Справа № 191/2805/24
Провадження № 1-кп/191/257/24
29 липня 2025 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12024046390000067 від 02 квітня 2024 року за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Зайцеве Синельниківського району Дніпропетровської області, не одруженого, не працюючого, з повною загальною середньою освітою, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , депутатом обирався, в силу ст.89 КК України раніше не судимого;
у вчиненні кримінальних проступків передбачених ч.1 ст. 162, ч.2 ст. 125 КК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Зайцеве Синельниківського району Дніпропетровської області, одруженого, працюючого, з повною загальною середньою освітою, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою:
АДРЕСА_2 раніше не судимого;
у вчиненні кримінального проступку передбаченого ч.1 ст. 162 КК України,
за участю в судовому розгляді: прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4
потерпілого ОСОБА_6 ,
Відповідно до ст. 30 Конституції України кожному гарантується недоторканність житла - не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи.
ОСОБА_3 , 11 березня 2024 року, приблизно о 19 годині 30 хвилин, знаходячись поряд з домоволодінням ОСОБА_6 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , спільно з ОСОБА_4 . Перебуваючи у вказаному місці та у вказаний час у ОСОБА_3 виник єдиний прямий злочинний умисел на проникнення до іншого володіння особи, а саме до подвір'я домоволодіння розташованого за вищевказаною адресою власником якого є ОСОБА_6 .
У подальшому, того ж дня, приблизно о 19 годині 35 хвилин, ОСОБА_3 , разом з ОСОБА_4 , знаходячись поряд з домоволодінням ОСОБА_6 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , розуміючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, реалізуючи свій єдиний прямий злочинний умисел, направлений на порушення недоторканості іншого володіння особи,
ОСОБА_3 , перебуваючи разом з ОСОБА_4 , діючи умисно, всупереч волі власника житла, не маючи дозволу на вільний вхід, а також перебування на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , пройшли через хвіртку, яка була закрита та таким чином проник на територію подвір'я, тобто до іншого володіння особи. Таким чином, ОСОБА_3 , перебуваючи разом з ОСОБА_4 , незаконно проникли до іншого володіння особи.
Своїми діями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 порушили гарантоване ст. 30 Конституції України право громадянина України ОСОБА_6 на недоторканність його домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 та їх дії кваліфікуються за ч. 1 ст. 162 КК України, а саме у незаконному проникненні до іншого володіння особи.
Дії, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 кваліфікуються за ч. 1 ст. 162 КК України, а саме у незаконному проникненні до іншого володіння особи.
Окрім вищезазначеного, встановлено, що ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4 , 11.03.2024, приблизно о 19 годині 35 хвилин, перебували за адресою місця мешкання ОСОБА_6 , а саме: АДРЕСА_2 , в подвір'ї даного домоволодіння. В подальшому, між ОСОБА_3 з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , раптово на ґрунті неприязних відносин виник словесний конфлікт.
Далі, того ж дня, 11.03.2024 приблизно о 19 годині 35 хвилин, знаходячись на подвір'ї приватного домоволодіння вищевказаної адреси, ОСОБА_3 , разом з ОСОБА_4 , продовжив словесний конфлікт з ОСОБА_6 , внаслідок чого у ОСОБА_3 виник єдиний прямий злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 .
Реалізуючи свій раптово виниклий спільний прямий злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, розуміючи, що шляхом завдання ударів по тілу людини будуть спричинені тілесні ушкодження, передбачаючи такі наслідки своїх дій та бажаючи їх настання ОСОБА_3 перебуваючи в положенні стоячи, навпроти ОСОБА_6 , який при цьому знаходився на відстані витягнутої руки від останнього, наніс ОСОБА_6 правою рукою зжатою в кулак один прямий удар в ніс потерпілого. Після чого ОСОБА_3 почав штовхати ОСОБА_6 , внаслідок чого останній впав на спину. В цей час ОСОБА_3 сів на потерпілого зверху, на бедра та своєю правою рукою зжатою в кулак наніс один удар ліве око ОСОБА_6 та своєю лівою рукою зжатою в кулак наніс один удар в праве око ОСОБА_6 . Також ОСОБА_3 правою рукою зжатою в кулак наніс один удар в губи ОСОБА_6 . Після чого ОСОБА_3 , взявши з землі предмет схожий на дерев'яну палку, тримаючи її в обох руках наніс ОСОБА_6 прямий удар зверху донизу по умовній дузі, а саме в область тім'яної ділянки голови.
В результаті своїх умисних протиправних дій ОСОБА_3 , діючи умисно спричинив потерпілому ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді забитої рани і садно шкіри в тім'яній ділянці голови справа; синці верхніх і нижніх повік обох очей; синець в ділянці спинки носу посередині і зліва; садна в ділянці перехідної кайми верхньої губи справа і зліва; вогнищевий крововилив з боку слизової оболонки нижньої губи зліва; по два лінійні садна шкіри на передній поверхні лівої гомілки та по задній поверхні правої гомілки, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я.
Дії, ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 2 ст. 125 КК України, а саме умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
У судовому засіданні обвинуваченим роз'яснювалося право на захист, однак від допомоги захисника (адвоката) вони відмовилися, оскільки можуть захистити себе самостійно.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 підтвердив обставини як вони зазначені в обвинувальному акті, правову кваліфікацію дій не оспорював. Суду пояснив, що 08.03.2024 року він їхав на велосипеді біля подвір'я потерпілого і в цей час його покусала собака потерпілого, який дуже сміявся з цього факту. Через два дні до нього прийшов ОСОБА_4 і вони перебуваючи в стані сп'яніння пішли на подвір'я до потерпілого, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , щоб з'ясувати чому потерпілий насміхався з нього. Дозволу заходити їм на подвір'я потерпілий не надавав. Почався словесний конфлікт між обвинуваченими та потерпілим. Потім він наніс удар кулаком по обличчю потерпілого, потім наніс удар рукою по голові потерпілого. Потім він взяв палку та наніс удар по голові потерпілого ОСОБА_6 , внаслідок чого останній впав на землю. ОСОБА_4 потерпілого не бив. У скоєному щиро кається, шкоду потерпілому відшкодував.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 суду повідомив, що 11.03.2024 року він перебував на подвір'ї потерпілого ОСОБА_6 забрати собаку, але як наносив удари ОСОБА_3 потерпілому він не бачив. Потерпілий дозвіл йому не надавав бути на подвір'ї. Удари потерпілому він не наносив. Перебував у стані сп'яніння, тому детально обставини не пам'ятає. У скоєному щиро кається, шкоду потерпілому відшкодував.
Потерпілий ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснив, що 08.03.2024 року у вечірній час, дуже гавкала його собака. Він вийшов на вулицю і побачив, що ОСОБА_3 конфліктує з його собакою. Він хотів їх розборонити, але ОСОБА_3 почав на нього кидати палки. 11.03.2024 року о 19.30 почув, що гавкають собаки та вийшов та побачив, що ОСОБА_4 був з собакою та щось казав. Потім ОСОБА_4 підійшов до нього та взяв з його голови шапку та викинув. ОСОБА_3 підкрався та вдарив його у ніс, у нього пішла кров. ОСОБА_3 сів на нього і почав наносити йому удари по обличчю. Потім він піднявся і одразу відчув удар по голові дерев'яною палкою, коли піднявся вже нікого не було. Перебував на лікуванні у сімейного лікаря. Матеріальний збитки йому відшкодовані обвинуваченими у повному обсязі під час судового розгляду.
Оскільки учасники судового провадження не оспорювали обставин вчиненого кримінального правопорушення та не заперечували проти судового розгляду в порядку ч.3 ст. 349 КПК України, відтак, у відповідності до вимог ч.3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися. При цьому суд з'ясував, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. За таких обставин суд прийняв рішення про проведення судового розгляду в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.
Прийняття такого рішення свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при постановленні вироку. Крім того, це повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду
На підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені показаннями обвинувачених, потерпілого, наданими ним безпосередньо в судовому засіданні, які відповідають всім фактичним обставинам інкримінованим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 діянь і ніким не оспорюються, суд приходить до висновку, що своїми умисними діями ОСОБА_3 вчинив відносно ОСОБА_6 кримінальні правопорушення передбачені ч.1 ст. 162, ч. 2 ст. 125 КК України, а саме: незаконне проникнення до іншого володіння та умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розладом здоров'я.
ОСОБА_4 вчинив відносно ОСОБА_6 кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст. 162, КК України, а саме: незаконне проникнення до іншого володіння.
При призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відноситься до кримінальних проступків, особи винуватих, обставини, які обтяжують та пом'якшують покарання.
ОСОБА_3 , в силу ст. 89 КК України не судимий, характеризується посередньо, офіційно не працює, але має тимчасові заробітки, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, відшкодував шкоду потерпілому.
До пом'якшуючих обставин ОСОБА_3 згідно положень ст. 66 КК України, суд враховує щире каяття.
Обставинами, які обтяжують покарання ОСОБА_3 згідно зі ст.67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку; вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані сп'яніння.
ОСОБА_4 раніше не судимий, характеризується посередньо, офіційно не працює, але має тимчасові заробітки, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, відшкодував шкоду потерпілому.
До пом'якшуючих обставин ОСОБА_4 згідно положень ст. 66 КК України, суд враховує щире каяття.
Обставинами, які обтяжують покарання ОСОБА_4 згідно зі ст.67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку; вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані сп'яніння.
Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суд враховує положення ст.ст. 50, 65 КК України, нормами яких встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами і особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
З урахуванням обставин справи та обставин, що характеризують обвинувачених, ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд приходить до висновку, що необхідним та достатнім для їх виправлення, а також попередження інших правопорушень є призначення покарання ОСОБА_3 в межах санкції ч. 2 ст. 125, ч.1 ст. 162 КК України у вигляді штрафу, із застосуванням ст. 70 КК України. ОСОБА_4 в межах санкції ч.1 ст. 162 КК України. Оскільки саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого злочину, конкретним його обставинам, обставинам, що пом'якшують та обтяжують покарання, даним про особи обвинувачених. Покарання у вигляді виправних робіт, пробаційного нагляду, обмеження волі, суд вважає занадто суворим.
Провадження по цивільному позову потерпілого ОСОБА_6 суд вражає за необхідне закрити у зв'язку з повним відшкодуванням збитків.
Запобіжний захід не обирався.
Речові докази та судові витрати відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.100, 110, 301, 302, 368, 376, 382 КПК України, суд,-
Визнати ОСОБА_4 винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст.162 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.
Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирати.
Визнати ОСОБА_3 винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст.162, ч.2 ст. 125 КК України та призначити йому покарання:
за ч.2 ст. 125 КК України виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
за ч.1 ст. 162 КК України у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.
Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирати.
Провадження по цивільному позову закрити.
Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.
Суддя ОСОБА_1