№ 201/6973/25
провадження 2-а/201/70/2025
30 липня 2025 року місто Дніпро
суддя Соборного районного суду міста Дніпра Антонюк О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні Соборного районного суду міста Дніпра у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання незаконною і скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 05 червня 2025 року звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідача Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання незаконною і скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення, позовні вимоги не змінювалися, не доповнювалися і не уточнювалися. Позивач в своєму позові посилається на те, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області проведено
документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «БІОЛА» податкового законодавства за період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2018 року,
валютного законодавства за період з 01 квітня 2018 року по 30 вересня 2024 року. За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДПС у
Дніпропетровській області складений Акт перевірки № 1012/04-36-07-
02/41220451 від 07 березня 2025 року, яким встановлено наступні порушення, зокрема: п. 1 ч. 1 ст. 4, п. 2 ст. 6, п. 1 ч. 1 ст. 7 з
урахуванням ч. 5 ст. 8 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-УІ «Про збір та
облік Єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне
страхування», зі змінами та доповненнями, а саме: не нараховано та не сплачено єдиний соціальний внесок у сумі 89 357 грн. 45 коп.. За результатами цієї перевірки 28 березня 2025 року складений протокол про адміністративне правопорушення. № 8524 - 09 відносно головного бухгалтера ТОВ «ТД «БІОЛА» ОСОБА_1 , яким встановлено вчинення правопорушення ч. 1, 4 ст. 165-1 КУпАП, що полягає у порушенні п. 1 ч. 1, ст. 4, п. 2 ст. 6, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо ненарахування та несплати єдиного соціального внеску у сумі 89 357. 45 грн..
Протокол № 85/24-09 складений посадовою особою - головним державним інспектором відділу перевірок податкових агентів управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Дніпропетровській області Ковалем В.П. 11 квітня 2025 року за результатами розгляду протоколу та доданих до нього матеріалів справи про адміністративні правопорушення, витягу з акта перевірки від 07 березня 2025 року № 1012/04-36-07-02/41220451, в.о. начальника управління фізичних осіб ГУ ДПС у Дніпропетровській області Кизимою В.В. винесено постанову № 15/24-09 про накладення адміністративного стягнення, якою притягнуто головного бухгалтера ТОВ «ТД «БІОЛА» ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1, З ст. 165-1 КУпАП - у вигляді накладення штрафу у сумі 680 грн. - за порушення п. 1 ч. 1, ст. 4, п. 2 ст. 6, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо ненарахування та несплати єдиного соціального внеску у сумі 89 357. 45 грн.
Вину у скоєнні адміністративного правопорушення позивач не визнає та вважає вказану постанову незаконною, оскільки обставини постанови не відповідають дійсності, вказаних в постанові порушень нею не допущено та інш., постанова складалася без врахування її зауважень та конкретної обстановки, в ній взагалі не вірно відображені всі обставини події, доказів правопорушення не надано, тобто факт порушення оснований на припущенні, що є порушенням закону, позивачу навіть не була надана можливість скористатися правовою допомогою. Вважає дії, вчинені вказаним працівниками ДПС протиправними і незаконними, оскаржувана постанова є протиправною, не відображає дійсних обставин справи, складена за відсутності належних доказів та з порушенням законодавства, тому просила визнати дії вказаного працівника ДПСУ по складанню вказаної постанови незаконними і скасувати цю постанову, закрити провадження в адміністративній справі про накладення на неї адміністративного стягнення, задовольнивши позов в повному обсязі.
Представник Головного управління державної податкової служби у Дніпропетровській області надав від імені відповідача відзив на позов та вказаним позовні вимоги не визнали, заперечували проти позову, вказавши, що у вказаний позивачем день і час ними дійсно була проведена перевірка, виявлені порушення, які було зафіксоване з боку позивача ОСОБА_1 , в передбаченому законом порядку ними було складено постанову з роз'ясненням її змісту порушнику, постанова вручена. Оспорювана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності правомірна по ч. 1, З ст. 165-1 КУпАП, тому на неї і накладено стягнення у вигляді штрафу у сумі 680 грн. - за порушення п. 1 ч. 1, ст. 4, п. 2 ст. 6, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо ненарахування та несплати єдиного соціального внеску у сумі 89 357.45 грн.. Вважають вказану постанову законною, складена постанова вірно, всі істотні умови при її складанні дотримано і правильно відображено. Вважають, що все ними зроблено згідно вимог закону. Ніяких інших зобов'язань відносно позивача на себе не брали і не беруть, нічиїх прав не порушували і будь-якої шкоди не завдавали. Позов вважають не доведеним і безпідставним та не можливим його задоволення. Просили справу розглянути без їх участі і в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності вказаного відповідача згідно ст. 205 КАС України.
З'ясувавши думку сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає позов обгрунтованим і підлягаючим задоволенню.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України орган державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України.
Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дії їй бездіяльності Конституцією чи іншими законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно статті 6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
У судовому засіданні встановлено, що дійсно Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальність «ТОРГОВИЙ ДІМ «БІОЛА» (код ЄДРПОУ 41220451) податкового законодавства за період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2018 року, валютного законодавства за період з 01 квітня 2018 року по 30 вересня 2024 року. За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДПС у
Дніпропетровській області складений Акт перевірки № 1012/04-36-07-
02/41220451 від 07 березня 2025 року, яким встановлено наступні порушення, зокрема: п. 1 ч. 1 ст. 4, п. 2 ст. 6, п. 1 ч. 1 ст. 7 з
урахуванням ч. 5 ст. 8 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-УІ «Про збір та
облік Єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне
страхування», зі змінами та доповненнями, а саме: не нараховано та не сплачено єдиний соціальний внесок у сумі 89 357 грн. 45 коп..
За результатами цієї перевірки 28 березня 2025 року складений протокол про адміністративне правопорушення. № 8524 - 09 відносно головного бухгалтера ТОВ «ТД «БІОЛА» ОСОБА_1 , яким встановлено вчинення правопорушення ч. 1, 4 ст. 165-1 КУпАП, що полягає у порушенні п. 1 ч. 1, ст. 4, п. 2 ст. 6, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо ненарахування та несплати єдиного соціального внеску у сумі 89 357. 45 грн.
Протокол № 85/24-09 складений посадовою особою - головним державним інспектором відділу перевірок податкових агентів управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Дніпропетровській області Ковалем В.П.
11 квітня 2025 року за результатами розгляду протоколу та доданих до нього матеріалів справи про адміністративні правопорушення, витягу з акта перевірки від 07 березня 2025 року № 1012/04-36-07-02/41220451, в.о. начальника управління фізичних осіб ГУ ДПС у Дніпропетровській області Кизимою В.В. винесено постанову № 15/24-09 про накладення адміністративного стягнення, якою притягнуто головного бухгалтера ТОВ «ТД «БІОЛА» ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1, З ст. 165-1 КУпАП - у вигляді накладення штрафу у сумі 680 грн. - за порушення п. 1 ч. 1, ст. 4, п. 2 ст. 6, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо ненарахування та несплати єдиного соціального внеску у сумі 89 357. 45 грн..
Вину у скоєнні адміністративного правопорушення позивач не визнає, вважає вказане незаконним, оскільки такого правопорушення, на його думку, він не скоював.
Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кодексу адміністративного судочинства України.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП передбачено, що може бути оскаржено постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, в районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими законом.
Суд вважає вимоги позивача обгрунтованими, оскільки суд при розгляді справи з'ясував думку сторін, дослідив матеріали справи і надані докази. Питання кваліфікації правопорушення вирішує відповідач, який є процесуально незалежним при розгляді питання складання протоколу чи постанови про адміністративне правопорушення. Для таких висновків у особи, яка винесла оскаржувану постанову, були відсутні підстави. При розгляді справи не були з'ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність, також посадовою особою не було з'ясовано чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність; повинен своєчасно, всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За вимогами ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративні правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновків експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до вимог ст. 280 вказаного Кодексу орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясовувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Протокол про адміністративне правопорушення, а в подальшому постанова про притягнення до адміністративної відповідальності винесені з урахуванням складеного акту про результати документальної планової виїзної перевірки підприємства, в якому працює позивач, викладені в якому висновки щодо допущених вимог податкового законодавства податковим органом були покладені в основу доведеності вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1, 3 ст. 165-1 КУпАП.
Між тим, акт перевірки тільки фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства, та не є остаточним документом, що зобов'язує до вчинення будь-яких дій, і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків. Акт перевірки це документ, в якому викладені певні обставини так, як їх бачить посадова особа податкового органу, що проводить перевірку, та не тягне за собою жодних наслідків без прийнятого податкового повідомлення-рішення.
В порядку визначеному п. 86.7 ст. 86 ПКУ 18 березня 2025 року ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «БІОЛА» було подано заперечення на акт перевірки від 07 березня 2025 року № 1012/04-36-07-02/41220451. 01 квітня 2025 року ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «БІОЛА» отримано Рішення про результати розгляду заперечень - лист ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 01 квітня 2025 року за №29057/6/04-36-07-02-13. ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «БІОЛА» вважає, що розгляд заперечень проведено упереджено та формально, оскільки до уваги не взято жодного аргументу ТОВАРИСТВА, саме рішення оформлене двома абзацами без будь- якої мотивувальної частини - мотиви, з яких відхиляються вимоги чи заперечення платника податків, або мотиви, з яких висновки податкового органу викладені в АКТІ. Крім того, ГУ ДПС у Дніпропетровській області при розгляді наданих ЗАПЕРЕЧЕНЬ було грубо порушено право на прийнятті особистої участі посадових осіб при розгляді Заперечень в офлайн-режимі згідно П.П.86.7.3 п.86.7 ст.86 ПКУ, про що було заявлено ТОВАРИСТВОМ у тексті наданих ЗАПЕРЕЧЕНЬ. Але всупереч цьому, прохання ТОВ «ТД «ВІОЛА» було проігнороване і для формальності податковим органом було надано запрошення платнику податків на участь в розгляді в режимі відео конференції.
Відповідно до положень ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку; подана скарга зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження і протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.
Тобто, протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржуються, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою. На момент складання, прийняття Протоколу № 85/24-09 ні ОСОБА_1 , а ні ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «БІОЛА» ні яких повідомлень - рішень, ні рішень про застосування штрафних санкцій чи податкових вимог не отримували.
Отже відповідач незаконно та передчасно прийняв оскаржувану постанову. На тій підставі, що є передчасність винесення суб'єктом владних повноважень оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення на директора ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «БІОЛА» Кожушко Т.К. та винесення її без урахування усіх обставин господарської діяльності платника податків, які були надіслані відповідачу у вигляді заперечень у встановлений законом строк, постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Стосовно не нарахування додаткової бази єдиного соціального внеску на суму 89 357.45 грн. судом встановлено наступне: в акті перевірки (арк. 48-49) зазначено, що перевіркою встановлено порушення платником податку вимоги статті 6 в ч. 2 п. 1 та статті 8 ч. 5 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування» з огляду на ненарахування додаткової бази єдиного соціального внеску за первіряємий період із заробітної плати, виплаченої наступним працівникам: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з березня 2022 року по лютий 2023 року, ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за період січень 2021 року-березень 2022 року та червень 2022 року, ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за період січень-лютий 2022 року та липень 2022 року, ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_4 ) за період березень 2022 року - листопад 2023 року, ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_5 ) за період січень-лютий 2022 року та вересень 2024 року, ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_6 ) за період січень, лютий, липень 2022 року і ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_7 ) за період січень 2021 року - грудень 2023 року, розмір якої (заробітної плати) становив менше розміру мінімальної заробітної плати.
Судом встановлено: відповідно до частини другої статті 21 Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Згідно з пунктом 1 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року № 43 (постанова втратила чинність 22 листопада 2022 року згідно з розпорядженням КМУ за 1047-р), сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом. На сьогодні діє стаття 19 Закону України за № 108-95-ВР від 24 березня 1995 року «Про оплату праці» в наступній редакції (далі мовою оригіналу) - «Сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи, яка використовує працю найманих працівників. Працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу».
Крім того, згідно статті 102-1 КЗпП (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.
Відповідно до частини 5 статті 8 Закону №2464 у разі якщо база нарахування єдиного внеску (крім винагороди за цивільно-правовими договорами) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника.
При нарахуванні заробітної плати (доходів) Фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставки єдиного внеску, встановлені цією частиною, застосовуються до назначеної бази нарахування незалежно від її розміру без застосування коефіцієнта бази нарахування.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що основним місцем роботи є місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, де знаходиться оформлена) його трудова книжка, до якої вноситься відповідний запис про роботу.
У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної лізти, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, я який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску. При цьому утримання єдиного внеску із заробітної плати (доходу) найманого працівника здійснюється із фактично нарахованої заробітної плати (доходу).
Таким чином, базою нарахування єдиного внеску для сумісників є фактично нарахована заробітна плата незалежно від її розміру.
Вищевказані працівники працювали на ТОВ «ТД «БІОЛА» за сумісництвом, що підтверджується відповідними заявами та наказами про прийняття працівників на роботу, а саме: ОСОБА_2 ( НОМЕР_1 ) прийнятий 05 листопада 2020 року на посаду оператора комп?ютерного набору за сумісництвом згідно наказу по підприємству від 04 листопада 2020 року за № 078-К відповідно заяви фізичної особи від 04 листопада 2020 року та довідки з основного місця роботи - ТОВ «АНД-ГРУП. ОСОБА_3 (3226600503) прийнята 16 червня 2017 року на посаду оператора комп?ютерного набору за сумісництвом згідно наказу по підприємству від 15 червня 2017 року за № 243-К відповідно заяви фізичної особи від 15 червня 2017 року та копії трудової книжки, де є відомості про його основне місце роботи - ФОП ОСОБА_9 . ОСОБА_4 (331960926) прийнята 21 листопада 2017 року на посаду - оператора комп?ютерного набору за сумісництвом згідно наказу по підприємству від 20 листопада 2017 року з № 369-К відповідно заяви фізичної особи від 20 листопада 2017 року та копії трудової книжки, де є відомості про її основне місце роботи -ЧП «Версия». ОСОБА_5 (284370910) прийнята 03 лютого 2020 року на посаду оператора комп?ютерного набору за сумісництвом згідно наказу по підприємству від 31 січня 2020 року за № 012-К відповідно заяви фізичної особи від 31 січня 2020 року та копії
трудової книжки, де є відомості про її основне місце роботи - ТОВ «АНД-ГРУП». ОСОБА_6 (3011906185) прийнята 24 жовтня 2019 року на посаду оператора комп?ютерного набору за сумісництвом згідно наказу по підприємству від 23 жовтня 2019 року за № 126-К відповідно заяви фізичної особи від 23 жовтня 2019 року та копії трудової книжки, де є відомості про її основне місце роботи - ФОП ОСОБА_10 . ОСОБА_7 (3189519867) прийнята 03 лютого 2020 року на посаду оператора комп?ютерного набору за сумісництвом згідно наказу по підприємству від 31 січня 2020 року за № 013-К відповідно заяви фізичної особи від 31 січня 2020 року та копії трудової книжки, де є відомості про її основне місце роботи - філія «Азов» ТОВ «Білозерський». ОСОБА_8 (2836811199) прийнято 04 січня 2019 року на посаду оператора комп'ютерного набору за сумісництвом згідно наказу по підприємству від 03 січня 2019 року за № 001- К відповідно заяви фізичної особи від 03 січня 2019 року та копії трудової книжки, де є відомості про його основне місце роботи - ПП «Оболонь-Чернігів».
Отже, кожен працівник на момент влаштування на роботу за сумісництвом на ТОВ «ТД «БІОЛА» мав основне місце роботи, про що свідчать копії трудових книжок, добровільно наданих підприємству ТОВ «ТД «БІОЛА» при працевлаштуванні.
В ході проведення поточної документальної перевірки ТОВ «ТД «БІОЛА» на адресу ТУ ЛИС у Дніпропетровській області були надані з даного питання відповідні письмові пояснення за № 37 від 26 лютого 2025 року та надано копії вищевказаних наказів по підприємству про прийняття на роботу та відповідних заяв працівників а також копії трудових книжок. Форма роботи «за сумісництвом» визначається працівником самостійно, під час оформлення його роботу, та зазначається у заяві про прийняття, яка подається разом із необхідними для прийняття на роботу документами. Запис до трудової книжки про роботу за сумісництвом здійснюється за бажанням працівника із. місцем його основної роботи на підставі витягів з наказів про роботу за сумісництвом.
Роботодавець не зобов'язаний перевіряти наявність у працівника основного місця роботи та не несе відповідальності за оформлення працівника сумісником три відсутності у нього основного робочого місця, що підтверджується листами Мінекономіки №198/06/186-15 від 25 травня 2015 року. Одночасно, у законодавстві немає умови, що сумісник повинен надати підтверджувальні документи про наявність в нього основного місця роботи при працевлаштуванні. При цьому, стаття 25 КЗпП забороняє вимагати від працівника документи, подання яких не передбачено законодавством.
А відтак, перерахування вищевказаним особам-сумісникам заробітної плати цілком правомірно здійснювалося ТОВ «ТД «БІОЛА» за фактично відпрацьований час, а суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування нараховувалися відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону №2464 на фактично перераховану заробітну плату.
З даного питання є стала позитивна судова практика на користь платника податків, зокрема - постанова Верховного суду України від 27 листопада 2019 року по справі за №160/3114/19, Ухвала Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 квітня 2021року у справі за № 823/640/17.
Повідомлення до ДПС про прийняття вище вказаних працівників було надіслано за загальними правилами відповідно до постанови КМУ від 17 червня 2015 року № 413. За перевіряємий період ТОВ «ТД «БІОЛА» не отримувало запитів від ДПС щодо неправомірного нарахування та сплати суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за вказаних працівників і не було обізнано у звільнені даних працівників з основного місця роботи.
З огляду на викладене висновок ГУ ДПС у Дніпропетровській області про не нарахування додаткової бази єдиного соціального внеску у розмірі 89 357.45 грн являється необгрунтованним
Не може суд прийняти до уваги позицію сторони відповідача про правомірність винесеної постанови та інш., оскільки це спростовується вищенаведеним і ніякими іншими об'єктивними доказами не підтверджено, належних доказів про протилежне суду не надано.
Згідно з частиною другою статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Необхідність індивідуалізації адміністративної відповідальності передбачена КУпАП, яким визначено, що при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. У Кодексі конкретизовано й інші конституційні принципи, зокрема принцип рівності громадян перед законом. Кодексом закріплено низку гарантій забезпечення прав суб'єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з наведеними конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту вказаних осіб. У контексті питання, що розглядається, Конституційний Суд України враховує положення статей 9, 33, 248, 268 Кодексу. За змістом статті 9 Кодексу саме винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність суб'єкта адміністративної відповідальності є однією з ознак адміністративного правопорушення (проступку).
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Ст. 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням наведеного, позивачем доведено та матеріалами справи підтверджено відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення.
Згідно з ч. 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, суд вважає встановленими обгрунтовані обставини позовних вимог, вони спростовують висновки відзиву та позицію сторони відповідача, а тому є підстави для скасування спірної постанови.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 5 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання. Способом захисту порушеного права згідно п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України є визнання незаконним рішення, дії або бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування, їх посадових або службових осіб.
Слід звернути увагу і на те, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зловживання процесуальними правами не допускається.
При цьому суд звертає увагу на положення статті 6 Конвенції, якими передбачено, що судові процедури при розгляді справи повинні бути справедливими, справа має бути розглянута в розумний строк, а також те, що в адміністративному судочинстві діє принцип ефективності судового процесу, який направлений на недопущення затягування розгляду справи. При цьому слід керувався саме зазначеним, а не наявністю чи відсутністю права, що підлягає захисту, наявністю іншого спору, що начебто перешкоджає вирішенню цієї справи чи інш..
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії» заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
З огляду на заявлені позовні вимоги, доводи позивача, визначальними обставинами для вирішення спірних правовідносин є визначення відповідності оскаржуваних дій відповідача критеріям правомірності, які пред'являються до дій та рішень суб'єктів владних повноважень. Таким чином, доводи позивача є обгрунтованими, в зв'язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішення даної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов'язки сторін. Всі ці складові можуть бути з'ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є всебічне і повне з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності. Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об'єктивні підстави вважати, що дії відповідача стосовно спірного питання відповідають вимогам діючого законодавства, а тому позов не підлягає задоволенню повністю.
При таких обставинах суд вважає, що дії, вчинені відповідачем при розгляді справи про адміністративне правопорушення, слід визнати не правомірними. Не може суд прийняти до уваги позицію сторони відповідача щодо не погодження з позовними вимогами, оскільки вони спростовуються вищенаведеним і нічим об'єктивно не підтверджуються, порушення прав позивача, в тому числі і визначених Конституцією України, іншими законами саме цим відповідачем були допущені.
Таким чином суд вважає, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, вони ґрунтуються на законі і підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 41, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 255, 256, 258, 288, 289 КУпАП, ст. 5, 15, 72-77, 79, 241-246, 250, 251 КАС України, суд
Позов задовольнити.
Постанову № 15/24-09 від 11 квітня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «БІОЛА» ОСОБА_1 за ч. 1, 3 ст. 165-1 КУпАП та накладення штрафу у сумі 680 грн. за порушення п. 1 ч. 1, ст. 4, п. 2 ст. 6, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо щодо ненарахування та несплати єдиного соціального внеску у сумі 89 357.45 грн. - скасувати.
Справу про притягнення до адміністративної відповідальності головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «БІОЛА» ОСОБА_1 за ч. 1, 3 ст. 165-1 КУпАП та накладення штрафу у сумі 680 грн. за порушення п. 1 ч. 1, ст. 4, п. 2 ст. 6, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо щодо ненарахування та несплати єдиного соціального внеску у сумі 89 357.45 грн. - закрити.
Судові витрати віднести за рахунок держави.
Рішення може бути оскаржено в Третій апеляційний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ст. 286 КАС України з урахуванням положень п. 3 Розділу VI ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ КАС України.
Суддя -