участь у вирішенні всіх питань, що належали до компетенції управління, у тому числі організаційного, кадрового та матеріально-технічного забезпечення діяльності районних (міських) судів.
Відповідно до Класифікатору професій посаду заступника начальника віднесено до розділу - керівники.
Отже, враховуючи вимоги абз. 2 ч. 4 ст. 43 Закону України від 15.12.1992 № 2862-XII «Про статус суддів», чинного на день призначення ОСОБА_1 на посаду судді, час роботи на посаді заступника начальника управління юстиції підлягає зарахуванню до стажу роботи, що дає право на відставку та отримання довічного грошового утримання, а саме 4 роки.
На підставі викладеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що час роботи на посаді заступника начальника управління юстиції, а саме 4 роки, та 3 роки стажу роботи за юридичною спеціальністю, вимога щодо якого визначалася законом та який надавав право для призначення на посаду судді підлягають зарахуванню до стажу роботи на посаді судді, що дає право ОСОБА_1 на відставку та отримання довічного грошового утримання.
З огляду на наведене правове регулювання та фактичні обставини справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2025 по справі № 520/8287/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.М. Ральченко
Судді В.В. Катунов З.Г. Подобайло