про відмову у роз'ясненні судового рішення
30 липня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/2763/24-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області про роз'яснення судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
В провадженні Чернівецького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області, в якому позивач просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області, яка виразилась у .невиплаті ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 21 лютого 2018 року індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України “Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, .затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року;
- зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 21 лютого 2018 року індексацію грошового забезпечення, включно із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України “Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та Інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою суду від 27.06.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 21.05.2025, року вирішено:
1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 21.02.2018 року.
3. Зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 21.02.2018 року.
4. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
11.07.2025 року представником відповідача подано до суду заяву про роз'яснення судового рішення у вказаній адміністративній справі, в якій просить роз'яснити спосіб реального виконання пункту 3 рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 21.05.2025 по справі № 600/2763/24-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, що стосується використання (не використання) базового місяця - січень 2008 року та базового місяця - березень 2018 року для нарахування належної позивачу індексації грошового забезпечення за період проходження служби цивільного захисту з 01 січня 2016 року по 21 лютого 2018 року відповідно до чинного правопорядку.
Враховуючи, що рішення суду у справі № 600/2763/24-а було ухвалено в спрощеному позовному провадженні і відсутня необхідність заслухати заявника, суд вважає за можливе вирішити дану заяву про роз'яснення судового рішення без повідомлення учасників справи.
В обґрунтування заяви про роз'яснення судового рішення зазначено, що рішення суду є не зрозумілим відділу економіки і фінансів Головного управління в частині що стосується його реального виконання, а саме, використання (не використання) базового місяця - січень 2008 року та базового місяця - березень 2018 року для нарахування належної позивачу індексації грошового забезпечення за період проходження ним служби цивільного захисту з 01 січня 2016 року по 21 лютого 2018 року.
Розглянувши вказану заяву, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень частини 1-3 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.
Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може розглянути питання роз'яснення судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи та державного виконавця. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Досліджуючи наявність підстав для роз'яснення судового рішення, суд звертає увагу на те, що стаття 254 КАС України передбачає можливість роз'яснення судом ухваленого ним рішення з метою усунення такого недоліку, як незрозумілість судового рішення (наприклад, можливість неоднакового тлумачення висновків суду), що перешкоджає його належному виконанню.
Незрозумілість судового рішення є оцінним поняттям, а доцільність роз'яснення судового рішення приймається на розсуд суду, який має відштовхуватись від раціональних критеріїв.
Роз'яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом.
Тобто, роз'яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для осіб, що будуть здійснювати його виконання. Це стосується випадків, коли судом недотримані вимоги ясності, визначеності судового рішення. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання.
Суд також зазначає, що роз'яснення рішення полягає у викладенні судом його змісту у більш доступній, чіткій та конкретизованій формі, забезпечуючи при цьому дотримання принципу “незмінності» змісту рішення, та виключно в межах тих питань, які були предметом судового розгляду. Суд не повинен давати відповідь на нові вимоги або на невирішені вимоги. Не допускається також і зміна формулювання змісту судового рішення.
Позицію щодо незмінності судового рішення, зокрема, викладено в пункті 19 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7 “Про судове рішення в адміністративній справі». Так, у даному пункті постанови Пленуму зазначено, що за правовою природою роз'яснення судового рішення є продовженням його ухвалення, а ухвала про роз'яснення є його складовою. Результатом розгляду заяви про роз'яснення судового рішення є постановлення судом ухвали про задоволення заяви або відмову в задоволенні заяви. В ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.
Оцінюючи доводи позивача суд констатує, що останній перед судом поставлено питання, які стосуються виключної компетенції суб'єкта владних повноважень (у даному випадку відповідача) в частині застосування норм законодавства, якими останній керується при обрахунку та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення.
У рішенні, яке заявник просить роз'яснити, судом чітко визначено, що питання визначення базового місяця, наявності факту перевищення індексом споживчих цін порогу індексації у взаємозв'язку з розміром грошового забезпечення, що має виплачуватись позивачу, належить до виключної компетенції відповідача при нарахуванні та виплаті відповідних сум. У цій справі встановлено, що у спірний період нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу не здійснювалося. А відтак, до проведення відповідного нарахування відповідачем такої індексації не можна стверджувати про його протиправність, у тому числі й у контексті визначення базового місяця при розрахунку сум індексації. З урахуванням наведеного суд вважає, що позовна вимога щодо застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року є передчасною, адже судовому захисту підлягає порушене, а не ілюзорне право (див. пункти 4.33-4.36 рішення суду).
Відповідно, суд зазначає, що питання визначення базових місяців при нарахуванні позивачу індексації грошового забезпечення у рішенні суду не вирішувалося, відповідно роз'яснювати рішення суду з цього питання підстав немає.
Водночас, суд наголошує, що згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області, як суб'єкт владних повноважень, при нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення повинно діяти у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Окрім цього, суд наголошує на тому, що у питанні визначення базових місяців при нарахуванні індексації грошового забезпечення Верховним Судом сформована стала та послідовна практика, а згідно частини 5 статті 13 Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 2.06.2016 № 1402-VIII, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Згідно статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Більше того, відповідно до частин 1, 2 статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) Європейський суд з прав людини сформував наступну позицію: принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Також, в положенні Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Оцінивши надані сторонами у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, враховуючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, та надавши відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника в світлі висновку, викладеного в пункті 25 Рішення Європейського Суду з прав людини «Проніна проти України» (заява №63566/00, Страсбург 18 липня 2006 року), суд у даній справі №600/2763/24-а ухвалив законне і об'єктивне рішення з урахуванням всіх обставин.
Враховуючи наведене вище суд вважає, що рішення, яке заявник просить роз'яснити є цілком зрозумілим і таким, що не викликає труднощів в частині його виконання. За таких обставин, заява про роз'яснення судового рішення задоволенню не підлягає.
На підставі наведеного та керуючись статтями 241, 243, 248, 254 КАС України, суд -
1. У задоволенні заяви представника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області про роз'яснення судового рішення - відмовити.
Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).
Суддя О.В. Анісімов