31 липня 2025 р.Справа № 527/1734/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. ,
за участю секретаря судового засідання Кіт Т.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 23.06.2025, головуючий суддя І інстанції: Левицька Т.В., повний текст складено 23.06.25 року по справі № 527/1734/25
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції , Інспектора 1 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області старший лейтенант поліції Хмелевського Івана Сергійовича
про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до інспектора 1 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області старшого лейтенанта поліції Хмелевського І.С., Департаменту патрульної поліції, в якій просив:
скасувати постанову серія ЕНА № 4788723 від 22.05.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП за порушення п. 2.9 «в» Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України), а саме керування транспортним засобом, на якому задній номерний знак закритий іншим предметом (металева сітка).
В обґрунтування позову посилається на те, що згідно п. 2.9 ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом, з номерним знаком, що закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м. Проте видимість номерного знаку на транспортному засобі, яким керував ОСОБА_1 , а саме: OPEL VIVARO НОМЕР_1 становила понад 20 метрів та цій видимості не перешкоджали будь-які засоби кріплення цього знаку на транспортному засобі. При цьому, зазначає, що відповідний транспортний засіб пройшов державний технічний огляд саме з таким кріпленням номерного знаку. Відповідач не має будь-яких доказів щодо підтвердження обставин, які зазначені у відповідній постанові.
Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 23.06.2025 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 .
Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серія ЕНА 4788723 від 22.05.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції сплачений судовий збір в розмірі 605.60 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 2 800.00 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 23.06.2025 та ухвалите нове рішення, яким відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 121-3 КУпАП може бути притягнута особа, яка вчинила правопорушення як умисно, так і з необережності. Зазначає, що посилання апелянта на те, що сітка, яка встановлена на номерному знаку, дозволяє чітко визначити символи номерного знаку, у т.ч. на відстані 20 метрів, є необґрунтованими, оскільки така вимога пред'являється саме до забруднених знаків. Зазначає, що аргументи позивача, з якими фактично погодився суд першої інстанції, про те, що відповідальність за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП може мати місце лише у випадку встановлення факту того, що закриття номерного знака іншими предметами унеможливлює чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 метрів, є безпідставними, оскільки керування водієм транспортним засобом з номерним знаком закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, створює окремий склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. Вказує, що відповідачем повністю доведено, що винесена постанова про адміністративне правопорушення є законною та обґрунтованою, матеріали вказаної адміністративної справи містять належні докази для притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Наданий відповідачем відеозапис містить інформацію щодо предмета доказування (на відео чітко зафіксовано факт порушення). Дане відео зафіксовано на технічний засіб, що має функції відеозапису і використовується органами Національної поліції для забезпечення публічної безпеки і громадського порядку. Доказ є достовірним, за допомогою нього можна встановити дійсні обставини справи, а саме наявність факту порушення ПДР України з боку водія автомобіля. У матеріалах справи міститься копія постанови, де в п. 7 зазначено «Додається відео з бодікмери 469247 та відео з реєстратора». Щодо рішення суду першої інстанції в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 2 800.00 грн, зазначає, що представником позивача не зазначено кількість часу, витраченого для складання позовної заяви, що унеможливлює об'єктивно пересвідчитися у співмірності розміру витрат на оплату зазначеної послуги. Вказана адміністративна справа є типовою, із сформованою однозначною правовою позицію судів щодо вирішення подібних спорів, викладена в численних рішеннях судів, за таких обставин не потребує докладання значних зусиль адвоката для формування правової позиції та тексту позовної заяви, а тому заявлена сума не є реальною та співмірною зі складністю даної справи.
У відзиві на апеляційну скаргу представником позивача - адвокат Ульянов Р.А., просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, обґрунтовуючи таке прохання доводами фактично аналогічними наведеним у позовній заяві.
Зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на основі повного і всебічного з'ясування обставин справи, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, при повному дослідженні усіх наявних у справі доказів.
Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, з урахуванням особливостей, визначених ст. 268 КАС України.
Судом оприлюднено на веб-порталі судової влади України відповідну ухвалу про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
Крім того, вказана категорія справ відповідно до вимог ст. 286 КАС України розглядається в скорочені строки.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 22.05.2025 інспектором 1 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області старшого лейтенанта поліції Хмелевським І.С. винесено постанову серії ЕНА № 4788723, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 190.00 грн.
Згідно даної постанови ОСОБА_1 22.05.2025 близько 09:27 год в Полтавській обл., Кременчуцького р-ну, с. Градизьк, по вул. Котляревського, 3 керував транспортним засобом OPEL VIVARO, номерний знак НОМЕР_1 , із заднім номерним знаком, закритим іншими предметами, а саме металевою сіткою, чим порушив п. 2.9 «в» ПДР України.
Не погодившись із правомірністю постанови, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність достатніх доказів для висновку про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, а відтак позовні вимоги необхідно задовольнити.
Не погоджуючись з висновками суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що за приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
За приписами пункту 1.3. ПДР учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно з законодавством (пункт 1.9).
Відповідно до п. 30.2 ПДР на механічних транспортних засобах (за винятком трамваїв і тролейбусів) і причепах у передбачених для цього місцях встановлюються номерні знаки відповідного зразка.
Забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чистими і достатньо освітленими.
Згідно з п. 2.9 «в» ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом без номерного знака або з номерним знаком, що закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м.
Частина 1 статті 121-3 КУпАП передбачає відповідальність за керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.
Отже, вказаною нормою права передбачена відповідальність за декілька правопорушень, об'єктивні сторони яких, зокрема, полягають: у керуванні водієм транспортним засобом з номерним знаком, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію; у керуванні водієм транспортним засобом з забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів.
Таким чином, посилання на те, що відповідальність за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП може мати місце лише у випадку встановлення факту того, що закриття номерного знака іншими предметами унеможливлює чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 метрів, є безпідставними, оскільки керування водієм транспортним засобом з номерним знаком закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, створює окремий склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пункт 1 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 визначено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовину відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121,статтями 121-1, 121-2, частинами першою і другою статті 121-3, частинами першою, другою, третьою і п'ятою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою статті 152-1 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Згідно з ч. 2, ч. 4 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Отже, постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
За приписами статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 2, ч. 5 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до ч. 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Таким чином, відповідач у справі зобов'язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт вчинення позивачем порушення ПДР відповідними доказами.
Згідно статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» полiцiя може застосовувати такi превентивнi заходи, окрім іншого, як перевiрка документiв особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технiчних приладiв i технiчних засобiв, що мають функцiї фото- i кiнозйомки, вiдеозапису, засобiв фото- i кiнозйомки, вiдеозапису.
Відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Положення зазначеного Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Як вбачається з матеріалів справи, що 22.05.2025 інспектором 1 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області старшого лейтенанта поліції Хмелевським І.С. винесено постанову серії ЕНА № 4788723, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 190.00 грн.
Згідно даної постанови ОСОБА_1 22.05.2025 близько 09:27 год в Полтавській обл., Кременчуцького р-ну, с. Градизьк, по вул. Котляревського, 3 керував транспортним засобом OPEL VIVARO, номерний знак НОМЕР_1 , із заднім номерним знаком, закритим іншими предметами, а саме металевою сіткою, чим порушив п. 2.9 «в» ПДР України.
У пункті 7 постанови зазначено, що до постанови додаються: відео бк 469247, відео ВР.
На підтвердження правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем надано докази адміністративного правопорушення, а саме два диска DVD-R, на яких містяться наступні відеоматеріали: 2025_0522_085824_454.MOV.p7s, 2025_0522_085924_455.MOV.p7s, export-h8uyb_.mp4.p7s.
Надані відповідачем відеозаписи на оптичних дисках підпадають під визначення електронного доказу, встановленого ст. 99 КАС України.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".
Отже, копії зазначених доказів мають бути засвідчені електронним цифровим підписом або мають бути надані суду в оригіналі, що також передбачає наявність на них, серед іншого - ознаки цифрового підпису автора.
Як встановлено колегію суддів за допомогою сайту Центрального засвідчувального органу https://czo.gov.ua, надані відповідачем відеоматеріли : «2025_0522_085824_454.MOV.p7s», «2025_0522_085924_455.MOV.p7s», «export-h8uyb_.mp4.p7s» містять кваліфікований електронний підпис представника відповідача.
Колегією суддів шляхом огляду оптичного диску та відеозаписів, які містяться на ньому, встановлено, що задній номерний знак на автомобілі позивача був закритий стороннім предметом (металевою сіткою) під час руху автомобіля та після його зупинки, і як наслідок колегія суддів вважає підтвердженими доводи патрульної поліції про порушення позивачем пп. «в» п. 2.9 ПДР.
Вищезазначене спростовує висновки суду першої інстанції, про відсутність достатніх доказів для висновку про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, а також вбачається з відео з бодікамери поліцейського, що позивач не заперечує наявність декоративної (металічної) сітки на номерних знаках транспортного засобу, проте стверджує, що її наявність не перешкоджає ідентифікації номерних знаків з відстані 20 м.
Колегія суддів не приймає доводів апеляційної скарги позивача про те, що поліцейськими не перевірялась можливість визначення символів номерного знака з відстані 20 м при наявності металевої решітки, оскільки наявність будь-якого стороннього предмета, встановленого поверх номерного знака, в даному випадку металевою решіткою, що не заперечується позивачем, є порушенням вимог пп. «в» п. 2.9 ПДР.
Крім того, п. 30.2 ПДР України забороняється будь-яке закриття номерного знаку. У відповідності до приписів ч. 1 ст. 121-3 КУпАП керування або експлуатація транспортного засобу з номерним знаком, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими) - тягне за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Також наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.03.2021 № 166, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.03.2021 за № 353/35975 «Про деякі питання державних номерних знаків транспортних засобів» затверджено Вимоги до державних номерних знаків транспортних засобів та Єдині зразки державних номерних знаків транспортних засобів, які не передбачають встановлення будь-яких захисних металевих решіток на державні номерні знаки транспортного засобу.
Що стосується посилань заявника апеляційної скарги на те, що відповідачем не доведено умислу у вчинені інкримінованого позивачу адміністративного правопорушення, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 9 КУпАП України, адміністративним правопорушенням ( проступком) визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Вина основна й обов'язкова ознака суб'єктивної сторони будь-якого адміністративного проступку. Це психічне ставлення особи до вчиненого нею суспільно шкідливого діяння та його наслідків, яке виявляється у формі умислу або необережності.
Адміністративне правопорушення визнають вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії (бездіяльності), передбачала її шкідливі наслідки й бажала їх або свідомо допускала їх настання. Усвідомлення протиправного характеру діяння та передбачення шкідливих наслідків становлять інтелектуальні ознаки умислу, а бажання або свідоме допущення наслідків вольову ознаку.
Адміністративне правопорушення визнають вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії (бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення (самовпевненість), або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була й могла передбачити (недбалість). Якщо поняття умислу пов'язано з психічним ставленням особи до свого діяння та його наслідків, то під час визначення необережності до уваги беруть лише ставлення до шкідливих наслідків.
Виходячи з аналізу вище зазначених норм, колегія суддів зауважує, що до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 121-3 КУпАП може бути притягнута особа, яка вчинила правопорушення як умисно, так і з необережності, чим спростовуються доводи заявника апеляційної скарги у цій частині.
Отже, оскільки встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач керував транспортним засобом з номерним знаком, на якому був розміщений сторонній предмет (металева сітка), суд апеляційної інстанції вважає правомірним та обґрунтованим притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, та відповідно не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до інспектора 1 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області старшого лейтенанта поліції Хмелевського І.С., Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серія ЕНА 4788723 від 22.05.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності.
Колегія суддів вважає, що відповідач, заперечуючи проти позову, довів належними доказами факт вчинення позивачем зазначеного в оскаржуваній постанові адміністративного правопорушення, відтак наявні підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, у зв'язку з чим оскаржувана постанова не підлягає скасуванню.
Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до неправильного вирішення справи.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити. Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 23.06.2025 по справі № 527/1734/25 скасувати.
Прийняте нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко І.С. Чалий