Справа № 173/1044/25
Номер провадження1-кп/173/153/2025
іменем України
30 липня 2025 року м. Верхньодніпровськ
Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025041430000090 від 21.02. 2025 року за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Пушкарівка Дніпропетровської області, українця, громадянина України, із незакінченою вищою освітою, неодруженого, який не працює, має на утриманні неповнолітню дитину, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України,-ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_4 , 20 лютого 2025 року приблизно о 10 год. 00 хв, перебуваючи на земельній ділянці з кадастровим номером 1221010100:33:002:0019, що на праві власності належить ТОВ «Розвиток Енергетики», в особі директора ОСОБА_6 та виконуючи роботи з видалення зелених насаджень як найманий працівник ФОП « ОСОБА_7 », здійснював порубку деревини, що знаходилась на вищевказаній ділянці. Вказана ділянка межує з територією Верхньодніпровського лісництва Дніпровського надлісництва філії «Східний лісовий офіс», квартал 17, виділ 3, урочища «Ховращівка».
Так, вищевказаного дня та часу, ОСОБА_4 , маючи чіткі межі ділянки для порубки, побачив на сусідній ділянці, а саме території Верхньодніпровського лісництва Дніпровського надлісництва філії «Східний лісовий офіс», дерева, що за діаметром були більшими та товщими, та в наслідок раптово виниклого умислу, без передбаченого законом дозволу та погодження зі сторони власного керівництва, з використанням бензопили «Shtil», яка належить ФОП « ОСОБА_7 », в порушення Порядку використання лісових ресурсів, затвердженого постановою КМУ від 23.05.2007 року № 761, ст. 69 Лісового Кодекс- України, не маючи лісорубного квитка (ордера), тобто не маючи права здійснювати порубку дерев, умисно здійснив незаконну порубку деревини, а саме зрізав повністю відокремивши від кореня до ступеня припинення росту сім дерев, а саме породи «Акація біла» в кількості п'ять штук, з них одна сухостійна, та породи «Клен» в кількості двох штук, чим заподіяв істотну шкоду навколишньому природному середовищу, яка згідно такс, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року № 665 “Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» та Порядку проведення індексації такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року № 665, становить 73 408 грн. 38 коп.
Між начальником Вільногірськогго відділу Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_5 25 квітня 2025 року укладена угода про визнання винуватості.
Відповідно п. 2 угоди ОСОБА_4 під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, та зобов'язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні.
Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди про визнання винуватості обвинуваченому ОСОБА_4 буде призначено покарання за ч. 1 ст. 146 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік, на підставі ст. 75 КК України погоджено звільнення ОСОБА_4 від призначеного покарання з іспитовим строком з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України. Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати та застосувати спеціальну конфіскацію щодо колод деревини.
Представник потерпілого ОСОБА_8 , про час і місце розгляду кримінального провадження повідомлена належним чином, в судове засідання не з'явилась, заяви про відкладення судового розгляду від останньої не надходило. З огляду на що, суд, заслухавши думку учасників судового провадження та переконавшись в тому, що за відсутності представника потерпілого можливо з'ясувати всі обставини, що мають значення для розгляду кримінального провадження дійшов висновку про розгляд кримінального провадження у його відсутність.
Прокурор в судовому засіданні вважав, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги КПК України та КК України, просив угоду про визнання винуватості затвердити і вирішити долю речових доказів та стягнути судові витрати.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю. Зазначив, що він цілком розуміє характер обвинувачення, яке йому пред'явлено. Визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України в повному обсязі, визнав фактичні обставини справи, встановлені під час досудового розслідування. Крім того, зазначив, що він розуміє надані йому законом права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст. 473 КПК України, наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України. Просив затвердити угоду про визнання винуватості, яку уклав добровільно в присутності захисника та призначити узгоджене покарання. Крім того зазначив, цивільний позов визнає, згоден відшкодувати матеріальні збитки завдані його діями.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні просив угоду про визнання винуватості затвердити, підтвердити позицію обвинуваченого щодо визнання позову.
Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, після роз'яснення сторонам наслідків укладення угоди, які передбачені ч. 4 ст. 474 КПК України та виконання вимоги п. 6, 7 вказаної статті, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз'яснивши та з'ясувавши у обвинувачуваного про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого ОСОБА_4 обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про те, що у даному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості з наступних підстав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
Відповідно до ч. 1 ст. 246 КК України незаконна порубка дерев або чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, перевезення, зберігання, збут незаконно зрубаних дерев або чагарників, що заподіяли істотну шкоду, карається штрафом від тисячі до тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційним наглядом на строк до трьох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, яке згідно з ч. 4 ст. 12 КК України є не тяжким злочином, а тому відповідно до положень п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участі захисника може бути укладено угоду про визнання винуватості.
Після виконання вимог ст. 474 КПК України, перевіривши угоду на її відповідність нормам КПК, КК України та інших законів, суд встановив, що угода відповідає вимогам закону та не суперечить ні чим інтересам, сторони правильно розуміють наслідки укладеної угоди.
Відповідно до п. 1 ст. 475 КПК України якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Таким чином, судом встановлено, що укладена між прокурором та обвинуваченим, за участю захисника, 25 квітня 2025 року угода відповідає вимогам КПК України, дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 246 Кримінального Кодексу України кваліфіковано правильно, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, угода укладена добровільно та не є наслідком застосування насильства, примусу або погроз. Сторони кримінального провадження розуміють наслідки затвердження даної угоди, щодо обмежень в частині оскарження вироку. Обвинувачений свою провину визнає повністю, зазначив, що може виконати взяті на себе за угодою зобов'язання, фактичні підстави для визнання винуватості наявні, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, отже суд дійшов висновку, що укладену угоду про визнання винуватості від 25 квітня 2025 року слід затвердити та призначити обвинуваченому покарання передбачене угодою.
Так, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, відомості про особу обвинуваченого.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 судом не встановлено.
Судом враховано, що ОСОБА_4 критично ставиться до скоєного, має постійне місце проживання, не одружений, офіційно не працює, має на утриманні малолітню дитину, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо.
За таких обставин, узгоджена міра покарання для обвинуваченого за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік з застосуванням до нього ст. 75 КК України є достатньою для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, відповідає загальним засадам призначення покарання. При цьому, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченог о обов'язки передбачені ст. 76 КК України та надати можливість обвинуваченому виправитись та інтегруватись у суспільство без відбування призначеного покарання.
На підставі наведеного, суд вважає, що укладена угода між прокурором та обвинуваченим за участю захисника відповідає вимогам закону і не порушує законних прав та інтересів сторін та інших осіб.
Вирішуючи питання щодо цивільного позову суд дійшов наступного висновку.
Статтями 127, 128 КПК України передбачено право особи на відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, шляхом її стягнення за судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Вказані обставини можуть бути елементами складу відповідних кримінальних правопорушень, а також впливати на визначення міри відповідальності винної особи.
У пункті 7 ч. 1 ст. 368 КПК України зазначено, що ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, чи підлягає задоволенню пред'явлений цивільний позов і, якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку.
Як передбачено у ч. 1 ст. 1166 ЦК України, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Обвинувачений позов визнав повністю, що відповідає вимогам ст. 206 ЦПК України, оскільки повне визнання обвинуваченим ОСОБА_4 , як цивільним відповідачем, пред'явленого позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Таким чином, цивільний позов представника потерпілого - Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», поданий в порядку ст. 128 КПК України, про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України» 73408,38 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої позивачу внаслідок вчинення кримінального правопорушення, підлягає задоволенню як обґрунтований і доведений на підставі ст. 1167, 1177, 1187 ЦК України
Питання речових доказів у кримінальному проваджені слід вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.
Разом з цим, суд вважає за необхідне застосувати спеціальну конфіскацію, а тому зазначає наступне.
За приписами ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.
Спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку суду (ч. 2 ст. 96-1 КК України).
За приписами з ч. 1 ст. 96-2КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: одержані в наслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Оскільки обвинувачений вчинив умисне кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 246 КК України, колод деревини породи акація біла об'ємом 4,5 метрів кубічних, які передані під розписку представнику потерпілого ОСОБА_8 ,
стали предметом вчиненого злочину, тому суд, з урахуванням вимог ст. 96-1, 96-2 КК України, вважає за необхідне застосувати до цього майна спеціальну конфіскацію, яка полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави.
Витрати, пов'язані з проведенням судової інженерно-екологічної експертизи на підставі ст. 118 КПК України включаються судом у процесуальні витрати і підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави згідно з вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України.
Запобіжний захід не обирався і на теперішній час відсутні підстави для його обрання.
На підставі викладеного, керуючись ст. 100, 373, 374, 394, 424, 468, 469, 472-476 КПК України, суд
Затвердити угоду про визнання винуватості від 25 квітня 2025 року укладену між начальником Вільногірського відділу Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_4 за участю захисника ОСОБА_5 .
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік;
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік.
Відповідно до ст. 76 КК України в період іспитового строку покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки:
- періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації,
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Початок іспитового строку обчислювати з моменту проголошення вироку суду.
Цивільний позов Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України» (код ЄДРПОУ 45632138) матеріальні збитки, завдані кримінальним правопорушенням у розмірі 73 408,38 грн. (сімдесят три тисячі чотириста вісім грн. 38 коп.).
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати у кримінальному провадженні пов'язані із проведенням по справі судової інженерно-екологічної експертизи № СЕ-19/105-25/2594-ФХЕД від 19.03.2025 р. в сумі 1989 грн. 75 коп.
До речового доказу, після набрання вироком законної сили, колод деревини породи акація біла об'ємом 4,5 метрів кубічних, які передані під розписку представнику потерпілого ОСОБА_8 , застосувати спеціальну конфіскацію на підставі ч. 1 ст. 96-2 КК України та передати у власність держави.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Суддя ОСОБА_1