про відмову в забезпечені адміністративного позову
30 липня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/2188/25-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася в суд з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.10.2024 р. № 00000/12848/ж10/24-13-24-04 ГУ ДПС у Чернівецькій області, за платежем податок на доходи фізичних осіб у сумі 200932,77 грн., за порушення п.36.1 ст.36, пп 162.1.1 п.162.1 ст.162, пп.163.1.1 п. 163 ст.163, пп "д" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п. 168.1.3 п.168.1, пп. 168.2.1 п.168.2 ст.168 ПК України від 02.12.2010 року №2755-VI;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.10.2024 р. №00000/12850/ж10/24-13-24-04 ГУ ДПС у Чернівецькій області, за платежем адмін.штрафи та інші санкції в сумі 7100 грн, за порушення п.44.1, 44.6, ст. 44 ПК України від 02.12.2010 року №2755-VI;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.10.2024 р. №00000/12849/ж10/24-13-24-04 ГУ ДПС у Чернівецькій області, за платежем військовий збір що сплачуються фіз. особами за результатами річного декларування в сумі 16744,4 грн. за порушення п.36.1 ст.36, пп.162.1.1 п. 162.1, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст.163 , пп "д" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.168.1.3 п.168.1, пп.168.2.1 п.168.2 ст.168, пп.1.2, 1.4, 1.5 п.161 підрозділу 10 розділу XX ПК України від 02.12.2010 року №2755-VI
- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу №0009630-1303-2413 від 25.11.2024 р. ГУ ДПС у Чернівецькій області.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
30.07.2025 р. представником позивача подана заява про забезпечення позову шляхом :
- зупинити стягнення на підставі виконавчого листа №600/1372/25-а виданого 01.05.2025 р. у виконавчому провадженні № №78504022 до ухвалення рішення в адміністративній справі № 600/2188/25-а та набрання ним законної сили.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначає, що рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 01.05.2025 року по справі №600/1372/25-а задоволено адміністративний позов Головного управління ДПС у Чернівецькій області до ОСОБА_1 . Згідно даного рішення судом стягнуто з ОСОБА_1 податковий борг в загальній сумі 224777,17 грн.
Підставою для задоволення вищезазначеного позову наявність неоскаржуваних:
- податкове повідомлення - рішення від 09.10.2024 р. № 00000/12848/ж10/24-13-24-04 ГУ ДПС у Чернівецькій області, за платежем податок на доходи фізичних осіб у сумі 200932,77 грн., за порушення п.36.1 ст.36, пп162.1.1 п.162.1 ст.162 , пп.163.1.1 п. 163 ст.163, пп «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.168.1.3 п.168.1, пп. 168.2.1 п.168.2 ст.168 ПК України від 02.12.2010 року №27550 VI ;
- податкове повідомлення - рішення від 09.10.2024 р. № 00000/12850/ж10/24-13-24-04 ГУ ДПС у Чернівецькій області, за платежем адмін.штрафи та інші санкції в сумі 7100 грн., за порушення п.44.1, 44.6, ст.44 ПКУ від 02.12.2010 р. №27550 VI;
- податкове повідомлення - рішення від 09.10.2024 р. № 00000/12849/ж10/24-13-24-04 ГУ ДПС у Чернівецькій області, за платежем військовий збір що сплачуються фіз. особами за результатами річного декларування в сумі 16744,4 грн. за порушення п.36.1 ст.36, пп.162.1.1 п.162.1, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163 , пп «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.168.1.3 п.168.1, пп.168.2.1 п.168.2 ст.168, пп.1.2, 1.4,1.5 п.161 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ від 02.12.2010 р. №27550 VI;
- податкова вимога №0009630-1303-2413 від 25.11.2024 р. ГУ ДПС у Чернівецькій області.
Відповідно до вищезазначених документів за ОСОБА_1 рахується податковий борг.
На підставі виконавчого листа №600/1372/25-а виданого 01.05.2025 р. Чернівецьким окружним адміністративним судом постановою державного виконавця другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження №78504022.
Оскільки ОСОБА_1 не погоджуючись з вищезазначеними податковими - рішеннями повідомленнями та податковою вимогою в інтересах ОСОБА_1 подано адміністративний позов до Чернівецького окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування податкових рішень-повідомлень від 09.10.2024 р. № 00000/12848/ж10/24-13-24-04, від 09.10.2024 р. № 00000/12850/ж10/24-13-24-04, від 09.10.2024 р. № 00000/12849/ж10/24-13-24-04, податкової вимоги 0009630-1303 2413 від 25.11.2024 р. існують підстави для зупинення стягнення на підставі виконавчого листа по справі №600/1372/25-а.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 154 КАС України у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
У зв'язку з відсутністю виняткових обставини, які унеможливлюють розгляд заяви про забезпечення позову без участі сторін, суд вважає за можливе розглянути її без проведення судового засідання.
Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову, перевіривши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до положень частини 2 статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Із системного аналізу вимог наведених норм випливає, що забезпечення позову це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть ускладнити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову.
Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін.
Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику. Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ'я сторін.
Законодавець встановив три підстави для постановляння ухвали про забезпечення позову у справі, зокрема такими є:
- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
- наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності;
- наявні ознаки очевидного порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.
У пункті 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" №2 від 06.03.2008 надано роз'яснення, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють згідно частини 4 статті 150 КАС України дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Відтак, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим позовним вимогам, мають бути безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
При розгляді заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу;
- наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення;
- імовірності виникнення утруднень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів;
- необхідності у зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року №ETS N005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
Згідно приписів статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Зокрема Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини, у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
Відповідно пунктів 1, 2, 4 та 5 ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
З матеріалів позовної заяви та заяви про забезпечення позову вбачається наступне.
Так, рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 01.05.2025 року у адміністративній справі №600/1372/25-а було вирішено стягнути з ОСОБА_1 податковий борг на загальну суму 224777,17 грн., з якої: до державного бюджету 82114,91 грн., до місцевого бюджету 142662,26 грн.
Як стверджує позивач, даний борг виник, зокрема, із податкового повідомлення-рішення від 09.10.2024 р. № 00000/12848/ж10/24-13-24-04, від 09.10.2024 р. № 00000/12850/ж10/24-13-24-04, від 09.10.2024 р. № 00000/12849/ж10/24-13-24-04, податкової вимоги 0009630-1303 2413 від 25.11.2024 р., яке оскаржується у цій справі.
За заявою ГУ ДПС у Чернівецькій області, державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби у Чернівецькому районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження №78504022 від 02.07.2025 року щодо примусово виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 01.05.2025 року у адміністративній справі №600/1372/25-а про стягнення податкового боргу.
У подальшому, 02.07.2025 року у відповідності до виконавчого провадження за №78504022 та постанови про арешт коштів боржника, накладено арешт на грошові кошти/ електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику: ОСОБА_1 .
Поряд з цим, суд наголошує, що згідно частини 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
На переконання суду, обраний заявником спосіб забезпечення позову не відповідає способам, що визначені частиною 1 статті 151 КАС України, оскільки зупиненням стягнення можливе лише на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Предметом примусового виконання у рамках виконавче провадження №78504022 не є виконавчий документ або інший документ, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку, натоміть таким виконавчим документом є виконавчий лист, виданий 01.05.2025 року Чернівецьким окружним адміністративним судом у справі №600/1372/25-а.
Сутність стягнення у безспірному порядку та за наслідком виконання рішення суду не є тотожним, оскільки рішення суду є наслідком розгляду публічно-правового спору.
У свою чергу, суд звертає увагу заявника, що оскільки податковий борг виник, зокрема, із податкових повідомлень-рішень від 09.10.2024 р. № 00000/12848/ж10/24-13-24-04, від 09.10.2024 р. № 00000/12850/ж10/24-13-24-04, від 09.10.2024 р. № 00000/12849/ж10/24-13-24-04, податкової вимоги 0009630-1303 2413 від 25.11.2024 р., то у разі задоволення позову у цій справі, можливим буде скористатися правом на звернення до суду із заявою про перегляд рішення суду у справі №600/1372/25-а за нововиявленими обставинами.
Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, суд приходить до висновку, що заявлена позивачем заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 150, 154, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).
Суддя І.В. Маренич