Головуючий І інстанції: Котеньов О.Г.
31 липня 2025 р. Справа № 520/4280/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2025, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/4280/25
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у м.Києві
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі по тексту також відповідач), в якому просила:
-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 19 серпня 2024 року № 0943830707.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, позивач звернулася з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Зокрема, апелянт вказує, що посадовими особами Головного управління ДПС у Київській області під час проведення фактичної перевірки було допущено порушено п. 85.4 ст. 85 ПК України. На думку скаржника, вимога про надання документів у неймовірно короткий термін, фактично позбавляє реальної можливості платника податків підготувати та надати документи на підтвердження виконання вимог податкового законодавства. Такі дії контролюючого органу свідчать про зловживання процесуальними повноваженнями, що ставить під сумнів правомірність отриманих під час перевірки доказів та прийнятих на їх основі податкових рішень. Зазначає, що позивачем було надано контролюючому органу всі необхідні документи, у тому числі накладну на внутрішнє переміщення ТМЦ, крім цього всі документи які були зазначені у запиті про надання документів додатково було надано разом з поясненнями до акта фактичної перевірки через Електронний кабінет платника податків шляхом надсилання документів в електронній формі 23.07.2024, які зареєстровані контролюючим органом 24.07.2024, реєстраційний індекс 49769/6. Однак, дані документи не були враховані контролюючим органом при прийнятті рішення. Вказує, що висновки акту про відсутність ведення обліку товарів та неподання відповідних документів є внутрішньо суперечливими, необґрунтованими та такими, що не відповідають встановленим фактичним обставинам, що, у свою чергу, підтверджує неправомірність проведеної перевірки та зроблених за її результатами висновків, оскільки документи на підтвердження ведення обліку ТМЦ надавались до контролюючого органу, проте були залишені поза увагою.
Відповідач правом надання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Учасниками по даній справі було отримано копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2025 року про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. відповідачем отримано копію апеляційної скарги позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронних документів через підсистему "Електронного суду".
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що наказом Головного управління ДПС у Київські області від 15 липня 2024 року №1932-п на підставі п.п.75.1.3. п.75.1. ст.75, п.п.80.2.2 п.80.2 мт.80, ст. 81, п.82.3. ст.82, п.69.27 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні Положення" Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI призначено фактичну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з метою здійснення контролю за дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, ведення касових операцій, наявності свідоцтва, ліцензій, у тому числі про виробництво, обіг ат зберігання підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), контролю щодо вставлених відносин з працівниками (найманими особами), контролю щодо встановлених відносин державою фіксованих цін граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки)
ГУ ДПС у Київській області відповідно до наказу від 15.07.2024 № 1932-п проведено фактичну, перевірку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якої складено акт від 15.07.2024 № 38814/10/36/07/3740808780.
Перевіркою встановлено факт наявності в продажу товарів не облікованих належним чином за місцем реалізації та зберігання, таким чином загальна сума не облікованих товарів становить 255 373, 00 грн.
19.08.2024 Головним управлінням ДПС у м.Києві винесено податкове повідомлення-рішення № 0943830707 , яким до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 255373,00 грн.
Не погоджуючись з рішенням податкового органу, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення позову, оскільки дійшов до висновку, що оскаржуване рішення відповідача прийнято у відповідності до вимог діючого законодавства з урахуванням встановлених в ході перевірки фактів порушення позивачем вимог податкового законодавства.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно пункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Відповідно до п.80.1 ст.80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Згідно з п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:
у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів (пп.80.2.1 п.80.2 ст.80 ПК України);
у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України).
письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування (пп.80.2.3 п.80.2 ст.80 ПК України).
Верховний Суд у постанові від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23 дійшов висновку, що вимоги до змісту наказу про призначення податкової перевірки не передбачають обов'язку викладати в ньому детальну інформацію або докази, які свідчать про ймовірне порушення податкового законодавства платником податків. Законодавство лише встановлює мінімальні вимоги до такого наказу - зокрема, посилання на відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.
Так, під час проведення фактичної перевірки контролюючим органом було встановлено порушення з боку позивача щодо ведення обліку товарно-матеріальних цінностей за місцем їх реалізації. Зокрема, на обґрунтований запит перевіряючих суб'єкт господарювання не надав первинні документи (накладні), які б підтверджували походження товару на загальну суму 255 373 грн.
Відповідачем надано запит №1 від 15.07.2024, у якому зазначено, що у зв'язку з проведенням фактичної перевірки суб'єкта господарювання, необхідно надати 15.07.2024 о 13:40 для огляду та складання відповідного протоколу (протоколів) про адміністративні правопорушення оригінали та/або належним чином засвідчені копії наступних документів за період діяльності з 01.01.2024 по 15.07.2024.
Позивачем надано до контролюючого органу документи та письмові пояснення шляхом направлення відповідного пакета через електронний кабінет платника податків у формі електронних документів 23 липня 2024 року:
-документи, що підтверджують право користування господарською одиницею - договір суборенди;
-позивач використовує в своїй діяльності програмне РРО, яке не підлягає опломбуванню;
-чинним законодавством у сфері проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у готівковій та безготівковій формі не передбачено реєстрації та використання книги обліку розрахункових операцій на програмний реєстратор розрахункових операцій;
-з огляду на те, що має місце фактична а не планова перевірка, із запиту не зрозуміло по яким операціям, за який період і на якій підставі потрібно надати виписки банку;
-позивач не здійснює жодного з видів діяльності, які підлягають ліцензуванню;
-ФОП не зобов'язаний вести касову книгу (п. 39 Положення № 148);
-в силу вимог діючого законодавства, на фізичних осіб-підприємців - платників єдиного податку, які не зареєстровані платниками ПДВ, не покладено обов'язок зі зберігання первинних документів, які підтверджують витрати на придбання товарів, надання таких документів не є можливим у зв'язку з відсутністю обов'язку їх зберігання;
-на виконання вимог Порядку ведення обліку товарних запасів позивачем здійснюється облік товарних запасів, надано форму обліку та накладну на переміщення товару;
-на підтвердження відносин з найманими працівниками надаю копії повідомлень про прийняття на роботу;
-виписку з ЄДР.
Відповідно до п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, фізичні особи - підприємці зобов'язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.
Облік доходів і витрат від виробництва та реалізації власної сільськогосподарської продукції ведеться окремо від обліку доходів і витрат від здійснення інших видів господарської діяльності.
Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат, та порядок ведення такого обліку визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до пунктів 19, 20 розділу І Закону України від 14 липня 2020 року № 786- IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб» - підприємців, пункту 44.1 статті 44 глави 1 розділу II Податкового кодексу України та підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, наказом Міністерства фінансів України від 13 травня 2021 року № 261 затверджено Типову форму, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами - підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність та Порядок ведення типової форми, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами - підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність (надалі - Порядок ведення типової форми № 261).
Відповідно до статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Податкового кодексу України та підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 № 496 затверджений Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку (надалі - Порядок №496).
Отже, із прийняттям Порядку №261 та Порядку №496 існує чіткий встановлений законодавством порядок обліку товарних запасів (їх походження і обліку) в розумінні положень пункту 12 статті 3 Закон №265/95-ВР.
У Порядку №496 терміни вживаються в таких значеннях:
документи, які підтверджують облік та походження товарів - Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку (далі - Форма обліку), та первинні документи;
первинні документи - опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб'єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб'єкта господарювання, серія та номер паспорта/номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.
Розділом ІІ Порядку №496 передбачено порядок ведення обліку товарних запасів.
Так, облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід'ємною частиною такого обліку.
Форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред'явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби).
Такі документи надаються особисто ФОП або особою, яка фактично здійснює продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об'єкті) такої ФОП.
Форма обліку в електронній формі на вимогу посадових осіб контролюючого органу має бути візуалізована у форматі, який дозволяє такій особі здійснити його перегляд та/або копіювання.
Позивач стверджує, що надав контролюючому органу всі необхідні документи, зокрема накладну на внутрішнє переміщення товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ) та форму обліку товарних запасів.
Однак надана позивачем форма ведення обліку товарних запасів не містить відомостей щодо загальної вартості товару за первинними документами, а також не містить конкретних даних про надходження та вибуття товару. Більше того, у ході фактичної перевірки, так само як і в судовому процесі, позивач не надав первинних документів, передбачених Порядком №496, які підтверджували б придбання товарів.
За відсутності таких документів неможливо встановити, що форма обліку товарних запасів була складена на підставі первинних бухгалтерських документів, як того вимагає законодавство. Це, в свою чергу, унеможливлює підтвердження законності походження та обліку ТМЦ, і свідчить про порушення вимог облікової дисципліни, визначених Податковим кодексом України.
Відповідно до п.12 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 6 липня 1995 року суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Отже, вказана норма покладає на суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, обов'язок надання контролюючому органу на підтвердження ведення обліку товарних запасів контролюючому органу необхідні документи на початок проведення перевірки документи.
Проте, у межах розгляду даних спірних правовідносин позивачем не доведено наявності належно оформлених документів обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а також факту надання таких документів контролюючому органу під час перевірки. Подані матеріали не містять підтвердження ведення обліку відповідно до вимог чинного законодавства.
З урахуванням вищенаведеного, контролюючий орган обґрунтовано дійшов висновку про відсутність документів, що підтверджують облік товарних запасів за місцем реалізації, а також про здійснення господарських операцій без наявності первинних документів, які підтверджують походження товарів (послуг), що є порушенням пункту 12 статті 3 Закону України №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій».
Стаття 20 Закону №265/95-ВР передбачає, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Також колегія суддів враховує висновки Верховного Суду у постанові від 10.04.2025 по справі №580/1158/23, відповідно до яких зазначено, що якщо на момент проведення фактичних перевірок платник не мав первинних та інших документів на товари, що знаходились за місцем їх реалізації, а ведення обліку товарних запасів відповідно до вимог чинного законодавства документально не підтверджено як на час перевірок, так й під час судового розгляду справи, то притягнення до відповідальності, встановленої ст. 20 Закону №265/95-ВР є правомірним.
Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в ході перевірки відповідачем правомірно встановлено порушення позивачем вимог пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР, за яке застосовано штрафні санкції на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР.
Враховуючи наведене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутнісь підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 по справі № 520/4280/25 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло