30 липня 2025 р.Справа № 520/11914/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Русанової В.Б. , Калиновського В.А. ,
за участю секретаря судового засідання Реброва А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2025, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 20.06.25 року по справі № 520/11914/22
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2023 у справі №520/11914/22 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області оформлену листом від 25.11.2022 за вих. №12128-20327/1-02/8-2000/22 у здійсненні перерахунку та виплати пенсії з 01.04.2019 ОСОБА_1 , на підставі Довідок за №132 та №132-1 від 25.11.2020, виданих Державною фіскальною службою України. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01.04.2019 на підставі Довідок за №132 та №132-1 від 25.11.2020, виданих Державною фіскальною службою України, з урахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області у двомісячний строк після набрання чинності ухвали подати до Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2023 у справі №520/11914/22.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду 20.06.2025 прийнято звіт Головного управлінням Пенсійного фонду в Харківській області про виконання судового рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/11914/22.
Не погодившись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить її скасувати та направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи задля встановлення повторного строку для надання звіту про виконання рішення суду. Також позивач просить накласти на керівника ГУ ПФУ в Харківській області штрафу за систематичне невикоання рішення суду та винести окрему ухвалу, яку направити до правоохоронного органу для внесення відомостей до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 КК України.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що станом на липень 2025 року рішення по справі №520/11914/22 не виконано та не виплачено ОСОБА_1 перераховану пенсію у розмірі 132666,77 грн., при цьому, підстави для не виплати вказаної суми у пенсійного органу відсутні. Також зазначає, що рішення суду, яке набуло чинності - має бути виконане, оскільки довіра людини до суду формується не тільки через призму справедливого судового рішення, а й зокрема через його виконання.
В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 124, ч. 3 ст. 129-1 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України, а обов'язковість рішень суду визнається однією з основних засад судочинства.
Обов'язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод: право на судовий захист було б примарним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове судове рішення залишалося недіючим на шкоду одній зі сторін. Якщо органи влади відмовляються виконувати чи затримують виконання судових рішень, гарантії статті 6, якими користується особа на час судової стадії розгляду, втрачають зміст.
Наслідком набрання законної сили рішенням суду є набуття цим рішенням, зокрема, ознак обов'язковості (що передбачає обов'язок його виконання усіма органами, організаціями та посадовими особами) та виконуваності (тобто забезпечення законом права особи на примусове виконання рішення). Іншими словами, законна сила рішення суду є його правовою дією, яка проявляється в тому, що установлена рішенням наявність чи відсутність прав і фактів, на яких ці права ґрунтуються, є остаточною, а встановлені рішенням права та обов'язки підлягають беззаперечному здійсненню на вимогу правомочних осіб.
Згідно зі ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Як зазначено у звіті ГУ ПФУ в Харківській області від 12.05.2025 вих. №2000-0805-8/72182, на виконання рішення від 26.01.2023 у справі №520/11914/22 відповідачем здійснено перерахунок пенсії та нарахована сума різниці за період з квітня 2019 року до квітня 2023 року у розмірі 132666,77 грн., що підтверджується розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою №2005011764. Також вказано, що сума заборгованості може бути виплаченою лише за наявності належного бюджетного фінансування Пенсійного фонду України, та відповідно, Головного управління в Харківській області. З метою нарахування необхідних коштів відповідач надсилав до Пенсійного фонду України запити з метою дофінансування для погашення заборгованості за рішенням суду. Наразі фінансування пенсійного органу обмежене, що перешкоджає повному виконанню судового рішення.
Матеріалами справи підтверджено, що рішення суду від 26.01.2023 у справі №520/11914/22 не виконано в повному обсязі, оскільки виплата перерахованої заборгованості не виплачена.
Згідно із усталеною правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 21.11.2018 у справі №373/436/17, від 15.05.2020 у справі №812/1813/18, від 21.05.2020 у справі №310/6910/16-а та від 19.02.2020 у справі №821/1491/17, невиконання боржником (пенсійним органом) судового рішення в частині виплати грошових коштів стягувачу (пенсіонеру) за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Верховний суд у висновках постанови від 31.08.2023 по справі 560/16807/21 вказав, що оскільки відповідач (ГУ ПФУ у Хмельницькій обл.) є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він повинен враховувати приписи статті 116 Бюджетного кодексу України, які забороняють взяття бюджетних зобов'язань за відсутності відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків за відсутності бюджетних призначень, та Порядку, яким узгоджено механізм забезпечення виконання взятих на себе державою зобов'язань з приписами бюджетного законодавства.
Згідно зі статтею 95 Конституції України бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства; виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків; держава прагне до збалансованості бюджету України. Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24 липня 2023 року у справі №420/6671/18.
Отже, повне виконання рішення суду у цій справі залежить не тільки від ГУ ПФУ в Харківській області, а в першу чергу від виділення коштів з Державного бюджету України до Пенсійного фонду України та їх подальшого перерахування до територіального органу.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про прийняття звіту Головного управлінням Пенсійного фонду в Харківській області про виконання судового рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/11914/22.
При цьому, колегія суддів також враховує, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 змінено спосіб та порядок виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2023 у справі №520/11914/22 та встановлено спосіб виконання вказаного рішення шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 пенсійних виплат за період з квітня 2019 року по квітень 2023 року у розмірі 132666,77 грн. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2025 ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 залишено без змін.
Щодо доводів ОСОБА_1 про накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідного за виконання рішення штраф у сумі від 20 до 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи.
Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо.
Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист.
Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб'єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює.
Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.
Верховний Суд у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №704/1547/17 сформулював правову позицію, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту можна, зокрема, встановити новий строк подання звіту.
Тобто, суд вправі вжити заходів реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту.
Для підтвердження мотивації такого підходу потрібно керуватися абзацом першим підпункту 3.2 пункту 3, абзацу другого пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року №16-рп/2009, де зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини, а виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.
Аналогічних висновків Верховний Суду дійшов у справі №560/523/19, які в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України є обов'язкові для врахування судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Отже, відповідно до норм ч. 2 ст. 382 КАС України, суд має повноваження: 1) встановити новий строк подання звіту для виконання рішення суду, 2) накласти штраф на керівника владного суб'єкта, відповідального за виконання рішення суду.
Колегія суддів зазначає, що оскільки судовим розглядом не встановлено недобросовісних дій суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду, проте як встановлено судом неповне виконання рішення суду зумовлено відсутністю виділених коштів з Державного бюджету України до Пенсійного фонду України та їх подальшого перерахування до територіального органу в межах даних правовідносин, відтак підстави накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення на даний час відсутні.
Щодо доводів ОСОБА_1 про наявність в діях начальника ГУ ПФУ в Харківській області ознак кримінального правопорушення за ст. 382 КК України, що є підставою для направлення окремої ухвали до правоохоронного органу для внесення відомостей до ЄРДР, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої - четвертої статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окреме ухвалу та зробити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усування причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окреме ухвалу про наявність підстави для розгляду питання про притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність, які визнаються протиправними. Суд може постановити окреме ухвалу у випадках зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язків, неналежного виконання професійних обов'язків (в тому числі, якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого необхідно притягнути до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (в тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме порушено.
Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що окрема ухвала має на меті усування виявлених у процесі розгляду адміністративного позову порушений закон та є підставою для розгляду питання про відповідальність винних осіб, вона може стосуватися будь-якого суб'єкта, зокрема й того, який не бере участі у справі.
Зокрема, у постанові від 13.06.2024 по справі № 826/3979/18 КАС Верховного Суду зазначив, що окрема ухвала - це рішення, яким суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону, причини та умови, які сприяли вчиненню порушення. Окрема ухвала є формою профілактичного впливу судів на правопорушників.
Можливість її постановлення зумовлена завданнями адміністративного судочинства - захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушених органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових, службових осіб у здійсненні процесів управлінських функцій.
З огляду на те, що судом першої інстанції, з чим погоджується колегія суддів, не встановлено, що в діях керівника суб'єкта владних повноважень є ознаки ухилення від виконання рішення суду, відтак підстави для про постановлення окремої ухвали відсутні.
Згідно з частинами 1-3 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, переглянувши ухвалу суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2025 по справі № 520/11914/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя А.О. Бегунц
Судді В.Б. Русанова В.А. Калиновський
Повний текст постанови складено 31.07.2025 року