31 липня 2025 року справа №200/9100/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року у справі № 200/9100/24 (головуючий І інстанції Кошкош О.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 звернулася через систему “Електронний Суд» до Донецького окружного адміністративного суду з позовом (з урахуванням збільшення позовних вимог) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №047150029361 від 15.11.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком та рішення про відмову в призначенні пенсії по інвалідності (заміна рішення про відмову від 15.11.2024 №047150029361) від 22.01.2025 №047150029361; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до загального стажу роботи період навчання з 01.03.1990 по 25.08.1990, з 21.08.1991 по 21.12.1991, та з 29.04.1997 по 18.06.1997; періоди роботи згідно трудовою книжки від 04.12.1989 серії НОМЕР_1 , роботу в колгоспі “Росія» з 25.09.1982 по 24.12.1991 період роботи на ТОВ “Стайер», з 27.06.2002 по 09.09.2004, періоди ведення підприємницької діяльності з 07.04.1997 по 28.04.1997, з 19.06.1997 по 24.08.1998, з 01.01.1999 по 31.12.1999, з 01.01.2001 по 26.06.2002, з 19.04.2004 по 31.12.2004 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії по інвалідності від 11.11.2024.
В обґрунтування позову зазначено, що 11.11.2024 позивач звернувся за призначенням пенсії по інвалідності, відповідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», проте відповідач рішенням від 15.11.2024 відмовив позивачу в призначенні вказаної пенсії у зв'язку з недостатньою кількістю страхового стажу, що визначений ст. 32 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Такі дії відповідача позивач вважає протиправними.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року у справі № 200/9100/24 позов задоволено частково, внаслідок чого визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 22.01.2025 № 047150029361 про відмову в призначенні пенсії по інвалідності. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.11.2024 про призначення пенсії по інвалідності із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи в колгоспі “Росія» з 25.09.1989 по 20.08.1991 (включно), з 22.12.1991 по 24.12.1991, періодів навчання з 21.08.1991 по 21.12.1991 (включно), з 01.03.1990 по 25.08.1990 (включно), з 29.04.1997 по 18.06.1997 (включно), та із визначенням страхового стажу отриманого на території Російської Федерації у періоди з 27.06.2002 по 09.09.2004, з 07.04.1997 по 28.04.1997, з 19.06.1997 по 24.08.1998, з 01.01.1999 по 31.12.1999, з 01.01.2001 по 26.06.2002, з 19.04.2004 по 31.12.2004 з урахуванням відомостей вказаних у довідці ТОВ “Стайер» (ІНН 6027048794, м.Псков, Російська Федерація) від 26.04.2021 б/н та у довідці Державної установи Управління Пенсійного фонду Російської Федерації в м.Пскові Псковської області від 13.05.2021 №08-17/76 з урахуванням висновків суду. В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено практично ті самі доводи якими обгрунтовано відзив на позовну заяву.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , є особою з інвалідністю ІІІ групи з 02.10.2024, причина інвалідності - “загальне захворювання».
11 листопада 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся із заявою про призначення пенсії “по інвалідності».
15 листопада 2024 року первинно Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області за результатом розгляду заяви прийнято рішення № 047150029361 про відмову у призначенні пенсії “за віком».
22 січня 2025 року на заміну рішення від 15.11.2024 № 047150029361 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення №047150029361 про відмову у призначенні пенсії “по інвалідності». Відмова обумовлена відсутністю необхідного страхового стажу. З рішення вбачається, що вік заявника - 51 рік, а страховий стаж - 6 років 1 місяць 1 день. Необхідний страховий стаж відповідно до статті 32 Закону №1058 для осіб з інвалідністю ІІІ групи від 49 років до досягнення особою 51 року включно складає 12 років. За доданими документами до страхового стажу не зараховані періоди: період навчання з 01.03.1990 по 25.08.1990 згідно атестату від 25.08.1990 № 008661, оскільки відсутній підпис голови кваліфікаційній комісії; період навчання з 21.08.1991 по 21.12.1991 згідно свідоцтва серії РК, оскільки відсутній запис про отримання кваліфікації після закінчення навчання; період навчання з 29.07.1997 по 18.06.1997 згідно свідоцтва серії НОМЕР_2 , оскільки відсутній запис про отримання кваліфікації після закінчення навчання; період роботи на підприємстві Російської Федерації з 27.06.2002 по 09.09.2004 згідно наказів на прийняття від 27.06.2002 № 35 та звільнення від 09.09.2004 №68к, виданою ООО “Старйер» у зв'язку з припиненням з 01.01.2023 Російською Федерацією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року; періоди ведення підприємницької діяльності з 07.04.1997 по 28.04.1997, з 19.06.1997 по 24.08.1998, з 01.01.1999 по 31.12.1999, з 01.01.2001 по 26.06.2002, з 19.04.2004 по 31.12.2004 згідно довідки від 13.05.2021 №08-17/76, виданою ПФРФ у зв'язку з припиненням з 01.01.2023 Російською Федерацією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року; періоди роботи згідно трудовою книжки від 04.12.1989 серії Укр. №1322106, оскільки на титульній сторінці трудової книжки зазначена неповна дата народження заявника, а саме вказаний рік. Для зарахування роботи в колгоспі “Росія» з 25.09.1982 по 24.12.1991 згідно трудової книжки від 04.12.1989 необхідно надати уточнюючу довідку про відпрацьований та встановлений мінімум трудової участі , щодо реорганізації, перейменування колгоспу, записаного в трудовій книжці, яка видана на підставі первинних документів.
Позивач, не погодившись із відмовою у призначенні пенсії “по інвалідності» звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон №1058-IV) пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст. 32 Закону № 1058-IV особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: зокрема для осіб з інвалідністю II та III груп від 49 років до досягнення особою 51 року включно - 12 років.
Комплексний аналіз зазначених норми дає підстави дійти висновку, що право на призначення пенсії по інвалідності має особа з інвалідністю ІІ групи при досягненні нею 51 року за умови наявного страхового стажу - 12 років.
Спірним є не зарахування періодів навчання, періодів підприємницької діяльності та роботи до страхового стажу позивача.
Щодо періоду навчання з 01.03.1990 по 25.08.1990 суд зазначає таке.
Згідно атестату №008661, що виданий ПТУ -22 смт.Глибока Чернівецької обл.УРСР ОСОБА_1 у період з 01.03.1990 по 25.08.1990 навчався за професією “тракторист-машиніст» ІІІ-го класу. Вказаний атестат засвідчено печаткою, підписами директора училища та заступником директора.
З розрахунку стажу вбачається, що до страхового стажу позивача не зараховано період з 01.03.1990 по 25.08.1990.
З рішення про відмову у призначенні пенсії вбачається, що підставою для не зарахування періодів навчання є відсутність в атестаті підпису голови кваліфікаційної комісії.
Згідно п. “д» ч. 3 ст. 56 закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
За змістом наведених норм вбачається, що час навчання, зокрема в училищах, зараховується до стажу роботи.
Суд звертає увагу, що атестат про навчання в ПТУ-22 смт.Глибока Чернівецької обл.УРСР містить необхідні відомості для зарахування періоду навчання до страхового стажу, зокрема найменування закладу, період навчання, отриману професію, а відсутність підпису голови кваліфікаційної комісії на бланку атестату не можу бути підставою для відмови у зарахуванні періоду навчання з 01.03.1990 по 25.08.1990 до страхового стажу.
Щодо періоду навчання з 29.04.1997 по 18.06.1997 суд зазначає таке.
Згідно свідоцтва серії НОМЕР_2 , яке видано 27.06.1997 Учбово-підприємницьким центром “Псков» (м.Псков Російської Федерації) ОСОБА_1 у період з 29.04.1997 по 18.06.1997 навчався по програмі перепідготовки водія з “С» на “Е».
З розрахунку стажу вбачається, що до страхового стажу позивача не зараховано період з 29.04.1997 по 18.06.1997.
З рішення про відмову у призначенні пенсії вбачається, що підставою для не зарахування періодів навчання є відсутність у свідоцтві запису про отриману кваліфікацію.
Суд зазначає, що за наявності у виданому та засвідченому належним чином свідоцтві основних відомостей про навчання а саме закладу видачі, періоду навчання, ім'я на кого видано, програми яку засвоєно особою, тощо не може бути підставою для не зарахування періоду навчання водієм відсутній у свідоцтві запис про отриману кваліфікацію.
Щодо періоду роботи з 25.09.1982 по 24.12.1991 в колгоспі “Росія» згідно записів у трудовій книжці колгоспника НОМЕР_1 суд зазначає таке.
До заяви про призначення пенсії додана трудова книжка НОМЕР_1 , на ім'я ОСОБА_1 , яка містить записи про роботу, а саме:
25.09.1989 - 24.12.1991 - робота в колгоспі “Росія» різноробочим,
24.12.1991 - 12.10.1993 - служба на дійсній військовій службі,
24.01.1994 - 02.09.1994 робота в Криворізькому спеціалізованому управлінні №105 монтажником по монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій,
03.02.2009 - 08.09.2009 - робота водієм у приватного підприємця ОСОБА_3 .
Згідно записів про трудову участь в господарстві у 1989 році прийнятий колгоспом трудовий мінімум - 120, виконаний - 63, у 1990 році трудовий мінімум - 150, виконаний - 88, у 1991 році - трудовий мінімум 150, виконаний 131,5.
З наданих документів також вбачається, що під час роботи в колгоспі у періоди з 05.09.1991 по 14.12.1991 та з 21.08.1991 по 21.12.1991 ОСОБА_1 навчався по програмі водія категорії А та категорій В-С, що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_3 та свідоцтвом серії НОМЕР_4 , що видані Черновецькою АШ 21.12.1991.
З розрахунку стажу вбачається, що до страхового стажу позивача зараховано період проходження служби 24.12.1991 - 08.10.1993, періоди роботи 24.01.1994 - 02.09.1994, 03.02.2009 - 07.09.2009. Період роботи у колгоспі “Росія», зокрема й періоди навчання в Чернівецькій АШ, що перетинаються з періодами роботи у колгоспі, до страхового стажу не зараховані.
Спірним є не зарахування періоду роботи в колгоспі “Росія» згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 , а також періодів навчання, що перетинаються з періодами роботи в колгоспі.
З рішення про відмову у призначенні пенсії вбачається, що підставою для не зарахування періодів роботи є відсутність на титульній сторінці трудової книжки повної дата народження заявника, а для не зарахування періодів навчання - відсутність запису про отриману кваліфікацію.
Щодо твердження відповідача про недоліки заповнення трудової книжки, суд зазначає таке.
Відповідно до вимог пункту 13 Основних положень відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню та видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність у відповідності до статуту та правилами трудового розпорядку колгоспу, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Як вказувалося вище, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів (пункт 1 Основних Положень).
Отже, основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжна, а довідки слугують, як додаткове підтвердження стажу роботи, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи. Недолік оформлення трудової книжки колгоспника, а саме відсутність повної дати народження, не є таким, з якого неможливо встановити факт роботи позивача на відповідних посадах у відповідний спірний період часу. Відсутність інших документів на підтвердження трудового стажу не може нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого ним трудового стажу.
Також не може бути підставою для не зарахування періоду навчання водієм відсутній у свідоцтві запис про отриману кваліфікацію.
Враховуючи відомості, що містяться у трудовій книжці колгоспника позивача, а також відомості про навчання, що містяться у свідоцтвах суд вважає, що період роботи з 25.09.1989 по 20.08.1991, з 22.12.1991 по 24.12.1991 в колгоспі “Росія» та період навчання з 21.08.1991 по 21.12.1991 підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.
Разом з цим, вимоги щодо зарахування періоду з 25.09.1982 по 24.09.1989 до страхового стажу позивача задоволенню не підлягають, оскільки у трудовій книжці відсутні записи про роботу в цей період.
Щодо періодів роботи з 27.06.2002 по 09.09.2004 та періодів ведення підприємницької діяльності з 07.04.1997 по 28.04.1997, з 19.06.1997 по 24.08.1998, з 01.01.1999 по 31.12.1999, з 01.01.2001 по 26.06.2002, з 19.04.2004 по 31.12.2004 суд зазначає таке.
Згідно наказу директора ТОВ “Стайер» (м.Псков, Російська Федерація) від 27.06.2002 №35 ОСОБА_1 прийнято водієм-експедитором з 27.06.2002 з випробувальним терміном три місяці. Наказом директора ТОВ “Стайер» (м.Псков, Російська Федерація) від 09.09.2004 №68к ОСОБА_1 звільнено з посади водія-експедитора.
Довідка ТОВ “Стайер» (ІНН 6027048794, м.Псков, Російська Федерація) від 26.04.2021, що надана в ГУ Управління Пенсійного фонду Російської Федерації в м.Пскові Псковської області містить інформацію про те, що ОСОБА_1 прийнятий в ТОВ “Стайер» 27.06.2002 та звільнений 09.09.2004, а також інформацію про суми заробітку, що отримані за період роботи.
Довідка від 13.05.2021 №08-17/76, що видана Державною установою Управління Пенсійного фонду Російської Федерації в м.Пскові Псковської області про сплату страхових внесків в Пенсійний фонд Російської Федерації містить інформацію про те, що приватний підприємець ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , СНИЛС 115-074-811-29) здійснював діяльність без утворення юридичної особи та: 1) за період з 07.04.1997 по 31.12.1997 з доходу 4268610 руб., та з 01.01.1998 по 24.08.1998 з доходу 2754 руб. здійснив сплату страхових внесків в Пенсійний фонд Російської Федерації. Період з 25.08.1998 по 31.12.1998 включається у трудовий стаж по постанові Конституційного Суду Російської Федерації від 23.12.1999 №18-П; 2) за період з 01.01.1999 по 31.03.1999 з доходу 7500 руб., за період з 01.04.1999 по 31.12.1999 з доходу 0 руб., з 01.01.2001 по 31.12.2001 з доходу 0 руб. не здійснював сплату страхових внесків в Пенсійний фонд Російської Федерації. Нарахування та сплата страхових внесків за період з 01.01.2002 по 31.12.2003 не проводилась, за період з 01.01.2004 по 31.12.2004 нарахована страхова частина - 1200, накопичувальна - 600.
Суд зазначає, що довідка Державної установи Управління Пенсійного фонду Російської Федерації в м.Пскові Псковської області від 13.05.2021 №08-17/76 та довідка ТОВ “Стайер» (ІНН 6027048794, м.Псков, Російська Федерація) від 26.04.2021 отримані Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області (вх.№4519/10 від 17.06.2021) та міститься в матеріалах пенсійної справи.
З рішення про відмову у призначенні пенсії вбачається, що підставою для не зарахування періодів роботи є припинення з 01.01.2023 Російською Федерацією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
З розрахунку стажу вбачається, що періоди (в межах заявлених позовних вимог) з 07.04.1997 по 28.04.1997, з 19.06.1997 по 24.08.1998, з 01.01.1999 по 31.12.1999, з 01.01.2001 по 26.06.2002, з 27.06.2002 по 09.09.2004, з 19.04.2004 по 31.12.2004 не зараховані до страхового стажу позивача.
Так, на час роботи позивача на території Російської Федерації в Україні діяла Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі за текстом - Угода), зобов'язання за якою були взяті дев'ятьма державами-учасницями СНД, серед яких Україна та Російська Федерація.
Згідно зі ст.1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди передбачено, що Призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
У разі, якщо в державах-учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.4 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15.04.1994 р. (ратифікована 11.07.1995 р. та чинна з 11.08.1995 р.), сторонами за якою, серед інших, є Україна та Російська Федерація, трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
У разі остаточного виїзду трудівника-мігранта зі Сторони працевлаштування роботодавець (наймач) видає йому довідку або інший документ, який містить відомості про тривалість роботи та заробітну плату помісячно.
Згідно абзацу 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації “Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Отже, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди враховується при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалася трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 “Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», Україна вийшла з вищезазначеної Угоди. Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022. Отже, до набрання чинності Постановою №1328, Україна як держава-учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно із Угодою.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 13 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Відтак, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає застосуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в рф, оскільки вказана Угода була чинною в періоди роботи позивача (а саме період 1997 - 2004 роки).
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відмова у зарахуванні періодів роботи на території Російської Федерації з підстав призупинення Росією з 01.01.2023 участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 є безпідставною та протиправною, оскільки позивач працював у Російській Федерації в той час, коли Україна та Російська Федерація були державами-учасниками відповідної Угоди (спірні періоди 1997 - 2004 роки).
Статтею 82 Закону України “Про пенсійне забезпечення» передбачено, що повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає підприємству, організації або заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З аналізу наведених норм вбачається, що у зв'язку із зверненням позивача щодо призначення пенсії по інвалідності пенсійний орган зобов'язаний перевірити, зокрема, чи має заявник достатній страховий стаж. У разі прийнятті рішення про відмову у призначенні пенсії, Пенсійний фонд повідомляє про це заявника із зазначає причини відмови.
У свою чергу, суд перевіряє, зокрема, чи діяв Пенсійний фонд обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку що під час прийняття рішення від 22.01.2025 № 047150029361 про відмову в призначенні пенсії по інвалідності Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не забезпечило всебічний, повний і об'єктивний розгляд всіх поданих позивачем документів, протиправно не зарахувало до страхового стажу періоди роботи в колгоспі “Росія» з 25.09.1989 по 20.08.1991 (включно), з 22.12.1991 по 24.12.1991, періоди навчання з 21.08.1991 по 21.12.1991 (включно), з 01.03.1990 по 25.08.1990 (включно), з 29.04.1997 по 18.06.1997 (включно) а також не надало оцінку відомостям зазначеним у довідці ТОВ “Стайер» (ІНН 6027048794, м.Псков, Російська Федерація) від 26.04.2021 б/н та у довідці Державної установи Управління Пенсійного фонду Російської Федерації в м.Пскові Псковської області від 13.05.2021 №08-17/76, які отримані Головним управлінням Пенсійного фонду в Дніпропетровській області від Державного підприємства - Відділення Пенсійного фонду Російської Федерації по Псковській області та наявні в матеріалах пенсійної справи на підтвердження стажу роботи позивача на території Російської Федерації (з 27.06.2002 по 09.09.2004, з 07.04.1997 по 28.04.1997, з 19.06.1997 по 24.08.1998, з 01.01.1999 по 31.12.1999, з 01.01.2001 по 26.06.2002, з 19.04.2004 по 31.12.2004), у зв'язку з чим вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Визначаючи спосіб захисту прав позивача в частині позовних вимог щодо зарахування періодів роботи з 27.06.2002 по 09.09.2004, з 07.04.1997 по 28.04.1997, з 19.06.1997 по 24.08.1998, з 01.01.1999 по 31.12.1999, з 01.01.2001 по 26.06.2002, з 19.04.2004 по 31.12.2004, суд враховує, що в позовних вимогах позивач просив зобов'язати зарахувати ці періоди роботи до страхового стажу.
Разом з цим, оскільки під час розгляду справи судом встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області безпідставно не зараховано до страхового стажу період роботи в колгоспі “Росія» з 25.09.1989 по 20.08.1991 (включно), з 22.12.1991 по 24.12.1991, періоди навчання з 21.08.1991 по 21.12.1991 (включно), з 01.03.1990 по 25.08.1990 (включно), з 29.04.1997 по 18.06.1997 (включно), а періоди роботи на території Російської Федерації з 27.06.2002 по 09.09.2004, з 07.04.1997 по 28.04.1997, з 19.06.1997 по 24.08.1998, з 01.01.1999 по 31.12.1999, з 01.01.2001 по 26.06.2002, з 19.04.2004 по 31.12.2004 з урахуванням відомостей зазначених у довідці ТОВ “Стайер» (ІНН 6027048794, м.Псков, Російська Федерація) від 26.04.2021 б/н та у довідці Державної установи Управління Пенсійного фонду Російської Федерації в м.Пскові Псковської області від 13.05.2021 №08-17/7 не досліджені та не визначені, суд дійшов висновку, що належним способом захисту є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 11.11.2024 із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи в колгоспі “Росія» з 25.09.1989 по 20.08.1991 (включно), з 22.12.1991 по 24.12.1991, періоди навчання з 21.08.1991 по 21.12.1991 (включно), з 01.03.1990 по 25.08.1990 (включно), з 29.04.1997 по 18.06.1997 (включно), та з урахуванням висновків суду щодо визначення страхового стажу отриманого на території Російської Федерації у періоди з 27.06.2002 по 09.09.2004, з 07.04.1997 по 28.04.1997, з 19.06.1997 по 24.08.1998, з 01.01.1999 по 31.12.1999, з 01.01.2001 по 26.06.2002, з 19.04.2004 по 31.12.2004 з урахуванням відомостей вказаних у довідці ТОВ “Стайер» (ІНН 6027048794, м.Псков, Російська Федерація) від 26.04.2021 б/н та у довідці Державної установи Управління Пенсійного фонду Російської Федерації в м.Пскові Псковської області від 13.05.2021 №08-17/76.
При обранні способу захисту судом враховані висновки Верхового Суду викладені в постанові від 06.03.2018 по справі №754/14898/15-а (номер в єдиному державному реєстрі судових рішень 72608654).
Колегія суддів звертає увагу, що оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивачем не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції не переглядається.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року у справі № 200/9100/24 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року у справі № 200/9100/24 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 31 липня 2025 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді А.В. Гайдар
Е.Г. Казначеєв